Постанова

від 07.09.2011 по справі 2а-1670/6129/11

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6129/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

при секретарі - Ємець Я.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спліт" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання акту недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

18 липня 2011 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спліт", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання акту № 3809/23-209/23558970 від 10.06.2011 року недійсним, скасування податкових повідомлень-рішень № 0006132301/2166 та № 0006132301/2167 від 30.06.2011 року.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що працівниками Кременчуцької ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Спліт" з питань взаємовідносин з ПП "Кремнет" за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року. За результатами даної перевірки складений акт № 3809/23-209/23558970 від 10.06.2011 року (далі по тексту - Акт), згідно якого ТОВ "Спліт" за 4 квартал 2010 року занижено податок на прибуток на загальну суму 18 940 грн., чим порушено п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 року № 283, та у жовтні-грудні 2010 року занижено податок на додану вартість на загальну суму 15 152,17 грн., чим порушено п.п. 7.2.6. п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР. На підставі вказаного акту Кременчуцькою ОДПІ 30.06.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0006132301/2166, яким ТОВ "Спліт" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 23 675 грн., з яких 18 940 грн. - за основним платежем, 4 735 грн. - штрафні санкції; та № 0006142301/2167, яким ТОВ "Спліт" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 25 728,25 грн., з яких 15 152,17 грн. -за основним платежем, 7 576,08 грн. -штрафні санкції.

ТОВ "Спліт" із викладеними в Акті висновками не погоджується, і вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0006132301/2166 від 30.06.2011 року та № 0006142301/2167 від 30.06.2011 року, були прийняті з порушенням діючого законодавства без наявності правових підстав для винесення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню. На користь цього твердження позивач посилався на наявність повного переліку доказів дійсності та правомірності господарських операцій, щодо яких вчинено донарахування. Крім того, вказував, що факти порушення стосовно посадових осіб даного контрагента кримінальної справи та відсутності обліку податкових зобов'язань з боку його контрагентів, на які посилається відповідач, не можуть бути підставою для відповідальності позивача.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити. Надали пояснення, аналогічне за змістом обґрунтуванню позову.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що в ході перевірки ТОВ "Спліт" виявлено порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року на суму 18 940 грн., п.п. 7.2.6. п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 15152,17 грн. В обґрунтування своїх доводів представник відповідача вказував, що позивач мав взаємовідносини з ПП "Кремнет", діяльність якого спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Враховуючи відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, стверджував, що ПП "Кремнет" фінансово-господарською діяльністю не займалося. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів, робіт, послуг та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Відсутність у ПП "Кремнет" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських можливостей, господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань свідчить про відсутність наміру ТОВ "Спліт" створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер; податковий кредит та валові витрати сформовані позивачем неправомірно. Таким чином оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та винесеними відповідно до вимог законодавства.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спліт" 11.06.2008 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 23558970) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради.

Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ, є платником податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Кременчуцькою ОДПІ в період з 07.06.2011 року по 04.06.2010 року була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Спліт" з питань взаємовідносин з ПП "Кремнет" за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року. За результатами перевірки 10.06.2011 року відповідачем складено Акт, в якому зафіксовано порушення:

- п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 18 940 грн., у тому числі 4 квартал 2010 року - 18 940 грн.;

- п.п. 7.2.6. п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 15 152,17 грн., в тому числі за жовтень 2010 року в сумі 3 912,37 грн., за листопад 2010 року в розмірі 7 925,30 грн., за грудень 2010 року в сумі 3 314,50 грн.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0006132301/2166 від 30.06.2011 року та № 0006142301/2167 від 30.06.2011 року.

З вимогою про визнання недійсним вищезазначеного акту та скасування податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи оскаржувані рішення на предмет їх відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про їх необґрунтованість, а відповідно -протиправність, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач посилався як на правову підставу їх винесення встановлені ним у Акті перевірки порушення позивачем як платником податків п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 7.2.6. п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п.5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону, не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

придбання лотерей, участь в азартних іграх;

фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час спірних правовідносин), податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Наявність порушень цих норм закону податковим органом вмотивована в Акті наступним чином.

