Постанова

від 14.06.2010 по справі 18/356-ап-9/144/07-ап-11/401/08-ап

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.06.10 № 18/356-АП-9/144/07-АП-11/401/08-АП

суддя Гончаренко С.А.

10 год. 29 хв.

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий -суддя Гончаренко С.А.,

при секретарі судового засідання -Вака В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовом: Закрите акціонерне товариство В«Запорізький оліяжиркомбінатВ» (вул. Харчова,3, м. Запоріжжя, 69014)

до відповідача: Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (пр. Леніна,190-А, м. Запоріжжя, 69035)

у присутності представників:

позивача: ОСОБА_1 -дов. № 3598/16 від 25.09.2009р.;

ОСОБА_2 -дов. № 8/16 від 04.01.2010р.;

відповідача: ОСОБА_3 -дов. б/н від 31.03.2010р.

про: визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду Запорізької області надійшов адміністративний позов закритого акціонерного товариства В«Запорізький оліяжиркомбінатВ» про скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі №0000611314/1 від 26.08.2005р. та №0000671314/1 від 26.08.2005р.

10.10.2005р. на підставі ст. ст. 104-107 і п. 6 розділу VІІ В«Прикінцеві та перехідні положенняВ» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України В«Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства УкраїниВ» від 06.10.2005р. № 2953-І V ) відкрито провадження в адміністративній справі і призначений судовий розгляд.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.02.2006р. провадження у справі зупинялось до набрання чинності судовим рішенням у справі №18/360-АП, за позовом ЗАТ В«Запорізький оліяжиркомбінатВ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000581314/0 від 23.06.2005р.

Розпорядженням голови господарського суду Запорізької області № 909 від 27.05.2008р. справа №18/356-АП-9/144/07-АП передана на розгляд судді Гончаренко С.А.

Постановою господарського суду Запорізької області від 29.10.2007р. по адміністративні справі №18/360-АП-13/452/07-АП позовні вимоги ЗАТ В«Запорізький оліяжиркомбінатВ» задоволені, визнано нечинним податкове повідомлення -рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі №0000581314/0 від 23.06.2005р.

Рішенням Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду постанова від 29.10.2007р. залишена без змін, апеляційна скарга без задоволення.

З метою витребування додаткових доказів, що мають істотне значення для вирішення спору, всебічного та об'єктивного розгляду справи, а також для надання можливості сторонам нормативно та документально обґрунтувати свої доводи і заперечення в судовому засіданні оголошувались перерви.

Позивач не згоден з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, якими йому донараховано податок на додану вартість в сумі 976705,68 грн. (651137,12 грн. за основним платежем та 325568,56 грн. за штрафними санкціями) та зменшено суму бюджетного відшкодування на 2227,00 грн.

Не погоджується з висновком податкового органу, який базується на тому, що різниця між ціною придбання та продажу продукції не може бути включена до складу валових витрат у зв'язку з тим, що вона не пов'ячзаня з веденням господарської діяльності підприємства, так як збиткова операція продажу не направлена на отримання доходу.

Стверджує, що сировина отримана від ТОВ В«ОптімусВ» та ТОВ В«ФортексВ» придбавається та використовується ним у власному виробництві продукції, а не для перепродажу іншим суб'єктам господарювання, зокрема ТОВ В«Торговий дім В«ОліяжиркомбінатВ» . Продаж позивачем олії соняшникової нерафінованої в адресу ТОВ В«Торговий дім В«ОліяжиркомбінатВ» проводиться із його власної виробітки. При проведенні перевірки податковий орган не досліджував рух сировини, і це в свою чергу, призвело до неправомірних висновків та безпідставних донарахувань податкових зобов'язань.

Вважає, що податковий орган безпідставно ототожнює поняття В«господарська діяльністьВ» та В«господарська операціяВ» . На отримання доходу повинна бути направлена господарська діяльність в цілому, а не окрема господарська операція.

Обов'язковою умовою для віднесення вартості придбаних товарів до складу валових витрат є їх (товарів) подальше використання у власній господарській діяльності.

Посилаючись на пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР стверджує, що сума витрат на придбання (виготовлення) продукції є витратами пов'язаними з веденням господарської діяльності підприємства і в повному обсязі повинна включатись до складу валових витрат.

Позивач наполягає на тому, що ним правомірно віднесено до складу валових витрат, витрати на суму 3101630 грн. та до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 620326 грн.

