Постанова

від 08.09.2015 по справі 804/10024/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 р. Справа № 804/10024/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Шпота Я.С.

за за участю: представник позивача - ОСОБА_1

представники відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Поліпром» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Поліпром» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з вимогами - визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення за формою «Р» Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 31 березня 2015 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству «Поліпром» ідентифікаційний код юридичної особи 19155069 грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 515 898 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 257 949 гривень;

- податкове повідомлення-рішення за формою «Р» Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № НОМЕР_2 від 31 березня 2015 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству «Поліпром» ідентифікаційний код юридичної особи 19155069 грошового зобов'язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 174 885 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 587 442 гривні 50 коп.;

- податкове повідомлення-рішення за формою «В1» Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № НОМЕР_3 від 31 березня 2015 року про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству «Поліпром» ідентифікаційний код юридичної особи 19155069 бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 317 257 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 158 628 гривень 50 коп.;

- податкове повідомлення-рішення за формою «Р» Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № НОМЕР_4 від 31 березня 2015 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству «Поліпром» ідентифікаційний код юридичної особи 19155069 грошового зобов'язання за податком з доходів фізичних осіб, що сплачується податковим агентом із доходів платників податку у вигляді заробітної плати на суму 18 192 гривні 64 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12404 гривні 45 коп.;

- податкове повідомлення-рішення за формою «Р» Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № НОМЕР_5 від 31 березня 2015 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству «Поліпром» ідентифікаційний код юридичної особи 19155069 грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення строків подання підприємством як податковим агентом податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків та суми утриманого з них податку з доходів фізичних осіб на суму 510 гривень;

- податкове повідомлення-рішення за формою «Р» Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № НОМЕР_6 від 18 червня 2015 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 7646 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3 823 гривень;

- податкове повідомлення-рішення за формою «Р» Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № НОМЕР_7 від 18 червня 2015 року про збільшення грошового зобов'язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 209825 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 104 912 гривень 50 коп.;

- податкове повідомлення-рішення за формою «В1» Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № НОМЕР_8 від 18 червня 2015 року про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 36 071 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 18 035 гривень 50 коп.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Поліпром» ідентифікаційний код юридичної особи 19155069 судові витрати в сумі 487 гривень 20 коп.

В обґрунтування позову позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків акту документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Поліпром» № 1061/04-62-22-1-9/19155069 від 27 лютого 2015 року з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.04.2012р. по 31.12.2013р. та з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток, валютного і іншого законодавтсва за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, які винесено без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення, що ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки № 1061/04-62-22-1-9/19155069 від 27 лютого 2015 року та рішенні Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про результати розгляду первинної скарги № 5645/10104-36 від 05 червня 2015 року, тому оскаржувані рішення податкового органу є правомірними, а позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вислухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявності підстав для його задоволення.

З акту перевірки № 1061/04-62-22-1-9/19155069 від 27 лютого 2015 року вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Поліпром» (далі - ТОВ НВП «Поліпром», позивач) зареєстроване рішенням Дніпропетровського міського управління юстиції від 20.11.1992 за № 1 224 105 0002 003219, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 19155069, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 23.11.1992 за №9613, на час проведення перевірки перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, відповідач).

Судом встановлено, що у період з 13.01.2015р. по 20.02.2015р. ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на підставі направлень від 13.01.2015р. №21, №22, №24, №34 та №35, згідно ст.77 Податкового кодексу України проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ НВП «Поліпром» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.04.2012р. по 31.12.2013р. та з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток, валютного і іншого законодавтсва за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р.

За результатами перевірки податковим органом був складений акт № 1061/04-62-22-1-9/19155069 від 27 лютого 2015 року «Про результати проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ НВП «Поліпром» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.04.2012р. по 31.12.2013р. та з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток, валютного і іншого законодавтсва за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р.».

