Постанова

від 03.06.2013 по справі 910/120/2013

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2013 р. Справа№ 910/120/2013

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Калатай Н.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "БКБ Інжиніринг"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2013

у справі № 910/120/2013 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БКБ Інжиніринг"

про стягнення 10 966,29 грн.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 у справі № 910/120/2013 змінено склад колегії суддів.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2013 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/120/2013 відкладено на 03.06.2013.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2013 у справі № 910/120/2013 позов задоволено повністю; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 10 966,29 грн. основного боргу, 1 609,50 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що відповідачем доказів в підтвердження того, що позивачем йому було виставлено рахунок-фактуру № ГМ 610 від 26.09.2011 на суму 141 881,50 грн. не подано; прийнявши товар саме на суму 152 847,79 грн., відповідач тим самим погодився з його отриманням саме у такій кількості; матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення вартості товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно із обґрунтованим розрахунком позивача складає 10 966,29 грн., тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 10 966,29 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2013 у справі № 910/120/2013 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, справу № 910/120/2013 направити на новий розгляд в іншому складі суду.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що він не був повідомлений належним чином про судове засідання, тому не міг з'явитись у судове засідання; враховуючи те, що у судовому засіданні, яке відбулось за його відсутності, без подання його заперечень та доказів, які б спростовували позовні вимоги позивача, було винесено рішення у першому засіданні, що також є порушенням його прав та законних інтересів.

Скаржник вважає рішення необґрунтованим і незаконним, оскільки судом першої інстанції були неправильно застосовані норми матеріального права та неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, і вказує на те, що 26.09.2011 відповідач зробив замовлення листів металу у позивача, який виставив рахунок на оплату товару № ГМ610 від 26.09.2011 й останній відповідачем був оплачений у повному обсязі, однак, у подальшому, позивач виставив ще один рахунок на оплату того ж самого товару, але вже фіктивний, тобто надіслано його пізніше, але виписано тією ж датою і номером з доданням декількох нулів.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача 10 699,29 грн. вартості неоплаченого товару; судовий збір.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.06.2011 між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу № 25061, відповідно до п.п. 1.1, 1.3, 1.4 якого позивач, за договором продавець, зобов'язується протягом дії цього договору передати відповідачу, за договором покупцю, металопродукцію окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою), кількістю та іншим умовам, які вказуються у рахунках-фактурах до договору (якщо інше не передбачено окремими додатковими угодами сторін у письмовій формі), які є його невід'ємною частиною, а відповідач зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених договором; партією товару вважається товар, переданий відповідачу за окремою матеріальною накладною (п. 1.1); ціни на товар визначаються у рахунках-фактурах чи окремих додаткових угодах сторін в письмовій формі на кожну партію товару до її постачання відповідачу (п. 1.3); якщо інше не передбачено окремою додатковою угодою сторін у письмовій формі, розрахунок за кожну партію товару здійснюється відповідачем шляхом 100% попередньої оплати вартості цієї партії, яка вказана в рахунках-фактурах до даного договору; при цьому вартість партії товару, за яку відповідачем здійснена попередня оплата в повному обсязі, зміні не підлягає (п.1.4).

Згідно із п.п. 3.1-3.3, 3.6 договору № 25061 позивач зобов'язаний передати відповідачу товар партіями в строк, у кількості, асортименті (номенклатурі) та згідно із іншими умовами, визначеними у рахунках-фактурах до договору (якщо інше не передбачено іншою окремою додатковою угодою сторін у письмовій формі) (п. 3.1); відвантаження товару здійснюється на умовах EXW зі складу позивача в м. Дніпропетровськ згідно із Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів "Інкотермс" (п. 3.2); відповідач зобов'язаний здійснити повну оплату товару по кожній його партії згідно із п. 1.4 цього договору (якщо інше не передбачено іншою окремою додатковою угодою сторін в письмовій формі) (п. 3.3); датою переходу права власності на товар від позивача до відповідача, при 100% попередній оплаті за товар, який постачається, вважається дата підписання сторонами накладної (та/або акту передачі товару); при постачанні товару з відстрочкою платежу, датою переходу права власності на товар вважається дата повної оплати за поставлений товар, при цьому ризик пошкодження або втрати товару відповідачем, настає з дати підписання накладної (та/або акту передання товару) (п. 3.6).

