Рішення

від 15.09.2015 по справі 915/1156/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року Справа № 915/1156/15

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Кошевенко-Писарев Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 01.09.2015р. №4700

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 27.04.2015р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Миколаївського морського порту) (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23, код ЄДРПОУ 38728444)

до відповідача: Приватного підприємства «Морське агентство - Ніка» (54003, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 35106375)

про: стягнення 1102,96 дол. США, -

Суть спору: Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Миколаївського морського порту) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «Морське агентство - Ніка» 1102,96 дол. США, що на день подання позову складає 23378,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором №37-С від 25.05.2007р. в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою суду від 03.07.2015р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи призначено на 10.08.2015р. о 15:00.

06.08.2015р. за вх.№14533/15 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

07.08.2015р. за вх.№14592/15 та за вх.№14593/15 до суду від позивача надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 10.08.2015р. розгляд справи відкладено на 31.08.2015р. о 15:00.

18.08.2015р. за вх.№15251/15 до суду від позивача надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

31.08.2015р. за вх.№15882/15 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення до відзиву та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

31.08.2015р. за вх.№15947/15, за вх.№15948/15 та за вх.№15950/15 до суду від позивача надійшли заперечення на відзив, письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

31.08.2015р. за вх.№15931/15 та за вх.№15960/15 до суду від сторін надійшли клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

У зв’язку з хворобою судді Бездолі Ю.С. розгляд справи №915/1156/15, призначений на 31.08.2015р. о 15:00, не відбувся.

Ухвалою суду від 07.09.2015р. задоволено клопотання сторін та продовжено строк розгляду справи до 15.09.2015р.; розгляд справи призначено на 15.09.2015р. о 12:00.

11.09.2015р. за вх.№16814/15 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення до відзиву.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні, у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях зазначив, що пред’явлена відповідачем до стягнення сума у розмірі 1102,96 дол. США є податком на додану вартість (ПДВ), нарахованим на портові збори. При цьому відповідач не погоджується з нарахуванням вказаної суми та оподаткуванням наданої позивачем послуги, оскільки судно «MEKHANIK EROKHIN» здійснювало міжнародні перевезення, а таким чином, відповідно до п.9 ст. 197 Податкового кодексу України, надана позивачем послуга звільняється від оподаткування.

Позивач у судовому засіданні та наданих до суду письмових поясненнях заперечив проти тверджень відповідача, посилаючись при цьому на те, що судно «MEKHANIK EROKHIN» не здійснювало міжнародні перевезення у розумінні ст. 132 Кодексу торговельного мореплавства України, а тому надані відповідачу послуги не можуть бути звільнені від оподаткування.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

25.05.2007р. між Державним підприємством «Миколаївській морський торговельний порт», правонаступником якого є Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Миколаївського морського порту) (ОСОБА_3, Адміністрація, позивач) та Приватним підприємством «Морське агентство - Ніка» (Агент, відповідач) укладений договір №37-С (з наступними змінами та доповненнями), відповідно до умов якого ОСОБА_3 по можливості надає послуги згідно письмових заявок Агента по обслуговуванню суден, які прямують в ДП «Миколаївський морський торговельний порт» або проходять транзитом, а Агент приймає ці послуги та оплачує їх вартість згідно доручень від імені та за рахунок Судновласника, на умовах цього договору.

Відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.2 договору ОСОБА_3 (Адміністрація) зобов’язався: надавати Агенту рахунки для сплати зборів і платежів за користування наданими послугами, які розраховані на підставі встановлених цін і державних тарифів та вимог цього договору. Рахунки направляються поштою або вручаються Агенту під розписку. В необхідних випадках рахунки попередньо можуть направлятися факсом; надавати по можливості і за заявками Агента інші послуги з оформлення рахунків відповідно до діючих тарифів.

Згідно з п.2.2 договору Агент зобов’язався, зокрема:

- надавати ОСОБА_3 «Заявку на підхід судна», «Заявку на постановку судна на зовнішній рейд ОСОБА_3», «Інформацію для виставлення рахунку», які є невід’ємною частиною договору і Підхідні нотіси у термін, передбачений «Зводом звичаїв Миколаївського морського порту»;

- отримувати від ОСОБА_3 попередні рахунки на портові збори і сплачувати їх до відходу судна з ОСОБА_3;

- підписувати приймально-здавальний акт протягом доби з дати передачі його ОСОБА_3. У разі не підписання цього акту у зазначений термін ОСОБА_3 приймає вищезазначений документ до роботи в односторонньому порядку з подальшим виставленням рахунків.

Відповідно до п.3.1 договору Агент зобов’язується одержувати попередні рахунки на передплату за портові збори на другу добу після надання заявки на заходження судна в порт. Оплату попередніх рахунків Агент виконує за добу до відходу судна з порту.

У відповідності до п.3.2 договору Агент здійснює остаточні розрахунки за послуги до 10-го числа місяця, наступного за звітним на підставі підтверджуючих документів та приймально-здавальних актів. Оплату рахунків позивача відповідач здійснює в безготівковій формі відповідно до норм законодавства України про здійснення безготівкових розрахунків у наступному порядку: за портові збори по суднам, що плавають під іноземним прапором - у доларах США, а під прапором України - в національній валюті України. Перерахунок сум портових зборів у доларах США в гривні або навпаки здійснюється по курсу Національного банку України (далі - НБУ) на дату відходу судна з порту, а у випадку зміни агента/фрахтувальника в порту - на дату закінчення вантажних робіт. Нарахування ПДВ здійснюється відповідно до діючого законодавства України.

За пунктом. 4.1 договору після надання послуг, що засвідчуються приймально-здавальним актом, на наступний день надавати Агенту на підписання приймально-здавальний акт.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що договір набирає сили з моменту підписання і діє по 31.12.2007 року і вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не заявить про розірвання на потязі одного місяця до закінчення дії цього договору.

Згідно з інформацією для виставлення попереднього рахунку від 26.12.2014р. №А/14-12/115 позивачем був виставлений попередній рахунок №96852183 від 26.12.2014р. та надані відповідачу послуги, в т.ч. нараховані портові збори судну «MEKHANIK EROKHIN», яке знаходилось під агентуванням відповідача, що підтверджується актом наданих послуг (виконаних робіт) №18262183 від 30.12.2014р. на суму 5571,02 дол. США, який підписано сторонами та скріплено печатками сторін, поясненнями представників сторін.

На оплату послуг відповідачу був виставлений відповідний рахунок №18262183 від 30.12.2014р. на суму 5571,02 дол. США, який був оплачений відповідачем повністю, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача та поясненнями сторін.

В подальшому позивачем додатково виставлено відповідачу рахунок №18262183 від 02.04.2015р. на суму 6673,98 дол. США, на фактичну доплату відповідачем (з урахуванням попередньої сплати 5571,02 дол. США) 1102,96 дол. США.

Листом від 16.04.2015р. за вих.№16/1 відповідач відмовився доплачувати 1102,96 дол. США. за рахунком №18262183 від 02.04.2015р. із посиланням на відсутність у позивача правових підстав для нарахування на портові збори у спірному випадку ПДВ, оскільки спірне перевезення є міжнародним, а не каботажним.

Неповна оплата наданих позивачем послуг стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, посилаючись при цьому на те, що судно «MEKHANIK EROKHIN», агентуванням якого він займався, здійснювало саме міжнародне перевезення, а тому відповідач не повинен сплачувати суму ПДВ, нарахованого за рахунком №18262183 від 02.04.2015р.

Правова позиція позивача ґрунтується на тому, що, виходячи з документів, які надав йому при виконанні договору №37-С від 25.05.2007р. відповідач, не підтверджується виконання судном «MEKHANIK EROKHIN» міжнародного перевезення, тому, на думку позивача, немає підстав для звільнення відповідача від сплати ПДВ в порядку п.197.9 ст.197 Податкового кодексу України.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

За ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1-3 ст. 22 Закону України «Про морські порти України» визначено, що у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об’ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Кошти від адміністративного збору використовуються відповідно до закону. Портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 85 КТМ України під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов’язане дотримувати чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов’язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Згідно з ст. 116 КТМ України у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов’язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства. При виконанні договору морського агентування морський агент, що діє від імені судновласника, може також діяти на користь іншої договірної сторони, якщо вона його на те уповноважила і якщо судновласник не заперечує.

Частиною 1 ст. 117 КТМ України передбачено, що морський агент виконує формальності та дії, пов’язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з адміністрацією морського порту і службою капітана морського порту, власником морського терміналу, підприємствами, установами, організаціями, що надають спеціалізовані послуги, портовими операторами, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов’язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.

Процедура справляння портових зборів та розміри ставок портових зборів в України встановлені Порядком справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013р. №316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.2013р. за №930/23462, пунктами 1.2, 1.3 якого передбачено, що згідно з частинами третьою - п’ятою статті 22 Закону України «Про морські порти України» портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом, а саме: причальний збір справляється на користь власника причалу, а якщо причал перебуває у користуванні - на користь відповідного користувача; канальний збір справляється на користь власника каналу; корабельний збір справляється на користь користувача портової акваторії, а також власника операційної акваторії причалу (причалів), збудованої до набрання чинності Законом України «Про морські порти України». Портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Порядок оподаткування податком на додану вартість, у тому числі визначення платників податку, умов реєстрації суб’єкта господарювання як платника податку на додану вартість, визначення бази оподаткування регламентується Податковим кодексом України.

У вирішенні спорів, пов’язаних зі стягненням сум податку на додану вартість, включених до сум збору та плати за послуги, які надаються у морських торговельних портах, слід враховувати, що підставою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість відповідно до наведених положень статті 197 ПК України є підтвердження належними доказами здійснення судном міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень, перетин державного кордону України та відповідне митне оформлення.

За приписами підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Відповідно до п. 197.9 ст. 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання послуг, що надаються іноземним та вітчизняним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами.

У п. 197.9 ст. 197 Податкового кодексу України застосовується терміни «міжнародне перевезення» і «вантаж», зміст яких Податковим кодексом України не визначається.

Згідно з п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Конвенції про полегшення міжнародного морського судноплавства (Лондон, 9 квітня 1965p.), яка ратифікована Україною у 1993 році, вантаж - це будь-які товари і будь-якого роду предмети, що перевозяться на судні, за винятком пошти, судових припасів, судових запасних частин і спорядження, особистих речей команди і багажу, що слідує з пасажирами:

Згідно зі ст. 132 КТМ України перевезення між портами України та іноземними портами можуть здійснюватися як суднами, що плавають під Державним прапором України, так і за умови взаємності суднами, що плавають під іноземним прапором.

Таким чином, міжнародним перевезенням є перевезення між українськими портами та іноземними портами.

У визначенні «міжнародного перевезення» істотне значення має правильне розуміння того, що є «портом», і що є «перевезенням» (ці обставини мають таке саме істотне значення і для визначення того, що є «каботажним перевезенням» згідно зі ст. 131 КТМ України).

Враховуючи те, що ОСОБА_3 є українським морським портом, то до виниклих правовідносин між сторонами слід застосовувати Закон України «Про морські порти України».

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про морські порти України» морський порт - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов’язаних з цим видів господарської діяльності.

Згідно зі ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Між сторонами наявний спір, пов’язаний із перевезенням вантажу із використанням суден, які агентував відповідач, а тому до спірних правовідносин слід застосувати главу 2 КТМ України (Договір морського перевезення вантажу).

Згідно зі ст. 133 КТМ України за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов’язується перевезти доручений йому відправником вантаж із порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов’язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

З системного аналізу зазначеної правової норми слідує, що перевезенням є зобов’язання здійснити переміщення дорученого вантажу з одного порту в інший порт. Проміжні переміщення вантажу та/або заміна транспортного засобу (зокрема, переміщення вантажу з судна на судно), не мають істотного значення для правової кваліфікації руху такого вантажу як перевезення вантажу за договором морського перевезення.

