Постанова

від 26.09.2011 по справі 2а-1670/7307/11

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2011 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7307/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

при секретарі - Зайченко Н.О.,

за участю:

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "ПВК Профіт" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

15 квітня 2011 року Приватне підприємство "ПВК Профіт" (надалі-позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0007131503/0/2476 від 29.07.2010 року № 0007131503/1/3392 від 14.10.2010 року, № 0012371503/2/4506 від 27.12.2010 року, якими Приватному підприємству "ПВК Профіт" визначена сума податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем: "орендна плата за землю 130502" в сумі 5598 грн. 33 коп. (у тому числі за основним платежем 3732 грн. 22 коп. та штрафна санкція 1866 грн. 11 коп.).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі якого винесено спірне рішення, суперечать вимогам ст. ст. 1, 25-26 Закону України "Про плату за землю", ст.ст. 1, 2, 13, 21, 30 Закону України "Про оренду землі". Вказує, що встановлення та зміна розміру орендної плати за орендовані земельні ділянки визначаються умовами відповідного договору між орендодавцем та орендарем, а також внесенням змін до такого договору за взаємною згодою сторін. Зазначає, що укладений між приватним підприємством "ПВК "Профіт" та Кременчуцькою міською радою договір оренди земельної ділянки, зокрема розміри орендної плати за таку ділянку, відповідають вимогам законодавства. Тому вважає, що позивачем у повному обсязі здійснено нарахування та сплату орендної плати за орендовану земельну ділянку, а оскаржувані повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року позовна заява залишена без розгляду.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2011 року ухвала від 26 травня 2011 року скасована та справа направлення для продовження розгляду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року справа прийнята до провадження.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

У своїх письмових запереченнях посилався на те, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності відповідно до ст. 14 Закону України В«Про систему оподаткуванняВ» віднесена до загальнодержавних податків та зборів. Розмір орендної плати визначений ст. 7 Закону України В«Про плату за землюВ» , і у 2009 році з урахуванням змін, внесених згідно Закону України В«Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» , Закону України В«Про внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» від 03.06.2008 року № 309-VІ, повинен був складати не менше трикратного розміру земельного податку (3 % від грошової оцінки землі). Документальною невиїзною перевіркою від 13.07.2010 року було встановлено, що позивачем по договору оренди земельної ділянки комунальної власності орендна плата у 2009 році нараховувалася та сплачувалася в розмірі 1 % від грошової оцінки землі, у зв'язку з чим констатовано заниження податкового зобов'язання зі сплати орендної плати. За таких обставин Кременчуцькою об'єднаною податковою інспекцією було правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0012371503/0/2476 від 29.07.2010 року, яким донараховано позивачу суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю в розмірі 3837 грн. 22 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1918 грн. 61 коп.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Приватне підприємство "ПВК "Профіт", ідентифікаційний код 34169931, є юридичною особою та зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької ради Полтавської області 16.02.2006 року (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 128635).

Із додатку № 1 до податкової декларації орендної плати за 2009 рік "Відомості із договору оренди землі" вбачається, що позивач самостійно зазначає, що є орендарем земельної ділянки комунальної власності на підставі укладеного із Кременчуцькою міською радою договору оренди земельної ділянки від 25.02.2008 року , зареєстрованого у Полтавській регіональній філії Державного підприємства В«Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсахВ» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040854800106 від 25.02.2008 року.

У поданій позивачем до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції (вх. № 2772) податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік, позивачем самостійно нараховано орендну плату на 2009 рік згідно з договором оренди земельної ділянки в розмірі 1727 грн. 02 коп.

У термін із 09.07.2010 року по 12.07.2010 року посадовою особою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції відносно позивача проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, в ході якої перевірено правильність нарахування та сплати позивачем орендної плати за земельні ділянки згідно податкової декларації за 2009 рік та договору оренди земельної ділянки.

