Рішення

від 19.10.2009 по справі 36/380

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/380

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/380

19.10.09

За позовом          Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

До          Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал Постач Сервіс»

Про                                 стягнення 100 200,87 грн. та розірвання договору оренди

Суддя Трофименко Т.Ю.                                                                                                       

Представники:

Від позивача                   Осипенко О.М. - по довіреності №31 від 16.07.2009р.

Від відповідача               не з'явився

В засіданні приймали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал Постач Сервіс»про розірвання договору оренди № 303 від 03.04.2006р. та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал Постач Сервіс»88 383,02 грн. заборгованості з орендної плати, 11 817,85 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням умов договору оренди нерухомого майна № 303 від 03.04.2006р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2009р. порушено провадження у справі № 36/380, розгляд справи призначено на 19.10.2009р.

В судовому засіданні 19.10.2009р. представник позивача позовні вимоги повністю підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 19.10.2009р. не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду, викладених в ухвалі суду від 10.09.2009р., не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2009р. було надіслано на адресу відповідача, вказану в позовній заяві. Зазначену ухвалу відповідач отримав 14.09.2009р., що підтверджується підписом його представника на зворотному боці повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення № 7687927.  

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за  наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

           Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

           Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

          Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (далі позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсал Постач Сервіс»(далі відповідач, орендар) 03.04.2006р. було укладено договір № 303 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відповідно до п. 1.1 договору балансоутримувач (ДП «Лікувально-Реабілітаційний центр для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС імені В.Т.Гуца) передав відповідачу в строкове платне користування індивідуально визначене державне нерухоме майно, а саме адміністративну будівлю, гараж цегляний, кузню, склад, заправку ПММ, теплицю № 1, майстерню, паркан з бетонних блоків загальною площею 3 602,6 кв.м., розташоване за адресою: с. Капітанівка Києво-Святошинського району, вул. Дачна, 1-в.

За актом приймання-передачі від 03.06.2006р., підписаним представниками балансоутримувача та орендаря, відповідачу було передане обумовлене договором приміщення.   

Строк дії даного договору сторони визначили з 03.06.2006р. до 02.04.2007р. (п. 10.1 договору).

На момент укладення договору сторони визначили (пункт 3.1 договору), що розмір орендної плати становить 4 968,19 грн., без ПДВ.

Згідно з п. 3.3 договору відповідач зобов'язаний здійснювати оплату орендних платежів щомісячно, не пізніше 10-го числа наступного місяця з урахуванням індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховується відповідачем до державного бюджету, 30% - балансоутримувачу.

Відповідно до вимог ст. 18 Закону України  «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Також, згідно ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії договору оренди № 303 від 03.04.2006р. був продовжений.

Відповідач,  в порушення умов договорів та вимог ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», не сплачував орендні платежі в повному обсязі в період з  квітня 2006 року по квітень 2009 року і станом на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 88 383,02 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач свої зобов'язання за договором оренди № 303 від 03.04.2006р. в частині сплати орендної плати за період з квітня 2006 року по квітень 2009 року виконав неналежним чином, і станом нам день розгляду справи його заборгованість по орендній платі перед позивачем становить 88 383,02 грн.

Відповідач належних доказів відсутності заборгованості по № 303 від 03.04.2006р. суду не надав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 88 383,02 грн.

Цивільний кодекс України (стаття 549) містить поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України)

Позовна давність в один рік, відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України,  застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В пункті 3.5 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному пунктом 3.3. співвідношенні, відповідно до законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Оскільки відповідач припустився прострочки платежів по договору оренди № 303 від 03.04.2006р. з нього, на підставі п. 3.5 зазначеного договору, підлягає стягненню пеня в сумі 7 085,28 грн., відповідно до  строків позовної давності для стягнення пені.

В решті вимог в частині стягнення пені  позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Що стосується позивної вимоги позивача щодо розірвання договору оренди № 303 від 03.04.2006р., укладеного між сторонами, то вона також підлягає задоволенню з огляду на наступне.

При укладенні договору оренди № 303 від 03.04.2006р. сторони дійшли згоди (пункт 9.1 договору), що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач листом № 14.13.14.863 від 05.05.2009р. звернувся до відповідача з вимогою оплатити заборгованість зі сплати орендної плати та пеню, надати інформацію стосовно сплати орендної плати та страхування орендованого майна, в іншому випадку позивач звернеться до суду з вимогою розірвати договір оренди в примусовому порядку.   

Відповідно до п. 1 ст. 783 Цивільного кодексу України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідач користується майном в порушення умов договору оренди  в частині сплати орендних платежів.

Відповідач доказів належного виконання умов договору оренди № 303 від 03.04.2006р., укладеного з позивачем, в частині оплати орендних платежів за період з квітня 2006 року по квітень 2009 року суду не надав.

Крім того, з відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню в доход Державного бюджету України судові витрати по справі.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд  -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Розірвати договір оренди нерухомого майна № 303 від 03.04.2006р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсал Постач Сервіс».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсал Постач Сервіс»(01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 7, кв. 1, код ЄДРПОУ 33745673) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (01196, м. Київ, пл. Л.Українки, 1, код ЄДРПОУ 19028107, Р/Р 31119094700001, Одержувач: ГУ ДКУ у Київській області, МФО 821018, код установи 24074109, призначення платежу: код доходу 22080300, символ звітності банку 094) 88 383 (вісімдесят вісім тисяч триста вісімдесят три) грн. 02 коп. заборгованості, 7075 грн. 28 коп. пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсал Постач Сервіс»(01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 7, кв. 1, код ЄДРПОУ 33745673) в доход Державного бюджету України грн. 954 грн. 58 коп. державного мита

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсал Постач Сервіс»(01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 7, кв. 1, код ЄДРПОУ 33745673) 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету по КЕКД 22050000 «Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах».

В решті позову відмовити.

Після набрання рішенням законної  сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                           Трофименко Т.Ю.