Постанова

від 28.11.2011 по справі 6/64/5022-1014/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.11 Справа № 6/64/5022-1014/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Зварич О.В.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю В«Нечипорук Транспорт СервісВ» б/н від 06.10.2011 року

на рішення господарського суду Тернопільської області від 22.09.11року

у справі № 6/64/5022-1014/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«АМВ-ХмельницькийВ» , м. Хмельницький

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю В«Нечипорук Транспорт СервісВ» , м. Тернопіль

про стягнення 10252 грн. основного боргу, 400.78 грн. пені, 4718.76 грн. штрафних санкцій, 209.80 грн. втрат від інфляції.

За участю представників:

від позивача: не з'явився (належно повідомлений);

від відповідача: не з'явився (належно повідомлений).

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Тернопільської області (суддя Шумський І.П.) від 22.09.11року у справі № 6/64/5022-1014/2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«АМВ-ХмельницькийВ» до товариства з обмеженою відповідальністю В«Нечипорук Транспорт СервісВ» про стягнення 10252 грн. основного боргу, 400.78 грн. пені, 4718.76 грн. штрафних санкцій, 209.80 грн. втрат від інфляції, позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт Сервіс" (вул. Гайова, 44, м. Тернопіль, код 32386922) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМВ-Хмельницький" (вул. Трудова, 9/1, м. Хмельницький, код 34708513) 10252 грн. боргу, 400,20 грн. пені, 185,91 грн. втрат від інфляції, 15,75 грн. 0,5% річних, 108,54грн. сплаченого держмита, 164,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні вимог про стягнення 0,58 грн. пені, 23,89 грн. втрат від інфляції, 4703,03 грн. 0,5% річних - відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано ст.ст.11,14,509,526,546-549,599,625,629,692,694,712 ЦК України, ст.ст. 231,232,173,174,193 ГК України, ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ»

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції. Відповідач, зокрема, зазначає, що протягом договірних відносин з позивачем вчасно та у повному обсязі оплачував надані послуги, зокрема, ТзОВ «Нечипорук Транспорт Сервіс»оплатило частину заборгованості 23.08.11р. в сумі 1200 грн.; 25.08.2011р. - в сумі 1256 грн.18 коп.; 02.09.11р.- в сумі 1200 грн., у зв'язку з чим визнає заборгованість перед позивачем в сумі 6595 грн.82 коп. Вказане відповідач підтверджує карткою рахунку 631 за березень -вересень 2011р.

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу(вх.8632 від 07.11.11р.) доводи апелянта спростовує, та зазначає, що подальше часткове погашення відповідачем основного боргу здійснювалось після порушення місцевим господарським судом провадження по справі. При цьому, відповідач не скористався своїми процесуальними правами, наданими законом, та не подав доказів на підтвердження своїх заперечень.

В судове засідання 28.11.11р. сторони явки повноважних представників не забезпечили, хоча про дату, час і місце розгляду даної справи були належним чином повідомлені, підтвердженням чого є повідомлення про вручення ухвали суду, які містяться у матеріалах справи.

Від відповідача надійшло електронне повідомлення (вх.861 від 28.11.11р.) про відкладення розгляду справи.

Зважаючи на те, що строк розгляду справи обмежений вимогами, встановленими ст.102 ГПК України, а також, на повторне нез'явлення відповідача у судове засідання, колегія суддів відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21 березня 2011 року товариством з обмеженою відповідальністю "АМВ-Хмельницький" та товариством з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт Сервіс" укладено договір купівлі-продажу (поставки продукції) №57/11, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язувався поставити, а покупець (відповідач) прийняти і оплатити товари для обслуговування та ремонту автомобілів.

Відповідно до п. 3.3 сторони передбачили порядок проведення оплати, згідно з яким розрахунки за отриману продукцію здійснюються упродовж 30 банківських днів з моменту відвантаження товару по накладній, але не пізніше 25 числа календарного місяця.

В березні-квітні 2011р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 17179,78 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № РН-0000158 від 21 березня 2011 року на суму 11 371,60грн.;

- № РН-0000182 від 28 березня 2011 року на суму 2456,18 грн.;

- № РН-0000225 від 27 квітня 2011 року на суму 3352.00грн.

Факт отримання товару по вказаних накладних відповідач не заперечує.

Виписками банку по рахунку підтверджено, що відповідач частково розрахувався за поставлений товар в сумі 6927,78 грн., а саме:

- 05.05. 2011р. сплатив 2456,18 грн. за товар, поставлений по накладній № РН-0000182 від 28 березня 2011р.;

- 20.05.2011р. сплатив 2071,60грн. та 06.06.2011р. сплатив 2400,00грн. за товар, поставлений по накладній №РН-0000158 від 21.03.2011 р.

