Постанова

від 21.10.2009 по справі 27/332

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

27/332

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21.10.2009                                                                                           № 27/332

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Іващенко М.М. (довіреність № 11 від 20.10.2009 р.)                                                

від відповідача – не з'явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віком"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 25.08.2009

 у справі № 27/332 (суддя  

 за позовом                               Публічного акціонерного товариства "Південне управління механізації"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Віком"

 про                                                   стягнення 71564,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Публічне акціонерне товариство „Південне управління механізації” (далі – позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Віком” (далі – відповідач), в якій просить стягнути з відповідача 54520,33 грн. заборгованості, 5452,03 грн. штрафу за прострочення оплати, 6314,99 грн. пені, 4490,59 грн. інфляційних втрат, 786,15 грн. 3 % річних, 715,64 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в строки, встановлені договором оренди нежитлових приміщень № 19/08 від 14.08.2008 р., орендну плату не сплатив та не оплатив додаткові послуги, отже, позивач просить стягнути з відповідача 54520,33 грн. заборгованості, 5452,03 грн. штрафу за прострочення оплати, 6314,99 грн. пені, 4490,59 грн. інфляційних втрат, 786,15 грн. 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.08.2009 р. у справі № 27/332 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 54520,33 грн. заборгованості, 5542,09 грн. пені,         4490,59 грн. інфляційних втрат, 784,93 грн. 3 % річних, 653,38 грн. державного мита та 285,31 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу за прострочення виконання зобов'язання суд першої інстанції мотивував рішення тим, що з урахуванням ст. 61 Конституції України та       ст. 549 Цивільного кодексу України одночасне застосування та стягнення з відповідача відповідальності одного й того ж виду за одне й те саме порушення, є незаконним.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 25.08.2009 р., відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, в якій просить рішення скасувати повністю, а позовну заяву залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що на думку відповідача, підставою для скасування оскаржуваного рішення є той факт, що суд першої інстанції відмовив в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Крім того, відповідач вважає, що наданий позивачем розрахунок позову є необґрунтованим та незрозумілим в частині порядку проведення обчислення пені, інфляційних втрат та 3 % річних. Також, відповідач зазначає, що згідно ст. 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, розрахунки за теплопостачання повинні бути включені до рахунків за комунальні послуги. Натомість, в рахунках-фактурах № 1572 від 31.10.2008 р., № 1627 від 30.11.2008 р., № 1679 від 31.12.2008 р.,               № 0000000026 від 31.01.2009 р., № 000000058 від 28.02.2009 р. сплата за теплопостачання і сплата за комунальні послуги є окремими пунктами платежу.  

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від        25.09.2009 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Віком” прийнято до розгляду.  

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що, як вбачається з статуту позивача, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи позивача, витягу з протоколу загальних зборів акціонерів позивача        № 18 від 29.09.2009 р., в процесі розгляду справи судом апеляційної інстанції змінено назву позивача з Відкритого акціонерного товариства „Південне управління механізації” на Публічне акціонерне товариство „Південне управління механізації”.

Від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 27/332 до розгляду Господарським судом м. Києва справи № 30/371 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Віком” до Відкритого акціонерного товариства „Південне управління механізації” про визнання договору оренди № 19/08 від 14.08.2009 р. недійсним.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відмовити в задоволенні вищевказаного клопотання, враховуючи наступне.

За загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення (ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України).

Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за договором найму (оренди). Такі угоди можуть бути визнані недійсними лише на майбутнє.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідач не довів неможливість розгляду справи № 27/332 до вирішення справи № 30/371, отже, в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі необхідно відмовити.   

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 14.08.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством (Публічним акціонерним товариством) „Південне управління механізації” (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Віком” (надалі - орендар) був укладений договір оренди нежитлових приміщень № 19/08 (надалі – Договір), за яким орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Качалова, 5 для здійснення підприємницької діяльності.

Як вбачається з п. 2.1 Договору, орендар починає користуватися орендованими приміщеннями з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі вказаних приміщень.

