Постанова

від 20.05.2009 по справі 05/13

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

05/13

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

20.05.09 р.                                                                                          № 05/13          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                    Поліщука В.Ю. (доповідач у справі),

суддів                                        Агрикової О.В.,

                                                  Жук Г.А.,

при секретарі судового засідання Лебедєвій С.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізумруд-Черкаси»,

на рішення  Господарського суду Черкаської області від 4.03.2009 року,

у справі №05/13 (суддя Швидкий В.А.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ізумруд» (м.Кременчук Полтавської обл.),

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізумруд-Черкаси»(м.Черкаси),

про стягнення 220447 грн. 69 коп.

в судове засідання з'явились :

від позивача: Макаренко Ю.О. –представник (довіреність №171-Б/452 від 16.09.2008 року);

від відповідача: Вороніна С.П. –паспорт серії СМ №644484 від 15.092004 року;

В С Т А Н О В И В :

8.12.2008 року ТзОВ «Торговий дім «Ізумруд»звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до ТзОВ «Ізумруд-Черкаси»про стягнення з відповідача за Дистриб'юторським договором №703 від 27.11.2007 року на користь позивача заборгованості у розмірі 220447 грн. 69 коп., з яких: 204654 грн. 76 коп. –сума основного боргу, 1544 грн. 44 коп. –3% річних, 2067 грн. 74 коп. –інфляційні нарахування, 12180 грн. 74 коп. –пеня. Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Дистриб'юторським договором №703 від 27.11.2007 року щодо своєчасності оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей.

5.01.2009 року (під час розгляду справи місцевим господарським судом) позивач подав до місцевого господарського суду Заяву про зменшення розміру позовних вимог (арк. справи 98), в якій позивач просив господарський суд першої інстанції стягнути з відповідача 192154 грн. 75 коп. –суми основного боргу, 1544 грн. 45 коп. –3% річних, 2067 грн. 74 коп. –інфляційних нарахувань, 12180 грн. 74 коп. –пені.

22.01.2009 року (під час розгляду справи місцевим господарським судом) у зв'язку з частковою оплатою відповідачем суми боргу позивач подав до місцевого господарського суду Заяву про зменшення розміру позовних вимог (арк. справи 110), в якій позивач просив господарський суд першої інстанції стягнути з відповідача 187154 грн. 75 коп. –сума основного боргу, 1544 грн. 45 коп. –3% річних, 2067 грн. 74 коп. –інфляційних нарахувань, 12180 грн. 74 коп. –пені.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 4.03.2009 року по справі №05/13 було частково задоволено позовні вимоги ТзОВ «Торговий дім «Ізумруд»до ТзОВ «Ізумруд-Черкаси», присуджено до стягнення з ТзОВ «Ізумруд-Черкаси»на користь ТзОВ «Торговий дім «Ізумруд»: 187154 грн. 75 коп. –основного боргу; 1544 грн. 45 коп. - 3 % річних; 2067 грн. 74 коп. - інфляційних нарахувань; 12180 грн. 74 коп. –пені; 2204 грн. 48 коп. - в якості відшкодування витрат по сплаті державного мита; 118 грн. 00 коп. - в якості відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, ТзОВ «Ізумруд-Черкаси»звернулось до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вих.№3 від 13.03.2009 року) (вх.№2-04/3/214/740 від 25.03.2009 року), в якій скаржник просить рішення Господарського суду Черкаської області від 4.03.2009 року у справі №05/13 скасувати та прийняти нове судове рішення та стягнути з ТзОВ «Торговий дім «Ізумруд»на користь ТзОВ «Ізумруд-Черкаси»сплачене за подачу апеляційної скарги державне мито в сумі 1102 грн. 24 коп. Вимоги апеляційної скарги скаржник обґрунтовує тим, що місцевим господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.03.2009 року, апеляційну скаргу ТзОВ «Ізумруд-Черкаси» на рішення Господарського суду Черкаської області від 4.03.2009 року у справі №05/13 було прийнято до провадження та призначено розгляд апеляційної скарги за участю уповноважених представників сторін.

В судовому засіданні 29.04.2009 року було оголошувалась перерва до 20.05.2009 року.

Під час апеляційного провадження у справі представники скаржника підтримали вимоги апеляційної скарги, просили апеляційну скаргу задовольнити, спірне рішення місцевого господарського суду від 4.03.2009 року у справі №05/13 скасувати. При цьому, представники апелянта посилались на доводи, наведені в апеляційній скарзі.