Вказаною перевіркою встановлено порушення:

- заниження податку на прибуток приватних підприємств за 2013 рік на суму

515 898 гривень внаслідок порушення позивачем пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, а також підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України);

- заниження позивачем сум податку на додану вартість, які підлягали

нарахуванню до сплати в бюджет за квітень-жовтень та грудень 2012 року, а також березень, липень, вересень та грудень 2013 року на суму 1 174 885 гривень, завищення суми бюджетного відшкодування, задекларованого платником податків у податковій звітності за жовтень та листопад 2013 року у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів на суму 317 257 гривень, а також завищення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до кладу податкового кредиту наступного податкового періоду за листопад 2013 року на суму 142 651 гривня у результаті порушень позивачем положень підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України;

- заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб, що сплачується

податковим агентом із доходів платників податку у вигляді заробітної плати на суму 18 192 гривні 64 коп. внаслідок порушення пункту 164.1 статті 164, підпунктів 164.2.2, 164.2.11, абзацу «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпунктів 168.1.1, 168.1.4 пункту 168.1, пункту 168.3 статті 168, підпункту 170.9.2 пункту 170.9 статті 170, абзацу «а» пункту 171.2 статті 171, пункту 176.2 статті 176 ПК України;

- порушення строків подання позивачем як податковим агентом податкової

звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків та суми утриманого з них податку з доходів фізичних осіб за формою 1ДФ за другий, тертій та четвертий квартали 2012 року та за четвертий квартал 2013 року, чим порушено абзац 1 пункту 46.1 статті 46, підпункт 47.1.3 пункту 47.1 статті 47, пунктів 49.1 та 49.2 статті 49, статті 50, статті 51, пункту 119.2 статті 119, а також пункту 176.2 статті 176 ПК України.

31 березня 2015 року ТОВ НВП «Поліпром» одержало податкове повідомлення-рішення за формою «Р» ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № НОМЕР_1 від 31 березня 2015 року про збільшення підприємству грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 515 898 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 257 949 гривень, податкове повідомлення-рішення за формою «Р» № НОМЕР_2 від 31 березня 2015 року про збільшення скаржнику грошового зобов'язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 174 885 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 587 442 гривні 50 коп., податкове повідомлення-рішення за формою «В4» № НОМЕР_9 від 31 березня 2015 року про зменшення платнику податків від'ємного значення податку на додану вартість на суму 142 651 гривень, податкове повідомлення-рішення за формою «В1» № НОМЕР_3 від 31 березня 2015 року про зменшення підприємству бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 317 257 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 158 628 гривень 50 коп., податкове повідомлення-рішення за формою «Р» № НОМЕР_4 від 31 березня 2015 року про збільшення скаржнику грошового зобов'язання за податком з доходів фізичних осіб, що сплачується податковим агентом із доходів платників податку у вигляді заробітної плати на суму 18 192 гривні 64 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12 404 гривні 45 коп., а також податкове повідомлення-рішення за формою «Р» № НОМЕР_5 від 31 березня 2015 року про збільшення підприємству грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення строків подання підприємством як податковим агентом податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків та суми утриманого з них податку з доходів фізичних осіб на суму 510 гривень.

Винесені податкові повідомлення-рішення були оскаржені ТОВ НВП «Поліпром» в адміністративному порядку.

Натомість контролюючий орган вищого рівня - Головне управління ДФС у Дніпропетровській області рішенням про результати розгляду первинної скарги № 5645/10104-36 від 05 червня 2015 року прийняв менш сприятливі для скаржника рішення та: на 11 469 гривень збільшив суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковим повідомленням-рішенням за формою «Р» № НОМЕР_1 від 31 березня 2015 року; на 314 737 гривень збільшив скаржнику суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковим повідомленням-рішенням за формою «Р» № НОМЕР_2 від 31 березня 2015 року; скасував повністю податкове повідомлення-рішення за формою «В4» № НОМЕР_9 від 31 березня 2015 року про зменшення скаржнику від'ємного значення податку на додану вартість на суму 142 651 гривень; на 36 071 гривню збільшив суму зменшеного підприємству бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2013 року та на 18 035 гривень 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням за формою «В1 № НОМЕР_3 від 31 березня 2015 року; залишив без змін податкове повідомлення-рішення за формою «Р» № НОМЕР_4 від 31 березня 2015 року про збільшення грошового зобов'язання за податком з доходів фізичних осіб, що сплачується податковим агентом із доходів платників податку у вигляді заробітної плати на суму 18 192 гривні 64 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12 404 гривні 45 коп., а також податкове повідомлення-рішення за формою «Р» № НОМЕР_5 від 31 березня 2015 року про збільшення грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 510 гривень за порушення строків подання підприємством як податковим агентом податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків та суми утриманого з них податку з доходів фізичних осіб.

