Постанова

від 06.10.2011 по справі 5015/1861/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.11 Справа № 5015/1861/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гриців В.М., суддів Кордюк Г.Т., Мурська Х.В.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

за участю представників: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зелена, 109»на рішення господарського суду Львівської області від 16.06.2011р. у справі №5015/1861/11 порушеній за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зелена, 109»до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення вартості спожитих комунальних послуг

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011 року об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зелена, 109»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 14082,35 грн. заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання та утримання будинку та прибудинкової території, а також пеню за прострочення оплати послуг.

Господарський суд Львівської області (суддя Данко Л.С.) рішенням від 16 червня 2011 року по справі №5015/1861/11 в позові відмовив повністю .

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 16 червня 2011 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Вважає, що позовні вимоги доведені доказами, що є в матеріалах справи, а оскаржене рішення не ґрунтується на положеннях ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», глави 83 ЦК України, а також ст.ст. 1, 2, 33 та 43 ГПК України, що є порушенням норм матеріального та процесуального права. Недопустимим є, на думку скаржника, коли суд першої інстанції при вирішенні спору посилається на висновки інших судів, зазначені в описовій частині при розгляді інших справ, як на встановлені факти.

Відповідач подав відзив і доповнення до нього, проти апеляційної скарги заперечує, рішення господарського суду Львівської області від 16 червня 2011 року вважає законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що позивач, як об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, створений з порушенням закону, адже в будинку № 109 по вул. Зеленій в м. Львові немає квартир чи інших житлових приміщень. Названий будинок є нежитловим. Відповідач також стверджує, що житлово-комунальні послуги повинні надаватись виключно на договірних засадах, як це передбачено законом України «Про житлово-комунальні послуги», однак договору з позивачем на надання житлово-комунальних послуг він (відповідач) не укладав. Причиною цьому є той факт, що позивач не є ні власником, ні балансоутримувачем будинку № 109 на вул. Зеленій в м. Львові, відповідно позивач за законом не уповноважений укладати такі договори. Просить суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Державне підприємство «Житлово-комунальна контора»надало письмові пояснення, де вказує на те, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зелена, 109»створене з порушенням закону, про що повідомлено прокурора. Будинок № 109 на вул. Зеленій в м. Львові належить до державної власності, такий Українською державною будівельною корпорацією «Укрбуд»переданий у повне господарське відання державному підприємству «Житлово-комунальна контора»і перебуває на балансі державного підприємства. В даний час господарський суд Львівської області розглядає справу №5015/3913/11 за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зелена, 109»до державного підприємства «Житлово-комунальна контора»про спонукання до дії - передати будинок №109 на вул. Зеленій в м. Львові на баланс позивачу. Крім того, теплопостачання до належних відповідачу приміщень в будинку №109 на вул. Зеленій, перекрито з участю представника ЛМКП «Львівтеплоенерго», що підтверджено пломбою відділу обліку тепла ЛМКП «Львівтеплоенерго». Однак акт про опломбування не складався з невідомих причин.

Про призначення розгляду апеляційної скарги на 06 жовтня 2011 року сторони та треті особи повідомлені належним чином, про що є докази у справі.

Заслухав пояснення представників сторін, третіх осіб, розглянув матеріали справи колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 16 червня 2011 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з огляду на наступне.

Постановляючи оскаржене рішення господарський суд Львівської області виходив із наявних в матеріалах справи доказів та обставин, встановлених постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11 травня 2011р. у справі №5015/65/11 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку В«Зелена 109В» , м. Львів, до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Львів, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство В«Житлово-комунальна контораВ» , м. Львів, ОСОБА_5, м. Львів-Винники, ОСОБА_6 про витребування з чужого незаконного володіння та встановлення сервітуту, яка набрала законної сили, а саме:

- закон України В«Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинкуВ» визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку. Зокрема, з аналізу преамбули даного Закону, та ст.ст. 1-5, вбачається, що основною умовою для створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є наявність житлових приміщень (квартир) в багатоквартирному будинку, який має статус житлового, власники яких для спільного обслуговування створюють ОСББ;

