Ухвала

від 08.09.2015 по справі 2а-1908/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 р. Справа № 140159/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

представника позивача Дубас В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2012 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Українсько-російське спільне підприємство «Лакма» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ «Українсько-російське спільне підприємство «Лакма» звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові Державної податкової служби, яким просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 29.11.2011 року № 0001010801/23710, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011 року на 131532,00 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 32883,00 грн., та № 0001000801/23712, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 803545,00 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 200886,25 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2012 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що ст. ст. 186, 198, 201 Податкового кодексу не передбачено обов'язку платника податку оформляти саме повну митну декларацію, а не тимчасову для виникнення у нього права на податковий кредит з операцій по ввезенню товарів на митну територію України. Тому суд дійшов висновку, що тимчасова митна декларація відповідно до ст. 201 Податкового кодексу являється належним документом (підставою), що підтверджує право платника податку на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого під час митного оформлення товару.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просить постанову скасувати і прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивач всупереч вимогам п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 200, п. п. 201.1, 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України безпідставно сформував податковий кредит по тимчасовій вантажній митній декларації, оскільки Митний кодекс України розрізняє умови (причини), за яких здійснюється оформлення тимчасової (неповної) декларації та митної декларації, в зв'язку з чим при визначенні податкового кредиту необхідно брати до уваги дату видачі підприємству митницею саме повністю оформленої вантажної митної декларації, а не тимчасової чи неповної.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановив суд, в період з 19.10.2011 року до 08.11.2011 року працівники Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові Державної податкової служби провели документальну виїзну позапланову перевірку ПрАТ «Українсько-російське спільне підприємство «Лакма» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок наступних звітних періодів за серпень 2011 року, за результатами якої складено акт від 11.11.2011 року № 1404/80-01/19338138.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. п. 14.1.18, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 200, п. п. 201.1, 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за липень 2011 року на 935077,00 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумами податкового зобов'язання та податкового кредиту за липень 2011 року на 803545,00 грн., яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, а також завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за серпень 2011 року на 131532,00 грн. і заниження суми податкового кредиту в серпні 2011 року на 935077,00 грн., що призвело до заниження від'ємного значення різниці між сумами податкового зобов'язання та податкового кредиту за серпень 2011 на 935077,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Львові Державної податкової служби прийняла податкові повідомлення-рішення від 29.11.2011 року № 0001010801/23710, яким ПрАТ «Українсько-російське спільне підприємство «Лакма» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011 року на 131532,00 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 32883,00 грн., та № 0001000801/23712, яким ПрАТ «Українсько-російське спільне підприємство «Лакма» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 803545,00 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 200886,25 грн.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає їх вичерпний перелік, порядок адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 цього Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 даного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 даного Кодексу не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як встановив суд, в рядку 12.1 «Податок на додану вартість, сплачений митним органом» розділу ІІ «Податковий кредит» податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року ПрАТ «Українсько-російське спільне підприємство «Лакма» відобразило суму податку на додану вартість в розмірі 841982,00 грн.

Податковий кредит був сформований позивачем за результатами господарських операцій з придбання поліетилену високої щільності «Hostalen» відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладений з компанією «VoIker».

А в рядок 12.1 розділу ІІ «Податковий кредит» податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року підприємство включило податок, сплачений митним органам, в сумі 935076,54 грн.

Як встановив суд і не заперечують сторони у справі, дана сума була включена до податкового кредиту на підставі тимчасових вантажних митних декларацій (ВМД) від 04.07.2011 року № 209120000/2011/019695, від 04.07.2011 року № 209120000/2011/019694, від 07.07.2011 року № 209120000/2011/020281, від 14.07.2011 року № 209120000/2011/021334, від 14.07.2011 року № 209120000/2011/021380, від 20.07.2011 року № 209120000/2011/022432, від 20.07.2011 року № 209120000/2011/022455, від 20.07.2011 року № 209120000/2011/022428, від 25.07.2011 року № 209120000/2011/022303, від 26.07.2011 року № 209120000/2011/023535, від 26.07.2011 року № 209120000/2011/023553, від 26.07.2011 року № 209120000/2011/023555, від 27.07.2011 року № 209120000/2011/023773, від 27.07.2011 року № 209120000/2011/023777, від 02.08.2011 року № 209120000/2011/024919, від 04.08.2011 року № 209120000/2011/025178, від 04.08.2011 року № 209120000/2011/025235, від 09.08.2011 року № 209120000/2011/026264, від 10.08.2011 року № 209120000/2011/026456, від 15.08.2011 року № 209120000/2011/027326, від 16.08.2011 року № 209120000/2011/027522, від 17.08.2011 року № 209120000/2011/027706 та від 18.08.2011 року № 209120000/2011/027907.

