Рішення

від 16.09.2015 по справі 911/3696/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2015 р. Справа № 911/3696/15

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека», м. Запоріжжя

до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», Київська область, м. Славутич

про стягнення 183494,59 грн.

секретар судового засідання Шніт О.М.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність б/н від 11 вересня 2015 року);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №5-ЮВ від 12 січня 2015 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Безпека» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» (далі - відповідач) про стягнення 183494,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договорів поставки товару №14-0279-2 від 8 грудня 2014 року, №14-0278-2 від 8 грудня 2014 року, №14-0280-2 від 8 грудня 2014 року та №14-0274-2 від 9 грудня 2014 року, а саме, відповідач не повністю сплатив грошові кошти за отриманий товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 128916,00 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував інфляційні втрати в розмірі 52478,07 грн. та 3% річних в розмірі 2100,52 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 25 серпня 2015 року та призначено справу до розгляду на 16 вересня 2015 року.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

16 вересня 2015 року, відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Безпека» (за договором - постачальник) та Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС» (за договором - покупець) 8 грудня 2014 року укладено договори поставки за №14-0279-2, №14-0278-2 та №14-0280-2 та договір поставки від 9 грудня 2014 року за №14-0274-2.

Пунктом 1.1 договорів встановлено, що за цим договором постачальник зобов'язується передати (поставити) у встановлені умовами договорів строки (строк) покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар, поставка якого є предметом зазначених договорів, і сплатити за нього (організувати виплату) грошову суму в розмірі та на умовах, встановлених договорами.

Згідно пункту 3.1 договорів, ціна за одиницю товару та загальна вартість за номенклатурою зазначена в специфікації.

Як вбачається з пункту 4.1 договорів, розрахунки за зазначеними договорами проводяться шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 20 банківських днів з дати переходу права власності на товар, відповідно до пункту 5.12 договорів.

Згідно пункту 5.12 договорів, право власності на товар та ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить до покупця після його прийняття.

Судом встановлено, що на виконання умов договору №14-0279-2 від 8 грудня 2014 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3240,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0001874 від 9 грудня 2014 року, оригінал зазначеної видаткової накладної оглянуто у судовому засіданні, а належним чином завірену копію залучено до матеріалів справи.

На виконання умов договору №14-0278-2 від 8 грудня 2014 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 22540,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0001873 від 9 грудня 2014 року, оригінал зазначеної видаткової накладної оглянуто у судовому засіданні, а належним чином завірену копію залучено до матеріалів справи.

На виконання умов договору №14-0280-2 від 8 грудня 2014 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 5190,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0001886 від 10 грудня 2014 року, оригінал зазначеної видаткової накладної оглянуто у судовому засіданні, а належним чином завірену копію залучено до матеріалів справи.

На виконання умов договору №14-0274-2 від 9 грудня 2014 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 97946,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0001872 від 9 грудня 2014 року, оригінал зазначеної видаткової накладної оглянуто у судовому засіданні, а належним чином завірену копію залучено до матеріалів справи

Відповідач не розрахувався за отриманий товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 128916,00 грн.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Так, в матеріалах даної справи наявні листи (відповіді на претензії) відповідача №1883/39/3-215 від 21 травня 2015 року, №1884/39/3-216 від 21 травня 2015 року, №1885/39/3-217 від 21 травня 2015 року та №1888/39/3-218 від 21 травня 2015 року, якими відповідач визнав наявну перед позивачем заборгованість за зазначеними вище договорами у загальному розмірі 128916,00 грн.

Отже, станом на день прийняття рішення у справі відповідач не оплатив прийнятий у позивача товар. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Вимога позивача про стягнення з відповідача 128916,00 грн. заборгованості за прийнятий товар підлягає задоволенню.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначав про те, що заборгованість за договорами від 8 грудня 2014 року за №14-0279-2, №14-0278-2 та №14-0280-2 та від 9 грудня 2014 року за №14-0274-2 виникла через відсутність бюджетного фінансування.

Стосовно викладеного, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Як вже зазначалось вище статтями 525, 526 Цивільного кодексу України і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 травня 2012 року у справі №11/446 та рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані позивачем 3% річних у сумі 1593,97 грн. за прострочення виконання зобов'язання за договором №14-0279-2 від 8 грудня 2014 року за період з 6 січня 2015 року по 23 липня 2015 року на суму боргу у розмірі 97946,00 грн. є обґрунтованими, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Нараховані позивачем 3% річних у сумі 506,55 грн. за прострочення виконання зобов'язання за договорами №14-0278-2, №14-0280-2 та №14-0274-2 за період з 5 січня 2015 року по 23 липня 2015 року на суму боргу у розмірі 30970 грн. є обґрунтованими, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, складає 52478,07 грн.

Однак, згідно з арифметичним розрахунком, зробленим судом, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 52468,81 грн. за період: січень 2015 року - червень 2015 року на суму боргу у розмірі 128916,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» (код 14310862) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека» (код 25216209) - 128916 (сто двадцять вісім тисяч дев'ятсот шістнадцять) грн. 00 коп. заборгованості, 52468 (п'ятдесят дві тисячі чотириста шістдесят вісім) грн. 81 коп. інфляційних втрат, 2100 (дві тисячі сто) грн. 52 коп. 3% річних та 3669 (три тисячі шістсот шістдесят дев'ять) грн. 70 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 21 вересня 2015 року

Суддя Д.Г. Заєць