- пунктом 1.15 Рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 860 від 03.10.2003 року власнику будинку № 109 по вул. Зеленій у м. Львові - Державному підприємству В«Житлово-комунальна контораВ» змінено статус вказаного будинку з житлового на нежитловий. Відтак будинок № 109 по вул. Зеленій у м. Львові, який обліковується на балансі державного підприємства В«Житлово-комунальна контораВ» перебуває у державній власності та має статус нежитлового будинку;

- докази знаходження в будинку по вул. Зеленій, 109 житлових квартир, чи проживання у ньому громадян відстуні, тому в будинку, який має статус нежитлового неможливе створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку;

- в будинку № 109 по вул. Зеленій у м. Львові обліковується 251 кв. м. площі у власності державного підприємства В«Житлово-комунальна контораВ» ;

- оскільки будинок має статус нежитлового, тому норми Закону України В«Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинкуВ» не могли бути застосовані. Відносини між власниками окремих приміщень регулюються нормами цивільного законодавства.

З наведеного та на підставі наявних в матеріалах справи доказів суд першої інстанції дійшов висновку, що створене з порушеннями чинного законодавства об'єднання співвласників багатоквартирного будинку В«Зелена 109В» , яке не є ні власником будинку №109 чи його окремих приміщень, ні його балансоутримувачем, що не спростовано доказами, а тому у нього відсутні правові підстави стягувати з відповідача на свою користь 14082,35 грн., в т.ч. 8012,06 грн. за спожиті послуги з теплопостачання та з утримання будинку та прибудинкової території, а також пеню за прострочення оплати послуг в сумі 6070,29 грн.

Погоджуючись із висновком господарського суду Львівської області про безпідставність і незаконність позовних вимог щодо стягнення вартості наданих послуг з теплопостачання та за утримання будинку і прибудинкової території, судова колегія вважає необхідним вказати на наступне.

Згідно з матеріалами справи позивач, з урахуванням поданих до початку розгляду справи по суті уточнень позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на його користь 14082,35 грн., з яких - 8012,06 грн. за спожиті станом на 01 травня 2011 року послуги з теплопостачання та утримання будинку та прибудинкової території, а також пеню за прострочення оплати послуг станом на 12 травня 2011 року в сумі 607,29 грн. Позов заявлено до відповідача, як до власника окремого нежитлового приміщення площею 170,6 кв.м. в будинку 109 на вул. Зелена в м. Львові. Позивач стверджує, що в грудні 2010 року та впродовж січня - квітня 2011 року включно він надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії, утримання будинку та прибудинкової території на суму 8012,06 грн., які відповідач спожив, відповідно й зобов'язаний сплатити ці кошти позивачу. Позивач надсилав відповідачу за його місцезнаходженням рахунки-фактури на оплату наданих послуг: № СФ-0000003 від 08.12.2010р., СФ-0000013 від 31.12.2010р., СФ-0000010 від 13.01.2011р., СФ-0000033 від 24.02.2011р., СФ-0000045 від 28.02.2011р., СФ-0000063 від 11.03.2011р., СФ-0000074 від 31.03.2011р., СФ-0000101 від 29.04.2011р., які відповідач не отримував і кошти не сплачував. Від укладення договору про відносини між власником нежитлових приміщень та управителем відповідач теж ухиляється. Також позивач вважає, що відповідач повинен сплатити йому пеню у розмірі 6070,29 грн., нараховану за весь період заборгованості на підставі закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій».

Правовою підставою стягнення названих сум заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, утримання будинку та прибудинкової території позивач називає ст. 22 закону України В«Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинкуВ» , ст.1 закону України В«Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територійВ» , п. 5 ч. 3 ст. 20 закону України В«Про житлово-комунальні послугиВ» , ст. 231 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 26 травня 2011 року третіми особами без самостійних вимог на предмет спору залучено державне підприємство «Житлово-комунальна контора»і Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго».

Заперечуючи проти позову відповідач навів такі ж доводи, як подані апеляційному суду.

Колегія суддів констатує, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку В«Зелена 109В» (ідентифікаційний код 36670314) зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради, що підтверджено виданим державним реєстратором свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 207634, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про заміну свідоцтва про державну реєстрацію 1 415 120 0000 022582. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

В силу ст. 18 закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»означені відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З огляду на предмет спору немає законних підстав заперечувати факт реєстрації юридичної особи - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку В«Зелена 109В» .