В матеріалах справи міститься акт прийому-передачі приміщень від 14.08.2008 р. підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає виробниче приміщення площею 115 м2.

Згідно з п. 3.1. Договору орендна плата складає 6027,84 грн. за місяць. Орендар зобов'язаний перераховувати орендну плату на розрахунковий рахунок орендодавця шляхом попередньої оплати до 20 (двадцятого) числа місяця, що передує оплачуваному.

Додатково до орендної плати орендар оплачує щомісячно: вартість електроенергії, що витрачається, у тому числі реактивної за обліковими даними і за цінами, що пред'являються орендодавцю „Київенерго”, а також витрати за утримання кабельних мереж, обслуговування і утримання трансформаторної підстанції, регулюючих пристроїв - у розмірі 20% від суми вартості електричної енергії, що споживається за місяць. У разі виникнення інших додаткових витрат, пов'язаних з перевитратою ліміту електроенергії, орендар сплачує на користь орендодавця вартість цих витрат у процентному співвідношенні до спожитої електроенергії. Орендар також зобов'язаний сплатити на користь орендодавця витрати, пов'язані з усуненням пошкоджень або заміною кабельних мереж в аварійному порядку, якщо вони сталися з вини орендаря. Орендар компенсує орендодавцю наступні витрати: а) витрати на забезпечення теплопостачання в розрахунку на 1 м2 орендованого приміщення (утримання котельної, оплата роботи операторів котельної, плата за газ та інші витрати, пов'язані з теплопостачанням);               б) витрати на комунальні послуги (водопостачання, прибирання снігу, листя та сміття, облаштування та нагляд за санітарними вузлами та каналізацією, дезинсекція, дератизація та дезинфекція приміщень, вивезення сміття);          в) витрати на здійснення пропускного контролю транспортних засобів (п. 3.2. Договору).

В силу п. 3.3 Договору орендар зобов'язаний оплачувати вартість додаткових послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця до 10 (десятого) числа місяця, наступного за оплачуваним.

В матеріалах справи містяться акти здачі-прийняття робіт, які були підписані сторонами та скріплені печатками на виконання умов договору,         № РН-0000474 від 30.09.2008 р., № РН-0000530 від 31.10.2008 р.,                            № РН-0000481 від 30.09.2008 р., № РН-0000585 від 30.11.2008 р.,                   № РН-0000635 від 31.12.2008          р., № РН-0000541 від 31.10.2008 р.,                   № РН-0000596 від 30.11.2008 р., № РН-0000655 від 31.01.2009 р.,                     №    РН-0000647   від   31.12.2008    р.,   №   РН-0000708  від 28.02.2009 р.,       № РН-0000666 від 31.01.2009 р. та № РН-0000728 від 28.02.2009 р.

На підставі зазначених актів позивач виставив для оплати відповідачу рахунки-фактури № 1437 від 20.08.2008 р. на суму 6027,84 грн., № 1495 від 19.09.2008 р. на суму 6027,84 грн., № 1519 від 30.09.2008 р. на суму        1849,34 грн., № 1310 від 20.10.2008 р. на суму 6027,84 грн., № 1544 від 20.11.2008 р. на суму 6027,84 грн., № 1572 від 31.10.2008 р. на суму         2082,53 грн., № 1627 від 30.11.2008 р. на суму 3154,88 грн., № 1658 від 19.12.2008 р. на суму 6027,84 грн., № 1679 від 31.12.2008 р. на суму       3622,09 грн., № 0000000004 від 20.01.2009 р. на суму 6027,84 грн.,                     № 0000000026 від 31.01.2009 р. на суму 4053,86 грн. та № 000000058 від 28.02.2009 р. на суму 3590,59 грн.

