Ухвала

від 18.08.2011 по справі 2а/0570/3250/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2011 року справа №2а/0570/3250/2011 < приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гімона М.М.

суддів Василенко Л.А. , Чебанова О.О.

при секретарі Барбаш Л.О., за участю представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька і заступника начальника Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року у справі № 2а/0570/3250/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко Технолоджис» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька, заступника начальника Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька ОСОБА_3 про визнання нечинними рішень і визнання протиправними дій , -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко Технолоджис» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька (далі Відповідач 1), заступника начальника Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька ОСОБА_3 (далі Відповідач 2) про визнання нечинними рішень і визнання протиправними дій задоволено. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька щодо невизнання у якості податкової звітності податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, за листопад 2010 року. Визнати декларації з податку на додану вартість подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Данко Технолоджис» за жовтень 2010 року, листопад 2010 року податковою звітністю. Зобов’язано Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька прийняти декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко Технолоджис» за жовтень 2010 року, листопад 2010 року. В решті позовних вимог провадження у справі закрито.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачами подані апеляційні скарга, в яких вони просять скасувати постанову суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги Відповідач 1 зазначив, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не звернув уваги на те, що п.п. 7.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено необхідність подання разом із податковою декларацією розрахунку суми бюджетного відшкодування і оригінали п’яти основних аркушів вантажних митних декларацій, однак позивач ВМД разом із деклараціями на надавав. Крім того, зпа результатами проведеної перевірки позивача до нього податковим органом було застосовано фінансові санкції за неподання податкової звітності за вересень, листопад 2010 року в сумі 340 грн., з якими позивач погодився і сплатив. Таким чином встановлено, що податкова звітність підприємства не була належним чином оформлена, тому підстав для прийняття декларацій в якості податкової звітності у податкового органу не було.

Доводи апеляційної скарги Відповідача 2 є аналогічними.

Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача 1 і відповідач 2 в судовому засіданні просили апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Данко Технолоджис» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 35780847, та зареєстроване у якості платника податку на додану вартість, про що підтверджено свідоцтвом №100207090.

22.11.2010р. позивач подав до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька податкову декларацію в електронному вигляді з податку на додану вартість за жовтень 2010р. (з додатками №1, №2, №3, № 5), а також копію реєстру виданих та отриманих податкових накладних за вказаний період, на підтвердження чого надав відповідну квитанцію №1 та №2, реєстраційний номер звіту №9005329288.

У відповідь ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька надіслано на адресу позивача повідомлення (лист) від 23.12.2010 р. № 57040/15-213, в якому повідомило, що вказана декларація не визнана як податкова звітність на підставі Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про податок на додану вартість», Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №166 «Порядок заповнення та подання декларацій з податку на додану вартість» і запропонувало позивачу надати нову податкову звітність.

20.12.2010р. позивач подав до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька податкову декларацію в електронному вигляді з податку на додану вартість за листопад 2010р. (з додатками №1, №2, №3, № 5), а також копію реєстру виданих та отриманих податкових накладних за вказаний період, на підтвердження чого надав відповідну квитанцію №1 та №2, реєстраційний номер звіту №9005813306.

У відповідь ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька надіслано на адресу позивача повідомлення (лист) від 27.12.2010 р. № 57679/15-213, в якому повідомило, що вказана декларація не визнана як податкова звітність на підставі Закону України № 2181, Закону України «Про податок на додану вартість», Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №166 і запропоновано надати нову податкову звітність.

Зазначені повідомлення про невизнання декларацій у якості податкової звітності підписані заступником начальника Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька ОСОБА_3

Вказані обставини підтверджені наявними у справі доказами, не оспорюються сторонами і знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не встановлено обставин, з якими закон пов’язує підстави невизнання податкової декларації документом податкової звітності у відповідності до пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України № 2181, тому оспорювані дії відповідача 2 підлягають визнанню протиправними.

Постанова суду щодо закриття провадження у справі в частині позовних вимог не оспорюється.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються на вимогах закону та всебічному дослідженні обставин справи.

Згідно пп. 7.7.4. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на момент виникнення спірних відносин, встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. При цьому, до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

На час виникнення спірних правовідносин питання подання податкової звітності регулювались нормами Закону України № 2181.

Згідно пп. 4.1.2 п.4.1 ст. 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу або оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Таким чином, перелік обставин, за якими податковий орган може не визнати податкову декларацію як податкову звітність, є вичерпним.

За приписами п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 1058, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Пунктом 4 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 р. № 233, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 р. за № 320/15011, встановлено, що податкові документи в електронному вигляді з обов'язковими реквізитами (у тому числі з електронним цифровим підписом платника податків (його посадових осіб)), подані відповідно до цієї Інструкції, згідно із законодавством є оригіналами, мають юридичну силу, повинні зберігатися та можуть використовуватися під час судового або досудового вирішення спорів.

Пунктом 7 зазначеної Інструкції № 233 встановлено, що у разі подання податкового документа в електронному вигляді платник податків має право не подавати податкові документи на паперових носіях.

Колегія суддів вважає, що відповідачі не надали суду переконливих доказів наявності передбачених законом обставин для невизнання податкових декларацій з ПДВ позивача за жовтень і листопад 2010 року податковою звітністю, тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального права.

Посилання апелянтів на те, що позивачем не було додано вантажних митних декларацій до податкових декларацій, та, у зв’язку із неможливістю надання вантажних-митних декларацій в електронному вигляді, позивач повинен був надати їх у паперовому виді у день подання відповідних декларації з податку на додану вартість в електронному вигляді, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки ця обставина не передбачена як підстава для невизнання самої декларації як податкової звітності.

Також не заслуговує на увагу довід апелянтів щодо оплати позивачем фінансових санкцій за неподання податкової звітності за вересень, листопад 2010 року, оскільки ця обставина сама по собі не може впливати на оцінку правомірності дій відповідачів і як доказ визнання позивачем правомірності дій відповідачів.

В іншій частині рішення суду не оскаржується.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, справа по суті вирішена правильно і підстави для скасування або зміни постанови відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька і заступника начальника Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року у справі № 2а/0570/3250/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Данко Технолоджис» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька, заступника начальника Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі міста Донецька ОСОБА_3 про визнання нечинними рішень і визнання протиправними дій залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 23 серпня 2011 року.

Колегія суддів М.М. Гімон

ОСОБА_5

ОСОБА_6