18 червня 2015 року платник податків додатково отримав від контролюючого органу податкове повідомлення-рішення за формою «Р» № НОМЕР_6 від 18 червня 2015 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 7646 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3 823 гривень, податкове повідомлення-рішення за формою «Р» № НОМЕР_7 від 18 червня 2015 року про збільшення грошового зобов'язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 209 825 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 104 912 гривень 50 коп., а також податкове повідомлення-рішення за формою «В1» № НОМЕР_8 від 18 червня 2015 року про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 36 071 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 18 035 гривень 50 коп.

Позивач не погодившись з додатковими рішеннями контролюючого органу, 25 червня 2015 року надіслав повторну скаргу до Державної фіскальної служби України.

11 серпня 2015 року позивач одержав рішення Державної фіскальної служби України № 16539/6/99-99-10-01-03-15 від 06 серпня 2015 року, яким оскаржувані рішення залишені без змін, а повторні скарги позивача - без задоволення.

Суд вважає, що висновки зазначені в акті перевірки № 1061/04-62-22-1-9/19155069 від 27 лютого 2015 року, а отже і податкові повідомлення-рішення є безпідставними та не відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Щодо реальності господарських операцій з поставки товарів ТОВ «МЕТАРОН», а також придбання товарів у ТОВ «СІРІУС СТАНДАРТ», ТОВ «2М ГРУП» та ТОВ «ГЛОБАЛБУД», відображених позивачем у податковому обліку з податку на прибуток приватних підприємств і податку на додану вартість.

Так, під час перевірки відповідачем встановлено факти відображення позивачем у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій з поставки товарів для відпочинку Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕТАРОН» ідентифікаційний код юридичної особи 37071260 впродовж 2013 року на суму 2 270 000 гривень, а також придбання у 2012-2013 роках деревновугільної продукції у Товариства з обмеженою відповідальністю «СІРІУС СТАНДАРТ» ідентифікаційний код юридичної особи 38434012 на суму 194 704 гривні 95 коп., Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛБУД» ідентифікаційний код юридичної особи 37731566 на суму 376 355 гривень 73 коп. та Товариства з обмеженою відповідальністю «2М ГРУП» ідентифікаційний код юридичної особи 37276854 на суму 90 580 гривні 39 коп.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин), входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статті 141 цього Кодексу; крім витрат визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4. статті 138 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п.135.4.ст.135 ПК України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Судом встановлено, що 01.03.2012 року між ТОВ «2М ГРУП» (постачальник) та ТОВ НВП «Поліпром» (покупець) укладено договір №255-107-DA12. Згідно умов укладеного договору Постачальник зобов'язується систематично передавати у власність Покупцеві вугілля деревне марки А (зроблено із листяних порід: дуб, бук, ясен), а Покупець зобов'язується прийняти цей товар і оплатити його на умовах даного договору.

На виконання договірних зобов'язань, ТОВ «2М ГРУП» на адресу ТОВ НВП «Поліпром» виписано рахуноки-фактури на товар, видаткові накладні, податкові накладні за квітень, травень 2012 року на загальну суму 57 684,31 грн.

Розрахунок за договором здійснено у безготівковій формі, про що свідчить виписка по розрахунковому рахунку позивача за квітень, травень 2012 року.

Відповідно до товарно-транспортних накладних, товар перевозився автопідприємство - ТОВ «Промзіпактив».

Станом на 31.12.2013 року заборгованість по рахункам з ТОВ «2М ГРУП» за поставлені товари відсутня.

14.05.2012 року між ТОВ «ГЛОБАЛБУД» (постачальник) та ТОВ НВП «Поліпром» (покупець) укладено договір №255-195-DA12. Згідно умов укладеного договору Постачальник зобов'язується систематично передавати у власність Покупцеві вугілля деревне марки А (зроблено із листяних порід: дуб, бук, ясен), а Покупець зобов'язується прийняти цей товар і оплатити його на умовах даного договору.

На виконання договірних зобов'язань, ТОВ «ГЛОБАЛБУД» на адресу ТОВ НВП «Поліпром» виписано рахуноки-фактури на товар, видаткові накладні, податкові накладні за травень - грудень 2012 року та лютий, березень 2013 року на загальну суму 376 356,42 грн.

Розрахунок за договором здійснено у безготівковій формі, про що свідчить виписка по розрахунковому рахунку позивача за травень - грудень 2012 року та лютий, березень 2013 року.

Відповідно до товарно-транспортних накладних, товар перевозився автопідприємство - ФОП ОСОБА_3.

Станом на 31.12.2013 року заборгованість по рахункам з ТОВ «ГЛОБАЛБУД» за поставлені товари відсутня.

02.04.2013 року між ТОВ «СІРІУС СТАНДАРТ» (постачальник) та ТОВ НВП «Поліпром» (покупець) укладено договір №255-195-DA12. Згідно умов укладеного договору Постачальник зобов'язується систематично передавати у власність Покупцеві вугілля деревне марки А (зроблено із листяних порід: дуб, бук, ясен), а Покупець зобов'язується прийняти цей товар і оплатити його на умовах даного договору.

На виконання договірних зобов'язань, ТОВ «СІРІУС СТАНДАРТ» на адресу ТОВ НВП «Поліпром» виписано рахуноки-фактури на товар, видаткові накладні, податкові накладні за квітень - червень 2013 року на загальну суму 194 704,96 грн.

Розрахунок за договором здійснено у безготівковій формі, про що свідчить виписка по розрахунковому рахунку позивача за квітень - червень 2013 року.

Відповідно до товарно-транспортних накладних, товар перевозився автопідприємство - ФОП ОСОБА_4.

Станом на 31.12.2013 року заборгованість по рахункам з ТОВ «СІРІУС СТАНДАРТ» за поставлені товари рахується кредиторська заборгованість в сумі 47 815,85 грн.

Також, між ТОВ «МЕТАРОН» (покупець) та ТОВ НВП «Поліпром» (постачальник) укладено договір №103-127-DA13 від 01.03.2013р. Згідно умов укладеного договору Постачальник зобов'язується протягом строку дії договору поставити (передати у власність) Покупцю товар (для відпочінку), у відповідності з специфікаціями.

На виконання договірних зобов'язань, ТОВ НВП «Поліпром» на адресу ТОВ «МЕТАРОН» виписано рахуноки-фактури на товар, видаткові накладні, податкові накладні за березень, червень, липень 2013 року на загальну суму 2 270 000 грн.

Розрахунок за договором здійснено у безготівковій формі, про що свідчить платіжні доручення за період березень, червень, липень 2013 року.

Станом на 31.12.2013 року заборгованість по рахункам з ТОВ «МЕТАРОН» за поставлені товари відсутня.

Також слід зауважити, що сама по собі наявність чи відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших документів вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язання платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Такі твердження також викладені в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 2 1936/11/13-11.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, в рішеннях Вищого адміністративного суду у справах МК-60198/09 від 15 березня 2012 року, ЖК-20630/10 від 21 червня 2012 року, МК/800/7790/13 від 17 липня 2013 року.

Відповідно до ст.ст. 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповід альність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції на момент перевіряємого періоду та виникнення спірних правовідносин) визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, норми Податкового кодексу України в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладені ТОВ «ЕДС-ІНЖИНІРИНГ» правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Щодо викладених у акті перевірки доказів недобросовісності контрагента позивача ТОВ «МЕТАРОН», суд зазначити наступне.

Посилання податкового органу на матеріали кримінального провадження зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 32014040040000022 від 23 травня 2014 року є безпідставним, адже зазначене провадження жодним чином не стосується позивача та/або його службових осіб, до того ж представником відповідача не надано вирок по цій справі, що набув законної сили, та встановлював би певні обставини щодо відносин позивача з його контрагентами.

