Рішення

від 19.10.2009 по справі 53/502

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/502

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/502

19.10.09

За позовом Приватного акціонерного товариства «Альба Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій»

про стягнення 1 402,24 грн.

                                                                                          Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Філіпчук Н.М.–представник за довіреністю № 1224 від 10.08.2009р.

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ :                    

                 Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій»заборгованості за Договором купівлі-продажу № 626-08 від 01.06.2008р. від 01.06.2008р. в розмірі 1 402,24 грн., в тому числі 1 275,74 грн. - основний борг, 14,27 грн. –3%, 112,23 грн. –пеня.

     Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2009р. порушено провадження по справі № 53/502, розгляд справи призначено на 28.09.2009р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2009р., у зв'язку з нез'явленням в засідання суду повноважного представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, розгляд справи було відкладено на 19.10.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/6888-4 від 01.10.2009р., наданим позивачем.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 07.09.2009р. та від 28.09.2009р.  про що свідчать відмітка про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштового відправлення  з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.10.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.06.2008р. між Закритим акціонерним товариством «Альба Україна»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій»було укладено Договір купівлі-продажу № 626-08, відповідно до умов якого Продавець (позивач) зобов'язується передавати (поставляти) лікарські засоби та вироби медичного призначення у власність покупця, а Покупець (відповідач) зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору (п. 1.1. Договору купівлі-продажу № 626-08 від 01.06.2008р.).

Товар передається по найменуваннях та в кількості, з зазначенням ціни митної і ціни відпускної, що будуть описані в кожному окремому випадку у видаткових накладних (п. 1.2. Договору купівлі-продажу № 626-08 від 01.06.2008р.).

Позивач відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства»№ 514-VI змінив організаційно-правову форму з закритого акціонерного товариства на  приватне акціонерне товариство, що підтверджується витягом з Протоколу № 48 Загальних зборів акціонерів ЗАТ «Альба Україна»від 20.07.2009р.

Згідно з п. 10.2. договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2008р. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 1 місяць до його закінчення договір вважається пролонгованим на наступний і кожний слідуючий календарний рік.

Матеріали справи не містять угоди сторін про розірвання вказаного договору, а відтак він є чинним.

Умови договору свідчать, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій сторін (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар на суму 1 275,74 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями накладних № 5357813 від 13.03.2009р., № 5357914 від 13.03.2009р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, –за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що товар був прийнятий згідно з накладними уповноваженою особою покупця.

Відповідно до п. 5.2 Договору купівлі-продажу № 626-08 від 01.06.2008р. конкретні умови оплати вказується у видатковій накладній на поставку товарної партії.

Так, у спірних накладних зазначено «сплатити до 28.03.2009р.».

Однак, з позовної заяви та пояснень наданих позивачем в судовому засіданні слідує, що відповідач за отриманий від позивача товар не розрахувався.  

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить суму в розмірі 1 275,74 грн., що також підтверджується довідкою № 1719 від 18.09.2009р. про залишкову суму заборгованості, підписаною головою правління та головним бухгалтером позивача.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов'язку щодо вчасної оплати за поставлений товар, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі  1 275,74 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. договору сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем п. 5.2, він виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку за кожний день заборгованості.       

Позивач надав суду розрахунок пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки в розмірі 112,23 грн. відповідно до пункту 7.2 Договору та чинного законодавства України.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 112,23 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Виходячи з викладеного, вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних в сумі 14,27 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідач правом на судовий захист не скористався, обґрунтованих заперечень позовних вимог позивача не надав.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

          2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій»(04212, м. Київ, вул. Тимошенка, 11, кв. 108; ідентифікаційний код 31175806 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного акціонерного товариства «Альба Україна» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100; ідентифікаційний код 22946976) основний борг в сумі 1 275 (одна тисяча двісті сімдесят п'ять) грн. 74 коп., три відсотки річних в розмірі 14 (чотирнадцять) грн.. 27 коп., пеню в сумі 112 (сто дванадцять) грн.. 23 коп.,  витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                         Грєхова О.А.