Постанова

від 28.01.2010 по справі 19/97-8/64

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

28.01.10 Справа № 19/97-8/64

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Дубник О.П.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго»(надалі ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго») за №806-2/90 від 10.09.2009р.

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.08.2009р.

у справі № 19/97-8/64

за позовом: Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(надалі ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»), м. Київ

до відповідача: ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», м. Івано-Франківськ

про стягнення штрафних санкцій на суму 1 321 486,70 грн.

за участю представників:

від позивача -ОСОБА_2 - представник;

від відповідача -ОСОБА_3 -представник.

Постанова оформлена і підписана 22.02.2010р.

Представникам сторін права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.08.2009р., суддя Шіляк М.А., позов задоволено частково, стягнуто з ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» на користь ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»284976,80 грн. пені, 733529,28 грн. інфляційних втрат, 69817,78 грн. річних нарахувань, 13215,00 грн. державного мита, 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині стягнення пені на суму 233162,84 грн. відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.ст. 549, 625, 629 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.193, 230 Господарського кодексу України (далі ГК України), а також зокрема тим, що:

- враховуючи подані відповідачем докази про заборгованість населення з плати за житлово-комунальні послуги, суд приходить до висновку про можливість зменшення розміру пені на 45% від заявленої позивачем, яка підлягає стягненню, в сумі 284976,80 грн.;

- представником відповідача не подано доказів, які б обґрунтовували необхідність розстрочення виконання рішення, тому суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання представника відповідача.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», відповідач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.08.2009р. у справі № 19/97-8/64 скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України»відмовити.

Скаржник посилається зокрема на те, що ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго»внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу і воно бере участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до ОСОБА_4 України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Відповідно до п.10.1 ст.10 цього ОСОБА_4: державним, комунальним підприємствам, господарським товариствам, у статутних фондах яких частка держави становить більше 50 відсотків, які відносяться до підприємств паливно-енергетичного комплексу та внесені до Реєстру, дозволяється без отримання додаткових погоджень з державними органами, уповноваженими управляти зазначеними підприємствами, за взаємною згодою, провести реструктуризацію кредиторської та/або дебіторської заборгованості терміном до десяти років з дати укладення відповідних договорів про реструктуризацію заборгованості. У відповідності до норм даного ОСОБА_4 ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго»реструктуризовано заборгованість на послуги теплопостачання юридичним особам на суму 5129299,48 грн. Відповідно до п.10.5 ст.10 ОСОБА_4 України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»реструктуризована заборгованість не підлягає індексації, на неї не нараховується пеня, штрафні та інші фінансові санкції. Таким чином, ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»неправомірно нараховано ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго»пеню, інфляцію, та 3% річних.

ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», позивач у справі, подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.08.2009р. у справі № 19/97-8/64 залишити без змін, а апеляційну скаргу ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго»- без задоволення з підстав правомірності і обґрунтованості рішення. Позивач зокрема відзначив, що договір на реструктуризацію спірної заборгованості між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»та ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго»не укладався, а відтак передбачена законом процедура реструктуризації заборгованості не забезпечена, тому позивач правомірно та у відповідності до чинного законодавства нарахував штрафні санкції. Також, відзначив позивач, норми ОСОБА_4 України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»не забороняють проведення добровільної сплати боргу та не передбачають зупинення нарахування інфляційних та річних на заборгованість, яка не була реструктуризована.

Представники сторін у судовому засіданні підтримали свої доводи та заперечення, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, а також поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, суд встановив наступне.

ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»звернулося до господарського суду з позовом до ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго»про стягнення з нього штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасний розрахунок за поставлений природний газ в сумі 1321486,70 грн., зокрема: 518139,64 грн. пені, 733529,28 грн. інфляційних втрат та 69817,78 грн. річних нарахувань за поставлений природний газ протягом жовтня-грудня 2008 року відповідно до договору № 06/08-1828 БО-15 від 29 вересня 2008р.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 29.09.2008р. між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»(Постачальник) та ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго»(Покупець) був укладений договір № 06/08-1828 БО-15 (а.с.а.с.17-25) поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ, організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

Відповідно до вказаного договору ДК "Газ України" зобов'язався передати відповідачу протягом жовтня-грудня 2008 року природний газ. Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу на протязі жовтня-грудня 2008 року природній газ на загальну суму 12942226,61 грн., що підтверджується актами передачі-приймання від 31.10.2008р., від 30.11.2008р. та від 31.12.2008р. (а.с.а.с.13, 14, 15).

