Постанова

від 07.10.2010 по справі 2а-2766/10/1270

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Твердохліб Р.С.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2010 року справа №2а-2766/10/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горбенко К.П.

суддів - Лях О.П., Попова В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року по адміністративній справі за позовом Державної податкової інспекції у Станично-Луганському районі Луганської області до Закритого акціонерного товариства «Кондрашівський піщаний кар?єр», Приватного підприємства «Ларо-Тон» про стягнення на користь держави грошових коштів, які були отримані за нікчемним правочином, що вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Кондрашівський піщаний кар?єр», Приватного підприємства «Ларо-Тон» про стягнення на користь держави грошових коштів, які були отримані за нікчемним правочином, що вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Свої позовні вимоги обґрунтовували тим, що посадовими особами державної податкової інспекції у Станично-Луганському районі Луганської області проведена позапланова виїзна перевірка ЗАТ „Кондрашівський піщаний кар'єр" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2005 по 01.07.2008.

За результатами проведеної перевірки було встановлено факт взаємовідносин з ПП „Ларо-Тон", яке знаходилося на податковому обліку в Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м. Луганську. У ході господарської діяльності ЗАТ „Кондрашівський піщаний кар'єр" з одного боку та ПП „Ларо-Тон" з іншого, був укладений договір №23/3-05-2 від 23.03.2005, предметом якого є поставка та передача у власність ЗАТ „Кондрашівський піщаний кар'єр" продукції на загальну суму 420000 грн. у тому числі ПДВ у сумі 70000 грн. Державна податкова інспекція в Станично-Луганському районі Луганської області вважає, що з боку відповідачів були вчинені умисні дії, направлені на ухилення від сплати податків. Дії ПП „Ларо-Тон" на укладання угоди з ЗАТ „Кондрашівський піщаний кар'єр" та видача податкової накладної на виконання такої угоди, є підтвердженням мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Просив стягнути в доход держави грошові кошти в сумі 420000 грн. з ЗАТ „Кондрашівський піщаний кар'єр" внаслідок укладення правочину №23/3-05-2 від 23.03.2005, вчиненого між ЗАТ „Кондрашівський піщаний кар'єр" та ПП „Ларо-Тон" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, та у зв'язку з його нікчемністю.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Позивач не погодився з даною постановою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій просив постанову суду скасувати, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Свої вимоги обґрунтовували тим, що укладаючи угоду ПП " Ларо-Тон " діяло з конкретної метою, яка була спрямована на приховування отриманих угодою грошових коштів від оподаткування і організувало свою діяльність таким чином, щоб уникнути відповідальності за несплату належних податків з коштів, отриманих за спірною угодою, та мала метою за цей же рахунок отримати надприбуток. Щодо пропуску строку позовної давності апелянт зазначив, що позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину згідно вимог ст. 258 ЦК України. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня коли почалося його виконання. Крім того, судом першої інстанції не було прийнято до уваги рішення господарського суду Луганської області від 19.05.2006р. у справі № 9/271пн-ад щодо відсутності наміру засновника ПП «Ларо-Тон» займатися підприємницькою діяльністю.

Колегія суддів заслухавши доповідача, перевіривши матеріалами справи за доводами апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути скасована.

До такого висновку колегія прийшла з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 23.03.2005 між приватним підприємством „Ларо-Тон" та Закритим акціонерним товариством „Кондрашівський піщаний кар'єр" був укладений договір від 23.03.2005 №23/3-05-2, предметом якого є поставка та передача у власність ЗАТ „Кондрашівський піщаний кар'єр" продукції на загальну суму 420000 грн.

На виконання умов зазначеного договору ЗАТ „Кондрашівський піщаний кар'єр" отримало від ПП „Ларо-Тон" товар (металоформи), що підтверджується податковою накладною від 23.03.2005 № 58.

В рахунок розрахунків за отриманий товар ЗАТ „Кондрашівський піщаний кар'єр" видано прості векселі №643045794550 від 16.05.2005 та № 643045794551 від 26.05.2005.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що у відповідності із ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Таким чином, позивач пропустив встановлений вказаною нормою Закону строк звернення до суду з позовом.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що угода визнається недійсною, якщо вона укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Постановою господарського суду Луганської області від 19.05.2006р. по справі за позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську до ПП „Ларо-Тон" визнано недійсним запис про державну реєстрацію ПП „Ларо-Тон", ідентифікаційний код № 33269927 з моменту його реєстрації та припинено юридичну особу ПП «Ларо-тон».

Згідно пункту 19 Роз'яснень Вищого Арбітражного Суду України від 12.03.1999 р. № 5-111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійснім "...у разі визнання у встановленому порядку недійсними установчих документів суб'єкту підприємницької діяльності або скасування його державної реєстрації у зв'язку із здійсненням відповідної реєстрації на підставі загубленого документа, що посвідчує особу, або на підставну особу - засновника суб'єкта підприємницької діяльності, укладені таким суб'єктом підприємницької діяльності угоди мають визнаватися недійсними згідно із ст. 49 Цивільного кодексу незалежно від часу їх укладення."

При цьому судом було встановлено, що засновник ПП „Ларо-Тон" ОСОБА_2 не мав наміру та можливості займатися господарською діяльністю зареєстрованого на його ім?я підприємства, керівництвом підприємства не займався, ніяких угод від імені підприємства не укладав, документів у якості керівника підприємства не підписував та нікого на це не уповноважував.

У відповідності до п.1 ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у зв?язку з пропуском строку для звернення до суду, оскільки згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як вбачається зі ст.258 ЦК України позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину, а згідно ст.261 ЦК України перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня коли почалося його виконання.

Одже, колегія суддів вважає, що позивачем не було пропущено встановлений законом строк для звернення до суду.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв оскаржувану постанову з порушенням норм матеріального права та процесуального права, що відповідно до вимог статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлює скасування постанови суду першої інстанції, а у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року по адміністративній справі № 2-а-2766/10/1270 - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року по адміністративній справі № 2-а-2766/10/1270 за позовом Державної податкової інспекції у Станично-Луганському районі Луганської області до Закритого акціонерного товариства «Кондрашівський піщаний кар?єр», Приватного підприємства «Ларо-Тон» про стягнення на користь держави грошових коштів, які були отримані за нікчемним правочином, що вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства - скасувати.

Прийняти нову постанову:

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Кондрашівський піщаний кар'єр» в доход держави грошові кошти в сумі 420000 (Чотириста двадцять тисяч) грн., отримані внаслідок укладення правочину №23/3-05-2 від 23.03.2005, вчиненого між Закритим акціонерним товариством «Кондрашівський піщаний кар'єр» та Приватним підприємством «Ларо-Тон» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, у зв'язку з його нікчемністю.

Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п?ять днів після направлення їх копій особами, які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

.

Головуючий:

Судді: