Постанова

від 26.10.2015 по справі 911/3711/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2015 р. Справа№ 911/3711/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Агрикової О.В.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Барболіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу № 3609/39/3-493(2) від 28.09.2015 року Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС", Київська область, м. Славутич на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2015 року

у справі №911/3711/15 (суддя - Заяць Д.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче технологічне підприємство "Енерготехнології", м. Суми

до Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС", Київська область, м. Славутич

про стягнення 31222,24 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Петрищев О.О.- довіреність

від відповідача: Стружна В.М. - довіреність від 12.01.2015 року № 2-ЮВ

ВСТАНОВИВ:

21.08.2015 року до господарського суду Київської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче технологічне підприємство "Енерготехнології" з позовом до Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" про стягнення 31222,24 грн. заборгованості за договором №77 від 4 листопада 2014 року про проведення атестації трансформаторів струму та напруги щодо поточної експлуатації електричного цеху ДСП ЧАЕС.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.09.2015 року позовні вимоги позивача задоволено повністю. Стягнуто з Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" (код 14310862) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого технологічного підприємства "Енерготехнології" (код 34328113) - 31222 (тридцять одна тисяча двісті двадцять дві) грн. 24 коп. заборгованості та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Державне спеціалізоване підприємство "Чорнобильська АЕС" 30.09.2015 року надіслав апеляційну скаргу № 3609/39/3-493(2) від 28.09.2015 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2015 року та прийняти нове, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Виробниче технологічне підприємство "Енерготехнології" у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач, посилаючись на приписи ст.ст. 43,48 Бюджетного кодексу України, Порядок реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетніх коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 02.03.2012 року за № 309 та Порядок казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 24.12.2012 року за № 1407, п. 4.3 Договору, стверджує, що оскільки фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, оплатити виконані роботі він зміг лише після надходження коштів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 року апеляційну скаргу № 3609/39/3-493(2) від 28.09.2015 року Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2015 року у справі №911/3711/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., суддів Мальченко А.О., Сухового В.Г. та призначено розгляд справи на 26.10.2015 року.

У зв'язку з перебуванням судді Мальченко А.О. на лікарняному, Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді - Агрикова О.В., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 року апеляційну скаргу № 3154 від 21.09.2015 року Фізичної-особи підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2015 року у справі № 910/28156/14 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів.

20.10.2015 року через канцелярію суду надійшла заява Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" від 16.10.2015 року за № 3897/3913-540(2) про відкликання апеляційної скарги в порядку п.5 ч.1 ст.97 ГПК України з проханням повернути апеляційну скаргу без розгляду та повернути з державного бюджету судовий збір в розмірі 2010,00 грн. який було сплачено при поданні апеляційної скарги. При цьому апелянт (відповідач у справі) подав докази сплати 31222,24 грн. платіжним дорученням № 83 від 07.10.2015 року (проведено банком 08.10.2015 року) в добровільному порядку на користь позивача.

У відповідності до вимог п.5 ч.1 ст.97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом у разі подання особою, яка подала апеляційну скаргу, заяви про її відкликання до винесення ухвали суду про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Зазначена заява датована заявником 16.10.2015 року і надійшла до суду 20.10.2015 року вже після прийняття апеляційної скарги до провадження (ухвала від 12.10.2015 року), отже суд відмовляє заявникові у задоволені заяви про повернення апеляційної скарги без розгляду на підставі ст.97 ГПК України . Відмови від апеляційної скарги, в порядку ст. 100 ГПК України, від апелянта не надійшло, відтак колегія перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Представник апелянта в судовому засіданні 26.10.2015 року підтримав вимоги поданої апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2015 року у справі №911/3711/15 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просить рішення суду залишити без змін з підстав визначених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

4 листопада 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче технологічне підприємство "Енерготехнології" та Державним спеціалізованим підприємством "Чорнобильська АЕС" укладено договір за №77 проведення атестації трансформаторів струму та напруги щодо поточної експлуатації згідно п.1.1 якого позивач (виконавець за договором) зобов'язався в 2014 році надати, а відповідач (замовник за договором) прийняти й оплатити послуги щодо проведення атестації трансформаторів струму та напруги щодо поточної експлуатації електронного цеху ДСП ЧАЕС на умовах визначених договором.

Договором сторони обумовили якість та порядок надання послуг, ціну послуг, порядок здійснення оплати, права та обов'язку сторін за договором та відповідальність сторін у разі порушення взятих на себе зобов'язань.

Згідно пунктів 3.1,3.2 договору, за належне надання послуг за даним договором замовник повинен сплатити виконавцю обумовлену даним договором плату в межах планової ціни даного договору, яка становить 32347,29 грн., яка може корегуватися за взаємною згодою сторін.

Згідно пункту 4.1 договору, підставою для проведення оплати за надані послуги є підписаний сторонами акт наданих послуг.

Відповідно до пункту 4.2 договору, розрахунки з виконавцем за надані послуги виконуються шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця після затвердження сторонами акта наданих послуг.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що замовник повинен здійснити оплату виконавцю впродовж 20 банківських днів з дня надходження бюджетних коштів на його реєстраційних рахунок.

02.12.2014 року сторони договору підписали Акт здачі-приймання наданих послуг на загальну суму 31222,24 грн., належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.25). Акт здачі-приймання наданих послуг підписано сторонами без заперечень чи застережень. Виконання робіт на суму 31222,24 грн. підтверджено повноважними представниками сторін в судовому засіданні. Однак, на час звернення позивача з позовом відповідач не розрахувався за надані позивачем послуги, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 31222,24 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг, згідно якого, в силу вимог ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договір передбачає надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір про надання послуг є двосторонньозобов'язальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надати послугу і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник у свою чергу зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом отримання належного виконання послуги з боку виконавця.

Місцевий господарський суд правомірно, посилаючись на норми ст. 193 ГК України, ст. ст. 509, 526, 530 ЦК України зазначив, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Так, в матеріалах даної справи наявний лист (відповідь на претензію) відповідача №05/52-3/1625 від 12 січня 2015 року, яким відповідач визнав наявну перед позивачем заборгованість за зазначеним вище договором у розмірі 31222,24 грн.

Отже, станом на день прийняття рішення у справі відповідач не оплатив виконані позивачем роботи. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Вимога позивача про стягнення з відповідача 31222,24 грн. заборгованості за надані послуги підлягає задоволенню.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначав про те, що заборгованість за вказаним договором виникла через відсутність бюджетного фінансування.

Доводи апелянта, що оплата за виконані роботі не проведена ним вчасно та в повному обсязі у зв'язку з недостатністю фінансування під його бюджетне зобов'язання по договору № 77 від 04.11.2014 року не заслуговують на увагу, оскільки зазначена обставина не звільняє сторону від обов'язку виконання зобов'язань за договором. Крім того, колегія звертає увагу на те, що укладаючи договір 77 від 04.11.2014 року сторони передбачили право замовника скорегувати строки надання послуг та оплати у разі відсутності достатнього фінансування шляхом ініціювання тимчасового припинення надання послуг, повідомивши про це виконавця за 10 календарних днів до запропонованої дати припинення, або зменшити обсяг закупівлі послуг залежно від реального фінансування видатків (п.п. 6.2.1,6.2.3 договору), однак замовник (відповідач у справі) не скористався таким правом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 травня 2012 року у справі №11/446 та рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду Київської області від 16.09.2015 року у справі № 911/3711/15 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак, передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 та 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу № 3609/39/3-493(2) від 28.09.2015 року Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС" на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2015 року у справі №911/3711/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 16.09.2015 року у справі №911/3711/15 залишити без змін.

3. Справу № 911/3711/15 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді О.В. Агрикова

В.Г. Суховий