Рішення

від 14.09.2015 по справі 913/466/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

14 вересня 2015 року Справа № 913/466/15

Провадження №4/913/466/15

За позовом

Публічного акціонерного товариства В«Дочірний банк Сбербанку РосіїВ» , м. Київ

до Товаристваз обмеженою відповідальністю «Панорама-Схід», м.Лисичанськ, Луганська область

про стягнення 271 539 грн. 50 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Старкова Г.М.

Секретар судового засідання - помічник судду ОСОБА_1

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 17.11.2014;

від відповідача - представник не прибув.

Суть спору : позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 04-Н/12/122/К-МБ від 26.12.2012 в сумі 271 539 грн. 50 коп., з яких: загальна заборгованість за кредитним договором в сумі 222 402 грн.59 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 49 136 грн. 91 коп.

Представник позивача у судовому засіданні 30.07.2015 заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обґрунтованість позовних вимог.

Представник відповідача 30.07.2015 був присутнім у судовому засіданні, але вимоги суду не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не надав, будь-яких заперечень щодо суми розміру позовних вимог суду не представив.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача , всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між Публічним акціонерним товариством В«Дочірний банк Сбербанку РосіїВ» (далі за текстом - Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Панорама -Схід» (далі за текстом - позичальник, відповідач), укладено кредитний договір № 04-Н/12/122/К-МБ від 26.12. 2012, із змінами та доповненнями (далі за текстом - кредитний договір), за умовами якого позичальнику надано кредит у сумі 350 000 грн.00 коп., з процентною ставкою, яка з дати укладання по 25.12.2013 є фіксованою на рівні 26% відсотків річних, а з 26.12.2013 є змінюваною, та складається з розміру значення індексу «UIRD 12M» та маржі банку. Маржа банку, за умовами кредитного договору встановлена на рівні 6,62% річних, останній день повернення кредиту - 25 грудня 2015 року.

Відповідно до умов п.1.1 кредитного договору позичальник зобов'язаний своєчасно здійснювати повернення кредиту та сплачувати нараховані проценти.

Пунктом 6.3 кредитного договору передбачено, що проценти нараховані відповідно до пунктів 6.1,6.2 цього договору, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця не пізніше 3-х робочих днів, наступних за днем закінчення періоду. При цьому, під терміном «Період» - сторони в статті 6 договору розуміють кожний з періодів, який починається з того числа місяця, в якому був укладений цей договір ( реквізит договору «дата», вказана у верхньому правому куті на першій сторінці договору), і закінчується в день, що передує такому числу наступного (відповідного) місяця (т.ч. проценти за кредитом за який день нараховується).

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти, що підтверджено меморіальним ордером № 51266530 від 28.12.2012 на суму 350 000 грн. 00 коп. та не оспорюється відповідачем.

Однак, позичальник належним чином не виконує покладене на нього зобов'язання за кредитним договором, а саме в обумовлені строки не здійснює повернення банку кредиту, процентів за користування кредитом у розмірах та термінах, що передбачено п.п. 1.1, 6.3,8.1 кредитного договору.

Пунктом 8.3 кредитного договору передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених кредитним договором, банк має право в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за кредитним договором.

У відповідності до п. 8.5 кредитного договору, позичальник, у разі направлення банком письмової вимоги про дострокове повернення повної суми заборгованості, зобов'язаний здійснити усі платежі на користь банку в строк не пізніше 10-ти календарних днів з дня відправлення банком позичальнику такого повідомлення.

Позивач, відповідно до умов п. 8.5 кредитного договору, направив відповідачу повідомлення - вимогу № 434/5/28-3 від 20.01.2015 про дострокове повернення повної суми заборгованості за кредитним договором №04-Н/12/122/К-МБ від 26.12.2012, що підтверджено описом вкладення у лист та фіскальним чеком (а.с.35-37). Але відповідач вимоги позивача не виконав, відповідь на повідомлення - вимогу про дострокове повернення повної суми позивачу не надав, оплату заборгованості за кредитним договором не провів.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 04-Н/12/122/К-МБ від 26.12.2012 в сумі 271 539 грн. 50 коп., з яких: загальна заборгованість за кредитним договором в сумі 222 402 грн.59 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 49 136 грн. 91 коп. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на умови кредитного договору № 04-Н/12/122/К-МБ від 26.12.2012 та положення ст.ст. 526, 533, 554, 610, 611, 625, 629, 1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173,198 Господарського кодексу України .