Відтак висновки суду першої інстанції про незаконність створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку В«Зелена 109В» , викладені в мотивувальній частині оскарженого рішення, є невірними і з огляду на предмет спору не повинні досліджуватись в даній справі. Рівно ж як і неправильним є посилання суду першої інстанції, як на встановлені факти, на обґрунтування судового рішення по іншій справі.

В той же час обґрунтування і висновки суду першої інстанції про безпідставність і незаконність позовних вимог про стягнення вартості наданих житлово-комунальних послуг відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на законі, а саме:

Правові та організаційні засади функціонування об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначає закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі Закон).

Відповідно до вимог ст. 11 Закону об'єднання після набуття статусу юридичної особи може: прийняти на власний баланс весь житловий комплекс; за договором з попереднім власником залишити його балансоутримувачем усього житлового комплексу або його частини; укласти договір з будь-якою юридичною особою, статут якої передбачає можливість здійснення такої діяльності, про передачу їй на баланс усього житлового комплексу або його частини. Рішення про прийняття на баланс основних фондів приймається відповідно до цього Закону, інших нормативно-правових актів та статуту об'єднання. Балансоутримувач забезпечує управління житловим комплексом.

В силу ст. 1 Закону, управителем є юридична особа, яка здійснює управління неподільним та загальним майном житлового комплексу за дорученням власника (власників) майна і забезпечує його належну експлуатацію.

Згідно з ст. 13 Закону відносини власників приміщень і управителя регулюються договором між ними, який укладається на основі Типового договору, форму якого затверджує спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань містобудування та житлової політики. Укладення договору між власником окремого приміщення у житловому комплексі та управителем є обов'язковим і не залежить від членства в об'єднанні, за винятком випадку, коли власник і управитель є однією особою. У разі відмови власника приміщення укладати договір або сплачувати обов'язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об'єднання має право звернення до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку. Право на звернення до суду виникає у об'єднання через шістдесят днів з дня припинення платежів або відмови в укладенні договору.

Як визначено ст. 22 Закону власники нежилих приміщень сплачують надані комунальні послуги за тарифами, що встановлені для відповідних видів діяльності. Кошти, що сплачуються власниками приміщень за надані їм комунальні послуги, можуть згідно з укладеними договорами надходити на рахунок об'єднання для накопичення і наступного перерахунку підприємствам, організаціям, які надають ці послуги. Перерахування коштів підприємствам, організаціям, які надають послуги, здійснюється щомісячно у визначений день відповідно до договору між об'єднанням і цими підприємствами, організаціями. За відсутності технічної можливості проведення поквартирного обліку споживання водо-, тепло-, газо-, електропостачання, гарячого водопостачання та інших послуг управитель зобов'язаний за рахунок коштів балансоутримувача встановити загальнобудинкові прилади обліку. У разі, якщо правління об'єднання самостійно здійснює функції управителя, воно за договором з постачальниками комунальних послуг може бути колективним замовником (абонентом) таких послуг. Розподіл загальних рахунків між власниками приміщень в одній квартирі чи нежилому приміщенні здійснюється відповідно до законодавства та статуту з урахуванням розміру частки належного майна та кількості осіб, які проживають у квартирі, включаючи тих, які проживають тимчасово, а також з урахуванням особливостей використання нежилих приміщень. Власники квартир, приміщень, що не обладнані приладами обліку, зобов'язані укласти договір про обслуговування та оплату комунальних послуг з управителем незалежно від членства в об'єднанні. Відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об'єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості із плати по відповідних рахунках у примусовому порядку. Власники несуть відповідальність за своєчасність здійснення платежів на рахунок управителя незалежно від використання приміщень особисто чи надання належних їм приміщень в оренду, якщо інше не передбачено договором.

За приписами ст. 23 Закону видатки на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та договором про їх використання. Кошти за користування неподільним та загальним майном і обслуговування спільної власності сплачуються на банківський рахунок об'єднання. Ця частина комунальних послуг надається об'єднанню як кінцевому споживачеві.

