Постанова

від 17.11.2011 по справі 1/57

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.11 Справа № 1/57

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: головуючий суддя Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Хабіб М.І.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці на рішення господарського суду Чернівецької області від 15 липня 2011 року у справі №1/57 порушеній за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці до малого приватного підприємства «Червона рута»про зобов'язання внести зміни до договору оренди нежитлових приміщень №1 від 03.03.1992 року

ВСТАНОВИВ:

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці звернувся з позовом до малого приватного підприємства «Червона Рута», з урахуванням уточнень про зобов'язання внести зміни до договору оренди нежитлових приміщень №1 від 03.03.1992 року, а саме:

· п. 1.2 викласти в такій редакції: "Орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (2010) на рівні 34423,15 грн. за результатами домовленості з врахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди але не нижче орендної плати визначеної на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95 №786 (із змінами), яка становить без ПДВ за базовий місяць (квітень 2010 року) розрахунку 34423,15 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування базової орендної плати на індекси інфляції за період з базового до першого місяця оренди. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

· п. 5.6 виключити.

Рішенням господарського суду Чернівецької області (суддя Желік Б.Є.) від 31.01.2011 року у позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі головуючого судді Мирутенко О.Л., суддів Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.) від 28.03.2011 року рішення господарського суду Чернівецької області від 31.01.2011 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.06.2011 року рішення господарського суду Чернівецької області від 31.01.2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2011 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області. Скасовуючи вищезазначені судові рішення, Вищий господарський суд України вказав наступне.

Частиною 2 статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" також передбачено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Оскільки, як зазначає позивач, орендна плата у спірному договорі оренди визначена не за Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 (із змінами, у тому числі щодо розміру орендних ставок), судам слід було встановити відповідність розміру встановленої договором орендної плати вимогам зазначеної Методики.

Отже, з метою правильного вирішення спору у справі судам слід було встановити чи необхідність внесення змін до договору, зокрема, щодо перегляду розміру орендної плати за майно державної власності, законодавчо передбачена і чи така можливість встановлена договором оренди.

Таким чином, суди попередніх інстанцій не встановили обставин справи і наявності чи відсутності підстав, які входять до предмету доказування і з якими матеріальний закон та/або договір пов'язує настання певних правових наслідків, зокрема, щодо внесення змін у договір оренди, не надали будь-якої оцінки ні правовідносинам сторін за спірним договором, ані його умовам та запропонованим позивачем змінам.

Рішенням господарського суду Чернівецької області (суддя Швець М.В.) від 15 липня 2011 року позов задоволено частково:

· виключено з договору оренди №1 від 03.03.1992 року п. 5.6. (У разі дострокового розірвання договору з ініціативи «Орендодавця», останній сплачує «Орендарю»по 3000 грн. за кожен день, що залишається до закінчення терміну договору);

· в решті позовних вимог відмовлено.

Позивач по справі подав апеляційну скаргу, просить рішення господарського суду Чернівецької області від 15 липня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення яким позовні вимоги КЕВ м. Чернівці задовольнити повністю, посилаючись на ст. ст. 167, 170, 203 ЦК України, ст. 188 ГК України, ст. ст. 10, 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Постанову КМУ від 04.10.1995р. №786.

Відповідач по справі подав суду пояснення по апеляційній скарзі, просить постановити рішення, яким рішення господарського суду Чернівецької області від 15 липня 2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Розглянув апеляційну скаргу та заперечення на неї та матеріали справи, заслухав пояснення учасників процесу, колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Чернівецької області від 15 липня 2011 року по справі №1/57 -залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно з матеріалами справи, 03 березня 1992 року між Будинком офіцерів Чернівецького гарнізону, правонаступником якого є позивач (орендодавець) та МПП «Червона Рута»(орендар) укладено договір №1 оренди (із змінами і доповненнями) нежитлових приміщень на пл. Театральній, 6 в м. Чернівці, за умовами якого орендна плата встановлюється в розмірі 7522,59 руб. в місяць (п. 1.2 договору); розрахунки між орендодавцем і орендарем за надані в оренду приміщення проводити згідно нормативів, затверджених місцевими органами влади (п. 2 додатку від 20.02.1997 до договору); термін дії договору до 31.12.2017 (п. 5.1 договору з врахуванням додатку від 01.02.2000 до договору); у разі дострокового розірвання договору з ініціативи орендодавця останній сплачує орендарю по 3000 грн. за кожний день, що залишається до закінчення терміну договору (п. 5.6 договору в редакції додатку від 01.11.1996 до договору).

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом . Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 188 Господарського кодексу України сторона, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, надсилає пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з врахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

04 червня 2010 року відповідач листом №1/24 відмовився від пропозиції укласти додаткову угоду до договору оренди щодо збільшення розміру орендної плати згідно з Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою КМУ від 04.10.95 №786 (із змінами), та приведення спірного договору у відповідність з типовим договором, направлену йому позивачем листом №612 від 31.05.2010 року.

Таким чином, позивач на підставі положень статті 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України правомірно звернувся до господарського суду Чернівецької області із позовною вимогою про внесення змін до існуючого договору оренди №1 від 03.03.1992 року.

Частиною 2 статті 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»також передбачено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

За приписами ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" методика розрахунку та порядок використання орендної плати визначаються, зокрема, Кабінетом Міністрів України для об'єктів, що перебувають у державній власності.

За приписами ст. 118 Закону України від «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(який набрав чинності 01 січня 2007 року), у 2007 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах. Орендна плата за державне та комунальне майно визначається відповідно до його ринкової вартості у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, якому надано право затверджувати індикативні ставки орендної плати для державного та комунального майна, яке передається в оренду в містах обласного значення, містах Києві та Севастополі. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до 1 січня 2007 року (крім договорів на оренду державного та комунального майна, укладених бюджетними установами, Пенсійним фондом України та його органами, а також щодо цілісних майнових комплексів), у шестимісячний термін підлягають обов'язковому перегляду відповідно до встановленої норми.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач не представив належного розрахунку розміру орендної по даному договору виходячи з наступного.

Як уже було зазначено вище, орендна плата за державне та комунальне майно визначається відповідно до його ринкової вартості у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна. В свою чергу, відповідно до абз. 3 п. 8 Методики, якщо орендоване нежитлове приміщення є частиною будівлі (споруди), то оцінка вартості цього приміщення проводиться безпосередньо або опосередковано з урахуванням вартості будівлі (споруди) в цілому за формулою: Вп = Вб : Пб х Пп, (де Вп - вартість орендованого приміщення, яке є частиною будівлі (споруди), грн.; Вб - вартість будівлі (споруди) в цілому (без вартості підвальних приміщень, якщо вони не експлуатуються орендарем), визначена шляхом проведення незалежної оцінки, грн.; Пп - площа орендованого приміщення, кв.м.; Пб - площа будівлі (споруди) в цілому (без площі підвальних приміщень, якщо вони не експлуатуються орендарем), кв.м.).

Позивач подав суду Звіт про оцінку майна, проте, котрий стосується тільки орендованого майна, без оцінки вартості будівлі, що унеможливлює визначити розмір оренди за формулою відповідно до Методики. Крім того, Звіт наданий позивачем датований 15.12.2009 року, при тому, що позов подано позивачем до суду 17.11.2010 року. А відповідно до абз. 2 п. 8 Методики результати незалежної оцінки є чинними протягом 6 місяців від дня її проведення, якщо інший термін не передбачено у звіті з незалежної оцінки, тому суд не бере до уваги розмір орендної плати розрахований позивачем.

Щодо позовної вимоги позивача про виключення з договору оренди нежитлових приміщень №1 від 03.03.1992 року пункту 5.6. (Уразі дострокового розірвання договору з ініціативи «Орендодавця», останній сплачує «Орендарю»по 3000 грн. за кожен день, що залишається до закінчення терміну договору), суд задовольнив дану вимогу, оскільки ч. 3 ст. 13 ЦК України передбачено, що не допускаються дії особи що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Як вірно зазначено у оскаржуваному рішенні, в даному пункті договору, санкція застосовується лише до орендодавця, проте до орендаря не застосовуються аналогічні санкції, що значно звужує права орендодавця та безперечно є зловживання правом з боку орендаря.

Отже, позивач правомірно звернувся до суду із позовом про внесення змін до договору. Проте, позовні вимоги з урахуванням уточнень підлягають лише частковому задоволенню в частині щодо виключення п. 5.6 Договору, в решті у зв'язку із неправильним розрахунком розміру орендної плати та закінченням терміну дійсності Звіту про оцінку майна не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Скаржник з дотриманням названих приписів процесуального закону не спростував висновків місцевого господарського суду, викладених у оскарженому рішенні; не надав жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували правомірність нарахованої позивачем орендної плати.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що господарський суд Чернівецької області виконав вказівки постанови Вищого господарського суду України від 02 червня 2011 року та на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановив фактичні обставини справи та дав їм відповідну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

Тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Чернівецької області від 15 липня 2011 року по справі №1/57 залишити без змін, а апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Давид Л.Л.

суддя Хабіб М.І.