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог за позовом , виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами існують кредитні відносини.

За своєю правовою природою кредитний договір № 04-Н/12/122/К-МБ від 26.12.2012 є кредитним договором, згідно якого, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2. ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Крім того, за приписами Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 N 254, підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи, які мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (п.п.4.2., 4.3.). До первинних документів відносяться меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій) (п. 4.4."б" Положення). Меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи (п. 4.6. Положення): меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку).

Як вбачається з матеріалів справи, кредит у розмірі 350 000 грн. 00 коп. було видано позивачем відповідачу за позовом згідно меморіального ордеру № 51266530 від 28.12.2012 (а.с.33).

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж Кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Грошовим є зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до ст.ст. 4 3 , 33 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів належного виконання зобов'язань за кредитним договором № 04-Н/12/122/К-МБ від 26.12.2012 не надав.

Відповідач умови договору виконував неналежно та не в повному обсязі, здійснював повернення кредиту не в повних сумах та припускав порушення строків оплати. У зв'язку з чим, за відповідачем перед позивачем станом на 09.06.2015 утворилась загальна заборгованість за кредитним договором в сумі 222 402 грн.59 коп.(з них прострочена заборгованість - 154 340 грн. 59 коп.).

Також, відповідач здійснював повернення процентів за користування кредитом не в повних сумах та припускав порушення строків оплати, тому станом на 09.06.2015 утворилась заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 49 136 грн. 91 коп.(з ним прострочених -46 756 грн. 71 коп.) за період з 26.07.2014 по 08.06.2015.

Судом встановлено факт порушення відповідачем зобов'язань за кредитним договором №04-Н/12/122/К-МБ від 26.12.2012, а саме: відповідач не виконав зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати відсотків в терміни, передбачені вищезазначеним договором.

Відповідач доказів належного виконання умов кредитного договору не надав, доказів оплати заборгованості за кредитами та процентами суду також не представив.

Наслідки порушення договору позичальником передбачені ч 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України відповідно до яких, якщо договором передбачений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частки позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, які належать йому згідно ст. 1048 ЦК України.

На час прийняття рішення у цій справі відповідачем не подано допустимих доказів на спростування позовних вимог, та обставин справи, встановлених судом.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до умов п. 8.5 кредитного договору, направив відповідачу повідомлення - вимогу № 434/5/28-3 від 20.01.2015 про дострокове повернення повної суми заборгованості за кредитним договором № 04-Н/12/122/К-МБ від 26.12.2012, що підтверджено описом вкладення у лист та фіскальним чеком (а.с.35-37). Але відповідач вимоги позивача не виконав, відповідь на повідомлення - вимогу про дострокове повернення повної суми позивачу не надав, оплату заборгованості за кредитним договором не провів.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення у справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача загальної заборгованості за кредитним договором в сумі 222 402 грн. 59 коп.( з них простроченої- 154 340 грн. 59 коп.), заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 49 136 грн. 91коп.( з них прострочених - 46 756 грн. 71 коп.) за період з 26.07.2014 по 08.06.2015 нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

У судовому засіданні 14.09.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в сумі 5430 грн. 80 коп. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Дочірний банк Сбербанку Росії» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Панорама- Схід» про стягнення 271 539 грн. 50 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Панорама- Схід», вул. Свердлова,387, м. Лисичанськ, Луганська область, код ЄДРПОУ 36900923 на користь Публічного акціонерного товариства «Дочірний банк Сбербанку Росії», вул. Володимирська,46, м. Київ, код ЄДРПОУ 25959784, загальну заборгованість за кредитним договором в сумі 222 402 грн. 59 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 49 136 грн. 91коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 5430 грн. 80 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Повне рішення складено і підписано - 21.09.2015.

Суддя Г.М. Старкова