Рішення

від 11.09.2015 по справі 369/12650/14-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/12650/14-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

11.09.2015 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Дубас Т.В.,

за участю секретаря Дідура М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Ірпінського міжрайонного управління водного господарства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором найму житла та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Ірпінського міжрайонного управління водного господарства про усунення порушень прав споживача житлово-комунальних послуг та відшкодування моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року Ірпінське міжрайонне управління водного господарства звернулось до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором найму житла.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 30.05.2007 року між Ірпінським міжрайонним управлінням водного господарства на балансі якого знаходиться гуртожиток АДРЕСА_1 в с. Гореничі Києво-Святошинського району Київської області та ОСОБА_1 було укладено договір на проживання в гуртожитку строком на 1 рік, згідно з яким Відповідачу по справі за плату було надано право на проживання в кімнаті НОМЕР_2, площею 17,3 кв.м.

Оскільки на час звернення Позивача до суду останній не повідомив наймача (ОСОБА_1) про розірвання договору найму житлового приміщення, відповідно до ч. 1 ст. 822 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір неодноразово переукладався на тих самих умовах і на такий самий строк. Вищезазначене також підтверджується частковою оплатою Відповідачем наявної заборгованості.

Згідно пункту 4.1. договору на проживання в гуртожитку, ОСОБА_1 зобов'язана оплачувати: квартирну плату, витрати на теплопостачання, витрати на електроенергію; комунальні послуги.

Відповідно до пункту 4.3. вищезазначеного договору термін оплати становив до 10-го числа.

Згідно пункту 6.6. даного договору Відповідач зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату за надані послуги.

Проте, взяте Відповідачем зобов'язання щодо оплати наданих послуг належним чином не виконується, внаслідок чого розмір простроченої заборгованості Відповідача становить 3 201 (три тисячі двісті одна) грн. 04 коп., що виникла за: рахунком-фактурою від 31.01.2013 року № 17, рахунком-фактурою від 28.02.2013 року № 62; рахунком-фактурою від 29.03.2013 року № 113, рахунком-фактурою від 30.04.2013 року № 159, рахунком-фактурою від 31.05.2013 року № 219, рахунком-фактурою від 27.06.2013 року № 258, рахунком-фактурою від 31.07.2013 року № 320, рахунком-фактурою від 30.08.2013 року № 371, рахунком-фактурою від 30.09.2013 року № 423, рахунком-фактурою від 31.10.2013 року № 474, рахунком-фактурою від 29.11.2013 року № 529, рахунком-фактурою від 31.12.2013 року № 577, рахунком-фактурою від 31.01.2014 року № 15, рахунком-фактурою від 28.02.2014 року № 66, рахунком-фактурою від 31.03.2014 року № 111, рахунком-фактурою від 30.04.2014 року № 159, рахунком-фактурою від 30.05.2014 року № 207, рахунком-фактурою від 27.06.2014 року № 254, рахунком-фактурою від 31.07.2014 року № 316, рахунком-фактурою від 31.08.2014 року № 384, рахунком-фактурою від 30.09.2014 року № 456, рахунком-фактурою від 31.10.2014 року № 537.

З метою досудового врегулювання спору Позивач неодноразово звертався до Відповідача із претензіями від 20.05.2013 року № 243 та від 21.06.2013 року № 317. Проте, Відповідач відповідей на вищевказані претензії не надала, наявної у неї заборгованості не погасила.

Відповідно до п. 8.3. договору на проживання в гуртожитку у випадку прострочення платежів Позивач має право нараховувати пеню у розмірі 0,2 %, що згідно розрахунку Ірпінського міжрайонного управління водного господарства становить 2 358 (дві тисячі триста п'ятдесят вісім) грн. 71 коп.

Також Позивач просив стягнути індекс інфляції суми основного боргу за грудень 2013-2014 року у сумі 616 (шістсот шістнадцять) грн. 99 коп. та 3-х відсотків річних у сумі 192 (сто дев'яносто дві) грн. 93 коп.

Представник Позивача неодноразово збільшував заявлені позовні вимоги, в остаточному варіанті просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Ірпінського міжрайонного управління водного господарства суму заборгованості у розмірі 3 218,64 коп., пеню у розмірі 4 504,28 грн., індекс інфляції у розмірі 2 129,95, три проценти річних у розмірі 281,10 та стягнути судові витрати у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

10 червня 2015 року в судовому засіданні ОСОБА_1 подала до суду зустрічну позовну заяву до Ірпінського міжрайонного управління водного господарства про усунення порушень прав споживача житлово-комунальних послуг та відшкодування моральної шкоди.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовувала тим, що Ірпінське міжрайонне управління водного господарства в порушення проаналізованих в зустрічній позовній заяві правових норм, не додало до позовної заяви документів, які підтверджують існування договірних відносин між Позивачем за зустрічним позовом та стягувачем, а саме договору про надання послуг, тобто належних і допустимих доказів на підтвердження свого статусу у правовідносинах з споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, а також не надав доказів встановлених з боржником правовідносин.

