Ухвала

від 03.12.2015 по справі 804/10024/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 грудня 2015 рокусправа № 804/10024/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Прокопчук Т.С. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Поліпром" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство В«ПоліпромВ» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з вимогами - визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення за формою В«РВ» Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 31 березня 2015 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству В«ПоліпромВ» ідентифікаційний код юридичної особи 19155069 грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 515 898 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 257 949 гривень;

- податкове повідомлення-рішення за формою В«РВ» Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № НОМЕР_2 від 31 березня 2015 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству В«ПоліпромВ» ідентифікаційний код юридичної особи 19155069 грошового зобов'язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 174 885 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 587 442 гривні 50 коп.;

- податкове повідомлення-рішення за формою В«В1В» Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № НОМЕР_3 від 31 березня 2015 року про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству В«ПоліпромВ» ідентифікаційний код юридичної особи 19155069 бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 317 257 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 158 628 гривень 50 коп.;

- податкове повідомлення-рішення за формою В«РВ» Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № НОМЕР_4 від 31 березня 2015 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству В«ПоліпромВ» ідентифікаційний код юридичної особи 19155069 грошового зобов'язання за податком з доходів фізичних осіб, що сплачується податковим агентом із доходів платників податку у вигляді заробітної плати на суму 18 192 гривні 64 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12404 гривні 45 коп.;

- податкове повідомлення-рішення за формою В«РВ» Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № НОМЕР_5 від 31 березня 2015 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству В«ПоліпромВ» ідентифікаційний код юридичної особи 19155069 грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення строків подання підприємством як податковим агентом податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків та суми утриманого з них податку з доходів фізичних осіб на суму 510 гривень;

- податкове повідомлення-рішення за формою В«РВ» Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № НОМЕР_6 від 18 червня 2015 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 7646 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3 823 гривень;

- податкове повідомлення-рішення за формою В«РВ» Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № НОМЕР_7 від 18 червня 2015 року про збільшення грошового зобов'язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 209825 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 104 912 гривень 50 коп.;

- податкове повідомлення-рішення за формою В«В1В» Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № НОМЕР_8 від 18 червня 2015 року про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 36 071 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 18 035 гривень 50 коп.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства В«ПоліпромВ» ідентифікаційний код юридичної особи 19155069 судові витрати в сумі 487 гривень 20 коп.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 р. адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 13.01.2015р. по 20.02.2015р. ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на підставі направлень від 13.01.2015р. №21, №22, №24, №34 та №35, згідно ст.77 Податкового кодексу України проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ НВП В«ПоліпромВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.04.2012р. по 31.12.2013р. та з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток, валютного і іншого законодавтсва за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р.

За результатами перевірки податковим органом був складений акт № 1061/04-62-22-1-9/19155069 від 27 лютого 2015 року В«Про результати проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ НВП В«ПоліпромВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.04.2012р. по 31.12.2013р. та з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток, валютного і іншого законодавтсва за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р.В» .

Вказаною перевіркою встановлено порушення: заниження податку на прибуток приватних підприємств за 2013 рік на суму 515 898 гривень внаслідок порушення позивачем пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, а також підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України); заниження позивачем сум податку на додану вартість, які підлягали нарахуванню до сплати в бюджет за квітень-жовтень та грудень 2012 року, а також березень, липень, вересень та грудень 2013 року на суму 1 174 885 гривень, завищення суми бюджетного відшкодування, задекларованого платником податків у податковій звітності за жовтень та листопад 2013 року у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів на суму 317 257 гривень, а також завищення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до кладу податкового кредиту наступного податкового періоду за листопад 2013 року на суму 142 651 гривня у результаті порушень позивачем положень підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України; заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб, що сплачується податковим агентом із доходів платників податку у вигляді заробітної плати на суму 18 192 гривні 64 коп. внаслідок порушення пункту 164.1 статті 164, підпунктів 164.2.2, 164.2.11, абзацу В«еВ» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпунктів 168.1.1, 168.1.4 пункту 168.1, пункту 168.3 статті 168, підпункту 170.9.2 пункту 170.9 статті 170, абзацу В«аВ» пункту 171.2 статті 171, пункту 176.2 статті 176 ПК України; порушення строків подання позивачем як податковим агентом податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків та суми утриманого з них податку з доходів фізичних осіб за формою 1ДФ за другий, тертій та четвертий квартали 2012 року та за четвертий квартал 2013 року, чим порушено абзац 1 пункту 46.1 статті 46, підпункт 47.1.3 пункту 47.1 статті 47, пунктів 49.1 та 49.2 статті 49, статті 50, статті 51, пункту 119.2 статті 119, а також пункту 176.2 статті 176 ПК України.