За результатами перевірки складено акт № 3624/15-227/34169931 від 13.07.2010 року, в якому зафіксовано порушення позивачем ст. 21 Закону України В«Про оренду земліВ» із змінами внесеними Законом України В«Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» , Законом України В«Про внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» від 03.06.2008 року № 309-VІ, внаслідок чого занижено суму орендної плати за землю за січень-лютий 2009 року на 3837 грн. 22 коп., в тому числі: за січень 2009 року - 2124,22 грн., за лютий 2009 року - 1713,00 грн.

Документальною невиїзною перевіркою позивача від 13.07.2010 року встановлено, що у податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2009 рік позивачем визначено орендну плату на 2009 рік в розмірі 1727 грн. 02 коп., із застосуванням розміру орендної плати, меншого від встановлених законом 3 % від грошової оцінки землі.

За висновками перевіряючих вказане порушення виникло у зв'язку з тим, що орендна плата по договору оренди земельної ділянки комунальної власності у 2009 році позивачем нараховувалася та сплачувалася в розмірі, меншому від встановлених законом 3 % від грошової оцінки землі.

На підставі акту перевірки № 3624/15-227/34169931 від 13.07.2010 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0012371503/0/2476 від 29.07.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем орендна плата за землю в розмірі 5755 грн. 83 коп., з яких 3837 грн. 22 коп. за основним платежем, 1918 грн. 61 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 68).

За результатами проведення процедури адміністративного узгодження відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення № 0007131503/1/3392 від 14.10.2010 року та № 0012371503/2/4506 від 27.12.2010 року

Позивач, не погодився із зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями № 0007131503/0/2476 від 29.07.2010 року № 0007131503/1/3392 від 14.10.2010 року, № 0012371503/2/4506 від 27.12.2010 року, та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно рішення ДПА у Полтавській області від 16.12.2010 року № 3306/10/25-016 "Про результати розгляду повторної скарги" у зв'язку із встановленням методичної помилки при обрахуванні суми податкового зобов'язання скасовано податкові повідомлення рішення № 0007131503/0/2476 від 29.07.2010 року № 0007131503/1/3392 від 14.10.2010 року в частині визначення платникові донарахованої суми зобов'язання (основний платіж) в розмірі 105 грн. та 52 грн. 50 коп. штрафної (фінансової) санкції, в іншій частині податкові повідомлення - рішення залишені без змін (а.с. 52-54).

Відповідно до абз п. 6.5 ст. 6 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі, коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу зменшується внаслідок їх адміністративного оскарження , раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).

Таким чином, податкові повідомлення -рішення № 0007131503/0/2476 від 29.07.2010 року № 0007131503/1/3392 від 14.10.2010 року є відкликаними у розумінні п. 6.5 ст. 6 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а тому позовні вимоги у частині визнання нечинними даних податкових повідомлень-рішень задоволенню не підлягають.

27.12.2010 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 0012371503/2/4506, яким Приватному підприємству "ПВК Профіт" визначено податкове зобов'язання за платежем орендна плата за землю в розмірі 5598 грн. 33 коп., з яких 3732 грн. 22 коп. за основним платежем та 1866 грн.11 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку даному податковому повідомленню-рішенню суд виходить з насутпного.

Статтею 2 Закону України В«Про плату за землюВ» від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Відповідно до п. 8 частини 1 статті 14 Закону України В«Про систему оподаткуванняВ» від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ (в редакції, яка діяла з 31.03.2005 року, після внесення змін Законом України від 25.03.2005 року № 2505) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності ) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) .

Згідно ч. 1 ст. 17 вказаного Закону сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності відноситься до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати якої регламентований положеннями Закону України В«Про плату за землюВ» , Закону України В«Про оренду земліВ» .

Так, ст. 13 Закону України В«Про плату за землюВ» визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 13 Закону України В«Про оренду земліВ» від 06.10.1998 року № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України В«Про оренду земліВ» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною 4 ст. 21 Закону України В«Про оренду земліВ» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, було передбачено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку , що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Разом з тим, підпунктом 4 п. 8 розділу ІІ Закону України В«Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» від 28.12.2007 року № 107-VІ було внесено зміни до ч. 4 ст. 21 Закону України В«Про оренду земліВ» (набрали чинності з 01.01.2008 року), у зв'язку з чим встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою : для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" .

