Ухвала

від 17.09.2015 по справі 2а-6055/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" вересня 2015 р. м. Київ К/9991/69178/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "ТК-3000" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 у справі № 2а-6055/12/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова

до Приватного підприємства "ТК-3000"

про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В :

У травні 2012 року державний податковий орган звернувся до суду із адміністративним позовом про стягнення з Підприємства податкового боргу у сумі 3 220,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги податковий орган послався на наявність у Підприємства заборгованості внаслідок несплати податкових зобов'язань з податку на прибуток. При цьому позивач зазначив про вжиття заходів з погашення податкового боргу - направлення податкової вимоги від 20.10.2011 № 1210, які до задовільного результату не призвели - сума боргу відповідачем погашена не була.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, адміністративний позов задоволено та з Підприємства стягнуто на користь Державного бюджету України податковий борг у розмірі 3 220,00 грн.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування касаційних вимог відповідач зазначив, що згідно з п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги, проте судами не надано належної оцінки відсутності доказів надіслання податкової вимоги платникові податків.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, даний адміністративний позов розглянуто в порядку ст. 183 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки виникнення податкового боргу, про стягнення якого заявлено позовні вимоги, ґрунтується на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що на момент звернення податкового органу до суду за Підприємством обліковується податковий борг у сумі 3 220,00 грн., який виник внаслідок несплати грошового зобов'язання, збільшеного податковими повідомленнями - рішеннями від 05.10.2011 № 0010761501 та від 30.11.2011 № 0015451501. Також судом встановлено, що з метою погашення податкового боргу відповідачу було направлено податкову вимогу від 20.10.2011 № 1210 на суму 2 200,00 грн., яка платнику податків вручена не була у зв'язку з його відсутністю за місцем знаходження. При цьому суд зазначив, що зазначені податкові повідомлення - рішення та податкова вимога Підприємством не оскаржені.

Проте висновок судів про задоволення позовних вимог Державної податкової інспекції є передчасним з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

Згідно приписів п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги.

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Пунктом 59.1 Податкового кодексу України передбачено, що порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 58.3 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо, зокрема, його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Таким чином, наведена норма Кодексу передбачає два альтернативні способи інформування платника про наявність податкового повідомлення-рішення, а саме: - безпосереднє вручення такого рішення під розписку; - надіслання листом з повідомленням про вручення.

При цьому правова конструкція цієї норми жодним чином не визначає черговості або не надає переваг у застосуванні податковим органом будь-якого із зазначених способів. Вживання у наведеному законодавчому приписі сполучника "або" вказує на рівнозначність зазначених способів та можливість використання будь-якого із них за вибором податкового органу.

Власне ж надіслання у розумінні цієї норми передбачає направлення адресатові (платникові) листа з повідомленням про вручення. Тобто для факту надіслання достатньою є передача податковим органом відповідного виду поштової кореспонденції на пошту, тоді як подальше вручення (отримання) адресатом (платником) такого листа є окремою дією, яка не впливає на початок відліку 60-денного строку в порядку п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України.

Правильність такого тлумачення п. 58.3 ст. 53 Податкового кодексу України підтверджується і тим, що цей Кодекс розрізняє поняття "надіслання" та "отримання" без їх ототожнення. Так, у п. 56.18 ст. 56 названого Кодексу виникнення права платника на оскарження рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання пов'язано саме з отриманням такого рішення. Згідно ж із п. 79.2 ст. 79 цього ж Кодексу однією з обов'язкових умов проведення посадовими особами органу державної податкової служби документальної позапланової невиїзної перевірки є, зокрема, надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Крім того, відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ураховуючи викладене, термін "надіслання" податкової вимоги в контексті норми п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України означає відправлення податкової вимоги платникові податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу такого платника податків.

У ході розгляду справи суди не врахували наведені вище приписи законодавства, що згідно зі ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду справи для всебічного і повного вирішення справи судам необхідно з урахуванням приписів п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України дослідити докази надіслання податкової вимоги платникові податків, що є необхідним для правильного розрахунку строку в 60 днів, який повинен минути для реалізації права податкового органу на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому реалізація такого права у часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу - на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства "ТК-3000" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 у справі № 2а-6055/12/2670 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко