Рішення

від 16.09.2015 по справі 911/3711/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2015 р. Справа № 911/3711/15

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче технологічне підприємство «Енерготехнології», м. Суми

до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», Київська область, м. Славутич

про стягнення 31222,24 грн.

секретар судового засідання Шніт О.М.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність б/н та б/д);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №5-ЮВ від 12 січня 2015 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче технологічне підприємство «Енерготехнології» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» (далі - відповідач) про стягнення 31222,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №77 від 4 листопада 2014 року, а саме, відповідач не сплатив грошові кошти за отриманий товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 31222,24 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 25 серпня 2015 року та призначено справу до розгляду на 16 вересня 2015 року.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

16 вересня 2015 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче технологічне підприємство «Енерготехнології» (за договором - виконавець) та Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС» (за договором - замовник) 4 листопада 2014 року укладено договір проведення атестації трансформаторів струму та напруги щодо поточної експлуатації за №77.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що виконавець зобов'язується в 2014 році надати, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити послуги щодо проведення атестації трансформаторів струму та напруги щодо поточної експлуатації електронного цеху ДСП ЧАЕС.

Згідно пункту 3.1 договору, за належне надання послуг за даним договором замовник повинен сплатити виконавцю обумовлену даним договором плату в межах планової ціни даного договору, яка становить 32347,29 грн.

Як вбачається з пункту 3.2 договору, ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Згідно пункту 4.1 договору, підставою для проведення оплати за надані послуги є підписаний сторонами акт наданих послуг.

Відповідно до пункту 4.2 договору, розрахунки з виконавцем за надані послуги виконуються шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця після затвердження сторонами акта наданих послуг.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що замовник повинен здійснити оплату виконавцю впродовж 20 банківських днів з дня надходження бюджетних коштів на його реєстраційних рахунок.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 31222,24 грн., що підтверджується актом здачі-приймання наданих послуг, оригінал зазначеного акту оглянуто у судовому засіданні, а належним чином завірену копію залучено до матеріалів справи.

Відповідач не розрахувався за надані позивачем послуги, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 31222,24 грн.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Так, в матеріалах даної справи наявний лист (відповідь на претензію) відповідача №05/52-3/1625 від 12 січня 2015 року, яким відповідач визнав наявну перед позивачем заборгованість за зазначеним вище договором у розмірі 21222,24 грн.

Отже, станом на день прийняття рішення у справі відповідач не оплатив виконані позивачем роботи. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Вимога позивача про стягнення з відповідача 31222,24 грн. заборгованості за надані послуги підлягає задоволенню.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначав про те, що заборгованість за вказаним договором виникла через відсутність бюджетного фінансування.

Стосовно викладеного, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Як вже зазначалось вище, статтями 525, 526 Цивільного кодексу України і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 травня 2012 року у справі №11/446 та рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» (код 14310862) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого технологічного підприємства «Енерготехнології» (код 34328113) - 31222 (тридцять одна тисяча двісті двадцять дві) грн. 24 коп. заборгованості та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 21 вересня 2015 року

Суддя Д.Г. Заєць