31 березня 2015 року ТОВ НВП В«ПоліпромВ» одержало податкове повідомлення-рішення за формою В«РВ» ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № НОМЕР_1 від 31 березня 2015 року про збільшення підприємству грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 515 898 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 257 949 гривень, податкове повідомлення-рішення за формою В«РВ» № НОМЕР_2 від 31 березня 2015 року про збільшення скаржнику грошового зобов'язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 174 885 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 587 442 гривні 50 коп., податкове повідомлення-рішення за формою В«В4В» № НОМЕР_9 від 31 березня 2015 року про зменшення платнику податків від'ємного значення податку на додану вартість на суму 142 651 гривень, податкове повідомлення-рішення за формою В«В1В» № НОМЕР_3 від 31 березня 2015 року про зменшення підприємству бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 317 257 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 158 628 гривень 50 коп., податкове повідомлення-рішення за формою В«РВ» № НОМЕР_4 від 31 березня 2015 року про збільшення скаржнику грошового зобов'язання за податком з доходів фізичних осіб, що сплачується податковим агентом із доходів платників податку у вигляді заробітної плати на суму 18 192 гривні 64 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12 404 гривні 45 коп., а також податкове повідомлення-рішення за формою В«РВ» № НОМЕР_5 від 31 березня 2015 року про збільшення підприємству грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення строків подання підприємством як податковим агентом податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків та суми утриманого з них податку з доходів фізичних осіб на суму 510 гривень.

Винесені податкові повідомлення-рішення були оскаржені ТОВ НВП В«ПоліпромВ» в адміністративному порядку.

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області рішенням про результати розгляду первинної скарги № 5645/10104-36 від 05 червня 2015 року прийняв менш сприятливі для скаржника рішення та: на 11 469 гривень збільшив суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковим повідомленням-рішенням за формою В«РВ» № НОМЕР_1 від 31 березня 2015 року; на 314 737 гривень збільшив скаржнику суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковим повідомленням-рішенням за формою В«РВ» № НОМЕР_2 від 31 березня 2015 року; скасував повністю податкове повідомлення-рішення за формою В«В4В» № НОМЕР_9 від 31 березня 2015 року про зменшення скаржнику від'ємного значення податку на додану вартість на суму 142 651 гривень; на 36 071 гривню збільшив суму зменшеного підприємству бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2013 року та на 18 035 гривень 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням за формою В«В1 № НОМЕР_3 від 31 березня 2015 року; залишив без змін податкове повідомлення-рішення за формою В«РВ» № НОМЕР_4 від 31 березня 2015 року про збільшення грошового зобов'язання за податком з доходів фізичних осіб, що сплачується податковим агентом із доходів платників податку у вигляді заробітної плати на суму 18 192 гривні 64 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12 404 гривні 45 коп., а також податкове повідомлення-рішення за формою В«РВ» № НОМЕР_5 від 31 березня 2015 року про збільшення грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 510 гривень за порушення строків подання підприємством як податковим агентом податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків та суми утриманого з них податку з доходів фізичних осіб.

18 червня 2015 року платник податків додатково отримав від контролюючого органу податкове повідомлення-рішення за формою В«РВ» № НОМЕР_6 від 18 червня 2015 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 7646 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3 823 гривень, податкове повідомлення-рішення за формою В«РВ» № НОМЕР_7 від 18 червня 2015 року про збільшення грошового зобов'язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 209 825 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 104 912 гривень 50 коп., а також податкове повідомлення-рішення за формою В«В1В» № НОМЕР_8 від 18 червня 2015 року про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 36 071 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 18 035 гривень 50 коп.

Позивач не погодившись з додатковими рішеннями контролюючого органу, 25 червня 2015 року надіслав повторну скаргу до Державної фіскальної служби України.

11 серпня 2015 року позивач одержав рішення Державної фіскальної служби України № 16539/6/99-99-10-01-03-15 від 06 серпня 2015 року, яким оскаржувані рішення залишені без змін, а повторні скарги позивача - без задоволення.

Щодо реальності господарських операцій з поставки товарів ТОВ В«МЕТАРОНВ» , а також придбання товарів у ТО «ѲвУС СТАНДАРТВ» , ТОВ В« 2М ГРУПВ» та ТОВ В«ГЛОБАЛБУДВ» , відображених позивачем у податковому обліку з податку на прибуток приватних підприємств і податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, 01.03.2012 року між ТОВ В« 2М ГРУПВ» (постачальник) та ТОВ НВП В«ПоліпромВ» (покупець) укладено договір №255-107-DA12. Згідно умов укладеного договору Постачальник зобов'язується систематично передавати у власність Покупцеві вугілля деревне марки А (зроблено із листяних порід: дуб, бук, ясен), а Покупець зобов'язується прийняти цей товар і оплатити його на умовах даного договору.

На виконання договірних зобов'язань, ТОВ В« 2М ГРУПВ» на адресу ТОВ НВП В«ПоліпромВ» виписано рахуноки-фактури на товар, видаткові накладні, податкові накладні за квітень, травень 2012 року на загальну суму 57 684,31 грн.

Розрахунок за договором здійснено у безготівковій формі, про що свідчить виписка по розрахунковому рахунку позивача за квітень, травень 2012 року.

Відповідно до товарно-транспортних накладних, товар перевозився автопідприємство - ТОВ В«ПромзіпактивВ» .

Станом на 31.12.2013 року заборгованість по рахункам з ТОВ В« 2М ГРУПВ» за поставлені товари відсутня.

14.05.2012 року між ТОВ В«ГЛОБАЛБУДВ» (постачальник) та ТОВ НВП В«ПоліпромВ» (покупець) укладено договір №255-195-DA12. Згідно умов укладеного договору Постачальник зобов'язується систематично передавати у власність Покупцеві вугілля деревне марки А (зроблено із листяних порід: дуб, бук, ясен), а Покупець зобов'язується прийняти цей товар і оплатити його на умовах даного договору.

На виконання договірних зобов'язань, ТОВ В«ГЛОБАЛБУДВ» на адресу ТОВ НВП В«ПоліпромВ» виписано рахуноки-фактури на товар, видаткові накладні, податкові накладні за травень - грудень 2012 року та лютий, березень 2013 року на загальну суму 376 356,42 грн.

Розрахунок за договором здійснено у безготівковій формі, про що свідчить виписка по розрахунковому рахунку позивача за травень - грудень 2012 року та лютий, березень 2013 року.

Відповідно до товарно-транспортних накладних, товар перевозився автопідприємство - ФОП ОСОБА_1.

Станом на 31.12.2013 року заборгованість по рахункам з ТОВ В«ГЛОБАЛБУДВ» за поставлені товари відсутня.

02.04.2013 року між ТО «ѲвУС СТАНДАРТВ» (постачальник) та ТОВ НВП В«ПоліпромВ» (покупець) укладено договір №255-195-DA12. Згідно умов укладеного договору Постачальник зобов'язується систематично передавати у власність Покупцеві вугілля деревне марки А (зроблено із листяних порід: дуб, бук, ясен), а Покупець зобов'язується прийняти цей товар і оплатити його на умовах даного договору.

На виконання договірних зобов'язань, ТО «ѲвУС СТАНДАРТВ» на адресу ТОВ НВП В«ПоліпромВ» виписано рахуноки-фактури на товар, видаткові накладні, податкові накладні за квітень - червень 2013 року на загальну суму 194 704,96 грн.

Розрахунок за договором здійснено у безготівковій формі, про що свідчить виписка по розрахунковому рахунку позивача за квітень - червень 2013 року.

Відповідно до товарно-транспортних накладних, товар перевозився автопідприємство - ФОП ОСОБА_2.

Станом на 31.12.2013 року заборгованість по рахункам з ТО «ѲвУС СТАНДАРТВ» за поставлені товари рахується кредиторська заборгованість в сумі 47 815,85 грн.

Також, між ТОВ В«МЕТАРОНВ» (покупець) та ТОВ НВП В«ПоліпромВ» (постачальник) укладено договір №103-127-DA13 від 01.03.2013р. Згідно умов укладеного договору Постачальник зобов'язується протягом строку дії договору поставити (передати у власність) Покупцю товар (для відпочінку), у відповідності з специфікаціями.

