Постанова

від 07.11.2011 по справі 5015/2081/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.11 Справа № 5015/2081/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Зварич О.В.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.

розглянувши апеляційну скаргу матеріали апеляційної скарги Релігійної громади Римсько-Католицької церкви у місті Винники Личаківського району м. Львова № 11/200-1 від 18.07.11р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 04.07.2011 року.

у справі № 5015/2081/11

за позовом: Релігійної громади Римсько-Католицької церкви у місті Винники Личаківського району м. Львова.

до відповідача 1: Винниківської міської ради, м. Львів-Винники

до відповідача 2: Приватного творчо-видавничого підприємства В«Всеукраїнський політичний журнал В«ДержавністьВ» , м. Львів-Винники

про: визнання договору оренди № 10 від 02.04.1996 року недійсним.

За участю представників:

від позивача -не з'явився (належно повідомлений);

від відповідача 1 - не з'явився (належно повідомлений);

від відповідача 2 - ОСОБА_2- головний редактор (посвідчення №1); ОСОБА_3 -адвокат

(свідоцтво №266).

Згідно проведеного 27.09.2011 року автоматичного розподілу справи № 5015/2081/11, дана справа визначена судді-доповідачу ОСОБА_4, в складі колегії суддів: Зварич О.В. та Юрченка Я.О.

У зв'язку з перебуванням судді Юрченка Я.О. у щорічній відпустці розпорядженн?ям голови Львівського апеляц?ійного господарськог?о суду від 29.09.2011 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого -судді Хабіб М.І., суддів Зва?рич О.В. та ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.07.2011 року у справі № 5015/2081/11 відмовлено у задоволенні позову Релігійної громади Римсько-Католицької церкви у місті Винники Личаківського району до відповідача-1 - Винниківської міської ради та до відповідача-2 -Приватного творчо-видавничого підприємства В«Всеукраїнський політичний журнал В«ДержавністьВ» про визнання договору оренди № 10 від 02.04.1996 року недійсним.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України, ст.ст.33,34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги. Позивач вважає, що договір оренди № 10 від 02.04.1996 року укладений з порушеннями норм ЦК УРСР та Закону України „Про оренду державного та комунального майна" № 2269-ХП від 10.04.1992 (в редакції, що діяла на момент укладення Договору). На думку скаржника, всупереч ст.153 ЦК УРСР та ст.ст.10, 11 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", відповідачем-1 та відповідачем-2 не було досягнуто згоди по всіх істотних умовах при укладенні оспорюваного Договору, а відтак Договір укладено всупереч вимогам закону.

Крім того, звертає увагу суду, що відповідно до ч.4 Указу Президента України „Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій" від 21.03.2002р. № 279/2002, рекомендовано органам місцевого самоврядування вжити заходи з відновлення порушених прав церков і релігійних організацій, зокрема, щодо повернення їм колишніх культових будівель, іншого церковного майна (в тому числі приміщень), що перебувають у комунальній власності і використовуються не за призначенням. Посилаючись на історико-архівні відомості, складені доцентом кафедри РРАК НУ „Львівська політехніка", позивач зазначає, що приміщення, яке передано в оренду відповідачу-2 за спірним договором, належало колись до церковного майна Римсько-Католицької церкви.

Порушення оспорюваним договором своїх прав позивач обґрунтовує тим, що виконавчим комітетом Винниківської міської ради прийняте рішення від 19.06.2007р. № 210 про передачу в оренду позивачеві нежитлового приміщення по вул. Львівській, 6 в м. Винники, і на підставі цього рішення позивачем та Винниківською міською радою 20.12.2007р. укладено договір оренди. На підставі викладеного позивач вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про відсутність порушення прав та інтересів позивача.

Відповідач-1 не скористався правом, наданим ст.96 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу суду не направив.