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату за № ГМ000000610 від 26.09.2011 на оплату товару: лист 8мм ст.09Г2С у кількості 1,1 т; лист 16мм 2000х6000 ст. 09Г2С г/к у кількості 4,47 т; лист 10мм 1500х6000 ст. 09Г2С г/к у кількості 6,95 т; лист 12мм 1500х6000 ст. 09Г2С г/к у кількості 7,52 т, на загальну вартість 152 847,79 грн.

Відповідач, згідно із платіжним дорученням № 29 від 26.09.2011, у графі: "Призначення платежу" якого зазначено: "Сплата за МТЦ згідно із рах. факт. № ГМ 610 від 26.09.2011, в т.ч. ПДВ 20% 23 646,92 грн.", перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 141 881,50 грн.

На виконання умов договору № 25061, позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар за видатковою накладною № 171020 від 17.10.2011, а саме: лист 8мм ст.09г2с г/к у кількості 1,1 т; лист 12мм 1,5х6 ст 09г2с г/к у кількості 7,52 т; лист 10мм 1,5х6 ст09г2с г/к у кількості 6,95 т; лист 16мм 2х6 ст09г2с г/к у кількості 4,47 т, на загальну суму 152 847,79 грн., через представника відповідача, діючого на підставі довіреності № 91 від 16.10.2011.

В п. 3.7 договору № 25061 сторони погодили, що приймання товару здійснюється відповідачем відповідно до Інструкції № П-6, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 із змінами та доповненнями.

Згідно із п. 12 Інструкції № П-6, приймання продукції по кількості проводиться за транспортними та супровідними документами (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальними ярликами та ін.) відправника (виробника).

Таким чином, представником відповідача, діючого на підставі довіреності № 91 від 16.10.2011, було оглянуто продукцію, передану позивачем та прийнято її за кількістю та за найменуваннями, зазначеними у видатковій накладній № 171020 від 17.10.2011.

Позивач у претензії від 18.11.2012 № 171 повідомив відповідача про те, що оскільки 26.09.2011 покупцем була здійснена попередня оплата в сумі 141 881,50 грн., а згідно з накладною від 17.10.2011 позивачем було відвантажено металопрокат на суму 152 847,79 грн., то заборгованість за договором складає 10 966,29 грн., суму якої запропонував перерахувати протягом 5-ти календарних днів.

У відповіді на претензію позивача відповідач у листі № 130 від 29.11.2012 повідомив, що згідно із замовленням позивачем було виставлено рахунок-фактуру № ГМ 610 від 26.09.2011, згідно із яким загальна вартість металопрокату склала 141 881,50 грн., яку було сплачено 26.09.2011 в повному обсязі; не зважаючи на сплачену суму авансу та кількість замовленого металопрокату, 17.11.2011 позивач поставив відповідачу металопрокат на суму 152 847,79 грн., в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 10 966,29 грн., а відповідач отримав металопрокат, необхідності в якому не мав; на даний час відповідні лишки знаходяться на складі відповідача та спричиняють додаткові витрати на зберігання.

Також відповідач у зазначеному листі № 130 від 29.11.2012 просив розглянути пропозицію щодо повернення надмірно поставленого металопрокату.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості перед позивачем у розмірі 10 966,29 грн. за переданий позивачем товар згідно із договором № 25061 за видатковою накладною № 171020 від 17.10.2011.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 10 966,29 грн. заборгованості за переданий товар згідно із договором № 25061, є такою, що підтверджена матеріалами справи та відповідає чинному законодавству.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Як вбачається із видаткової накладної № 171020 від 17.10.2011, підставою постачання товару за цією накладною є договір № 25061 від 25.06.2011.