Позивач звернувся до відповідача з претензією б/н від 29.06.11р. про сплату боргу в сумі 10 252,00грн. за поставлений товар по вказаних вище накладних, яку відповідач отримав 30.06.2011р., що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення, яке є в матеріалах справи.

Як вбачається з картки рахунку 631, відповідач сплатив позивачу 23.08.2011р. - 1200грн, 25.08.2011р. - 1256,18грн, та 02.09.2011р.- 1200,00грн., його борг перед позивачем становить 6595,82грн.

Розглянувши апеляційну скаргу та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч.1 ст. 193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 17179,78грн., який відповідач оплатив частково. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на день звернення позивача з позовом до суду (15.07.2011р.) становила 10252 грн. (17179,78-6927,78).Однак, матеріалами справи також підтверджено та підтверджується відзивом позивача на апеляційну скаргу, що після порушення місцевим господарським судом провадження у справі відповідач сплатив позивачеві 23.08.2011р. - 1200грн, 25.08.2011р. - 1256,18грн, та 02.09.2011р.- 1200,00грн.

Отже, на момент поставлення рішення судом першої інстанції ( 22.09.2011р.), борг відповідача перед позивачем становив 6595,82грн.( 10 252,00грн. - 1200грн. - 1256,18грн.- 1200,00грн.)

Статтею 22 ГПК встановлений обов'язок сторін добросовісно користуватися своїми процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. З матеріалів справи вбачається, що позивачу було відомо про сплату відповідачем боргу 23.08.2011р. -в сумі 1200грн, 25.08.2011р. -в сумі 1256,18грн. та 02.09.2011р.- в сумі 1200,00грн. Отже, позивач зобов'язаний був повідомити суд про часткове погашення відповідачем суми боргу після порушення провадження у справи. На думку апеляційного суду, замовчування позивачем про часткове погашення відповідачем суми боргу дає підстави для висновку про недобросовісне користування позивачем своїми процесуальними правами. Відтак, апеляційний суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідач не скористався своїми процесуальними правами, наданими законом, та не подав відзиву на позов та доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову, оскільки ненадання відповідачем відзиву на позов не дає прав позивачу на зловживання своїми процесуальними правами.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що в частині стягнення основного боргу, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, тому в цій частині рішення належить скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити частково в сумі 6595,82грн., а щодо решти суми основного боргу провадження у справі припинити на підставі п.1-1 частини першої ст..80 ГПК у зв'язку з відсутністю на день вирішення предмета спору.

Відповідно до п.7.2 договору №57/11 за прострочення платежу покупець оплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення згідно із положеннями Закону України від 22.11.96р. „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Згідно з п. 7.5 договору якщо прострочення платежу перевищує 1 місяць, постачальник має право одержати від покупця 0,5 % від простроченої суми ( ст..625 ЦК України)

Відтак, враховуючи положення договору, приписи ст.ст.546-549,625 ЦК України, ст. ст.231,232 ГК України, ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» , місцевим господарським судом правомірно задоволено вимоги позивача в частині стягнення пені у розмірі 400,20 грн., 185,91 грн. втрат від інфляції та 15,75 грн. 0,5% річних. В задоволені решти вимог підставно та обґрунтовано відмовлено.

Отже, в решті рішення суду першої інстанції належить залишити без змін.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідачем доведені обставини щодо часткової сплати основного боргу, на які він посилається в апеляційній скарзі, як на підставу своїх вимог і заперечень, тому колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що в частині стягнення основного боргу рішення суду першої інстанції належить скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити частково в сумі 6595,82грн., стосовно решти суми основного боргу провадження у справі припинити. Щодо решти позовних вимог, то господарським судом Тернопільської області належним чином досліджені обставини справи та оцінені докази, що мають значення для справи, при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, відтак, в решті рішення суду першої інстанції належить залишити без змін.

Керуючись ст.ст.80, 99, 101, 103, 104 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 22.09.11року у справі № 6/64/5022-1014/2011 в частині стягнення 10252,00 грн. основного боргу скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт Сервіс", ідент. код 32386922, місцезнаходження:46008, м. Тернопіль, вул. Гайова, 44, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМВ-Хмельницький", ідент.код 34708513, місцезнаходження: 29000, м. Хмельницький, вул. Трудова, 9/1, - 6595,82грн. основного боргу.

В частині стягнення 3656,18 грн. основного боргу провадження у справі припинити

2.В решті рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

3.Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Хабіб М.І.

суддя Якімець Г.Г.

суддя Зварич О.В.

Повний текст складено

30.11. 2011 року