Постанова

від 05.09.2011 по справі 30/29

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.08.2011 р. справа №30/29

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю представників від позивача:ОСОБА_4 за довіреністю №787 від 10.01.2011р. від відповідача:ОСОБА_5 -НОМЕР_1, виданий Шахтарським МВ УМВС України в Донецькій області 31.05.1996р.; ОСОБА_6 за довіреністю ВРЛ №127185 від 03.06.2011р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк та ОСОБА_7 особи - підприємця ОСОБА_5, м. Шахтарськ, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 14.06.2011р. (повний текст підписано 17.06.2011р.) у справі№30/29 (суддя Попков Д.О.) за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк доОСОБА_7 особи - підприємця ОСОБА_5, м. Шахтарськ, Донецька область простягнення неустойки в сумі 21346,38грн. В С Т А Н О В И В:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача ОСОБА_7 особи - підприємця ОСОБА_5, м. Шахтарськ, Донецька область, про стягнення неустойки у сумі 21346,38грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.06.2011р. (повний текст підписано 17.06.2011р.) у справі №30/29 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з ОСОБА_7 особи - підприємця ОСОБА_5 на користь Державного бюджету неустойки в сумі 8510,09грн., державне мито в сумі 85,11грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 94,09грн. В решті позову відмовлено.

Вказане рішення суду мотивовано тим, що договір оренди №1443/2004р. від 28.10.2004р. припинив свою дію, але відповідач продовжував користуватися даним приміщенням в порушення вимог ст.785 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» . В частині позовних вимог судом відмовлено з підстав застосування строків позовної давності, про що було заявлено відповідачем, а також судом зменшено неустойку на суму здійснених відповідачем у період з 20.04.2010р. по 09.02.2011р. платежів у розмірі 2700грн.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 14.06.2011р. (повний текст підписано 17.06.2011р.) у справі №30/29 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку скаржника, судом першої інстанції необґрунтовано застосовано строки позовної давності.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_7 особа - підприємець ОСОБА_5 подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 14.06.2011р. (повний текст підписано 17.06.2011р.) у справі №30/29.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначив, що визначена позивачем у розрахунку орендна плата за період з січня 2009 року по 09 лютого 2011 року перевищує розмір орендної плати, встановлений в договорі оренди та додатковій угоді до нього. До того ж у період з листопада 2009 року по лютого 2011 року відповідачем було сплачено балансоутримувачу -Державному навчальному закладу «Шахтарський професійний ліцей сфери послуг»5952,58грн., що підтверджується довідкою балансоутримувача та квитанціями доданими до апеляційної скарги, а також у період з січня 2009 року по 09 лютого 2011 року відповідачем в дохід держати перерахувалась орендна плата у сумі 2890грн., що підтверджується доданими до апеляційної скарги квитанціями. Разом з тим, на думку, скаржника рішення господарського суду Донецької області у справі №16/36пн від 09.02.2011р. набрало законної сили лише 22.09.2010р., тому лише з 22.09.2010р. договір №1443/2004 від 28.10.2004р. є розірваним. Також, скаржник вважає, що право вимагати сплатити неустойку у зв'язку з неповерненням об'єкту оренди має лише балансоутримувач -Державний навчальний заклад «Шахтарський професійний ліцей сфери послуг», оскільки він є власником майна, визначеного в договорі оренди.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 29.06.2011р., 20.07.2011р. порушене апеляційне провадження у справі №30/29. Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2011р., 17.08.2011р. судовий розгляд відкладався.

У судовому засіданні 23.08.2011р. представники сторін та відповідач підтримали правові позиції, викладені в апеляційних скаргах.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

28 жовтня 2004 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) був укладений договір оренди №1443/04, згідно п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно -нежитлові вбудовані приміщення в адміністративній будівлі, загальною площею 97,72кв.м., що розташовані за адресою: Донецьк область, м. Шахтарськ, вул. Крупської, 16, які знаходяться на балансі Професійно-технічного училища №98 м. Шахтарськ (балансоутримувач), з метою використання під торгівлю непродовольчими товарами (18% -50,2кв.м.) та для розміщення під офіс (15% -47,5кв.м).

Згідно пункту 2.1. договору, вступ орендаря у користування майном наступає одночасно з підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі орендованого майна.

Факт передачі відповідачу об'єкту оренди за даним договором підтверджується актом прийому-передачі від 28.10.2004р., який підписаний обома сторонами.

Згідно пункту 10.1. договору, договір укладено строком на 360 днів, що діє з 28.10.2004р. до 23.10.2005р.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (пункт 10.6. договору).

Відповідно до пункту 10.6. договору, строк його дії було продовжено до 07.10.2008р.

За змістом пункту 10.8. договору закінчення строку його дії визначається у якості однієї з підстави для припинення чинності договору.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області листом №06-04-9428 від 05.11.2008р., докази направлення якого містяться в матеріалах справи, повідомило відповідача, що договір оренди №1443/04 від 28.10.2004р. на новий термін продовжено не буде та необхідність повернення майна балансоутримувачу за актом приймання-передачі, втім, відповідач повернув майно балансоутримувачу за актом прийому-передачі лише 09.02.2011р.

Таким чином, вважаючи неправомірними дії відповідача по неповерненню майна, позивач просить стягнути з останнього 21346,38грн. неустойки за несвоєчасне повернення об'єкту оренди за період з січня 2009 року по 09 лютого 2011 року, що підтверджує розрахунком про нарахування неустойки за час прострочення повернення об'єкту оренди за договором №1443/04 від 28.10.2004р. та обґрунтовує приписом ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла наступного висновку.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну та розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

У відповідності до приписів ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до пункту 5.7. договору, орендар зобов'язаний у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Пунктами 2.4. та 2.5. договору передбачено, що майно вважаться поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору, тобто у даному випадку на орендаря.

Відповідно до приписів частини 1 статті 762 ЦК України розмір плати за користування майном встановлюється договором найму.

Згідно ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", при визначенні орендної плати враховується індексація.

Згідно умов розділу 3 договору на відповідача покладені грошові зобов'язання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України (за базовий місяць розрахунку - серпень 2004р. -становить 134,64грн. без ПДВ), що підлягає корегуванню кожного місяця на індекс інфляції, з розподілом між Державним бюджетом та балансоутримувачем у співвідношенні 50% та 50% щомісяця не пізніше 25 числа місяця.

Додатковою угодою №1 від 22.06.2007р. до договору оренди сторони дійшли згоди про зміну розміру орендної плати та визначили розмір оплати відносно базового місяця розрахунку (січень 2007р.) на рівні 340,51грн. з подальшої щомісячною інфляційною індексацією.

Відповідно до п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, договір припинив свою дію 07.10.2008р., але відповідач продовжував користуватися даним приміщенням до 09.02.2011р. в порушення вимог ст.785 ЦК України та ст.27 ЗУ В«Про оренду державного та комунального майнаВ» .

Так, у рішенні господарського суду Донецької області від 08.07.2010р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського від 22.09.2010р. та постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2010р. у справі №16/36пн, встановлено факт припинення орендних правовідносин за договором оренди №144/3 від 28.10.2004р. з 07.10.2008р., внаслідок закінчення його строку та заперечень орендодавця проти подальшого автоматичного продовження договору. При цьому, судова колегія, як і суд першої інстанції, наголошує на тому, що відповідачем помилково застосовано до даного спору положення чинного законодавства, які регулюють порядок розірвання договору оренду, а не порядок закінчення строку дії такого договору, у зв'язку з чим заперечення відповідача щодо відсутності його згоди та згоди балансоутримувача на розірвання договору оренди є безпідставними.

Згідно акту державного виконавця про вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду та передачі їх стягувану від 09.02.2011р. орендоване відповідачем нежитлове вбудоване приміщення в адміністративній будівлі загальною площею 97,7кв.м, розташоване за адресою: м. Шахтарськ, вул. Крупської, 16, повернуто балансоутримувачу -Державному навчальному закладу «Шахтарський професійний ліцей сфери послуг»лише 09.02.2011р.