Дані рахунки-фактури не були оплачені відповідачем, та станом на день подання позовної заяви у відповідача перед позивачем наявний борг у розмірі 54520,33 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення орендної плати в розмірі 54520,33 грн., з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди)   наймодавець   передає   або   зобов'язується   передати   наймачеві   майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється    плата,    розмір    якої   встановлюється    договором    найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідач належним чином своїх обов'язків не виконав, суму основного боргу не сплатив.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 54520,33 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що до рахунків-фактур № 1572 від 31.10.2008 р., № 1627 від 30.11.2008 р., № 1679 від 31.12.2008 р., № 0000000026 від 31.01.2009 р. та № 000000058 від 28.02.2008 р. неправомірно внесені до оплати витрати на утримання електрообладнання та неправомірно зазначено окремим пунктом витрати на теплопостачання, оскільки зазначені рахунки-фактури були складені на підставі підписаних сторонами та скріплених печатками актів здачі-прийняття робіт, з зазначенням, що сторони претензій один до одного не мають. Доказів того, що акти здачі-прийняття робіт, які були укладені на підставі договору № 19/08 від 14.08.2008 р., визнані судом недійсними відповідач суду не надав.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача        5452,03 грн. штрафу за прострочення оплати, 6314,99 грн. пені, 4490,59 грн. інфляційних втрат, 786,15 грн. 3 % річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 5 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

          Відповідно до п. 6.1. Договору, при порушенні термінів оплати, встановлених в розділі 3 даного Договору, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 10 % від суми простроченного платежу і пеню у розмірі     1,5 % простроченої оплати, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком про необхідність стягнення з відповідача        4490,59 грн. інфляційних втрат, 784,93 грн. 3 % річних та 5542,09 грн. пені.  

Господарський суд м. Києва відмовив в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 35064,40 грн., посилаючись на такі обставини.

Згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

А в ст. 549 Цивільного кодексу України визначено пеню та штраф, як один вид відповідальності – неустойка.

Таким чином, на думку місцевого господарського суду, одночасне застосування та стягнення з відповідача відповідальності одного й того ж виду за одне й те саме порушення, в силу зазначених вище норм є незаконним.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким твердженням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Законодавством України не заборонено стягнення одночасно штрафу і пені за прострочення виконання зобов'язання.

Крім того, як вбачається з п. 6.1. Договору, при порушенні термінів оплати, встановлених в розділі 3 даного Договору, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 10 % від суми простроченного платежу і пеню у розмірі 1,5 % простроченої оплати, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, за кожний день прострочення платежу.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф в розмірі 5452,03 грн. (54520,33 грн. х 10 %).

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції належить скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача штрафу, в решті рішення необхідно залишити без змін.

Відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог – 707 грн. 90 коп. витрат по сплаті державного мита та       309 грн. 12 коп.  витрат  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104,         ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -   

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Віком” залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 25.08.2009 р. у справі         № 27/332 скасувати частково, виклавши п. 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Віком” (03110, м. Київ, вул. Пироговського, 19, корп. 4, оф. 84; 03680, м. Київ, вул. Качалова, 5, код ЄДРПОУ 31169284, р/р 26003021131661 в Залізничному відділенні Київського міського філіалу „Укрсоцбанк”, МФО 322012), а у випадку відсутності коштів, з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Публічного акціонерного товариства „Південне управління механізації”  (03680, м. Київ, вул. Качалова, 5, код ЄДРПОУ 01388265, р/р 26003300139691 у Першій Київській філії ВАТ „ВіЕйБі Банк”, МФО 321637) 54520 (п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот двадцять) грн. 33 коп. основного боргу, 5542 (п'ять тисяч п'ятсот сорок дві) грн. 09 коп. пені, 5452 (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят дві) грн. 03 коп. штрафу, 4490 (чотири тисячі чотириста дев'яносто) грн. 59 коп. інфляційних втрат, 784 (сімсот вісімдесят чотири) грн. 93 коп. 3 % річних, 707 (сімсот сім) грн. 90 коп. державного мита та 309 (триста дев'ять) грн. 12 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2009 р. у справі № 27/332 залишити без змін.

Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

Справу № 27/332 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 22.10.09 (відправлено)