Також, правильність встановлення органами державної податкової служби фактичних обставин стосовно протиправного характеру діяльності осіб, які нібито діяли від імені ТОВ «МЕТАРОН» у відносинах з третіми особами, встановлених документальною позаплановою невиїзною перевіркою зазначеного контрагента, за результатами якої складено акт № 594/22-04/37071260 від 17 лютого 2014 року, спростовується висновками адміністративних судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, викладених у постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року у справі № 804/4450/14 (ЄДРСРУ № 38627702), залишеної без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/42991/14 від 06 серпня 2014 року (ЄДРСРУ № 40156509).

Стосовно ненадання до перевірки сертифікатів якості товарів, які придбавалися та постачалися позивачем під час здійснення спірних господарських операцій, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну. Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні затверджено наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 1 лютого 2005 року № 28.

Враховуючи, що придбаний та реалізований позивачем товар не включений до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, надання сертифікатів якості товару є не обов'язковим, а отже не може враховуватися при визначенні контролюючим органом податкових зобов'язань.

Вимога щодо встановлення сертифікатів якості на товар взагалі виходить за межі прав, наданих Податковим кодексом України податковим органам. Податковий орган не вправі контролювати наявність або відсутність сертифікатів якості на товар (продукцію) і в залежності від їх наявності або відсутності робити висновок про нереальність господарських відносин. Крім того, сертифікат якості на товар не є первинним документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містить інформації про господарську операцію та не підтверджує її здійснення, і його наявність не передбачена правилами ведення бухгалтерського та/або податкового обліку на підприємстві.

Окремо слід зазначити щодо використання податковим органом актів перевірок контрагентів ТОВ НВП «Поліпром», а саме, відповідно до роз'яснення Вищою арбітражного суду «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000р. N 02-5/35 акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Зазначене вище підтверджено також п. 3 листа Вищого господарського суду від 24.07.2001 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів», в якому також зазначено, що «акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин».

У зв'язку з цим, акти перевірок контрагентів позивача не можна застосовувати до ТОВ НВП «Поліпром», оскільки вони (Акти перевірки) не мають обов'язкового характеру для данного суб'єкта господарювання.

Крім того, згідно листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011р. - «не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюги яких декларувався рухтоварів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства, контрагенти позивача ТОВ «МЕТАРОН», ТОВ «СІРІУС СТАНДАРТ», ТОВ «2М ГРУП» та ТОВ «ГЛОБАЛБУД» були зареєстровані як юридичні особа, що відповідачем не спростовано.

При цьому, чинним законодавством України не встановлено обов'язок позивача контролювати дії контрагента і перевіряти виконання ним своїх податкових зобов'язань, тому позивач не може відповідати за дії його контрагента, що не звітує перед податковими органами або не перебуває за своєю юридичною адресою.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Щодо правильності відображення у податковому обліку з податку на додану вартість господарських операцій з придбання позивачем у вітчизняного товаровиробника деревовугільної продукції та подальшої її реалізації нерезидентам за межі митної території України суд зазначає наступне.

19.08.2009 року між ВАТ «Перечинський лісохімічний комбінат» (продавець) та ТОВ НВП «Поліпром» (покупець) укладено договір №002-1173-FE09. Згідно умов укладеного договору Продавець зобов'язується передавати у власність Покупця деревне вугілля та деревновугільні брикети, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору.

Поставка здійснюється автомобільним транспортом на умовах EXW ВАТ «Перечинський лісохімічний комбінат» .

Також, між ВАТ «Перечинський лісохімічний комбінат» (продавець) та ТОВ НВП «Поліпром» (покупець) укладено додаткові угоди до договору №002-1173-FE09, а саме; № 13 від 29.12.2012р, № 14 від 01.04.2013р., № 15 від 03.05.2013р., № 16 від 01.07.2013р. та № 18 від 01.10.2013р.

