Рішення

від 09.09.2015 по справі 910/16492/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2015Справа №910/16492/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стокхолл»

до 1. Приватного акціонерного товариства «Готельний комплекс «Бригантина»

2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатське бюро «Легрем»

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -

Підприємство зі стовідсотковим іноземним капіталом «БРАМА-КОНСАЛТИНГ»

про стягнення 2 500 000,00 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Коротченко Д.В. за довіреністю № б/н від 25.08.2015 р.

від відповідача-1 : не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стокхолл» до Приватного акціонерного товариства «Готельний комплекс «Бригантина» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатське бюро «Легрем» про солідарне стягнення 2 500 000,00 грн. заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачами договору спільної поруки № б/н від 25.12.2012 р., відповідно до якого Приватне акціонерне товариство «Готельний комплекс «Бригантина» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Адвокатське бюро «Легрем» солідарно поручились перед ТОВ «Стокхолл» за часткове виконання зобов'язань Підприємства зі стовідсотковим іноземним капіталом «БРАМА-КОНСАЛТИНГ» за договором купівлі-продажу цінних паперів № БВ-312-40 від 25.12.2012 р., укладеним між кредитором та боржником.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 р. (суддя Гавриловська І.О.) за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/16492/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.07.2015 р., до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Підприємство зі стовідсотковим іноземним капіталом «БРАМА-КОНСАЛТИНГ», зобов'язано сторін та третю особу надати певні документи.

Наказом Голови Господарського суду міста Києва № 240-К від 02.07.2015 р. у зв'язку зі зміною прізвища, судді Гавриловській І.О. було змінено запис у трудовій книжці про прізвище на Андреїшина.

Через відділ діловодства суду 21.07.2015 р. від позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду, також, від відповідачів та третьої особи надійшли відзиви на позовну заяву, які залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 22.07.2015 р. представник позивача надав суду на виконання вимог ухвали суду документи та оригінали документів, для огляду у судовому засіданні, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача-1 заперечень проти позову заперечень не навів.

Представники відповідача-2 та третьої особи у судове засідання 22.07.2015 р. не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином. Судом встановлено, що у поданих відзивах на позовну заяву, відповідач та третя особа просили розглянути дану справу без участі їх представників, оскільки вони не мають змоги забезпечити їх участь у розгляді справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 22.07.2015 р. відкладено розгляд справи до 26.08.2015 р., для витребування у позивача та у відповідача-1 додаткових доказів у справі.

Через відділ діловодства суду 25.08.2015 р. від позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду, які залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.08.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи та подав клопотання про продовження строку розгляду спору, для надання йому можливості представити суду додаткові докази у справі.

Розглянувши клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, суд його задовольнив з наступних підстав.

Частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Судом встановлено, що строк вирішення спору в даній справі № 910/16492/15 спливає 26.08.2015 р.

В частині 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе продовжити строк розгляду спору для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Представники відповідачів та третьої особи у судове засідання 26.08.2015 р. не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, ухвалою від 26.08.2015 р., керуючись ст. 77 ГПК України відклав розгляд даної справи на 09.09.2015 р. для витребування у позивача та у відповідача-1 додаткових доказів у справі.

Представник позивача в судовому засіданні 09.09.2015 р. подав клопотання про долучення документів на виконання вимог ухвали суду; надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання 09.09.2015 р. не з'явились, про призначене засідання були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідачів та третьої особи про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників зазначених учасників судового процесу.

У судовому засіданні 09.09.2015 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.12.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стокхолл» (надалі - продавець) та Підприємством зі стовідсотковим іноземним капіталом «БРАМА-КОНСАЛТИНГ» (надалі - боржник) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-312-40 (надалі - договір купівлі-продажу).

Відповідно до п. п. 1.1. - 1.4. договору купівлі-продажу, продавець, в порядку та на умовах визначених договором та чинним законодавством, зобов'язаний передати у власність покупця, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити ордерні цінні папери у документарній формі існування - векселі прості у кількості 2 шт. (№ АА 1182030 та № АА 1182031) загальною договірною вартістю 19 000 000,00 грн.

Згідно з п. 2.3. договору купівлі-продажу, покупець зобов'язався сплатити продавцю вартість отриманих цінних паперів, визначену п. 1.4. договору купівлі-продажу в термін до 31.12.2013 р.

За умовами п. п. 3.1. - 3.3. договору купівлі-продажу, передача цінних паперів здійснюється за іменним, або бланковим індосаментом безпосередньо між продавцем та покупцем. Продавець зобов'язався передати цінні папери покупцю, а покупець прийняти їх у термін до 31.12.2012 р. Факт передачі цінних паперів посвідчується відповідним актом, який складається та підписується безпосередньо представниками продавця та покупця.

На виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу позивачем було вчинено на цінних паперах відповідні передавальні написи та передано вказані цінні папери у власність відповідача, про що сторонами даного договору 25.12.2012 р. було підписано відповідний акт приймання-передачі цінних паперів.