Працівниками податкового органу в ході проведення перевірки проаналізовано договори, укладені між ТОВ "Спліт" та ПП "Кремнет".

Так, між між ТОВ "Спліт" та ПП "Кремнет" було укладено договір від 15.10.2010 року за № 15/10/10 на поставку товару за погодженими сторонами заявками.

Суми коштів, сплачених ПП "Кремнет" за поставлені на виконання вищезгаданої угоди товари, були включені позивачем до складу валових витрат та суми ПДВ, сплачені в їх складі, були включені позивачем до складу податкового кредиту на підставі отриманих від ПП "Кремнет" податкових накладних.

Згідно змісту Акту, підтверджено відображення даних операцій в бухгалтерському обліку платника податку, підтверджено перерахування коштів платником податку своєму контрагенту.

Податковий орган посилається на порушення стосовно посадових осіб ПП "Кремнет" кримінальної справи за фактами злочинів, пов'язаних зі службовою підробкою, фіктивним підприємництвом, ухиленням від сплати податків.

За таких обставин податковий орган робить висновок про те, що діяльність ПП "Кремнет" є незаконною та не може породжувати правових наслідків, а тому з посиланням на норми Господарського та Цивільного кодексів України робить висновки про нікчемність правочину, укладеного між ТОВ "Спліт" та ПП "Кремнет". При цьому в тексті відповідного розділу Акту відсутні дані про аналіз працівниками податкового органу первинної документації щодо даних операцій, натомість робиться висновок про те, що угоди між платником податку та його контрагентом не мали реального характеру, а вчинялися вони без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування.

У зв'язку із завищенням валових витрат, було відповідно занижено податок на прибуток. Аналогічно в Акті вмотивовано незаконність включення платником податку відповідних до сум до складу податкового кредиту -з посиланнями на нікчемність тієї ж угоди, обґрунтованими тими ж доводами.

З такими висновками податкового органу суд не може погодитися, виходячи з наступного.

В ході проведення та оформлення результатів перевірки позивача як платника податку відповідачем, як на думку суду, було допущено порушення "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року (далі - Порядок №984)

Відповідно до п. 6 Порядку № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із п. 5.2 Порядку № 984, У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Згідно змісту Акту, наведені вимоги Порядку № 984 не виконані, відповідачем не проведено та не наведено в Акті належного аналізу первинних документів.

Стверджуючи про нікчемність укладеного правочину з посиланням на обставини, викладені вище, податковий орган не перевірив у належний спосіб дійсність відповідних фінансово-господарських операцій.

Судом у свою чергу встановлені фактичні обставини фінансово-господарських операцій між ТОВ "Спліт" та ПП "Кремнет", які полягали у поставці останнім товарів платнику.

Поставку товарів ТОВ "Спліт" та ПП "Кремнет" оформили договором від 15.10.2010 року за № 15/10/10 на поставку товарів за погодженими сторонами заявками. Позивачем доведено документально, що оплата поставки товару була проведена, відповідно до рахунків-фактур. Факт дійсності виконання угоди позивач підтвердив рядом документів: видаткових накладних, податкових накладних, факт оплати товару підтверджено відповідними платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

При цьому сам податковий орган підтверджує в Акті наявність належного обліку операцій у бухгалтерському обліку платника податку та представник відповідача не заперечив підтвердження платником податку господарських операцій первинною фінансово-господарською документацією.

Сторони за вказаним договором в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, здійснили поставку товарів належної якості та кількості в обумовлені строки замовнику (покупцю), сторони один до одного претензій не мають, а отже договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку.

Окрім того, позивач довів факт використання придбаного у ПП "Кремнет" товару у своїй господарській діяльності. Так, позивач надав документи щодо наявності у нього складського приміщення та зберігання придбаного товару. Представник позивача пояснив, що придбаний товар (тканини, фурнітура, взуття, тощо) використовувався ним для виробництва одягу у швейному цеху, що мається на підприємстві. При цьому надав документи щодо наявності у підприємства швейного цеху, надходження придбаного у ПП "Кремнет" товару зі складу до цеху та пошив відповідного асортименту товару. У судовому засіданні були надані документи щодо подальшої реалізації пошитого зі вказаної сировини товару фізичним та юридичним особам на території Полтавської області.