Так, відповідач не оспорює правильність встановлення фактів придбання позивачем у перевіряємих податкових періодах деревновугільної продукції у вітчизняного виробника - Товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» ідентифікаційний код юридичної особи 274105 та подальшої реалізації вказаного товару на експорт компаніям «CARRB RIDGE DEVELOPMENTS LIMITED» та «ASHMOND EXPRESS L.P.», Великобританія.

Проте, в результаті порівняння загальної суми витрат, пов'язаних з придбанням деревновугільної продукції, включаючи податок на додану вартість (фактурної вартості) у травні-грудні 2012 року та лютому-червні 2013 року, із загальною сумою, одержаною позивачем від покупців-нерезидентів як оплату за цей товар, відповідач дійшов до висновку про завідому збитковість досліджуваних експортних операцій, у той час як за результатами даних господарських операцій позивач мав отримати прибуток, з якого необхідно було утримати податки.

Висновки про збитковість досліджуваних операцій повивача з експорту були зроблені перевіряючими при розрахунку фінансового результату від проведених операцій на експорт, виходячи з від'ємного значення, отриманого шляхом віднімання від суми реалізації товару за кордон без ПДВ суми закупівлі товару у вітчизняного товаровиробника з ПДВ.

Суд вважає, що такий алгоритм визначення збитковості операції не відповідає принципам бухгалтерського та податкового обліку. Визначаючи доход від проведеної експортної операції, необхідно від суми реалізації товару без ПДВ відняти не вартість закупленого товару, визначену з ПДВ, а навпаки, відняти вартість товару без ПДВ.

Так, собівартість експортованого товару без ПДВ складає: 2 335 7691 гривня 33 коп. - ПДВ 3 892 948 гривень 55 коп. = 19 464 742 гривні 77 коп.

Від суми експортного доходу 19 728 616 гривень 58 коп. - собівартість експортованого товару 19 464 742 гривні 77 коп. = економічний ефект експортних операцій 263 873 гривні 81 коп.

Таким чином позитивна різниця, або ж прибуток позивача від зазначених операцій складає 263 873 гривні 81 коп.

Відповідно до пункті 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» (далі - П(С)БО 15 «Дохід»), затвердженого наказом Мінфіну України № 290 від 29 листопада 1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153, дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності, зокрема, такої умови: є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

У відповідності до пункту 6 П(С)БО 15 «Дохід» не визначаються доходами такі надходження від інших осіб, як - сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів.

Також згідно пункту 10 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну України від 31 грудня 1999 року № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/424, до складу витрат входить собівартість реалізованих товарів, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

У відповідності до пункту 9 П(С)БО 9 «Запаси», затвердженого наказом Мінфіну України № 246 від 20 жовтня 1999 року і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за №751/4044, первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складаються, зокрема, з сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих з податків, яким, в свою чергу, є податок на додану вартість.

Водночас, статтею 193 ПК України встановлено, що ставки податку на додану вартість встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків.

Як передбачено в пункті 194.1 статті 194 Податкового кодексу України, операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною (20%).

Згідно з підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України: а) у митному режимі експорту; б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України; в) у митному режимі безмитної торгівлі; г) у митному режимі вільної митної зони.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Застосування податкових ставок, визначених ПК України, для певних господарських операцій є обов'язковим для суб'єктів господарювання, що проводять відповідну діяльність. Отже, при здійсненні експортних операцій формується позитивний залишок податкового кредиту, оскільки податок на додану вартість був сплачений при придбанні товару і включений до складу податкового кредиту, а податкові зобов'язання від реалізації товару на експорт не виникають.

Згідно форми податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 25 листопада 2011 року № 1492, операції з придбання товарів на території України підлягають відображенню в рядку 10.1 (придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою) з наступним включенням суми податку на додану вартість до податкового кредиту у складі рядка 17 декларації.

В той же час, операції з продажу товару на експорт відображалися в декларації з ПДВ в рядку 2.1 (операції, що оподатковуються за нульовою ставкою (операції з вивезення товарів за межі митної території України) і до складу податкових зобов'язань (рядок 9) не включалися.

