Постанова

від 21.07.2010 по справі 23/751/06-ап-3/171/09-ап-11/181/10-ап

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.07.10 № 23/751/06-АП-3/171/09-АП-11/181/10-АП

суддя Гончаренко С.А.

15 год. 26 хв.

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий -суддя Гончаренко С.А.,

при секретарі судового засідання -Вака В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю В«Индустрія-БВ» (АДРЕСА_1, 69037)

до відповідача: Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (вул. Перемоги, 14, м. Запоріжжя, 69001)

у присутності представників :

позивача: ОСОБА_1 -дов. б/н від 03.03.2009р.;

ОСОБА_2 -дов. б/н від 24.06.2010р.;

відповідача: ОСОБА_3 -дов. № 2/10-014 від 11.01.2010р.

про: скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду Запорізької області звернулось ТОВ В«Индустрія-БВ» з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Орджонікідзевської ДПІ м. Запоріжжя рішень №0000302302/0/12183 від 06.04.2006р., №0000312302/0/12182 від 06.04.2006р., №0000312302/1/20448 від 08.06.2006р., №0000302302/1/20449 від 08.06.2006р., №0000302302/2 від 23.08.2006р., №0000312302/2 від 23.08.2006р., 38029 №0000312302/3 від 02.11.2006р., 38030 №0000302302/3 від 02.11.2006р.

Ухвалою суду від 08.11.2006р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд. В судовому засіданні оголошувалась перерва.

Ухвалою від 29.11.2006р. провадження у справі було зупинено до розгляду судовою колегією з цивільних справ Верховного Суду України касаційної скарги ДПІ у Святошинському районі м. Києва, поданої на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19.01.2006р. по справі №22-9266, якою скасовано рішення Святошинського районного суду м. Києва про скасування державної реєстрації та визнання недійсними установчих документів ПП В«УкрРесурсПромВ» від моменту реєстрації та визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ,

На підставі розпорядження в.о. голови господарського суду Запорізької області № 414 від 03.06.2009р., ухвалою від 03.06.2009р. справа прийнята до розгляду даним складом суду, у зв'язку з усуненням обставин, що обумовили зупинення провадження у справі, провадження у справі було поновлено.

З метою витребування додаткових доказів, що мають істотне значення для вирішення спору, всебічного та об'єктивного розгляду справи, а також для надання можливості сторонам нормативно та документально обґрунтувати свої доводи і заперечення в судовому засіданні оголошувалась перерва, за клопотанням позивача розгляд справи відкладався.

Позивач підтримав адміністративний позов у повному обсязі, з підстав, зазначених у позові. Вважає, що включення до складу валових витрат сум, зазначених у накладних виданих ПП В«УкрРесурсПромВ» зроблено згідно діючого законодавства, що спростовує висновки контролюючого органу про заниження податку на прибуток за період IV кварталі 2004р. - 30.09.2005р. на суму 834027,58 грн.

Також позивач не погоджується з висновками відповідача щодо порушень Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» на підставі яких, контролюючий орган зменшив податковий кредит з податку на додану вартість на суму 813521,00 грн. у зв'язку з недійсністю податкових накладних ПП В«УкрРесурсПромВ» та дослідженням підприємств з ознаками В«фіктивностіВ» по ланцюгам постачання. Просить позов задовольнити.

Відповідач не визнає адміністративний позов у повному обсязі, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки такими, що відповідають дійсним обставинам справи та діючому законодавства.

Просить у задоволенні адміністративного позову ТОВ В«Индустрія-БВ» до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень №0000302302/0/12183 від 06.04.2006р., №0000312302/0/12182 від 06.04.2006р., № 0000312302/1/20448 від 08.06.2006р., №0000302302/1/20449 від 08.06.2006р., № 0000302302/2 від 23.08.2006р., №0000312302/2 від 23.08.2006р., 38029 № 0000312302/3 від 02.11.2006р., 38030 №0000302302/3 від 02.11.2006р. відмовити.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши додатково надані докази та вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступні обставини:

ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства товариства з обмеженою відповідальністю В«Индустрия-БВ» за період з 12.08.2003р. по 30.09.2005р. за результатами якої складено акт №48/23-02-32607647 від 27.03.2006р.

Перевіркою встановлено:

порушення п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємств № 283/97 від 22.05.1997р., внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 490 тис. грн.;

порушення п. 1.8 ст. 1; пп. 7.2.1, 7.2.4 п. 7.2; пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4; пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 813521 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000302302/0 від 06.04.2006р. ТОВ В«Индустрия-БВ» було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 766950 грн. (у т.ч. 348300 грн. - основний платіж; 418650 грн. - штрафні санкції).