Представник ТзОВ «Торговий дім «Ізумруд в судових засіданнях апеляційного господарського суду пояснив, що вважає спірне рішення місцевого господарського суду повністю законним та обґрунтованим, просив рішення місцевого господарського суду від 4.03.2009 року у справі №05/13 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення, обґрунтовуючи свою позицію доводами, викладеними у Відзиві на апеляційну скаргу (вих.№111 від 22.04.2009 року) та Доповненні до відзиву на апеляційну скаргу (від 20.05.2009 року).

В судовому засіданні, що відбулось 20.05.2009 року, колегією суддів апеляційного господарського суду, за згодою представника позивача, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційної інстанції.

Згідно зі ст.99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2007 року між ТзОВ «Торговий дім «Ізумруд та ТзОВ «Ізумруд-Черкаси»було укладено Дистриб'юторський договір №703, відповідно до умов якого (п.1.1.), ТзОВ «Торговий дім «Ізумруд (в тексті Договору –«Постачальник») зобов'язався протягом дії Договору передати у власність ТзОВ «Торговий дім «Ізумруд (в тексті Договору –«Дистриб'ютор») мінеральну воду торгової марки «Ізумруд», сокові напої торгової марки «Рив'єра», інші продовольчі товари (в тексті Договору –Товар), за цінами, в асортименті та кількості, що погоджується сторонами в заявці, а ТзОВ «Торговий дім «Ізумруд»зобов'язався прийняти та оплатити Товар на умовах цього Договору (арк. справи 15-17).

Відповідно до п.2.4. та п.2.4.2 Договору, оплата за поставлений Товар здійснюється протягом 28 календарних днів з дати здійснення відповідної поставки шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, або внесенням готівки в касу Постачальника.

Розділом 5 Дистриб'юторського договору, зокрема передбачено, що Постачальник може постачати Товар в оборотній тарі, у такому випадку Дистриб'ютор зобов'язується повернути Постачальнику зворотну тару, в строк встановлений для оплати Товару, Дистриб'ютор повертає Постачальнику зворотну тару, згідно з накладною, в якій вказується номенклатура і кількість тари.

Пунктом 6.1 Дистриб'юторського договору встановлено, що у випадку невиконання зобов'язань, зазначених у п.2.4. Договору, Дистриб'ютор сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня від неоплаченої в строк суми вартості Товару за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п.7.1. Дистриб'юторського договору, вказаний Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2008 року в частині передачі Товару Дистриб'ютору, а в частині здійснення розрахунків –до моменту повного виконання  Дистриб'ютором своїх зобов'язань. Якщо за двадцять календарних днів до закінчення строку дії Договору будь-яка із сторін письмово не попередить іншу сторону про припинення дії Договору, вказаний Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано скаржником, у відповідності до умов Дистриб'юторського договору, в період червень-вересень 2008 року скаржником було отримано товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 418219 грн. 20 коп. (арк. справи 22-69).

Матеріали справи містять Лист позивача №406 від 20.06.2008 року, відповідно до змісту якого, у випадку замовлення продукції Торгової марки «Ізумруд»у кількості не менше, ніж 60 піддонів у період з 20 по 30 червня 2008 року, відповідач отримує відстрочку платежу 45 календарних днів на продукцію, що була замовлена у вищевказаний період (арк. справи 21).

Як вбачається з позовної заяви та вірно встановлено місцевим господарським судом, скаржником у період з 20 по 30 червня 2008 року отримувались товарно-матеріальні цінності в обсязі, який дозволяв здійснювати відстрочку платежу 45 календарних днів (накладна №102613 від 20.06.2008 року, товарно-транспортна накладна 000313 від 20.06.2008 року; накладна №102673 від 23.06.2008 року, товарно-транспортна накладна 000319 від 23.06.2008 року; накладна №103122 від 27.06.2008 року, товарно-транспортна накладна 000353 від 27.06.2008 року).

З матеріалів справи вбачається, що скаржником розрахунки за Дистриб'юторським договором здійснено не в повному обсязі - сплачено вартість товарно-матеріальних цінностей у сумі 163213 грн. 16 коп. При цьому, оплата отриманих товарно-матеріальних цінностей здійснювалась з порушенням положень Дистриб'юторського договору (арк. справи 70-82).

Поряд з цим, матеріали справи свідчать про повернення скаржником позивачу товарно-матеріальних цінностей на суму 80351 грн. 28 коп. (арк. справи 88-97)

Судова колегія апеляційного господарського суду, дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників учасників судового провадження, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, однак, рішення місцевого господарського суду має бути змінено виходячи з наступного.