Податковий кодекс України не містить поняття митної декларації, а визначення цього поняття було надане в ст. 1 Митного кодексу України (тут і далі Митний кодекс України 2002 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин та у відповідній редакції), згідно з якою митна декларація - це письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, окремого визначення поняття «тимчасової митної декларації» ні Митний кодекс України, ні Податковий кодекс України не містили.

Водночас ст. 82 Митного кодексу України було передбачено різновиди митної декларації - тимчасова та неповна.

А Порядок застосування тимчасової та неповної декларацій відповідно до митного режиму імпорту (при випуску у вільний обіг) був затверджений наказом Державної митної служби України від 30.12.03 № 932, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.01.2004 року за № 66/8665 (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин та у відповідній редакції), п. 1.4 якого було передбачено, що тимчасова та неповна декларації оформлюються на партію або частину партії товарів (якщо інша частина цієї партії товарів може бути оформлена у відповідний митний режим у повному обсязі).

Митне оформлення товарів із застосуванням тимчасової чи неповної декларації здійснювалось відповідно чинного на час виникнення спірних правовідносин Порядку здійснення митного контролю та митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 року № 314, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 року за № 439/10719, п. п. 4.1-4.3 якого було передбачено, що якщо подання тимчасової декларації не потребує отримання дозволу митного органу, подана митному органу тимчасова декларація підтверджує взяття декларантом зобов'язання не пізніше ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг подати митному органу вантажну митну декларацію, заповнену в звичайному порядку, і передбачені законодавством документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю й митного оформлення товарів, задекларованих у тимчасовій декларації, що не подавались при оформленні тимчасової декларації. Після завершення оформлення тимчасової та неповної декларацій вони беруться на контроль у ПМО, а їх електронні копії - у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України.

Податки й збори (обов'язкові платежі) сплачуються в повному обсязі на момент митного оформлення товарів із застосуванням тимчасової чи неповної декларацій.

А згідно з п. п. 4.6, 4.7 цього Порядку при оформленні ВМД застосовуються умови сплати податків та зборів (розміри ставок обов'язкових платежів, курсу валюти, встановленого Національним банком України) та нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митним органом тимчасової чи неповної декларації, за якою товари були випущені у вільний обіг. Зняття тимчасової чи неповної декларацій з контролю в ПМО та ЄАІС Держмитслужби України здійснюється на підставі оформленої ВМД, у графі 40 якої зазначається номер відповідної тимчасової або неповної декларації.

Як встановив суд і не заперечують сторони, на виконання вимог п. 4.1 зазначеного Порядку ПрАТ «Українсько-російське спільне підприємство «Лакма» тимчасові ВМД замінило на ВМД, заповнені у звичайному порядку, в графі 40 яких зазначено номери відповідних тимчасових декларацій, а також надані позивачем тимчасові митні декларації за липень і серпень 2011 року були оформленні належним чином і з дотриманням вимог чинного на той час законодавства.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ст. ст. 186, 198, 201 Податкового кодексу, на які посилається відповідач, не передбачено обов'язку платника податку оформляти саме повну митну декларацію, а не тимчасову для виникнення у платника податків права на податковий кредит з операцій по ввезенню товарів на митну територію України, в зв'язку з чим тимчасова митна декларація відповідно являється належним документом, що підтверджує право платника податку на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого при здійсненні митного оформлення імпортованого товару.

Також колегія суддів враховує, що аналогічне роз'яснення надала Державна податкова служба України в листі від 29.01.2013 року № 1387/6/15-3115, в якому зазначено, що у разі здійснення операцій із ввезення на митну територію України товарів формування податкового кредиту з податку на додану вартість проводиться на підставі митної декларації (в тому числі тимчасової), оформленої відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (за умови дотримання інших вимог щодо формування податкового кредиту).

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2012 року у справі № 2а-1908/12/1370 за позовом Приватного акціонерного товариства «Українсько-російське спільне підприємство «Лакма» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 14.09.2015 року