Зміни, внесені підпунктом 4 пункту 8 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

Проте Законом України В«Про внесення змін до деяких законодавчих актівВ» від 03.06.2008 року № 309- VI частина 4 ст. 21 Закону України В«Про оренду земліВ» знову була викладена у редакції, яка передбачала аналогічний мінімальний розмір орендної плати -трикратний розмір земельного податку. Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень вказаного Закону, цей ОСОБА_2 набирає чинності з дня його опублікування - 04.06.2008 року та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" . ОСОБА_2 неконституційним не визнавався та є чинним на даний час.

Враховуючи викладене, норми податкового законодавства щодо визначення мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності -не менше трикратного розміру земельного податку, діяли з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року (до дня визнання їх конституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008), а також з 22.05.2008 року, тобто протягом всього 2009 року та підлягали виконанню платниками вказаного податку.

З огляду на те, що згідно ст. 7 Закону України В«Про плату за землюВ» ставки земельного податку із земель населених пунктів, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі 1 відсотка від їх грошової оцінки, розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в межах населених пунктів у 2009 році повинен був складати не менше 3 відсотків від грошової оцінки земель.

Перевіркою позивача встановлено, що договором оренди, що зареєстрований 25.02.2008 року за № 040854800106, земельної ділянки несільськогосподарського призначення для будівництва житлового комплексу сад забудови зі спортивним майданчиком по вул.Радянської Армії в м.Кременчуці, загальною площею 38171 кв. м. встановлено орендну плату в розмірі 1 % від грошової оцінки землі щорічно.

Договором оренди від 11.02.2008 року земельної ділянки, що зареєстрований у Кременчуцькому районному відділенні Полтавської регіональної філії Державного підприємства В«Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсахВ» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.02.2008 року № 040854800106, для будівництва житлового комплексу садибної забудови зі спортивним майданчиком по вул.Радянської Армії в м.Кременчуці, загальною площею 38171 кв. м., встановлено орендну плату в розмірі 1 % від грошової оцінки землі щорічно.

Таким чином, зміст вказаного договору в частині визначення розміру орендної плати не відповідав вимогам чинного законодавства у 2008 році, якими було встановлено мінімальний розмір орендної плати не менше 3 % від грошової оцінки земель.

Разом з тим, зміни до вищезазначеного договору в частині розміру орендної плати протягом 2008-2009 років не були внесені, і позивач при самостійному нарахуванні орендної плати на 2009 рік у податковій декларації виходив із розміру орендної плати по цим договорам.

Статтею 14 Закону України В«Про плату за землюВ» встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до ст. 27 Закону України В«Про плату за землюВ» контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Статтею 11 Закону України В«Про державну податкову службу в УкраїніВ» органам державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, надано право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства платниками податків.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачу правомірно донараховано податкове зобов'язання з орендної плати за землю в розмірі 3732 грн. 22 коп.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач у 2009 році в порушення вимог ст. 21 Закону України В«Про оренду земліВ» здійснював нарахування і сплату орендної плати за землі комунальної власності по вказаним договорам оренди в розмірі, нижчому від встановлених законом 3 % від грошової оцінки землі.

Посилання позивача на те, що зміна умов договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати може здійснюватися лише за взаємною згодою сторін, суд оцінює критично, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати якого регламентований положеннями спеціальних Законів. Тому положення договору оренди земельної ділянки, які суперечать вказаним Законам, не можуть застосовуватися.

При цьому суд виходить з того, що податкова політика держави головним чином реалізується через систему оподаткування, яка відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України встановлюється виключно законами України.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.02.2010 року № 5-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Акціонерного товариства В«Страхова компанія В«АвантеВ» щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 1 Закону України В«Про систему оподаткуванняВ» , ст. 15 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» , наголошено, що конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях ч. 1 ст. 67, п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України, згідно із якими кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.

Згідно пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України № 2181 у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення .

Позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "ПВК Профіт" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 30 вересня 2011 року.

Суддя С.С. Сич