Податковим повідомленням-рішенням № 0000312302/0 від 06.04.2006р. ТОВ В«Индустрия-БВ» було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1276573 грн. (у т.ч. 813521 грн. - основний платіж, 463052 грн. - штрафні санкції).

За результатами адміністративного оскарження були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000312302/1/20448 від 08.06.2006р., №0000302302/1/20449 від 08.06.2006р., №0000302302/2 від 23.08.2006р., №0000312302/2 від 23.08.2006р., 38029 №0000312302/3 від 02.11.2006р., 38030 №0000302302/3 від 02.11.2006р. якими позивачу визначені податкові зобов'язання по податку на прибуток в сумі 725750 грн. (в т.ч. 348300 грн. -основний платіж та 377450 грн. -штрафні (фінансові) санкції) та зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 666022,50 грн. (в т.ч. 444015 грн. -основний платіж та 222007,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

В ході перевірки встановлено порушення вимог п. 5.1. пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» від 22.05.1997р. №283/97-ВР зі змінами і доповненнями, а саме: В«Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.В»

Позивач безпідставно відніс до складу валових витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими документами, а саме: Позивач до складу валових витрат включив, витрати пов'язані з придбанням товару у ПП В«УкрРесурсПромВ» (іпн 325308726577) згідно договорів постачання № 25/11-04 від 25.11.2004р. та № 22/12-04 від 22.12.2004р. на загальну суму 955428,52 грн., у тому числі по періодах:

2004 рік: 4 квартал 2004р. - 897173,50 грн.

2005 рік: 1 квартал 2005 року - 58254,75 грн.

Позивач здійснював фінансово-господарські взаємовідносини з ПП В«УкрРесурсПромВ» на підставі договорів поставки від 25.11.2004р. № 25/11-04. від та 22.12.2004р. № 22/12-04, що були укладені між зазначеними сторонами і підписані директором Позивача ОСОБА_4 з однієї сторони і директором ПП В«УкрРесурсПромВ» ОСОБА_5 з другої сторони, який на момент підписання договорів мав прізвище -Стоборов.

У зв'язку з тим, що підпис на первинних документах було здійснено посадовою особою ПП В«УкрРесурсПромВ» за прізвищем, яке було фактично змінено, ці первинні документи не можна вважати документами, що підтверджують здійснення господарської діяльності.

Господарський суд не погоджується з таким висновком перевіряючих, виходячи з наступного:

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, В«Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльностіВ» .

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, в редакції Закону України 22.05.1997р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, В«До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В ході своєї фінансово-господарської діяльності ТОВ В«Индустрія-БВ» віднесло до валових витрат витрати, пов'язані з придбанням товару у ПП В«УкрРесурсПромВ» , згідно договорів постачання № 25/11-04 від 25.11.2004р. та №22/12-04 від 22.12.2004р. та на підставі товарних накладних, які засвідчували перехід права власності на товарно-матеріальні цінності. В акті перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя не заперечує, що до перевірки надані первинні документи, на підставі яких було зроблено запис у регістрах бухгалтерського обліку, на даних якого базується податковий облік.

Фактичне виконання договору, як і правомірність валових витрат може підтверджуватись наступними документами первинного обліку:

- видатковою накладною;

- актом прийому-передачі;

- платіжним дорученням на сплату вартості товару.

Наявність хоча б одного з названих документів, як документа первинного обліку, надає право на віднесення сум, зазначених у ньому, до валових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що ПП В«УкрРесурсПромВ» в період господарських відносин з позивачем було належним чином зареєстровано, мало повний обсяг цивільної дієздатності, що передбачає складання документів первинного обліку. а твердження відповідача про недійсність таких документів, виданих позивачу, з посиланням на відсутність заяви засновника ПП В«УкрРесурсПромВ» до органів ДПС про перереєстрацію у зв'язку із зміною прізвища, суд вважає безпідставним.

Перевіркою встановлено, що позивачем включені до податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно з податковими накладними, отриманими від ПП В«УкрРесурсПромВ» , у розмірі 308606,29 грн.:

у липні 2004р. - 6640,74 грн.;

у серпні 2004р. - 124834 грн.;

у вересні 2004р. - 91230,05 грн.;

у жовтні 2004р. - 3517,26 грн.;

у листопаді 2004р. - 24137,34 грн.;

у грудні 2004р. - 58246,75 грн.

