Постанова

від 23.12.2010 по справі 6/92

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

23.12.10 Справа № 6/92

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Дубник О.П.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.2009р.

у справі № 6/92

за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Івано-Франківськ

до відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства «Плюс Банк», правонаступника АКБ «Прикарпаття», м. Івано-Франківськ

про стягнення коштів

за участю представників:

від позивача -не з'явився;

від відповідача -ОСОБА_4 -представник.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 05.10.2010р., з підстав зазначених у ньому, справу № 6/92 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Процик Т.С., судді Дубник О.П., Скрипчук О.С.

Після внесення змін у склад колегії суддів розгляд справи розпочато заново, заяви про відвід суддів не поступали.

Представнику відповідача права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України роз'яснено. 18.01.2010р. представником відповідача було подано суду апеляційної інстанції письмове клопотання про технічну фіксацію судового процесу. Як вже було зазначено вище, після внесення змін у склад колегії суддів розгляд справи розпочато заново і у судовому засіданні 23.12.2010р. при розгляді справи колегії суддів у складі головуючого судді Процика Т.С., суддів Дубник О.П., Скрипчук О.С. присутнім представником відповідача клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлялось.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.2009р. у цій справі, суддя Грица Ю.І., провадження у справі припинено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що, з поданого в матеріали справи свідоцтва про державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 серія ВОЗ № 078943 від 24.02.2009 року вбачається, що позивач був зареєстрований як підприємець 24.02.2009 року, а як випливає із зібраних у справі доказів та пояснень позивача, спірні правовідносини виникли в 1998році, тобто до такої реєстрації, а тому і не пов'язані із здійсненням ним (господарської) підприємницької діяльності.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.2009р. у справі № 6/92 скасувати як таку, що постановлена з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права, а справу направити в Господарський суд Івано-Франківської області для розгляду по суті.

ВАТ «Плюс Банк», відповідач 1 у справі, подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.2009р. у справі № 6/92 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримала свої доводи та заперечення, викладені у відзив на апеляційну скаргу, а також у поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні, суд встановив наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ВАТ «Плюс Банк»правонаступника АКБ «Прикарпаття»про стягнення суми основного боргу в розмірі 92 331,58 грн., трьох процентів річних у розмірі 276,50 грн., 2677,61 грн. збитків, завданих інфляцією, 1901,73 грн. пені та судових витрат, понесених при розгляді справи.

При прийнятті постанови у цій справі суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції у наступному.

Відповідно до положень статей 32,56,62 Конституції України фізичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

Разом з тим, звернення до суду здійснюється у формі, порядку, випадках передбаченими процесуальним законом.

Так, відповідно до ст.1 ГПК України право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням; у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 21 ГПК України, яка визначає суб'єктний склад сторін, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Таким чином, норми Господарського процесуального кодексу України, не передбачають участі у господарському процесі, зокрема, у позовному провадженні фізичних осіб, що з врахуванням ст. 12 ГПК України та суб'єктного складу сторін, виключає розгляд спору в господарському суді.

Крім того, спільним листом Верховного Суду України та Вищого арбітражного суду України від 20.07.1995 року № 01-8/518а «Щодо визначення підвідомчості цивільних справ та господарських справ» визначено, що за загальним правилом підвідомчість цивільних справ та господарських спорів визначається законодавчими актами України. Однак, у випадку, коли в законодавчих актах підвідомчість спорів визначена нечітко, слід виходити із суб'єктного складу учасників спору, тому господарському суду слід виходити з суб'єктного складу учасників спору та характеру правовідносин, що визначені господарським процесуальним кодексом.

Позов фізичної особи про відшкодування моральної шкоди за своєю правовою природою є цивільно-правовим, підвідомчість якого визначається відповідно до ст. 24 ЦПК України, а способи захисту та право на захист встановлені ст.ст. 16,20 ЦК України.

З поданого в матеріали справи свідоцтва про державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 серія ВОЗ № 078943 від 24.02.2009р. (а.с.67) вбачається, що позивач був зареєстрований як підприємець 24.02.2009 року, а як вбачається із зібраних у справі доказів та пояснень позивача, спірні правовідносини виникли в 1998 році, тобто до такої реєстрації, а тому і не пов'язані із здійсненням ним (господарської) підприємницької діяльності.

У відповідності до ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на положення норм ст.ст.4 3 , 32, 33, 34, 43 ГПК України, скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність ухвали суду першої інстанції.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В :

1. Залишити без змін ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.11.2009 р. у справі № 6/92, а апеляційну скаргу -без задоволення

Головуючий суддя Процик Т.С.

Суддя Дубник О.П.

Суддя Скрипчук О.С.