Так,10.02.2015 року ОСОБА_1 звернулась до Ірпінського міжрайонного управління водного господарства з пропозицією щодо укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг, однак Відповідач по зустрічному позові в своєму листі від 25.02.2015 року відмовило в укладанні договору, мотивуючи наявністю безпідставно нарахованої заборгованості ОСОБА_1.

Більш того, як зазначила Позивач за зустрічним позовом договір від 30 травня 2007 року без номера на проживання в гуртожитку на період опалювального сезону до 15 квітня 2008 року, тобто термін якого вже закінчився.

Також, як було зазначено в зустрічній позовній заяві, з наявних рахунків виставлених Ірпінським міжрайонним управлінням водного господарства не зрозуміло з яких підстав Відповідач за зустрічним позовом визначає розмір площі експлуатаційних витрат закріплених за ОСОБА_1, а саме 27,9 кв.м.

Позивач за зустрічним позовом зазначила, що безпідставна відмова Ірпінського міжрайонного управління водного господарства укласти з нею обов'язкові договори про надання послуг змушують її витрачати вільний від інших обов'язків час на складання претензій та скарг, на звернення за захистом своїх прав до органів влади, переживати у зв'язку з безвихідністю становища, пов'язаного з неможливістю з вини Відповідача по зустрічному позову оперативно вирішити життєво важливі питання забезпечення своєї сім'ї якісними житлово-комунальними послугами. У зв'язку з чим визначила заподіяну їй моральну шкоду у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

ОСОБА_1 просила суд визнати діяльність та бездіяльність Ірпінського міжрайонного управління водного господарства такими, що не відповідають чинному законодавству України та безпідставними нарахування на суму 6 369 (шість тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 67 коп. заборгованості за житлово-комунальні послуги ОСОБА_1, а також визнати відсутність заборгованості ОСОБА_1 за житлово-комунальні послуги відповідно до оплачених нею рахунків, а також безпідставність підвищених нарахувань з боку Ірпінського міжрайонного управління водного господарства; зобов'язати Ірпінське міжрайонне управління водного господарства укласти новий договір з ОСОБА_1 на проживання у гуртожитку; зобов'язати Ірпінське міжрайонне управління водного господарства укласти з ОСОБА_1 Типовий договір про надання послуг з центрального опалення, холодного та гарячого водопостачання і водовідведення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630; визнати безпідставними нарахування ОСОБА_1 плати за утримання будинку та прибудинкової території та зобов'язати Ірпінське міжрайонне управління водного господарства укласти з ОСОБА_1 договір про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 529; зобов'язати Ірпінське міжрайонне управління водного господарства скасувати зайві нарахування за послуги з центрального опалення, гарячого водопостачання ОСОБА_1, не підтверджені фактичними даними щодо кількості та якості послуг відповідно до Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 року № 151; стягнути з Ірпінського міжрайонного управління водного господарства суму моральної шкоди у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

22 червня 2015 року представник Ірпінського міжрайонного управління водного господарства подав до канцелярії суду письмові заперечення проти зустрічної позовної заяви за вх. № 16782, зазначивши що укладений договір найму житла від 30.05.2007 року був неодноразово пролонгований, що також підтверджується частковою оплатою Позивачем за зустрічним позовом.

Представник Відповідача за зустрічним позовом також зазначив, що з огляду на те, що між сторонами вже укладено відповідний договір вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання укласти новий договір на проживання у гуртожитку є безпідставними.

Згідно з п. 4.1. договору на проживання в гуртожитку первісний Відповідач зобов'язаний оплачувати: квартирну плату, витрати на теплопостачання, витрати на електроенергію, комунальні виплати.

Таким чином, відшкодування понесених первісним Позивачем витрат на надання житлово-комунальних послуг, спожитих первісним Відповідачем, здійснюється останнім згідно із вищенаведеним договором.

Згідно з укладеними із виробниками (надавачами) договори на надання відповідних комунальних послуг їх споживачем є Ірпінське міжрайонне управління водного господарства.

Установчими документами первісного Позивача не передбачено можливості надання комунальних послуг. Переліком платних послуг, які надаються бюджетними установами, що належать до сфери управління Державного агентства водних ресурсів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1101, також не передбачено надання житлово-комунальних послуг.