Скаржник звертаючись до суду апеляційної інстанції в апеляційній скарзі вказує, зокрема на те, що позивач, всупереч положень Дистриб'юторського договору (без дотримання процедури досудового врегулювання спору) звернувся з позовом до господарського суду. Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне вказати на те, що у відповідності до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням ТзОВ «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб»щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 9.07.2002 року №15-рп/2002, встановлено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежено законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Відповідно до ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання , що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 та ч.7 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Звертаючись до господарського суду апеляційної інстанції скаржник, зокрема, вказує на необґрунтованість розрахунку позовних вимог. Однак, перевіривши фактичні обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду, вважає вірним висновок місцевого господарського суду в цій частині (щодо розміру основного боргу який було заявлено до стягнення), оскільки як вбачається з розрахунку позовних вимог вартість піддонів до суми позовних вимог включена не була. Стосовно ж проведення розрахунків в період з 19.01.2009 року по 4.03.2009 року, то колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що вказані розрахунки проводились поза часовим проміжком, в який місцевий господарський суд розглянув спір.

Поряд з цим, у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з п.2.4. та п.2.4.2 Договору №703, оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності здійснюється протягом 28 календарних днів з дати здійснення відповідної поставки шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, або внесенням готівки в касу позивача. Водночас, місцевим господарським судом при прийнятті рішення враховано Лист позивача №406 від 20.06.2008 року (арк. справи 21), у відповідності з яким відповідач отримав відстрочку платежу на 45 календарних днів на продукцію, що була замовлена у період з 20 по 30 червня 2008 року.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність достатніх підстав для задоволення позовної вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних у розмірі 1554 грн. 45 коп. та інфляційних втрат у сумі 2067 грн. 74 коп.

Поряд з цим, позивачем, відповідно до п.6.1. Договору №703, за порушення строків оплати за товарно-матеріальні цінності, встановлених п.2.4 Договору, було нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від заборгованої суми. Розмір пені за розрахунком позивача становить 12180 грн. 74 коп.

Місцевий господарський суд, розглядаючи цю позовну вимогу, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення цієї позовної вимоги з огляду на наступне.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно з ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст.231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковою позицію скаржника стосовно розподілу судових витрат, оскільки скаржником (відповідачем у справі) оплата отриманих товарно-матеріальних цінностей здійснювалась вже після звернення позивача до місцевого господарського суду з відповідним позовом.

Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором №703 документально підтверджені і, відповідно, підлягають задоволенню повністю (з урахуванням Заяви про зменшення розміру позовних вимог від 22.01.2009 року).

Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення, місцевий господарський суд вірно встановивши всі фактичні обставини справи та правильно застосувавши норми матеріального права припустився порушення процесуальних норм, вказавши у спірному рішенні про часткове задоволення позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позовні вимоги ТзОВ «Торговий дім «Ізумруд» щодо стягнення з ТзОВ «Ізумруд-Черкаси»заборгованості за Дистриб'юторським договором №703 від 27.11.2007 року в яку входить: 187154 грн. 75 коп. –основного боргу, 1544 грн. 45 коп. – 3% річних, 2067 грн. 74 коп. –інфляційних нарахувань, 12180 грн. 74 коп. –пені підлягають задоволенню повністю. Відповідно з цим, відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги ТзОВ «Ізумруд-Черкаси».

Поряд з цим, рішенням Господарського суду Черкаської області від 4.03.2009 року по справі №05/13 підлягає зміні.

Керуючись ст.ст.43,32,33,34,43,49,92,99,101, п.4) ст.103, ст.105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу ТзОВ «Ізумруд-Черкаси»на рішення Господарського суду Черкаської області від 4.03.2009 року по справі №05/13 –залишити без задоволення.

2. Рішення Рішенням Господарського суду Черкаської області від 4.03.2009 року по справі №05/13 змінити.

Абзац 1 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Черкаської області від 4.03.2009 року по справі №05/13 викласти в наступній редакції:

«Позовні вимоги задоволити повністю».

3. Матеріали справи №05/13 повернути до Господарського суду Черкаської області.

4. Копію цієї постанови направити учасникам судового провадження.

Головуючий суддя                                                            Поліщук В.Ю.

Судді:                                                                                Агрикова О.В.

                                                                                          Жук Г.А.

Дата відправки