Крім того, позивач не погоджується з висновками Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі щодо безпідставності завищення суми податкового кредиту за лютий, червень, серпень, вересень, листопад 2003р. та квітень, травень, червень, жовтень, грудень 2004р. на суму 33038,12 грн. по податковим накладним ЗЦЕМ ВАТ В«ЗапоріжжяобленергоВ» , ЗАТ ім. Котовськом, АТ В«Рем будтрест, ПСМ В«Дезінфекційний СоюзВ» , в яких не зазначені ціна продажу та кількість (обсяг, об'єм) товару. Стверджує, що зазначені податкові накладні не можуть мати кількість та ціну продажу одиниці продукції, оскільки вони виписані на виконання позивачем послуг по перетокам реактивної енергії, послуг з подачі та прибирання вагонів, будівельних робіт та послуг по дезінфекції пустих зерносховищ.

Відповідач проти адміністративного позову заперечує, вважає висновки, щодо порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР викладені в акті перевірки, обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення такими, що відповідають нормам діючого законодавства. Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

У судовому засіданні, яке відбулось 15.02.2010р. відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заявлене клопотання вмотивоване відкриттям Вищим адміністративним судом України провадження за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову Господарського суду Запорізької області від 29.10.2007р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2008р. у справі № 18/360-АП-13/425/07-АП.

Дане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного. цивільного, господарського чи кримінального судочинства, -до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Відповідно до вимог ч. 3 та 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи, а ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирають законної сили з моменту проголошення.

Прийняття до розгляду касаційної скарги Відповідача та відкриття касаційного провадження за такою скаргою не свідчить про втрату законної сили оскаржуваними судовими рішеннями або про зупинення їх дії, оскільки Кодексом адміністративного судочинства України такі наслідки відкриття касаційного провадження не передбачені.

Таким чином, постанова господарського суду Запорізької області від 29.10.2007р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2008р. у справі № 18/360-АП-13/425/07-АП набрали законної сили 08 вересня 2008 року.

Ухвалою від 14.12.2009р. у даній справі провадження у справі зупинялось саме до набрання чинності судового рішення у справі № 18/360-АП, а відтак законні підстави для задоволення клопотання Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі та зупинення провадження у справі відсутні.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши додатково надані докази та вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступні обставини:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі проведена планова комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ В«Запорізький оліяжиркомбінатВ» за період з 01.01.2003р. по 31.03.2005р.

За наслідками перевірки був складений акт № 28/23-2/00373847 від 17.06.2005р., в якому встановлені порушення Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР:

- пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 - завищення податкового кредиту на суму 620326 грн. -при реалізації товарів за цінами, нижчими ніж ціни придбання;

- пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 та пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 -завищення податкового кредиту на суму 33038,12 грн. - ПДВ по податковим накладним, в яких не зазначена ціна продажу та кількість (обсяг, об'єм) товару.

На підставі акту перевірки податковим органом 23.06.2005р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000611314/0, яким донараховано податкові зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1306728,24 грн. (в т.ч. за основним платежем - 653364,12 грн. та за штрафними санкціями - 653364,12 грн.).

Не погодившись даним рішенням податкового органу позивач оскаржив його в адміністративному порядку до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі.

26.08.2005 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі прийнято рішення №5743/10/13-37-010, яким скасоване податкове повідомлення-рішення №0000611314/0 від 23.06.2005р. в частині штрафних санкцій, застосованих з посиланням на пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. у сумі 326682,06 грн. У зв'язку з тим, що заявлена до відшкодування сума ПДВ за грудень 2004р. у розмірі 2227,00 грн. на момент перевірки підприємства не відшкодована, зменшено на 2227 грн. суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість і штрафної санкції на суму 1113,50 грн., визначених у податковому повідомленні-рішенні СДПІ від 23.06.2005р. №0000611314/0.

У відповідності до прийнятого рішення про результати розгляду скарги, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі складено та надано ЗАТ В«Запорізький оліяжиркомбінатВ» :

- податкове повідомлення - рішення № 0000611314/1 від 26.08.2005р. на зміну раніше нарахованої суми податкового зобов'язання. Відповідно до пп. 6.4.1 п. 6.4 та п. 6.5 ст. 6 Закону України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., податкове повідомлення-рішення № 0000611314/0 від 23.06.2005р -вважається відкликаним;

- податкове повідомлення-рішення № 0000671314/1 від 26.08.2005р., яким визначену суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 2227,00 грн.

