Ухвала

від 02.12.2010 по справі 6/97-1700

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"02" грудня 2010 р.Справа № 6/97-1700 УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув матеріали справи

За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (вул. Стецька, 14а, м. Тернопіль,46000)

до відповідача №1 Тернопільської районної державної адміністрації (майдан Перемоги, 1, м. Тернопіль,46000)

відповідача №2 - Байковецької сільської ради, (с. Байківці, Тернопільського району, Тернопільської області)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Держкомзему у Тернопільському районі Тернопільської області (вул. Кривоноса, 10, м. Тернопіль, 46000)

про визнання недійсним розпорядження відповідача від 15.06.2006 року №442.

За участю представників сторін:

Позивача - ОСОБА_2

Відповідача №1 - не з'явився

Відповідача №2 -ОСОБА_3

Третьої особи - ОСОБА_4

Суть справи:

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільської районної державної адміністрації, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Держкомзему у Тернопільському районі Тернопільської області про визнання недійсним розпорядження відповідача від 15.06.2006 року №442.

В судовому засіданні призначеному вперше на 04 листопада 2010 року оголошувалась перерва до 25 листопада 2010 року, а пізніше розгляд справи відкладено на 02 грудня 2010 року.

Ухвалою від 25 листопада 2010 року до участі у справі в якості відповідача №2 було залучено Байковецьку сільську раду, а розгляд справи, в порядку ст. 24 ГПК України, розпочато заново.

В судовому засіданні учасникам процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд встановив наступне:

15 червня 2006 року головою Тернопільської районної державної адміністрації прийнято розпорядження №442 про затвердження:

1) втрат сільськогосподарського виробництва в сумі 198849 (сто дев'яносто вісім тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн., спричинених вилученням сільськогосподарських угідь площею 1,4645 га, що відводяться підприємцю ОСОБА_1 для будівництва групи блокованих житлових будинків за рахунок земель резервного фонду (рілля) за межами населеного пункту на території Байковецької сільської ради;

2) втрат сільськогосподарського виробництва в сумі 82890 (вісімдесят дві тисячі вісімсот дев'яносто) грн., спричинених обмеженням прав власників землі, або погіршенням якості земель, зумовленим впливом діяльності підприємств, установ і організацій, площею 1,4645 га, що відводяться підприємцю ОСОБА_1 для будівництва групи блокованих житлових будинків за рахунок земель резервного фонду (рілля) за межами населеного пункту на території Байковецької сільської ради.

Згаданим розпорядженням (п.3) підприємця ОСОБА_1 зобов'язано вказані кошти в двохмісячний термін після затвердження в установленому законом порядку проекту відведення земельної ділянки перерахувати до спеціального фонду Державного бюджету України на розрахунковий рахунок 31511901600001 УДК у Тернопільській області, 21110000, Код ЄДРПОУ 23587539, МФО 838012 - 25%, р/р -31515901600513 ВДК у Тернопільському районі, 21110000, Код ЄДРПОУ 23589225, МФО 838012 - 15%, р/р-31511901600517 Байковецька сільська рада, 21110000, Код ЄДРПОУ 23589225, МФО 838012- 60%.

У своєму позові, підприємець ОСОБА_1 просить скасувати прийняте розпорядження посилаючись на норми ст. 208 Земельного кодексу України, за змістом яких громадяни та юридичні особи звільняються від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва у разі використання земельних ділянок виділених під будівництво і обслуговування жилих будинків.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про непідвідомчість даного спору господарським судам.

Так, відповідно до ст. 118 Конституції України, місцеві державні адміністрації здійснюють виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі.

За змістом ст. 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" №586-ХІV від 09.04.99р.(далі -Закон №586-ХІV), місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Згідно з п.7 ч.1 ст. 13 Закону №586-ХІV, вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля належить до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України,

Стаття 17 Земельного кодексу України наділяє місцеві державні адміністрації повноваженнями у галузі земельних відносин, у т.ч. щодо здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок.

Як вбачається зі змісту розпорядження голови Тернопільської районної державної адміністрації від 15 червня 2006 року №442 та ст. 207 Земельного кодексу України, його винесено на підставі адміністративних актів, зокрема постанов Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1279 „Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництв, які підлягають відшкодуванню", а також №284 від 19.04.1993р. "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам".

З врахуванням всього наведеного, при прийнятті оспорюваного розпорядження, відповідач виступав як уповноважений державою орган при здійсненні на відповідній території управління земельними ресурсами, виконуючи завдання та функції органів державної влади.

01 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України (далі -КАС України), відповідно до п. 1 частини першої ст. 3 якого справа адміністративної юрисдикції (далі -адміністративна справа) -публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вирішення таких справ, у відповідності до ст.ст. 1-4 КАС України, належить до компетенції адміністративних, а не господарських судів і вирішується в порядку адміністративного, а не господарського судочинства. Виходячи із наведених норм та правовідносин з приводу виконання відповідачем своїх управлінських функцій, справа №6/97-1700 є адміністративною справою.

Таким чином, спір у даній справі за своїм характером є адміністративно-правовими і підвідомчі адміністративному суду, а не господарському.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 12 ГПК України, господарським судам не підвідомчі спори, що виникають із публічно-правових спорів.

У разі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, господарський суд припиняє провадження (п.1 ч.1 ст.80 ГПК України).

Від-так, дана справа не підлягає розгляду господарським судом, а тому провадження у ній підлягає припиненню по п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно з ст.ст.44,49,80 ГПК України, п.3 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», п.13 Порядку оплати витрат з інформаційно -технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 21.12.2005р. №1258, судові витрати по справі підлягають поверненню позивачу.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1,2,12,21,43,44,49,80,86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі припинити.

2. У відповідності з п.3 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України В«Про державне митоВ» від 21.01.1993р. №7-93, п.13 Порядку оплати витрат з інформаційно -технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 21.12.2005р. №1258, 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачені квитанціями №№88,80 від 18 жовтня 2010 року підлягають поверненню.

Суддя І.П. Шумський