Надані позивачем первинні фінансово-бухгалтерські документи є достатньо повними та виключають можливість сумніву у безтоварності оподатковуваних операцій, посвідчують наявність господарського результату та змін у структурі активів підприємства внаслідок вчинення оподатковуваних операцій.

Посилання представника відповідача на те, що вищезазначені угоди є нікчемними, суд не бере до уваги, виходячи з наступного: відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою для визнання недійсності правочину є недодержання сторонами в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, а саме:

1. "зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства" -судом встановлено, що таких порушень у правочині, що відбувася між ТОВ "Спліт" та ПП "Кремнет" виявлено не було, доказів наявності у діях посадових осіб відповідних підприємств умислу, що протирічить інтересам держави та суспільства відповідачем не надано та не вказано;

2. "особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності" -з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Спліт" та ПП "Кремнет" мають всі необхідні документи для підтвердження своєї законної діяльності: підприємства зареєстровані у встановленому законом порядку, отже підстави для сумніву у законності їх діяльності - відсутні.

3. "волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі";

4. "правочин має вчинятися у формі, встановленій законом" - угоди між сторонами укладались в письмовій формі, з наявністю усіх передбачених чинним законодавством документів;

5. "правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним" - реальність правочинів доведена наданням суду документів, які свідчать про виконання зобов'язань сторонами один перед одним в повному обсязі.

Як припущення суд розцінює висновки відповідача про відсутність у контрагента ПП "Кремнет" власних виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Також критично суд приймає доводи позивача про порушення кримінальних справ стосовно посадових осіб ПП "Кремнет". Станом на час розгляду справи по суті відсутній вирок у кримінальній справі за такими фактами, який би набрав законної сили та в силу цього на матеріали кримінальної справи неможливо посилатися як на такі, що встановлюють юридичні факти.

Суд, таким чином, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать нормам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Тому суд вважає, що ТОВ "Спліт" правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту за відповідні періоди кошти, спрямовані на оплату поставки товарів від ПП "Кремнет". Звідси випливає, що позивачем не було вчинено заниження податку на прибуток та податку на додану вартість.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для включення сум коштів до складу валових витрат та щодо набуття права на податковий кредит та має документальне підтвердження їх розміру.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивації, наведеної вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми законів, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано та не на підставі закону, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд не вважає за можливе застосувати спосіб захисту права, обраний позивачем у вигляді встановлення недійсності оскаржуваних рішень, оскільки предметом позову є акти індивідуальної дії, які за змістом норм КАС України, підлягають скасуванню, будучи протиправними.

Щодо позовних вимог щодо визнання недійсним Акту перевірки, складеного Кременчуцькою ОДПІ, суд зазначає наступне.

Згідно із абз.2 п.3 розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Нормативно правовий акт, який може бути оскаржений до адміністративного суду, в розумінні ст. 17 КАС України, це акт державного чи іншого органу (нормативно-правовий чи правовий акт індивідуальної дії) -юридична форма рішень цього органу, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Акт перевірки є засобом документування дій платника податків контролюючим органом і не встановлює сам по собі відповідальності для особи, яка допустила недоліки або порушення, встановлені під час проведення перевірки, тому не може бути об'єктом оскарження в суді.

Факту порушення прав позивача саме Актом перевірки, позивачем не доведено. З огляду на викладене, вимоги щодо визнання Акту недійсним, є безпідставними.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно до частини першої статі 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0006132301/2166 від 30.06.2011 року та № 0006142301/2167 від 30.06.2011 року визнати протиправними та скасувати.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Спліт" частину судових витрат у сумі 1,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12 вересня 2011року.

Суддя І.С. Шевяков