На виконання договірних зобов'язань, ТОВ НВП В«ПоліпромВ» на адресу ТОВ В«МЕТАРОНВ» виписано рахуноки-фактури на товар, видаткові накладні, податкові накладні за березень, червень, липень 2013 року на загальну суму 2 270 000 грн.

Розрахунок за договором здійснено у безготівковій формі, про що свідчить платіжні доручення за період березень, червень, липень 2013 року.

Станом на 31.12.2013 року заборгованість по рахункам з ТОВ В«МЕТАРОНВ» за поставлені товари відсутня.

На момент здійснення спірних операцій ТОВ В«МЕТАРОНВ» , ТО «ѲвУС СТАНДАРТВ» , ТОВ В« 2М ГРУПВ» та ТОВ В«ГЛОБАЛБУДВ» були у встановленому порядку зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Окрім того, колегія суддів також звертає увагу на те, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Посилання податкового органу на матеріали кримінального провадження зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 32014040040000022 від 23 травня 2014 року є безпідставним, адже зазначене провадження жодним чином не стосується позивача та/або його службових осіб, до того ж представником відповідача не надано вирок по цій справі, що набув законної сили, та встановлював би певні обставини щодо відносин позивача з його контрагентами.

Також, правильність встановлення органами державної податкової служби фактичних обставин стосовно протиправного характеру діяльності осіб, які нібито діяли від імені ТОВ В«МЕТАРОНВ» у відносинах з третіми особами, встановлених документальною позаплановою невиїзною перевіркою зазначеного контрагента, за результатами якої складено акт № 594/22-04/37071260 від 17 лютого 2014 року, спростовується висновками адміністративних судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, викладених у постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року у справі № 804/4450/14, залишеної без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/42991/14 від 06 серпня 2014 року (ЄДРСРУ № 40156509).

Таким чином, відповідачем не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Щодо ненадання до перевірки сертифікатів якості товарів, які придбавалися та постачалися позивачем під час здійснення спірних господарських операцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України В«Про стандартизацію і сертифікаціюВ» сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну. Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні затверджено наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 1 лютого 2005 року № 28.

Враховуючи, що придбаний та реалізований позивачем товар не включений до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, надання сертифікатів якості товару є не обов'язковим, а отже не може враховуватися при визначенні контролюючим органом податкових зобов'язань.

Таким чином, відсутність у позивача сертифікатів якості на поставлений товар є питанням виконання постачальником своїх договірних зобов'язань з підтвердження якості реалізованої продукції, однак не має безпосереднього впливу на порядок оподаткування операцій з поставки цього товару. Підпункт 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не обумовлюють застосування наведених у них правил формування валових витрат та податкового кредиту дотриманням учасниками поставки вимог цивільного законодавства.

Крім того, сертифікат якості на товар не є первинним документом в розумінні Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , оскільки не містить інформації про господарську операцію та не підтверджує її здійснення, і його наявність не передбачена правилами ведення бухгалтерського та/або податкового обліку на підприємстві.

Щодо правильності відображення у податковому обліку з податку на додану вартість господарських операцій з придбання позивачем у вітчизняного товаровиробника деревовугільної продукції та подальшої її реалізації нерезидентам за межі митної території України суд зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та не запечується стоонми, 19.08.2009 року між ВАТ В«Перечинський лісохімічний комбінатВ» (продавець) та ТОВ НВП В«ПоліпромВ» (покупець) укладено договір №002-1173-FE09. Згідно умов укладеного договору Продавець зобов'язується передавати у власність Покупця деревне вугілля та деревновугільні брикети, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору.

Поставка здійснюється автомобільним транспортом на умовах EXW ВАТ В«Перечинський лісохімічний комбінатВ» .

Також, між ВАТ В«Перечинський лісохімічний комбінатВ» (продавець) та ТОВ НВП В«ПоліпромВ» (покупець) укладено додаткові угоди до договору №002-1173-FE09, а саме; № 13 від 29.12.2012р, № 14 від 01.04.2013р., № 15 від 03.05.2013р., № 16 від 01.07.2013р. та № 18 від 01.10.2013р.