З наведеного вбачається, що позивач здійснював господарські операції у відповідності до норм чинного законодавства з нарахуванням податку на додану вартість за встановленими законом податковими ставками, які є різними для різних видів операцій, зокрема, поставки товарів на території України оподатковуються за ставкою 20%, а експорт товарів - за ставкою 0%. Суми, віднесені до складу податкового кредиту, дорівнюють сумам податку на додану вартість, що сплачені при придбанні товару шляхом безготівкового розрахунку.

За таких обставин, здійснені позивачем господарські операції з продажу товару на експорт є прибутковими, а посилання відповідача на їх вчинення виключно з метою отримання податкової вигоди є неправомірними і спростовуються наявними доказами.

Таким чином, податковим органом не було враховано, що експортні операції обліковуються за нульовою ставкою ПДВ, у зв'язку з чим ціна продажу товару без урахування ПДВ є вищою, ніж ціна його придбання, що підтверджується первинними документами і свідчить про фактичне отримання позивачем доходу від загального обсягу господарських операцій.

Отже, висновки відповідача щодо збитковості господарських операції з продажу продукції - брикети з деревного вугілля та деревне вугілля у асортименті на експорт є такими, що не відповідають нормам податкового законодавства та дійсним економічним результатам зовнішньоекономічної діяльності позивача.

Щодо підтвердження зв'язку закордонних відряджень працівників з основною діяльністю підприємства необхідно зазначити наступне.

Так, перевіркою дотримання позивачем законодавства з питань оподаткування доходів фізичних осіб встановлено, що у охоплений перевіркою період працівники останнього: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 перебували у відрядженнях, не пов'язаних з основною діяльністю підприємства.

До таких висновків контролюючий орган дійшов з огляду на ту обставину, що позивач нібито не надав усіх документів, які мали б підтверджувати зв'язок відряджень вищезгаданих працівників з господарською діяльністю підприємства. При цьому, як вбачається зі змісту акту перевірки, наявність відповідних наказів підприємства, квитків, платіжних та інших документів, що підтверджують витрати, документальних підтверджень перетинання державного кордону, а також звітів вказаних працівників про відрядження контролюючим органом не заперечується.

Документи, що підтверджують зв'язок відряджень з основною діяльністю підприємства, зокрема відповідні звіти ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 надавалися до перевірки, що вбачається зі змісту акту.

На обґрунтування своєї позиції податковий орган посилався на положення Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 (далі - Інструкція № 59)

Водночас, вже понад два роки положення Інструкції № 59 поширюються тільки на органи державної влади, підприємства, установи й організації, що повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштів. Щодо інших підприємств та організацій, то, як зазначено у листах Державної податкової адміністрації України від 7 вересня 2011 року № 10077/5/15-1216 та від 31 березня 2012 року № 5742/6/15-1415, Інструкція № 59 має лише роз'яснювальний характер і може використовуватися як допоміжний (довідковий) документ.

Таким чином, висновки податкового органу щодо заниження підприємством податку з доходів фізичних осіб, що сплачується податковим агентом із доходів платників податку у вигляді заробітної плати, а також порушення строків подання підприємством як податковим агентом податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків та суми утриманого з них податку з доходів фізичних осіб за формою 1ДФ, є також надуманими та безпідставними.