Первісний Позивач згідно із визначеними чинним законодавством тарифами пропорційно займаній первісним Відповідачем площі нараховує та стягує із неї відшкодування частини витрат понесених на сплату комунальних послуг спожитих наймачами житла у гуртожитку № 6 по вул. Гайдая в с. Гореничі Києво-Святошинського району Київської області.

Представник Відповідача за зустрічним позовом просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1.

В судовому засіданні представник первісного Позивача підтримав первісний позов, у задоволенні зустрічної позовної заяви просив відмовити.

Представник первісного Відповідача просив суд відмовити у задоволенні первісного позову, задовольнити зустрічну позовну заяву.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку про часткове задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічної позовної заяви з наступних підстав.

У ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Як встановлено в судовому засіданні, 30.05.2007 року між Ірпінським міжрайонним управлінням водного господарства на балансі якого знаходиться гуртожиток АДРЕСА_1 в с. Гореничі Києво-Святошинського району Київської області та ОСОБА_1 було укладено договір на проживання в гуртожитку строком на 1 рік, згідно з яким Відповідачу по справі за плату було надано право на проживання в кімнаті НОМЕР_2, площею 17,3 кв.м.

Згідно пункту 3.1. термін дії договору становить: на період опалювального сезону до 15 квітня 2008 року.

Згідно пункту 4.1. договору на проживання в гуртожитку, ОСОБА_1 зобов'язана оплачувати: квартирну плату, витрати на теплопостачання, витрати на електроенергію; комунальні послуги.

Відповідно до пункту 4.3. вищезазначеного договору термін оплати становив до 10-го числа.

Згідно пункту 6.6. даного договору Відповідач зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату за надані послуги.

Згідно ч.1 ст.810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона- власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Положеннями ч.1 ст.821 ЦК України передбачено, що договір найму житла укладається на строк, встановлений договором.

На обґрунтування первісного позову представник Ірпінського міжрайонного управління водного господарства посилається на норми статті 822 ЦК України, відповідно до якої у разі спливу строку договору найму житла наймач має переважне право на укладення договору найму житла на новий строк. Не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму житла наймодавець може запропонувати наймачеві укласти договір на таких самих або інших умовах чи попередити наймача про відмову від укладення договору на новий строк. Якщо наймодавець не попередив наймача, а наймач не звільнив помешкання, договір вважається укладеним на таких самих умовах і на такий самий строк.

Проте, погодитись із такою аргументацією заявлених вимог неможливо, оскільки у відповідності до ч.2 ст.821 ЦК України до договору найму житла, укладеного на строк до одного року (короткостроковий найм), не застосовуються положення частини першої статі 816, положення статті 818 та статей 822 -824 ЦК України.

Таким чином, автоматична пролонгація короткострокового договору найму житла неможлива в силу ст. 822 ЦК України, що прямо забороняє автоматичне продовження короткострокового договору найму житла.

Разом із тим судом встановлено, та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 в період з 15 квітня 2008 року по дату звернення до суду із позовною заявою проживає у кімнаті НОМЕР_2 гуртожитку АДРЕСА_1 в с. Гореничі Києво-Святошинського району Київської області, тобто суд приходить до висновку, що між сторонами в усній формі був укладений договір найму житлового приміщення.

Згідно ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст.626, ст.629, ч.1 ст.638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 759, ст. 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Відповідно до ст. 763 ЦК України якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Слід зазначити, що відшкодування понесених первісним Позивачем витрат на надання житлово-комунальних послуг, спожитих первісним Відповідачем, здійснюється останнім згідно із вищенаведеним договором.

Згідно з укладеними із виробниками (надавачами) договори на надання відповідних комунальних послуг їх споживачем є Ірпінське міжрайонне управління водного господарства.

Установчими документами первісного Позивача не передбачено можливості надання комунальних послуг. Переліком платних послуг, які надаються бюджетними установами, що належать до сфери управління Державного агентства водних ресурсів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1101, також не передбачено надання житлово-комунальних послуг.

Первісний Позивач згідно із визначеними чинним законодавством тарифами пропорційно займаній первісним Відповідачем площі нараховує та стягує із неї відшкодування частини витрат понесених на сплату комунальних послуг спожитих наймачами житла у гуртожитку № 6 по вул. Гайдая в с. Гореничі Києво-Святошинського району Київської області, що підтверджується копією договору, укладеного Позивачем за первісним позовом та комунальним підприємством «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради від 29.01.2013 року та від 27.02.2015 року про постачання теплової енергії; копією договору, укладеного Позивачем за первісним позовом та підприємством комунального господарства Гореницької сільської ради від 28.01.2013 року та від 24.04.2015 року про надання послуг з водовідведення, водопостачання та транспортних послуг; копією договору, укладеного Позивачем за первісним позовом та публічним акціонерним товариством «АЕС Київобленерго» від 08.02.2013 року та від 30.03.2015 року про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти.

У зв'язку із вищевикладеним, що Відповідач зобов'язаний оплачувати: квартирну плату, витрати на теплопостачання, витрати на електроенергію, комунальні виплати.

Відповідно до вимог ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, п. 7 яких встановлює обов'язок власників та користувачів квартири оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Послуги з водо-, теплопостачання та водовідведення надаються споживачеві згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабміну України від 21.07.2005 року № 630.

Згідно вимогам ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, Відповідачем за первісним позовом не здійснюється оплата наданих послуг, внаслідок чого розмір заборгованості Відповідача становить 3 218,64 (три тисячі двісті вісімнадцять) гривень 64 копійки, що виникла за: рахунком-фактурою від 31.01.2013 року № 17, рахунком-фактурою від 28.02.2013 року № 62; рахунком-фактурою від 29.03.2013 року № 113, рахунком-фактурою від 30.04.2013 року № 159, рахунком-фактурою від 31.05.2013 року № 219, рахунком-фактурою від 27.06.2013 року № 258, рахунком-фактурою від 31.07.2013 року № 320, рахунком-фактурою від 30.08.2013 року № 371, рахунком-фактурою від 30.09.2013 року № 423, рахунком-фактурою від 31.10.2013 року № 474, рахунком-фактурою від 29.11.2013 року № 529, рахунком-фактурою від 31.12.2013 року № 577, рахунком-фактурою від 31.01.2014 року № 15, рахунком-фактурою від 28.02.2014 року № 66, рахунком-фактурою від 31.03.2014 року № 111, рахунком-фактурою від 30.04.2014 року № 159, рахунком-фактурою від 30.05.2014 року № 207, рахунком-фактурою від 27.06.2014 року № 254, рахунком-фактурою від 31.07.2014 року № 316, рахунком-фактурою від 31.08.2014 року № 384, рахунком-фактурою від 30.09.2014 року № 456, рахунком-фактурою від 31.10.2014 року № 537, рахунком-фактурою від 28.11.2014 року № 593, рахунком-фактурою від 31.12.2014 року № 659, рахунком-фактурою від 31.01.2015 року № 28, рахунком-фактурою від 28.02.2015 року № 88, рахунком-фактурою від 31.03.2015 року № 168, рахунком-фактурою від 30.04.2015 року № 213, рахунком-фактурою від 29.05.2015 року № 281, рахунком-фактурою від 30.06.2015 року № 380, рахунком фактурою від 31 липня 2015 року № 427,

Таке відношення до виконання зобов'язань щодо оплати за надані послуги не в повній мірі узгоджується із нормами Житлового кодексу України та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», які визначають права та обов'язки сторін щодо оплати комунальних послуг та встановлених і затверджених тарифів.

При цьому, суд зазначає, що своєчасна та в повному обсязі оплата комунальних послуг це не право, а обов'язок громадян, які проживають в будинку та користуються послугами відповідних служб.

Відповідно п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України 10.10.2012 року при розгляді справи № 6-110цс12, і ця правова позиція є обов'язковою для всіх судів України.

Відповідно до ст.ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на підставі типового договору, а також оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Тобто, відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг між позивачем та відповідачами не є підставою для несплати за отримані послуги, оскільки Законом України «Про житлово-комунальні послуги» покладає обов'язок укласти такий договір як на виконавця цих послуг, так і на споживача.

Статтею 18 цього Закону визначено порядок оформлення претензій споживачів до виконавців цих послуг, який передбачає, що у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складання та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо.

Судом встановлено, що Відповідач за первісним позовом не зверталася до Позивача з такими претензіями чи актами щодо ненадання чи неналежного надання останнім певних видів житлово-комунальних послуг, більш того ОСОБА_1 здійснювала часткову оплату наданих послуг, що підтверджується копіями платіжних відомостей на приймання комунальних послуг, наявних в матеріалах справи, тому суд вважає, що зазначена Позивачем плата за послуги має бути відшкодована Відповідачем.

Проте, враховуючи, що договір на проживання в гуртожитку, укладений між ОСОБА_1 та Ірпінським міжрайонним управлінням водного господарства від 30.05.2007 року, яким передбачена можливість застосування штрафних санкцій у розмірі 0,2 % у випадку прострочення платежів, не був автоматично пролонгований, то суд не знаходить підстав для стягнення з ОСОБА_1 зазначеної пені.