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за поставлений газ здійснюється покупцем в два етапи - перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця, а подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та до 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожитий природний газ здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1, ч.6 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. При цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч.1ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Тобто, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст.11 ЦК України, вони виникають зокрема з договорів (що і є у цьому випадку), тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами цього договору.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Факт вчинення сторонами у справі правочину (поставки газу) не заперечуються ними.

Згідно з ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.174 ГК України Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У порушення умов договору ДП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» несвоєчасно вносило плату за спожитий газ. Остаточний розрахунок по вищевказаних актах передачі-приймання був проведений 19.03.2009р.

Відповідно до п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що в разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору покупець зобов'язується крім суми заборгованості сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу за кожен день прострочення.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1, ч.3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи, що згідно ст. 526, ст.530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору (п.7.2.), у вигляді сплати пені, що за період з 16.12.2008р. по 19.03.2009р. становить 518139,64 грн.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У цьому випадку позивач не пред'являв позовної вимоги в межах цього провадження у даній справі (спору) про стягнення з відповідача збитків; також доказів понесення ним збитків подано не було.

Також, слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

Право зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, надано суду також п.3 ст.83 ГПК України.

Також, суд першої інстанції врахував доводи відповідача про те зокрема, що на даний час у нього відсутнє джерело погашення штрафних санкцій.

Приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення суми нарахованої пені, враховуючи причини виникнення заборгованості, викладені ним у відзиві на позов (а.с.38-56) та листі (а.с.63), а саме: що заборгованість за спожитий природний газ виникла в зв'язку з важким фінансово-економічним станом товариства внаслідок великої дебіторської заборгованості, яка за станом на 01.07.2009р. становить: фізичних осіб - 29844133,94 грн., юридичних осіб - 29089821,37 грн., беручи до уваги повне погашення боргу відповідачем станом на день розгляду справи, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції в тому, що у цьому випадку є можливим на підставі п.3 ст.551 Цивільного кодексу України, п.1ст.233 Господарського кодексу України, п.3.ст.83 ГПК України зменшити розмір пені на 45% від заявленої позивачем і стягнути з відповідача 284976,80 грн. пені.

Суд апеляційної інстанції відзначає зокрема, що зменшуючи розмір пені, судом першої інстанції об'єктивно оцінено, що спірний випадок є винятковим, при цьому виходячи з ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Так, на момент розгляду місцевим господарським судом справи відповідачем заборгованість за поставлений природний газ по договору № 06/08-1828 БО-15 від 29 вересня 2008 року повністю погашено, тобто ступінь виконання у цьому випадку є належним. А також, взято до уваги те, що порушення товариством прийнятих на себе зобов'язань за договором є наслідком збігу ряду причин, зокрема несвоєчасних та неповних проплат населення за спожите тепло та гарячу воду.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.4 ст.232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Крім того, згідно п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що за період з листопада 2008р. по квітень 2009р. (включно) становить 733529,28 грн., а також три проценти річних від простроченої суми, що за період з 11.11.2008р. по 19.03.2009р. становить 69817,78 грн.

Таким чином, за період з листопада 2008р. по квітень 2009р. (включно) розмір інфляційних нарахувань відповідно до правильного розрахунку, зробленого позивачем, становить 733529,28 грн., а також три проценти річних від простроченої суми за період з 11.11.2008р. по 19.03.2009р. (включно) становить 69817,78 грн.

Щодо посилання скаржника на те зокрема, що ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго»внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу і воно бере участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до ОСОБА_4 України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»; відповідно до п.10.1, п.10.5 ст.10 цього Закону ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»неправомірно нараховано ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго»пеню, інфляцію, та 3% річних, то суд апеляційної інстанції відзначає, що такі посилання є безпідставними з огляду на наступне.

У цьому випадку договір на реструктуризацію спірної заборгованості між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»та ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго»не укладався, а відтак передбачена законом процедура реструктуризації заборгованості не забезпечена, тому позивач правомірно та у відповідності до чинного законодавства нарахував відповідачу штрафні санкції. ОСОБА_4 України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»не забороняють проведення добровільної сплати боргу та не передбачають зупинення нарахування інфляційних та річних на заборгованість, яка не була реструктуризована. Включення боржника в реєстр підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до ОСОБА_4 України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», не є достатньою підставою для відмови в позові стосовно стягнення пені, інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих за час прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність рішення суду першої інстанції.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст.ст.43, 32, 33, 34 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ :

1. Залишити рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.08.2009р. у справі № 19/97-8/64 без змін, а апеляційну скаргу ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго»- без задоволення.

2. Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Процик Т.С.

Суддя Дубник О.П.

Суддя Скрипчук О.С.