Враховуючи наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарської операції, наявність економічного ефекту експортних операцій, отже і наявність підстав для формування валових витрат та доходу за перевіряємий період - в діях позивача відсутні порушення пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, а також підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201, пункту 164.1 статті 164, підпунктів 164.2.2, 164.2.11, абзацу «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпунктів 168.1.1, 168.1.4 пункту 168.1, пункту 168.3 статті 168, підпункту 170.9.2 пункту 170.9 статті 170, абзацу «а» пункту 171.2 статті 171, пункту 176.2 статті 176, абзац 1 пункту 46.1 статті 46, підпункт 47.1.3 пункту 47.1 статті 47, пунктів 49.1 та 49.2 статті 49, статті 50, статті 51, пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні був повністю доведений представником позивача факт вчинення господарських операцій, що є підставою для формування податкового кредиту відповідних податкових періодів та валових витрат за придбаними послугами (роботами) та придбаними товарами від вище наведених контрагентів, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Також, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З урахуванням вищезазначеного суд доходить висновку, що: податкове повідомлення-рішення за формою «Р» № НОМЕР_1 від 31 березня 2015 року про збільшення підприємству грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 515 898 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 257 949 гривень, податкове повідомлення-рішення за формою «Р» № НОМЕР_2 від 31 березня 2015 року про збільшення скаржнику грошового зобов'язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 174 885 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 587 442 гривні 50 коп., податкове повідомлення-рішення за формою «В4» № НОМЕР_9 від 31 березня 2015 року про зменшення платнику податків від'ємного значення податку на додану вартість на суму 142 651 гривень, податкове повідомлення-рішення за формою «В1» № НОМЕР_3 від 31 березня 2015 року про зменшення підприємству бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 317 257 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 158 628 гривень 50 коп., податкове повідомлення-рішення за формою «Р» № НОМЕР_4 від 31 березня 2015 року про збільшення скаржнику грошового зобов'язання за податком з доходів фізичних осіб, що сплачується податковим агентом із доходів платників податку у вигляді заробітної плати на суму 18192 гривні 64 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12 404 гривні 45 коп., а також податкове повідомлення-рішення за формою «Р» № НОМЕР_5 від 31 березня 2015 року про збільшення підприємству грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення строків подання підприємством як податковим агентом податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків та суми утриманого з них податку з доходів фізичних осіб на суму 510 гривень та податкове повідомлення-рішення за формою «Р» № НОМЕР_6 від 18 червня 2015 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 7646 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3 823 гривень, податкове повідомлення-рішення за формою «Р» № НОМЕР_7 від 18 червня 2015 року про збільшення грошового зобов'язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 209825 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 104 912 гривень 50 коп., а також податкове повідомлення-рішення за формою «В1» № НОМЕР_8 від 18 червня 2015 року про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 36 071 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 18 035 гривень 50 коп. - прийняті Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів в повній мірі правомірність своїх дій та рішень.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп., що підтверджується банківською квитанцією № 0.0.420185314 від 11.08.2015р.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп. присуджується на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Поліпром» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «Р» Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 31 березня 2015 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству «Поліпром» ідентифікаційний код юридичної особи 19155069 грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 515 898 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 257 949 гривень.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «Р» Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № НОМЕР_2 від 31 березня 2015 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству «Поліпром» ідентифікаційний код юридичної особи 19155069 грошового зобов'язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 174 885 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 587 442 гривні 50 коп.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «В1» Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Діпропетровській області № НОМЕР_3 від 31 березня 2015 року про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству «Поліпром» ідентифікаційний код юридичної особи 19155069 бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 317 257 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 158 628 гривень 50 коп.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «Р» Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № НОМЕР_4 від 31 березня 2015 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству «Поліпром» ідентифікаційний код юридичної особи 19155069 грошового зобов'язання за податком з доходів фізичних осіб, що сплачується податковим агентом із доходів платників податку у вигляді заробітної плати на суму 18 192 гривні 64 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12 404 гривні 45 коп.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «Р» Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № НОМЕР_5 від 31 березня 2015 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству «Поліпром» ідентифікаційний код юридичної особи 19155069 грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення строків подання підприємством як податковим агентом податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків та суми утриманого з них податку з доходів фізичних осіб на суму 510 гривень.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «Р» Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № НОМЕР_6 від 18 червня 2015 року про збільшення ТОВ НВП «Поліпром» грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 7 646 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3 823 гривень.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «Р» Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № НОМЕР_7 від 18 червня 2015 року про збільшення ТОВ НВП «Поліпром» грошового зобов'язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 209 825 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 104 912 гривень 50 коп.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «В1» Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № НОМЕР_8 від 18 червня 2015 року про зменшення ТОВ НВП «Поліпром» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 36 071 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 18 035 гривень 50 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Поліпром» (код ЄДРПОУ 19155069) витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 грн. 20 коп., сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством «Поліпром» згідно банківської квитанції № 0.0.420185314 від 11.08.2015р.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений протягом п'яти днів.

Суддя (підпис) ОСОБА_10