Відповідач-2 у відзиві на апеляційну скаргу (вх.8592 від 03.11.11р.) спростовує доводи скаржника та вказує, що при прийнятті рішення місцевим господарським судом всі обставини справи були дослідженні з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відтак, апеляційна скарга є безпідставною, необґрунтованою, викладене суперечать матеріалам справи і не відповідає дійсності, у зв'язку з чим скарга підлягає залишенню без задоволення. Також зазначає, що в 1996 році, коли укладався оспорюваний договір №10, позивач не мав ні прав, ні інтересів до нежитлового приміщення площею 121,0 кв. м. по вулиці Львівській, 6 у м. Винниках, і не оспорював права на це приміщення, що. звертаючись до суду з даним позовом, релігійна громада Римсько-Католицької церкви у місті Винники не надала жодних доказів порушення її прав і охоронюваних законом інтересів у зв'язку з укладенням оспорюваного договору оренди.

Крім того, 24.10.2011року відповідач-2 подав заяву (вх. № 8279) про стягнення із позивача (скаржника) на користь Приватного творчо-видавничого підприємства В«Всеукраїнський політичний журнал В«ДержавністьВ» понесених витрат на оплату послуг адвоката в сумі 500 грн. На підтвердження заяви подав угоду про надання правової допомоги від 31.05.2011р., укладену з адвокатом ОСОБА_3Я.( свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю №266 від 10.03.1994р.), за умовами якої вартість правової допомоги у даній справі становить 500грн., а також квитанцію до прибуткового касового ордера №2 на суму 500,00грн.

07.11.11р. на адресу суду надійшла заява відповідача-2 про відвід судді Хабіб М.І.

Ухвалою суду від 07.11.11р. відмовлено у задоволенні заяви Приватного творчо-видавничого підприємства В«Всеукраїнський політичний журнал В«ДержавністьВ» б/н та б/д про відвід судді Хабіб М.І. , з підстав, викладених в ухвалі суду.

В судове засідання 07.11.11р. скаржник (позивач) та відповідач-1 явку своїх представників не забезпечили, жодних пояснень не подали, хоча були у встановленому порядку повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02.04.1996р. відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено Договір на оренду нежитлових приміщень № 10 (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач - 1. надав відповідачеві - 2 в оренду терміном на 10 років. 1- поверхове нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Винники, вул. Львівська, 6.

Відповідно до п. 2 договору орендодавець на підставі ухвали ІV-ої сесії Винниківської міської Ради народних депутатів від 06.04.1995р. компенсує орендарю місячну орендну плату в розмірі 100 %.

Згідно з п. 11 договору оренди капітальний ремонт приміщення проводиться за рахунок орендаря.

Умовами договору передбачено, що передача орендованого приміщення іншій юридичній чи фізичній особі забороняється (п. 15 договору оренди).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-2 звернувся з позовом до міської ради про спонукання надати дозвіл на приватизацію, купівлю-продаж орендованого нежитлового приміщення. Постановою господарського суду Львівської області від 07.11.2006р. у справі №1/489-26/151, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2007р., відмовлено в задоволені позову Приватного творчо-видавничого підприємства В«Всеукраїнський політичний журнал В«ДержавністьВ» до Винниківської міської ради, за участю третьої особи на стороні відповідача - Римо-католицької громади м.Винники про спонукання надати дозвіл на приватизацію, купівлю-продаж споруди.

Матеріалами справи також підтверджено, що 19.06.2007р. виконавчим комітетом Винниківської міської ради було прийняте рішення № 210 про передачу в оренду позивачеві нежитлового приміщення по вул. Львівській, 6 в м. Винники, і на підставі цього рішення позивачем та Винниківською міською радою 20.12.2007р. укладено договір оренди нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5Д, зареєстрований в реєстрі за № 3360.

У зв'язку з названими обставинами, Винниківська міська рада звернулась з позовом до Приватного творчо-видавничого підприємства В«Всеукраїнський політичний журнал В«ДержавністьВ» про звільнення незаконно займаного майна -нежитлового приміщення по вул. Львівській, 6 в м. Винники. Рішенням господарського суду Львівської області від 13.10.2010р. у справі №31/190, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2010р., відмовлено в задоволені позову Винниківської міської ради. до Приватного творчо-видавничого підприємства В«Всеукраїнський політичний журнал В«ДержавністьВ» , за участю третьої особи на стороні позивача -релігійної громади Римо-католицької церкви у м.Винники Личаківського району м. Львова.