Згідно ст.785 ЦК України, позивачем відповідачу нарахована та заявлена до стягнення неустойка за період з січня 2009 року по 09 лютого 2011 року у сумі 21346,38грн.

При цьому, виходячи з вищевикладених приписів Закону і умов договору, позивач правомірно при визначенні суми неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, врахував індекс інфляції за кожний наступний місяць, та не взяв за основу розмір орендної плати за останній місяць дії договору, як помилково вимагав відповідач.

Водночас, під час розгляду справи, відповідач заперечував проти стягнення неустойки у період з січня 2009 року по 20 квітня 2010 року у зв'язку із необхідністю застосування строків позовної давності відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України (а.с.63-66, том 1).

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Матеріали справи свідчать про те, що договір оренди припинив свою дію 07.10.2008р., таким чином з 08.10.2008р. у позивача виникло право вимагати у відповідача повернути орендоване приміщення, а у разі відмови право нарахувати неустойку. Відповідачем повернуто орендоване майно 09.02.2011р., а позовну заяву подано до господарського суду 20.04.2011р.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто положення частини шостої статті 232 ГК України щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин в разі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Таким чином законодавством, що регулює орендні правовідносини (ч.2 ст.785 ЦК України), встановлено можливість стягнення неустойки за час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору.

Такої позиції дотримується Верховний суд України в постанові від 18.04.2011р., винесеної за результатами перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12.01.2011р. у справі №30/191.

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 8510,09грн. неустойки за період з 20.04.2010р. по 09.02.2011р., яка зменшена на суму здійснених відповідачем в цей період платежів у розмірі 2700грн. В решті позову слід відмовити внаслідок застосування строків позовної давності.

Судовою колегію відхиляються посилання відповідача на невірний розрахунок позивачем та судом першої інстанції суми орендних платежів, на яку зменшено розмір неустойки, оскільки висновок місцевого господарського суду про те, що відповідачем у період, за який стягується неустойка, було здійснено платежів у сумі 2700грн. підтверджується матеріалами справи. Натомість, в підтвердження своїх заперечень відповідачем надано копії квитанцій, які всупереч приписів ст.36 ГПК України належним чином не засвідчені та, які не припускається можливим дослідити, внаслідок їх неякісності. Між тим, в більшій частині тих копій, які можливо оглянути, визначено інше призначення платежу ніж «орендна плата», у тому числі «податок на землю», «оплата кредиту»тощо, а також надано копії квитанцій за інший період ніж той, за який стягується неустойка. Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.08.2011р. було зобов'язано відповідача надати обґрунтований розрахунок загальної суми платежів, здійснених після припинення договору оренди №1443/2004 від 28.10.2004р., інформацію, викладену в розрахунку підтвердити документально з дотриманням вимог ст.ст.32, 36 ГПК України, однак вимог ухвали суду виконано не було.

Також судовою колегією відхиляються доводи відповідача щодо розгляду позовних вимог про стягнення неустойки у справі №16/35, оскільки у цій справі було заявлено вимоги про стягнення неустойки у період з 08.10.2008р. по 31.12.2008р., тобто інший період ніж той за який стягнуто неустойку у справі №30/29.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення господарського суду Донецької області від 14.06.2011р. (повний текст підписано 17.06.2011р.) у справі №30/29 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновку суду .

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційних скарг покладаються на заявників апеляційних скарг.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 14.06.2011р. (повний текст підписано 17.06.2011р.) у справі №30/29 -залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 особи - підприємця ОСОБА_5, м. Шахтарськ, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 14.06.2011р. (повний текст підписано 17.06.2011р.) у справі №30/29 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 14.06.2011р. (повний текст підписано 17.06.2011р.) у справі №30/29 -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді: Н.В. Акулова

ОСОБА_3

Надруковано 6 примірників: 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -до справи; 2 -ДАГС, 1 -ГС