Як вже зазначалось, в п. 1.1 договору № 25061 встановлено, що позивач зобов'язаний передати відповідачу товар по цінах, в асортименті (номенклатурі), кількості, які зазначаються в рахунках-фактурах.

Згідно із видатковою накладною № 171020 позивачем передано, а відповідачем одержано товар на загальну суму 152 847,79 грн., а не на суму 141 881,50 грн., зазначену в рахунку на оплату № ГМ610 від 26.09.2011, на який посилається відповідач.

Також, асортимент та кількість товару, зазначені у рахунках від 26.09.2011 № ГМ610 та № ГМ000000610 відрізняються, при цьому слід зазначити, що різниця у вартості товару за вказаними рахунками виникла внаслідок більшої кількості товару за рахунком № ГМ000000610 та мало місце постачання листа 16мм 2*6, замість 1,5*6, як зазначено у рахунку № ГМ610.

Відповідачем до апеляційної скарги додано копію наданого позивачем рахунку на оплату № ГМ000000610 на суму 152 847,79 грн., склад якого, ціна, асортимент, кількість повністю відповідають видатковій накладній № 171020.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний повідомити про це продавця; якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором; якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Як вбачається із матеріалів справи, хоча відповідачем товар одержано 17.10.2011, останнім не повідомлено позивачу про те, що ним передано більшу кількість товару, ніж встановлено договором, не зважаючи на те, що нормою ч. 1 ст. 690 ЦК України встановлено обов'язок покупця негайно повідомити продавця у разі відмови від прийняття товару.

Навіть у вищезгаданому листі за № 130 від 29.11.2012 відповідач не зазначає кількість та асортимент товару, якого вважає поставленим більше, ніж було замовлено відповідачем; також відповідачем не доведено забезпечення схоронності товару на суму 10 966,29 грн.

Нормами законодавства не передбачено право покупця ухилитись від оплати одержаного товару навіть за умови, якщо б останнім було дотримано вимог ст. 690 ЦК України, адже згідно із ч. 2 цієї статті продавець зобов'язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним в розумний строк; якщо продавець у цей строк не розпорядиться товаром, покупець має право реалізувати товар або повернути його продавцеві.

Таким чином, матеріали справи № 910/120/2013 свідчать про одержання відповідачем від позивача товару за видатковою накладною № 171020 саме на загальну суму 152 847,79 грн., тому апеляційна інстанція погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у відповідача обов'язку сплатити позивачу відповідно до ст. 530 ЦК України заборгованість за товар у розмірі 10 966,29 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції від 03.01.2013 розгляд справи № 910/120/2013 призначено на 29.01.2013.

Факт надсилання 04.01.2013 та отримання відповідачем 28.01.2013 ухвали Господарського суду міста Києва від 03.01.2013 у справі № 910/120/2013 підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 02317902 (а.с. 90).

Згідно із ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався правом взяти участь у судовому засіданні 29.01.2013, оскільки не направив свого представника.

Також відповідач не скористався правом надіслати відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, після одержання ухвали про порушення провадження у справі, як це передбачено ст. 59 ГПК України.

Згідно із ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Статтею 77 ГПК України не передбачено обов'язку суду відкладати розгляд справи лише через нез'явлення в засідання представника сторони, за умови коли спір може бути вирішено у даному судовому засіданні.

Таким чином, судом першої інстанції були дотримані норми процесуального права про права та обов'язки сторін у судовому процесі.

Також слід вказати, що відповідно до ст.ст. 99, 101 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції; у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Нормами ГПК України не наділено апеляційний господарський суд правом передавати справи на новий розгляд.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2013 у справі № 910/120/2013 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БКБ Інжиніринг" без задоволення.

2. Справу № 910/120/2013 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Ропій Л.М.

Судді Кондес Л.О.

Калатай Н.Ф.