Таким чином, на підставі акту документальної перевірки, ЗАТ В«Запорізький оліяжиркомбінатВ» донараховано податок на додану вартість на загальну суму 976705,68 грн.(у т.ч. за основним платежем 651137,12 грн., за штрафними санкціями 325568,56 грн.) та зменшена сума бюджетного відшкодування з ПДВ на 2227,00 грн.

Перевіркою встановлено, що в порушення пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, підприємством завищено податковий кредит на суму 620326 грн. в тому числі:

- за квітень 2003 року на суму 579756 грн.

- за серпень 2004 року на суму 40570 грн.

Перевіркою правильності віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по придбаних товарно-матеріальних цінностях (товарах, роботах, послугах) встановлено, що у квітні 2003 року позивачем проведено закупівлю товарів у ТОВ В«ОптімусВ» олію соняшникову нерафіновану в кількості 5960,116 ти по ціні 1902,30 грн. за тону на суму 11337929 грн. (ПДВ 2227586 грн.). Передано на переробку придбаної олії 0,831 тн на суму 1581 гри. В цей же період олія соняшникова нерафінована розподілена на 2 види: олія соняшникова гідропресована в кількості 4806,154 ти на суму 9142747 гри. та олія гідроекстракційна в кількості 1153,131 тн на суму 2193601 грн. Із цієї кількості передано на переробку 879,944 тн на суму 1673917 грн.

Далі перевіркою встановлено, що залишок вищезазначеного товару у кількості 5079,341 тн позивачем реалізовано ТОВ В«Торговий будинок В«ОліяжиркомбінатВ» по ціні 1331,60 гри. за тону на суму 6763650 грн. (ПДВ 1352730 грн.)

Так, придбана продукція придбана по 1902,30 грн. за тону, а реалізована по 1331,60 грн. за тону. Тобто відбулася реалізація за цінами, що були нижче ціни придбання, що призвело до отримання негативного фінансового результату. Отже, при реалізації вказаних товарів за цінами нижчими ніж ціна придбання цього товару, отримано негативний результат -збиток у розмірі 2898780 грн. (ПДВ 579756 грн.).

Далі, при визначенні правомірності формування податкового кредиту по придбаних товарах (роботах, послугах) встановлено, що у липні 2004 року позивачем проводиться закупівля товарів у ТОВ В«ФорексВ» - олії соняшникової в кількості 2700 тн по ціні 2300,00 грн. за тону на суму 6210000,00 грн. (ПДВ 1242000,00 грн.) та шроту соняшникового у кількості 700 тн по ціні 575,50 грн. за тону на суму 402850,00 грн. (ПДВ 80 570 три.)

У серпні 2004р. підприємством проведено розподіл отриманої від ТОВ В«ФорексВ» олії соняшникової на 2 види: олія соняшникова нерафінована у кількості 727,35 тн , на суму 1672905,00 гри. та олія соняшникова гідропресована у кількості 1972,65 тн . на суму 4537095,00 грн.

Перевіркою встановлено, що ЗАТ В«Запорізький оліяжиркомбінатВ» у серпні 2004 р. продав ТОВ В«Торговий будинок В«ОліяжиркомбінатВ» отриману від ТОВ В«ФорексВ» та розподілену на види олію та шрот по ціні нижче придбання, а саме олію соняшникову у кількості 2700 тн по ціні 2225,00 грн. за тону на суму 6007500,00 (ПДВ 1201500,00 гри.) та шрот соняшниковий у кількості 700 тн по ціні 575,00 грн. за тону на суму 402500,00 грн. (ПДВ 80500,00 грн.).

Отже при реалізації вказаних товарів за цінами нижчими ніж ціни придбання отримано негативний фінансовий результат -збиток у розмірі 202850,00 грн. (ПДВ 40570,00 грн.).

Також, при проведенні перевірки встановлено, що податкові накладні, що виписані ЗЦЕМ ВАТ В«ЗапоріжжяобленергоВ» . ЗАТ ім. Котовського , АТ В«Рем будтрестВ» та ПСП В«Дезінфекційний СоюзВ» , за якими позивач у період з лютого 2003 року по грудень 2004 року відносив до податкового кредиту суми податку на додану вартість, не відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР.

