Рішення

від 07.07.2011 по справі 5/5007/10/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" липня 2011 р. Справа № 5/5007/10/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Ляхевич А.А.

при секретарі Воробйовій Т.А.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №128-р від 01.07.2011 р.,

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №433 від 07.04.2011 р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Комплектавтодор" (м. Херсон)

до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Житомир)

про стягнення 112540,60 грн.

Приватне підприємство "Комплектавтодор" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення на свою користь з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 112540,60 грн., з яких 82003,80 грн. основного боргу, 8850,79 грн. пені, 5740,27 грн. штрафу, 1267,06 грн. 3% річних, 14678,68 грн. інфляційних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в засіданні суду надав відзив на позовну заяву (а.с.35). У відзиві на позовну заяву ДП "Житомирський облавтодор" ДАК "Автомобільні дороги України" вимоги позивача в частині стягнення 82003,80 грн. заборгованості за поставлений товар та надані транспортні послуги визнає в повному обсязі та просить суд відмовити в частині стягнення штрафних санкцій, у зв'язку з тим, що несвоєчасне погашення заборгованості виникло не з вини відповідача, а внаслідок неналежного фінансування державою та тяжким фінансовим станом підприємства.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2009р. між Приватним підприємством "Комплектавтодор" (продавець) та філією "Новоград-Волинський райавтодор" ДП "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", яка діє підставі Положення про філію та доручення (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №54 (а.с.15-16, специфікація, додаток до договору - а.с.17).

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.1. вищезазначеного договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується виготовити та передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно специфікації до договору. Специфікація до договору - це документ, який повинен містити інформацію щодо назви товару, ціни, кількості, загальної суми товару, умови транспортування. Специфікація складається на підставі прогнозованих об'ємів робіт.

Загальна вартість товару за цим договором складає 98918,40 грн. у т.ч. ПДВ 20% (п.2.1. договору).

Продавець здійснює поставку товару на умовах EXW Херсон (ІНКОТЕРМС 2000) після підписання додатку до договору (п.3.1. договору).

Відповідно до п.3.4. договору продавець, за згодою з покупцем, може виконати транспортування товару зі складу EXW Херсон до складу покупця власним транспортом з оформленням всіх необхідних документів. Покупець зобов'язується сплатити вартість транспортних послуг на підставі документів, що надає продавець. Продавець здійснює поставку кожної партії товару на умовах та в строки, що передбачені додатками до цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, підписуючи додаток №1 до договору від 22.04.2009 р., сторони погодили, що загальна вартість товару, згідно специфікації за замовленням, становить 79432,80 грн.; вартість послуг з транспортування знаків (товару) становить 2571,00 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору №54 від 24.04.2009р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 79432,80 рн., що підтверджується видатковою накладною №144 від 22.04.2009р. (а.с.18), а також надав транспортні послуги на загальну суму 2571,00 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №126 від 22.04.2009р. (а.с.19).

Для проведення відповідачем оплати за поставлений товар та надані транспортні послуги, позивач виставив відповідачу рахунки №143 від 22.04.2009р. та №150 від 22.04.2009р. (а.с.20-21).

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно п.6.1. договору продавець виставляє покупцю рахунок на кожну партію товару та на підставі підписаного між сторонами акту наданих транспортних послуг (в разі транспортування товару транспортом продавця) рахунок на виконані транспортні послуги.

Покупець оплачує рахунки шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця: попередня оплата за товар в обсязі 30% від суми фактичної заявки на кожну партію товару; остаточний розрахунок за отриманий товар та оплату наданих транспортних послуг (якщо транспортування товару здійснювалось транспортом продавця) покупець проводить на протязі 30 днів з дати отримання товару (п. 6.2 договору купівлі-продажу №54 від 22.04.2009 р.).

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу не виконав, розрахунки з позивачем не провів, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за отриманий товар та транспортні послуги в сумі 82003,80 грн.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 82003,80грн. підтверджується відповідачем, про що свідчить, зокрема, акт звірки взаємних розрахунків, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками підприємств (а.с.52).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

На час розгляду справи, відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості перед позивачем в сумі 82003,80 грн., натомість, довідка позивача за №144-р від 07.07.2011 р., свідчить про те, що борг відповідача перед позивачем станом на час розгляду справи не погашений.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 82003,80 грн. основного боргу є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 8850,79 грн. пені, 5740,27 грн. штрафу, 1267,06 грн. 3% річних, 14678,68 грн. інфляційних.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних, господарський суд враховує наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 8.1 договору №54 від 22.04.2009р. сторони погодили, що у випадку порушення зобов'язань, що виникають з цього договору, винна сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) законодавством. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Відповідно до п.8.5. договору, в разі затримки оплати покупцем, покупець, за вимогою продавця, сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% за кожен день прострочення від вартості не сплачених отриманих товарів чи послуг, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Пунктом 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із ст. 3 зазначеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку пені, пеню розраховано позивачем з урахуванням вищезазначених вимог законодавства, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 8850,79 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті за отриманий товар на суму 79432,80 грн. та за надані, згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №126 від 22.04.2009р., транспортні послуги на суму 2571,00 грн., у відповідності до п.8.5 договору купівлі-продажу №54 від 22.04.2009р., позивачем нараховано відповідачу штраф в сумі 5740,27 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, господарський суд вважає його обґрунтованим, а вимоги про стягнення з відповідача 5740,27 грн. штрафу правомірними, оскільки відповідачем допущено прострочення оплати товару та наданих послуг понад 30 днів.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Згідно розрахунку позивача, який наведено у позовній заяві, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1267,06 грн., зокрема нарахованих в сумі 1155,30 грн. за період з 23.05.2009р. по 08.06.2011р. на суму 79432,80 грн. (заборгованість за поставлений товар) та в сумі 111,76 грн. за період з 09.06.2009р. по 08.06.2011р. на суму заборгованості 2571,00 грн. (заборгованість за надані транспортні послуги).

Перевіривши наведений позивачем розрахунок 3% річних, господарський суд вважає його обґрунтованим, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1267,06 грн. 3% річних - такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування інфляційних, господарський суд встановив, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 14678,68 грн. інфляційних є правомірними та підлягають задоволенню.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На час прийняття рішення у справі, відповідач свої договірні зобов'язання перед позивачем не виконав, суму основного боргу визнав, доказів сплати боргу не подав.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Заперечення відповідача суд не приймає до уваги як такі, що не грунтуються на чинному законодавстві та суперечать умовам укладеного між сторонами договору. Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно, посилання відповідача не є підставою для звільнення його від відповідальності та відмови у позові щодо стягнення штрафних санкцій.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, у відповідності до вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (10003, Житомирська область, м.Житомир, вул.Перемоги, 75, ідентифікаційний код 32008278) на користь Приватного підприємства "Комплектавтодор" (73034, Херсонська область, м.Херсон, Миколаївське шосе, 5 км., ідентифікаційний код 14113570):

- 82003,80 грн. основного боргу,

- 8850,79 грн. пені,

- 5740,27 грн. штрафу,

- 1267,06 грн. 3% річних,

- 14678,68 грн. інфляційних,

- 1125,40 грн. витрат по сплаті державного мита,

- 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ляхевич А.А.

Повний текст рішення підписано 11 липня 2011 р.

віддрук.прим.:

1- до справи

2,3 - сторонам (прост.)