Проте, позивач вважає, що міжнародним перевезенням є тільки рух конкретного судна з вантажем між іноземним портом і українським портом.

Але, суд не може погодитись із такою позицією позивача, оскільки у розумінні ст.ст. 131, 132 КТМ України існує тільки два види перевезень: каботажне перевезення і міжнародне перевезення.

Вид перевезення (міжнародне чи каботажне) впливає на наступні фактори - зокрема на наявність або відсутність ПДВ. Якщо перевезення є каботажним, то за загальним правилом - ПДВ нараховується на цю суму портових зборів; якщо перевезення є міжнародним, то за спеціальним правилом п.197.9 ст. 197 Податкового кодексу України ПДВ діє звільнення від сплати ПДВ на суму портових зборів.

Відповідно до ст. 134 КТМ України договір морського перевезення вантажу повинен бути укладений у письмовій формі. Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є: 1) рейсовий чартер - якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень; 2) коносамент - якщо договір не передбачає умови, зазначеної в пункті 1 цієї статті; 3) інші письмові докази.

В наявному в матеріалах справи маніфесті від 29.12.2014р.: в графі порт/місце навантаження зазначено: «Один безпечний порт ОСОБА_3» («ONE SAFE PORT NIKOLAEV»); в графі порт/місце розвантаження зазначено: «Одне безпечне місце зберігання на плаву, у Чорному морі, не в чорноморських протоках, у нейтральних водах, не на території Російської Федерації» («ONE SAFE FLOATING STORAGE AT BLACK SEA OFF STRAIT IN NEUTRAL WATERS, OUTSIDE OF THE TERRITORY OF RUSSIAN FEDERATION»). Таким чином, на думку позивача, цієї обставини достатньо, для встановлення факту відсутності міжнародного перевезення вантажу між портами України та іноземними портами, а також встановлення відсутності міжнародного перевезення за договором морського перевезення вантажу в розумінні ст. 132 КТМ України, що не дає підстав для звільнення від сплати ПДВ в порядку п.197.9 ст. 197 Податкового кодексу України.

Як встановлено судом, в матеріалах справи наявний вищевказаний маніфест від 29.12.2014р., в якому міститься відмітка Миколаївської митниці про вивезення вантажу в режим експорту, відмітка Миколаївської митниці про дозвіл на вихід судна за кордон; також наявний генеральний акт прийому-передачі вантажу №1 від 06.01.2015р., які свідчать про переміщення судна «MEKHANIK EROKHIN» та розвантаження його в нейтральних водах Чорного моря.

Згідно з п.54 ст. 4 Митного кодексу України - «судно закордонного плавання» - українське або іноземне судно, яке здійснює міжнародні перевезення товарів та/або пасажирів та прибуває на митну територію України або вибуває за її межі.

«Митною територією», відповідно до ст. 9 Митного кодексу України, є територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також території вільних митних зон, штучні острови, установки і споруди, створені у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України.

Відповідно, судна розвантажені в нейтральних водах Чорного моря, тобто за межами митної території України із оформленням відповідних маніфестів, є суднами закордонного плавання, що здійснюють міжнародні перевезення.

Окрім того, слід зазначити, що при нарахуванні портових зборів судну «MEKHANIK EROKHIN», що агентувалось відповідачем та прибуло в морський порт ОСОБА_3 у грудні 2014 року, позивачем було використано ставки портових зборів не як для суден у каботажному плаванні , а саме як для суден у закордонному плаванні, що підтверджується відповідними рахунками та не заперечується позивачем.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд дійшов до висновку, що позивачем належним чином не доведено та не обґрунтовано заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1102,96 дол. США, у зв’язку з чим у задоволенні позову Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Миколаївського морського порту) слід відмовити.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Миколаївського морського порту) відмовити.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.

ОСОБА_3 рішення складено 21 липня 2015 року.

Суддя Ю.С. Бездоля