Не можна погодитись з вказаними висновками перевіряючих Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, виходячи з наступного:

Постановою господарського суду Запорізької області від 29.10.2007р. у справі № 18/360-АП-13/452/07-АП, залишеною в силі ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2008р., позовні вимоги ЗАТ В«Запорізький оліяжиркомбінатВ» задоволені, визнане нечинним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі №0000581314/0 від 23.06.2005р.

При цьому, у зазначені постанові висновки СДПІ про завищення валових витрат в розмірі 3101630,00 грн. визнані помилковими, так як сировина, отримана від ТОВ В«ОптімусВ» та ТОВ В«ФорексВ» придбавалася та використовувалась ЗАТ В«Запорізький оліяжиркомбінатВ» у власному виробництві продукції, а не для перепродажу іншим суб'єктам господарювання, зокрема ТОВ В«Торговий дім В«ОліяжиркомбінатВ» , як зазначає відповідач в акті перевірки.

Також спростовано твердження Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про те, що підприємство не мало наміру використовувати продукцію у власній господарській діяльності, оскільки в Статуті підприємства передбачений такий вид діяльності, як оптова торгівля продукцією. Безпосередньо сам продаж і є підтвердженням того, що ЗАТ В«Запорізький оліяжиркомбінатВ» використовувало цю продукцію у власній господарській діяльності.

Відповідно до частини 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що оскільки ЗАТ В«Запорізький оліяжиркомбінатВ» правомірно віднесло до складу валових витрат, витрати на суму 3101630,00 грн. (і це підтверджено судовим рішенням, яке набрало чинності), віднесення до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 620326,00 грн. відбулось також правомірно.

Стосовно завищення суми податкового кредиту на суму 33038,12 грн. по податковим накладним, в яких не зазначені ціна продажу та кількість (обсяг, об'єм) товару, слід зазначити наступне.

Підставою для нарахування зазначених зобов'язань з податку на додану вартість був висновок відповідача щодо порушення вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , що полягало у віднесенні до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, які на думку податкового органу, заповнені з порушенням вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР.

Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР одним із реквізитів податкової накладної є опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм) та ціна поставки без врахування податку.

Однак, слід відмітити, що окремі операції, як в даному випадку, мають лише грошову форму вимірювання, а тому вказані реквізити об'єктивно зазначені в податковій накладній бути не можуть.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, податкові накладні, які відповідач вважає заповненими з порушенням зазначеної вимоги, були виписані на роботи/послуги, що фактично мають лише грошову форму вимірювання та не мають інших показників.

Виходячи із приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, тільки відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Відсутність у податкових накладних хоча б одного з реквізитів, встановлених пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону, не можна розглядати як виключну підставу для висновку про відсутність у платника податку права на формування податкового кредиту зі сплачених сум податку на додану вартість. Характер наявних в ній недоліків не є таким, що позбавляє накладну сили звітного податкового і одночасно розрахункового документу, на підставі якого формується податковий кредит.

Відсутність вини позивача виключає покладення на нього відповідальності.

Отже, відсутність відповідних реквізитів податкових накладних викликана об'єктивними причинами, а саме характеристиками зазначених у них товарів (робіт, послуг).

Відтак, такі податкові накладні слід вважати оформленими належним чином.

При цьому, фактичне здійснення господарських операцій, за наслідками яких було виписано спірні податкові накладні, та їх підтвердження іншими документами відповідачем не заперечується.

За таких умов господарський суд вважає, що спірні податкові накладні оформлені з дотриманням вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, а у ЗАТ В«Запорізький оліяжиркомбінатВ» відсутнє порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону при включенні сум ПДВ, що зазначені у спірних податкових накладних до складу податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Вимоги позивача законні, обґрунтовані і підтверджуються зібраними в справі доказами.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 94, 158 - 163, п. 6 розділу VІІ В«Прикінцеві та перехідні положенняВ» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України В«Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства УкраїниВ» від 06.10.2005р. №2953-І V ), -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі №0000611314/1 від 26.08.2005р. та №0000671314/1 від 26.08.2005р. з податку на додану вартість.

Присудити до стягнення з Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства В«Запорізький оліяжиркомбінатВ» (вул. Харчова,3, м. Запоріжжя, 69014, ЄДРПОУ 00373847) документально підтверджені судові витрати.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя С.А.Гончаренко

В засіданні 14.06.2010р. оголошена вступна і резолютивна частини постанови. Постанова в повному обсязі складена і підписана 21.06.2010р.