При вирішенні даного спору Львівський апеляційний господарський суд встановив, що договір оренди нежитлових приміщень № 10 від 02.04.1996 року, укладений Винниківською міською радою та ПТВП «Державність», є продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, тобто, до 02.04.2016р. Крім того, апеляційний суд встановив, що міською радою та релігійною громадою укладений договір оренди від 20.12.2007 року під час дії договору оренди нежитлових приміщень № 10 від 02.04.1996 року, укладеного міською радою та ПТВП «Державність».

Встановивши обставини справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази та доводи скаржника, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності до положень п.1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно із ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із п. 26 постанови Пленуму Верховного суду України „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 06.11.2009р. N 9 , особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, зокрема, може бути заявлена іншою заінтересованою особою, при умові порушення прав та законних інтересів останньої вчиненням правочину ( п.5 постанови).

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені законом, та порушення вчиненням такого правочину прав та законних інтересів особи, яка звернулась з позовом.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент укладення відповідачем-1 та відповідачем-2 оспорюваного договору оренди нежитлових приміщень № 10 від 02.04.1996 року, позивач не був орендарем нежитлових приміщень, переданих в оренду за цим договором відповідачеві-2. З матеріалів справи вбачається, що лише 20.12.2007 року відповідачем -1 та позивачем укладений договір оренди тих самих нежитлових приміщень, що є предметом оренди за договором №10 від 02.04.1996 року.

Однак, як зазначено вище, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2010 року у справі № 31/190, яка є чинною, встановлено, що договір оренди нежитлових приміщень № 10 від 02.04.1996 року, укладений відповідачем-1 та відповідачем-2, є продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, тобто, до 02.04.2016р., а також встановлено, що 20.12.2007р. позивачем та відповідачеи-1 укладено договір оренди нежитлових приміщень під час дії договору оренди нежитлових приміщень № 10 від 02.04.1996 року.

Ці факти в силу ст. 35 ГПК України не потребують повторного доведення.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що оспорюваним договором № 10 від 02.04.1996 року не порушені права та інтереси позивача, а посилання скаржника на договір оренди від 20.12.2007р., як на доказ порушення його прав, безпідставним та необґрунтованим.

З огляду на предмет заявленого позову, колегія суддів не досліджує правомірність укладення позивачем та відповідачем -1 договору від 20.12.2007р.

Відтак, в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору на оренду нежитлових приміщень № 10 від 02.04.1996 року підставно та обґрунтовано відмовлено.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Позивачем не доведені ті обставини, на які він посилається в апеляційній скарзі, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційний суд вважає, що господарським судом Львівської області належним чином досліджені обставини справи та оцінені докази, що мають значення для справи, вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, отже, немає підстав для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги.

На підставі ст.44 та ст.49 ГПК витрати на оплату послуг адвоката, понесені відповідачем-2, покладаються на позивача.

Керуючись, ст. ст. 35, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 04.07.2011 року у справі № 5015/2081/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Стягнути з Релігійної громади Римсько-Католицької церкви у місті Винники Личаківського району м. Львова, ідентифікаційний код 20800524, юр.адреса:79495, м. Львів, м. Винники, поштова адреса: 79495, м. Львів, м. Винники, а/с 10924, на користь Приватного творчо-видавничого підприємства В«Всеукраїнський політичний журнал В«ДержавністьВ» , ідентифікаційний код 20843611,.адреса:79495, м. Львів, м. Винники, вул.Львівська,6, - 500грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

ОСОБА_6 ОСОБА_4

суддя О.В. Зварич

суддя Г.Г . Якімець

постанова підписана 11.11.2011р.