Рішення

від 07.07.2011 по справі 5/5007/9/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" липня 2011 р. Справа № 5/5007/9/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Ляхевич А.А.

при секретарі Воробйовій Т.А.

за участю представників сторін

від позивача : ОСОБА_1 - за довіреністю від 23.06.2011 р.,

від відповідача : не з"явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Тайл" (м.Київ)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (с. Піщів Новоград - Волинського району)

про стягнення 3399,40 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на свою користь 3399,40 грн., з яких 3109,68 грн. основного боргу, 147,90 грн. пені, 28,63 грн. 3% річних, 113,19 грн. інфляційних.

В засіданні суду представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач - СПД ОСОБА_2 в судове засідання не з"явився, свого представника для участі у справі не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення рекомендованого листа з ухвалою суду про порушення провадження у справі (а.с.26).

Своїм правом подати письмовий відзив на позовну заяву відповідач також не скористався.

За таких обставин та з урахуванням положень ст.75 ГПК України, нез"явлення в судове засідання відповідача та неподання ним відзиву позовну заяву, не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 16 грудня 2010 р. між сторонами у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "Голден Тайл" (постачальник) та підприємцем ОСОБА_2 (покупець) укладено договір поставки №91/10 (а.с.7-10), за яким постачальник зобов"язується передати клей марки ГТ11 (товар) у власність покупця, а покупець зобов"язується прийняти та оплатити вказаний товар на умовах даного договору. Для уникнення яких-небудь сумнівів або неоднозначного трактуваня умов даного договору, сторони спеціально вказують, що в даному договорі під терміном товар слід розуміти ту чи іншу партію товару (п.1.1. договору).

У відповіності до п.2.1. договору, постачальник здійснює поставку товару в найменуваннях, погоджених сторонами та зазначених у специфікаціях, які додаються до даного договору та є невід"ємною його частиною. Кількість товару визначається шляхом її зазначення покупцем в заявці та акцептування такої заявки постачальником.

Орієнтовна кількість товару, яку покупець має намір придбати на протязі одного календарного року складає від 84 шт. до 1008 шт. (п.2.2. договору).

Ціна за одиницю товару визначається в гривні України та вказується у специфікаціях, які є невід"ємною частиною договору (п.3.1. договору).

За змістом п.3.2. договору, ціна товару може бути змінена постачальником в односторонньому порядку, зокрема, у випадку зміни собівартості товару та/або кон'юктури ринку.

Відповідно до п.4.1. договору, покупець сплачує ціну за товар (оплачує вартість поставленої партії товару) на протязі 30 календарних днів з дня передачі постачальником товару покупцю. День (календарна дата) передачі товару покупцю відображається в накладній (документі на перевезення вантажу). Специфікацією та/або додатковою угодою до даного договору можуть бути встановлені додаткові та інші умови оплати.

Змістом п.6.1. договору визначено умови поставки товару по даному договору, зокрема, зобов"язання постачальника передати товар покупцю вважається виконаним в момент, коли постачальник надав такий товар у розпорядження покупця на площі свого підприємства (ЕХW за Міжнародними правилами Інкотермс). Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару покупцю або перевізнику, що підтверджується у випадку прийняття товару покупцем на території (складі) постачальника - видатковою накладною.

Згідно п.6.4. договору, поставка товару по даному договору здійснюється партіями на підставі отриманих та акцептованих постачальником заявок від покупця. Факт акцепта заяви постачальником підтверджується відповідним рахунком або повідомленням покупця шляхом факсимільного зв"язку або електронної пошти або виставленням постачальником для покупця рахунку на оплату товару.

Як встановлено судом з пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні, заявка на матеріали направляється письмово, або приймається в усній формі. Представник позивача пояснив, що специфікації на кожну поставку товару немає. Фактично, специфікація замінюється рахунком, згідно якого бронюється товар. При цьому, зауважив, що при безпосередній поставці ціна може змінюватись, підписом отримувача засвідчується фактична поставка товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав відповідачу товар на загальну суму 3109,68 грн., що підтверджується накладною №РоДЦ-1611 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 29.12.2010 р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії 12 ААВ №118901 від 29.12.2010 р. (а.с.11,12).