Власник, який заподіяв збитки майну, що перебуває у спільній власності або власності інших членів об'єднання, зобов'язаний відшкодувати заподіяні збитки в повному обсязі. Відшкодування збитків може здійснюватися у грошовій чи в іншій формі за згодою сторін або за рішенням суду.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Як визначено пунктом 1 статті 16 закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги -це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Статтею 19 названого закону встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

З наведених приписів закону слідує, що житлово-комунальні послуги повинні надаватись виключно на підставі договору. Балансоутримувач та управитель можуть бути споживачем, виконавцем або виробником житлово-комунальних послуг. Однак за будь-яких обставин для надання комунальних послуг об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку та їх оплати споживачами, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку повинне самостійно здійснювати функції управителя, укласти зі споживачами договір про обслуговування та оплату комунальних послуг.

В матеріалах справи відсутні докази, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку В«Зелена 109В» виконує функції управителя неподільним та загальним майном житлового комплексу за дорученням власника (власників) майна і забезпечує його належну експлуатацію.

Крім того, договір між відповідачем, як власником окремого приміщення, та позивачем, як управителем, щодо надання будь-яких житлово-комунальних послуг не укладено.

Слід зазначити й те, що в силу закону об'єднання співвласників багатоквартирного будинку після набуття статусу юридичної особи повинне:

- або прийняти на власний баланс весь житловий комплекс,

- або за договором з попереднім власником залишити його балансоутримувачем усього житлового комплексу або його частини;

- або укласти договір з будь-якою юридичною особою, статут якої передбачає можливість здійснення такої діяльності, про передачу їй на баланс усього житлового комплексу або його частини.

Позивач не надав суду жодних доказів вчинення ним будь-якої з вищеназваних дій. Більш того, будинок №109 на вул. Зеленій в м. Львові переданий на праві повного господарського відання і перебуває на балансі державного підприємства «Житлово-комунальна контора», між позивачем і третьою особою існує спір щодо передачі названого будинку на баланс об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку В«Зелена 109В» , який розглядається господарським судом Львівської області.

Отже, і в грудні 2010 року й дотепер будинок №109 на вул. Зеленій в м. Львові перебував і перебуває на балансі державного підприємства «Житлово-комунальна контора», з яким позивач не укладав договору й не залишав балансоутримувачем цього будинку.

Виходячи з встановленого факту відсутності доказів здійснення позивачем функцій управителя будинком № 109 на вул. Зеленій в м. Львові та з положень статті 22 закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»про те, що у разі, якщо правління об'єднання самостійно здійснює функції управителя, воно за договором з постачальниками комунальних послуг може бути колективним замовником (абонентом) таких послуг, - апеляційний суд відхиляє доводи позивача про надання ним відповідачу комунальних послуг на підставі договору №4740/Л про постачання теплової енергії в гарячій воді, укладеного 26 жовтня 2010 року між позивачем, як споживачем, та Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго», як теплопостачальною організацією. За наведеного з цих же мотивів не може слугувати підставою стягнення з відповідача вартості комунальних послуг з теплопостачання вимога Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»до позивача про оплату заборгованості за надані послуги з теплопостачання.

Тому законні підстави стягувати з відповідача на користь позивача 8012,06 грн. за послуги з постачання теплової енергії, утримання будинку та прибудинкової території відсутні.

Відповідно й немає правових підстав для стягнення пені у розмірі 6070,29 грн. нарахованої за період заборгованості на підставі закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій».

Статтею 1 названого закону установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу. Обов'язковою умовою договорів про надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення виконання зобов'язань відповідно до чинного законодавства України.

Із змісту ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України слідує, що неустойка (пеня, штраф) є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання й таке забезпечення виконання зобов'язання повинно передбачатись правочином, вчиненим у письмовій формі.

Як зазначено вище, закон України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» теж передбачає, що нарахування пені за несвоєчасні розрахунки за комунальні послуги можливе лише за наявності укладених договорів про надання комунальних послуг.

Частиною 3 статті 22 ГПК України встановлено обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальним правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як встановлено ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В матеріалах справи відсутні й Львівському апеляційному господарському суду у встановленому законом порядку не подані належні і допустимі докази на обґрунтування апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що господарський суд Львівської області на підставі дослідження поданих доказів встановив фактичні обставини справи та дав їм відповідну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 16 червня 2011 року по справі №5015/1861/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зелена, 109» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Кордюк Г.Т.

суддя Мурська Х.В.