З матеріалів справи вбачається, що на момент формування результатів планової перевірки позивача, перелічені господарські операції неодноразово досліджувались контролюючими органами, їх правомірність правильність відображення у податковому обліку була підтверджена результатами відповідних документальних виїзних позапланових перевірок.

Крім того, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015 року у справі №804/8890/14, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Поліпром" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2014 р. у справі № 804/8890/14 задоволено. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2014р. скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № НОМЕР_10 від 10 червня 2014 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 115 016 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 57 508 грн. та № НОМЕР_11 від 10 червня 2014 р. про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 61 828 грн.

Таким чином, судовим рішенням підтверджується помилковість висновків щодо інших порушень податкового законодавства, встановлених вищезгаданими перевірками у частині, не скасованій контролюючим органом вищого рівня, а саме щодо неправомірності включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ у жовтні - листопаді 2013 року податкових накладних, у окремих рядках котрих не вказано номерів та дат митних декларацій, за якими було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

З викладених правових норм випливає, що умовою виникнення у платника права на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою виконання операцій, які є об'єктом оподаткування податку на додану вартість, а також наявність належним чином оформлених первинних облікових документів на купівлю товарів (робіт, послуг).

За правилами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, належать, зокрема, витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, та за змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В силу вимог пункту 138.2 цієї ж статті Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

За змістом пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, та включає як прямі матеріальні витрати, так і вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, витрати позивача на придбання товарів та послуг у названих постачальників належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, а відтак умовами їх врахування при зменшенні оподатковуваного доходу платника є: факт понесення цих витрат у процесі реальної господарської діяльності платника, документальна підтвердженість цих витрат, а також декларування доходу, отриманого як результат понесення цих витрат.

Зі змісту наведених законодавчих положень випливає, що при обчисленні прибутку платника податку на додану вартість, сплачений постачальникові при придбанні товару, не повинен враховуватися та включатися до складу доходів та (або) витрат.

Отже, у даному випадку факт реалізації товару на експорт за ціною, що є нижче ціни придбання у вітчизняного постачальника, не означає відсутність економічної вигоди та господарського результату від здійснених Товариством операцій, позаяк при розрахунку доходу до вартості придбаного товару не враховується податок на додану вартість, сплачений контрагентові у ціні цього товару.

Крім того, цей факт сам по собі не може розглядатися як об'єктивна ознака недобросовісності платника.

Адже досягнення економічного результату за рахунок використання платником законного права, пов'язаного із звільненням на законній підставі від сплати податку, із застосуванням пільг в оподаткуванні, не може бути визнано необґрунтованим. Господарська операція не може бути визнана такою, що здійснена поза межами господарської діяльності платника, лише на тій підставі, що прибутковість цієї операції зумовлена вчиненням платником дій, що свідомо передбачені законодавцем як підстава для отримання податкової вигоди.

Щодо підтвердження зв'язку закордонних відряджень працівників з основною діяльністю підприємства.

Перевіркою дотримання позивачем законодавства з питань оподаткування доходів фізичних осіб встановлено, що у охоплений перевіркою період працівники останнього: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 перебували у відрядженнях, не пов'язаних з основною діяльністю підприємства.

До таких висновків контролюючий орган дійшов з огляду на ту обставину, що позивач нібито не надав усіх документів, які мали б підтверджувати зв'язок відряджень вищезгаданих працівників з господарською діяльністю підприємства. При цьому, як вбачається зі змісту акту перевірки, наявність відповідних наказів підприємства, квитків, платіжних та інших документів, що підтверджують витрати, документальних підтверджень перетинання державного кордону, а також звітів вказаних працівників про відрядження контролюючим органом не заперечується.

Суд вважає таке твердження відповідача безпідставним, оскільки як вбачається з п. 1 Інструкції, вона поширюється на органи державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів. Щодо інших підприємств та організацій Інструкція має лише розяснювальний характер.

Таким чином, висновки податкового органу щодо заниження підприємством податку з доходів фізичних осіб, що сплачується податковим агентом із доходів платників податку у вигляді заробітної плати, а також порушення строків подання підприємством як податковим агентом податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків та суми утриманого з них податку з доходів фізичних осіб за формою 1ДФ, є безпідставними.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, погоджуючись з його висновками, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 19 8 , ст. 20 0, 205 , 206 КАС України , суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 р. - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: О.М. Лукманова