При цьому, щодо зазначенння у накладній №РоДЦ-1611 від 29.12.2010 р. підставою видачі товару договору №RV-0000048 від 29.12.2010 р. позивачем надано письмові пояснення (а.с.29). Зокрема, в поясненнях зазначено, що видаткові накладні формуються встановленою на підприємстві програмою 1-С, яка автоматично присвоює номер договору контрагенту, в результаті чого у видатковій накладній від 29.12.2010 р. №РоДЦ-1611 вказано електронний договір №RV-0000048 від 29.12.2010 р. Електронний договір може не співпадати з датою та номером фактично укладеного договору, при цьому, електронні договори не впливають на фактичну нумерацію договорів, які укладаються підприємством.

Господарським судом прийнято до уваги пояснення позивача з даного приводу, а також, враховується, що в даній накладній посилання на рахунок фактуру №РоДЦ-2065 (а.с.32), в якому погоджено продукцію, що її мав намір придбати відповідач (клей ГТ1125 та клей ГТС725), яка, в свою чергу, повністю відповідає товару, що є предметом купівлі-продажу між сторонами за договором №91/10. При цьому, згідно пояснень представника позивача, інших договорів з приводу купівлі-продажу клеїв (та/або клеєвмістних сухих сумішей) між сторонами у справі не укладалось.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконав свої зобов"язання за договором №91/10 від 16.12.2010 р., здійснивши поставку товару на суму 3109,68 грн. за накладною від 29.12.2010 р.

В свою чергу, відповідач не виконав у передбаченому договором порядку свого зобов"язання з оплати придбаного товару.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між сторонами є правовідносинами з купівлі-продажу товару.

Як передбачено ч.1,2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту ст.538 Цивільного кодексу України вбачається, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.2, ч.4 ст.538 ЦК України).

У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не оплатив отриманий від позивача товар своєчасно та у повному обсязі, у зв"язку з чим заборгованість станом на час розгляду справи становить 3109,68 грн. (згідно довідки позивача за вих.№07/07 від 07.07.2011 р., а.с.30). Враховуючи викладене, позов щодо стягнення з відповідача суми основного боргу є обгрунтованим та підлягає задоволенню господарським судом.

Таким чином, згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов"язань за договором №91/10.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до зазначеної норми позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 28,63 грн. 3% річних, нарахованих на суму боргу за період з 29.01.2011 р. по 20.05.2011 р. та 113,19 грн. інфляційних, нарахованих на суму боргу за період з лютого 2011 року по квітень 2011 року.

Перевіривши розрахунок позивача, господарський суд встановив його правомірність, відповідність обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому, позов щодо стягнення 28,63 грн. 3% річних та 113,19 грн. інфляційних також підлягає задоволенню.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.2. договору передбачено, що у випадку порушення погоджених сторонами строків оплати, покупець сплачує постачальнику неустойку (пеню) у розмірі двох облікових ставок НБУ, діяючих в період прострочки, від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочки.

Згідно позовної заяви позивачем нараховано пеню за період з 29.01.2011 р. по 20.05.2011 р. (розрахунок, а.с.18), в сумі 147,90 грн. Судом встановлено, що заявлені позивачем вимоги в цій частині є повністю обгрунтованими та мають бути задоволені.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає задоволенню у повному обсязі.

З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3109,68 грн. основного боргу, 147,90 грн. пені, 28,63 грн. 3% річних та 113,19 грн. інфляційних.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (11733, Житомирська область, Новоград-Волинський район, с.Піщів, вул.Зарічна,29, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Тайл" (03067, м.Київ, вул.Машинобудівна,50, ідентифікаційний код 33735953):

- 3109,68 грн. основного боргу;

- 147,90 грн. пені;

- 28,63 грн. 3% річних;

- 113,19 грн. інфляційних;

- 102,00 грн. витрат з державного мита;

- 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ляхевич А.А.

Повний текст рішення підписано 12.07.2011 р.

віддрук.прим:

1 - до справи

2 - позивачу (прост.)

3 - відповідачу (рекоменд.з повід.)