При цьому, боржник належним чином своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу не виконав, сплативши лише 10.04.2013 р. грошові кошти в сумі 108 300,00 грн.

З урахуванням часткової оплати, на теперішній час заборгованість Підприємства зі стовідсотковим іноземним капіталом «БРАМА-КОНСАЛТИНГ» перед позивачем складає 18 891 700,00 грн.

Всі вищезазначені факти були встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 01.04.2015 р. у справі № 910/474/15-г, відповідно до якого було вирішено стягнути з Підприємства зі стовідсотковим іноземним капіталом «БРАМА-КОНСАЛТИНГ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стокхолл» 18 891 700,00 грн. основного боргу та 73 080,00 грн. судового збору.

Вищезазначене рішення суду набуло законної сили та не оскаржувалось.

На підставі винесеного судового рішення було видано судовий наказ на примусове його виконання та відкрито виконавче провадження ВП 47496002.

Однак, боржник - Підприємство зі стовідсотковим іноземним капіталом «БРАМА-КОНСАЛТИНГ», станом на день подання даного позову ані в добровільному, ані в примусовому порядку не виконало рішення суду в справі № 910/474/15-г.

Крім того, 25.12.2012 р. між ТОВ «Стокхолл», Підприємством зі стовідсотковим іноземним капіталом «БРАМА-КОНСАЛТИНГ», ТОВ «Адвокатське бюро «Легрем» (надалі - відповідач-2) та ПрАТ «Готельний комплекс «Бригантина» (надалі - відповідач-1) було укладено договір спільної поруки № б/н (надалі - договір спільної поруки).

Відповідно до п. 1.1. договору спільної поруки, в порядку та на умовах, визначених цим договором, ТОВ «адвокатське бюро «Легрем» та ПрАТ «Готельний комплекс «Бригантина» солідарно поручились перед ТОВ «Стокхолл» за часткове виконання зобов'язань Підприємством зі стовідсотковим іноземним капіталом «БРАМА-КОНСАЛТИНГ» за договором купівлі-продажу цінних паперів N БВ-312- 40 від 25.12.2012 р., укладеним між кредитором та боржником.

Відповідно до п. 1.4. договору спільної поруки, розмір частини зобов'язання боржника, виконання якого забезпечується цим договором складає 2 500 000,00 грн.

Враховуючи невиконання Підприємством зі стовідсотковим іноземним капіталом «БРАМА-КОНСАЛТИНГ» своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу цінних паперів N БВ-312-40 від 25.12.2012 р., позивач направив відповідачам листи-вимоги, в яких вимагав сплатити визначену п. 1.4. договору спільної поруки від 25.12.2012 р. суму грошових коштів.

Однак, станом на день подання до суду даної позовної заяви, відповідачі залишили зазначені вимоги без відповіді та реагування.

У відповідності до частини 2 статті 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стокхолл» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Готельний комплекс «Бригантина» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатське бюро «Легрем» про солідарне стягнення 2 500 000,00 грн. заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачами договору спільної поруки № б/н від 25.12.2012 р., відповідно до якого Приватне акціонерне товариство «Готельний комплекс «Бригантина» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Адвокатське бюро «Легрем» солідарно поручились перед ТОВ «Стокхолл» за часткове виконання зобов'язань Підприємства зі стовідсотковим іноземним капіталом «БРАМА-КОНСАЛТИНГ» за договором купівлі-продажу цінних паперів № БВ-312-40 від 25.12.2012 р., укладеним між кредитором та боржником.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна або кільки осіб.

Згідно із статтею 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 11.11.2014 у справі № 919/699/13, про що доведено до відома господарських судів України в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 27.01.2015 № 01-06/114/15.

Відповідно до статті 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Приписами ст. 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Відповідно до наведеної норми, на стороні боржників може утворюватись солідарна множинність, і кредитор має право пред'явити вимогу до всіх співборжників разом, до кожного з них повністю або до кожного з них в частині боргу.

У найбільш загальному вигляді солідарність (від латинського solidas - повний, цілий) на боці відповідачів - обов'язок кожного відносно виконання зобов'язання в цілому (неподільність боргу).

При цьому, не може відбуватись множення самого предмета зобов'язання, тобто, щоб кожний боржник вчинив виконання в цілому.

Тому, незважаючи на те, що при солідарному стягненні за рішенням суду з кількох боржників разом розмір боргу щодо кожного з них відповідає повній сумі стягнення, зазначеній у виконавчому документі, зобов'язання припиняється по факту отримання кредитором повної суми стягнення, а не внаслідок виплати заборгованості кредитору в повній сумі кожним боржником самостійно.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 29.07.2015 р. у справі № 904/10253/14.

Частина 1 статті 555 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Вказана стаття розмежовує права та обов'язки поручителя, якщо до нього пред'явлено вимоги і в разі пред'явлення до нього позову.

