Рішення

від 12.10.2009 по справі 41/512

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

41/512

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  41/512

12.10.09

За позовомПриватного підприємства «Атлантик»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпродукт»

простягнення 10 690,02 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача:    не з'явився ;

від відповідача : Хомонько Ю.В. –дов. № б/н від 15.06.2009 року;

Обставини справи:

Приватне підприємство «Атлантик»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпродукт»про стягнення  10 690,02 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані зобов'язання щодо оплати поставленого товару за Договором поставки № 14/03-08  від 14 березня 2008 року.

Ухвалою від 19.08.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 07.09.2009 року.

В судовому засіданні 07.09.2009 року, представник позивача надав  усні пояснення по суті спору, відповідно до яких, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання 07.09.2009 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою представника відповідача ухвалою від 07.09.2009 року розгляд справи було відкладено на 25.09.2009 року.

Відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору.

У судовому засіданні 25.09.2009 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 12.10.2009 року.

В судове засідання 12.10.2009 року представник позивача не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.10.2009 року подав письмові  пояснення по справі, відповідно до яких факт існування заборгованості перед позивачем визнав.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.10.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача,  Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2008 року між Приватним підприємством «Атлантик», іменоване надалі «Постачальник»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпродукт», іменоване надалі «Покупець»(відповідач) був укладений договір поставки № 14/03-08 (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити в обумовлений Договором строк, а покупець прийняти та оплатити продукти споживання (далі –товар).

Відповідно до пункту 1.2 Договору товар постачається партіями в асортименті, кількості і по цінам, вказаним у відповідних специфікаціях, оформлених у вигляді додатків, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно з пунктом 1.3 Договору на відносини, які виникають із даного Договору, поширюються положення Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс»в редакції 2000 року.

Пунктами 3.2 та 3.3 Договору навантаження товару на транспорт здійснюється силами постачальника. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару покупцю або перевізнику, в залежності від того, яка дія відбудеться першою. В момент переводу права власності до покупця переходять ризики випадкової загибелі, втрати або пошкодження товару.

Сторони пунктами 4.1 та 4.2 Договору обумовили, що вартість по позиціях (за кожну одиницю) товару вказується в Специфікаціях до Договору. Вартість партії товару вказується в товарно-транспортній накладній, яка складена по цінам Специфікації до Договору.

Розділом 5 Договору сторони передбачили, що форма оплати –безготівкова. Оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника в установі банку. Покупець здійснює оплату кожної партії товару в строки вказані в специфікації на товар.

Крім того, 17.03.2008 року сторони підписали Додаткову угоду до Договору № 14/03-08 від 14.03.2008 року пунктом 5.1 якої погодили, що розрахунок за поставлений здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника в установі банку. Постачальник надає покупцю відстрочку на 45 календарних днів.

Позивач на виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 9 298,62 грн., що засвідчується копією видаткової накладної № АТ-0000441 від 09.09.2008 року, однак частину товару на загальну суму 2 713,97 грн. було повернуто, а за решту поставленого товару проплат з боку відповідача на поточний рахунок позивача не здійснювалося, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 7 010,34 грн., що підтверджується копією акту звірки взаєморозрахунків № 176 від 22.04.2009 року.

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 7 010,34 грн.

Як вбачається з матеріалів справи вищевказаний договір є договором поставки.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач визнає факт існування заборгованості перед позивачем, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 7 010,34 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 10.3 Договору встановлено, що за недодержання строків оплати, встановлених даним Договору, покупець зобов'язується сплати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період оплати пені, від вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення.

Позивач керуючись п. 10.3 Договору  нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 834,33 грн.

Виходячи з положень частини 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до слати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках  розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягаю стягненню  зі сторони, що порушила зобов'язання.

Беручи до уваги світову фінансову кризу, а також, клопотання відповідача суд вважає за необхідне використати надане йому право та зменшити розмір пені до 1,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 10.4 Договору сторони обумовили, що за недотримання строків оплати (при оплаті по факту поставки товару) покупець сплачує постачальнику заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також двадцять відсотків річних від простроченої суми.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 10.4 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача 20 % річних в сумі  1 833,75 грн. та 1 011,60 грн. –інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 20 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням пунктів 10.3 та 10.4 Договору, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме 3% річних в сумі 1060,19 грн. та інфляційні втрати в сумі 869,28 грн. перерахунок яких  здійснено в межах розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпродукт»(місцезнаходження: 02140, м. Київ, Дарницький р-н, вул. Гришка, 8-Б, кв. 6; фактична адреса: 08325, Київська обл., с. Щасливе, вул. Л. Українки, 26, код ЄДРПОУ 31571793) на користь Приватного підприємства «Атлантик»(місцезнаходження: 83114, м. Донецьк, Київський р-н, вул. Університетська, буд. 80-В, оф. 608, код ЄДРПОУ 34359540)  7 010 (сім тисяч десять) грн. 34 коп. - основного боргу, 1 (одну) грн. 00 коп. –пені, 1060 (одну тисячу шістдесят) грн. 19 коп. –20 % річних,  869 (вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 28 коп. –інфляційних втрат, 89 (вісімдесят дев'ять) грн. 41 коп. - державного мита та  98 (дев'яносто вісім) грн. 69 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                           О.М. Спичак

Дата підписання рішення  

     21.10.2009 року