Щодо вимог про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних, то положення ст.625 ЦК України, на яку посилається Позивач, не може бути застосовано до даних зобов'язань. Так, згідно з пунктом 10 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, споживач зобов'язаний сплачувати пеню у встановленому законом чи договором розмірі. Застосування інших фінансових санкцій цим законом, який є спеціальним по відношенню до ст. 625 ЦК України і тому є пріоритетним у застосуванні, не передбачено.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо застосування матеріальної відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді інфляційних витрат та 3% річних від суми заборгованості, оскільки заявлені вимоги не ґрунтується на законі.

Стосовно зустрічної позовної заяви, то слід зазначити, що остання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

За правилами ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадкахфізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право можуть мати особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Так, однієї із зустрічних позовних вимог є визнання діяльності та бездіяльності Ірпінського міжрайонного управління водного господарства такими, що не відповідають чинному законодавству України та безпідставними нарахування на суму 6 369 (шість тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 67 коп. заборгованості за житлово-комунальні послуги ОСОБА_1, а також визнання відсутності заборгованості ОСОБА_1 за житлово-комунальні послуги відповідно до оплачених нею рахунків, а також безпідставність підвищених нарахувань з боку Ірпінського міжрайонного управління водного господарства. Така вимога не може бути задоволена, так законодавцем не передбачені такі способи захисту прав та інтересів як «визнання безпідставними нарахувань», «визнання відсутності заборгованості», «безпідставність підвищень нарахувань». Більш того, вимоги даного пункту є неконкретизованими та заплутаними, неналежно обґрунтованими, а вимоги щодо визнання діяльності та бездіяльності такими, що не відповідають чинному законодавству взагалі є взаємовиключними.

Стосовно зустрічних позовних вимог щодо зобов'язання Ірпінського міжрайонного управління водного господарства укласти з ОСОБА_1 договору про надання послуг на проживання у гуртожитку; договору про надання послуг з центрального опалення, холодного та гарячого водопостачання і водовідведення; договору про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, то враховуючи правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 10 жовтня 2012 року № 6-110цс12, вони не підлягають задоволенню, оскільки свободу договору, закріплена у ст. ст. 6, 627 Цивільному кодексу України, яка полягає у тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, не є безмежною. Зобов'язання укласти договір у судовому порядку не відповідає способам захисту прав, передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України.

Також не підлягає задоволенню зустрічна позовна вимога щодо зобов'язання Ірпінського міжрайонного управління водного господарства скасувати зайві нарахування за послуги з центрального опалення, гарячого водопостачання ОСОБА_1, не підтверджені фактичними даними щодо кількості та якості послуг відповідно до Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 року № 151, оскільки взагалі не зрозуміло, що Позивач за зустрічним позовом вкладає у зміст «зайвих нарахувань», власного розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги надано не було, у зв'язку із чим суд приймає як правильний розрахунок Позивача за первісним позовом у якому відсутні неправомірні нарахування.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. слід зазначити, що згідно до вимог, ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

При цьому, ч. 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Разом з тим, згідно до абзацу другого п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Оскільки обставини, на які посилається Позивач та її представник за зустрічним позовом як на підставу для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди, зокрема щодо заподіяння саме Відповідачем за зустрічним позовом Позивачу моральної шкоди, протиправності його дій, наявності факту душевних страждань та наявності причинного зв'язку між діями Відповідача та наслідками, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, то дана зустрічна позовна вимога також повинна бути залишена без задоволення.

У зв'язку із вищевикладеним, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні зустрічного позову та часткового задоволення первісного позову.

В силу ст. 88 ЦПК України суд покладає судові витрати на ОСОБА_1.

На підставі ст. ст. 15, 16, 23, 526, 625, 810, 822, 1167 Цивільного кодексу України, ст.ст.18, 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, правової позиції Верховного Суду України 10.10.2012 року при розгляді справи № 6-110цс12, та керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 11, 15, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Ірпінського міжрайонного управління водного господарства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором найму житла - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Ірпінського міжрайонного управління водного господарства (код ЄДРПОУ 01033958) заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 3 218,64 (три тисячі двісті вісімнадцять) гривень 64 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Ірпінського міжрайонного управління водного господарства (код ЄДРПОУ 01033958) судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

В задоволенні решти первісних позовних вимог - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Ірпінського міжрайонного управління водного господарства про усунення порушень прав споживача житлово-комунальних послуг та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками цивільного процесу в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т.В. Дубас