Факт отримання вимоги поручителем спонукає його у добровільному порядку виконати зобов'язання визначене договором поруки. У разі невиконання - настають наслідки невиконання та може бути заявлено позов.

Приписами частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Судом встановлено, що ТОВ «Стокхолл» свої зобов'язання за договором спільної поруки № б/н від 25.12.2012 р. виконало належним чином, тоді як ПрАТ «Готельний комплекс «Бригантина» та ТОВ «Адвокатське бюро «Легрем», свої зобов'язання в обсязі поруки за даним договором не виконали.

ТОВ «Адвокатське бюро «Легрем» у відзиві на позовну заяву просило суд відмовити в задоволення позову в частині стягнення з відповідача-2, посилаючись на те, що у позивача відсутні правові підстави вимагати сплати 2 500 000,00 грн. на підставі договору спільної поруки від 25.12.2012 р., оскільки рішенням Господарського суду Київської області від 01.04.2015 р. у справі № 910/474/15-г вирішено стягнути з Підприємства зі стовідсотковим іноземним капіталом «БРАМА-КОНСАЛТИНГ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стокхолл» 18 891 700,00 грн. основного боргу.

Господарський суд не приймає доводи відповідача-2, з огляду на положення вищевказаних правових норм.

ПрАТ «Готельний комплекс «Бригантина» у відзиві на позовну заяву повідомило, що не виконало свого обов'язку зі сплати 2 500 000,00 грн. на користь ТОВ «Стокхолл» за договором спільної поруки від 25.12.2012 р., оскільки на теперішній час знаходиться у важкому матеріально-фінансовому стані та не має таких вільних обігових коштів, у зв'язку з чим просило суд розстрочити виконання рішення у даній справі рівними частинами протягом трьох років.

При цьому, позивач в письмових поясненнях заперечив проти розстрочення рішення в даній справі, пояснюючи це тим, що відповідач-1 не надав суду належних та допустимих доказів у підтвердження скрутного фінансового становища та неможливості виконання рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Відповідно до п. 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Так, пунктом 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» роз'яснено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Можливість розстрочення або відстрочення виконання рішення суду залежить виключно від винятковості обставин, які виникли у процесі виконання рішення суду.

Враховуючи наведене, зважаючи на те, що заявником не доведено неможливість виконання рішення суду в даній справі, то у суду відсутні правові підстави для задоволення поданої заяви ПрАТ «Готельний комплекс «Бригантина» про розстрочку виконання рішення суду у справі № 910/16492/15 рівними частинами протягом трьох років.

Підприємство зі стовідсотковим іноземним капіталом «БРАМА-КОНСАЛТИНГ» у відзиві на позовну заяву зазначило, що вважає позовні вимоги про солідарне стягнення з поручителів 2 500 000,00 грн. за договором спільної поруки від 25.12.2012 р. обгрунтованими та просило їх задовольнити. А також повідомило, що рішенням Господарського суду Київської області від 01.04.2015 р. у справі № 910/474/15-г виконати не може через відсутність грошових коштів та майна, на яке можливо звернути стягнення.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За таких обставин, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо солідарного стягнення з поручителів заборгованості в розмірі 2 500 000,00 грн. за договором спільної поруки від 25.12.2012 р., а відповідачі в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростували, розміру позовних вимог не оспорили та не довели суду належними і допустимими доказами належного виконання ними своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стокхолл» до Приватного акціонерного товариства «Готельний комплекс «Бригантина» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатське бюро «Легрем» про солідарне стягнення 2 500 000,00 грн. заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачами договору спільної поруки № б/н від 25.12.2012 р., відповідно до якого Приватне акціонерне товариство «Готельний комплекс «Бригантина» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Адвокатське бюро «Легрем» солідарно поручились перед ТОВ «Стокхолл» за часткове виконання зобов'язань Підприємства зі стовідсотковим іноземним капіталом «БРАМА-КОНСАЛТИНГ» за договором купівлі-продажу цінних паперів № БВ-312-40 від 25.12.2012 р., укладеним між кредитором та боржником, визнається судом таким, що підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Готельний комплекс «Бригантина» (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 18-А, код ЄДРПОУ 35018399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стокхолл» (03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 103, код ЄДРПОУ 02221461) 2 500 000 (два мільйони п'ятсот тисяч) грн. 00 коп. заборгованості.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатське бюро «Легрем» (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 18-А, код ЄДРПОУ 35018399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стокхолл» (03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 103, код ЄДРПОУ 02221461) 2 500 000 (два мільйони п'ятсот тисяч) грн. 00 коп. заборгованості.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Готельний комплекс «Бригантина» (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 18-А, код ЄДРПОУ 35018399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стокхолл» (03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 103, код ЄДРПОУ 02221461) 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адвокатське бюро «Легрем» (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 18-А, код ЄДРПОУ 35018399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стокхолл» (03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 103, код ЄДРПОУ 02221461) 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

7. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 14.09.2015 р.

Суддя І.О. Андреїшина