Податкові накладні виписані від імені ПП В«УкрРесурсПромВ» , підписані ОСОБА_5.

ОСОБА_5 був засновником ПП В«УкрРесурсПромВ» , посадові особи та працівники на підприємстві відсутні. Проте, 21.11.2003р. ОСОБА_5 у зв'язку із реєстрацією шлюбу змінив прізвище на Стоборов.

Оскільки податкові накладні підписані іншою особою, податковий орган робить висновок, що вони є недійсними, а відтак податкові накладні на суму ПДВ 306161,80 грн. Видані ПП В«УкрРесурсПромВ» позивачем до складу податкового кредиту віднесені не правомірно.

Також перевіркою встановлено, що ТОВ В«Индустрія-БВ» в ході своєї фінансової діяльності віднесло до податкового кредиту, суми зазначені в податкових накладних ПП В«УкрметалпромВ» на суму 308606,29 грн., ПП В«Рост-СтатВ» в сумі 68713,47 грн. та ТОВ В«СтронгВ» на суму 894819,65 грн.

В акті перевірки зазначено, що в ході зустрічних перевірок встановлено, що ПП В«УкрметалпромВ» не має можливості надати для перевірки первинні документи по взаємовідносинам з позивачем в силу їх втрати, ПП В«Рост-СтатВ» також не має первинних документів, має ознаки В«фіктивностіВ» (до органів ДПС не звітує, податків не сплачує). Також зазначено, що одним з постачальників металобрухту, реалізованого ТОВ В«СтронгВ» на адресу ТОВ В«Індустрія-БВ» було ПП В«Рост-СтатВ» , товарно-транспортні накладні та інші первинні документи відсутні, податки не сплачені.

Враховуючи викладене, перевіряючи роблять висновок: ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що постачальники ТОВ В«Индустрія-БВ» -ПП В«УкрРесурсПромВ» , ПП В«УкрметалпромВ» , ПП В«Рост-СтатВ» , ТОВ В«СтронгВ» через яке проходили кошти до ПП В«Рост-СтатВ» , яким ТОВ В«Индустрія-БВ» перераховувало відповідні суми податку на додану вартість, повинно було сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України, у відповідному податковому періоді такі суми в податковій декларації з податку на додану вартість в рядку В«Податкове зобов'язанняВ» не відображались та, відповідно податок до бюджету не сплачувався, що свідчить про безпідставність включення позивачем відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Не можна погодитись з вказаними висновками перевіряючих ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, виходячи з наступного:

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1 пунктом 7.5 статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, перелік яких встановлений зазначеним підпунктом.

Платники податку, визначені у підпунктах В«аВ» , В«вВ» , В«гВ» , В«дВ» пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР)

На відповідність податкової накладної діючому законодавству впливають два моменти:

- відповідність податкової накладної вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» та наказу ДПА від 30.05.1997р. №165 В«Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) порядку їх заповнення (в редакції на момент складання податкової накладної);

- той факт, що особа, яка склала податкову накладну, в момент її складання була зареєстрована органами ДПС у встановленому порядку згідно чинного законодавства як платник ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що ПП В«УкрРесурсПромВ» в період господарських відносин з позивачем було належним чином зареєстровано як платник податку на додану вартість, а твердження відповідача про недійсність податкових накладних, виданих позивачу, з посиланням на відсутність заяви засновника ПП В«УкрРесурсПромВ» до органів ДПС про перереєстрацію у зв'язку із зміною прізвища, суд вважає безпідставним.

Як було встановлено відповідачем під час перевірки, та зафіксовано в акті перевірки, а також підтверджено наданими копіями відповідних первинних документів, факт придбання підприємством товару підтверджується відповідними первинними документами -угодами і видатковими накладними.

Факт сплати ТОВ В«Индустрія-БВ» податку на додану вартість в ціні придбання товару підтверджується відповідними первинними документами -платіжними дорученнями.

Факт виникнення у контрагентів ТОВ В«Индустрія-БВ» відповідної суми податкових зобов'язань з ПДВ, яка кореспондується з сумою податкового кредиту, підтверджується даними податкових декларацій наданих відповідачу, на які є посилання безпосередньо в акті перевірки.

Отже, факт придбання товару та розрахунки підтверджені належним чином первинними документами. Даний факт відповідачем не заперечується.

Ні норми Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., ні положення інших законодавчих актів з питань оподаткування не містять вимог включення сум ПДВ до податкового кредиту та бюджетного відшкодування лише після сплати відповідної суми податку до бюджету його контрагентами, або контрагентами його контрагентів, а також не містять вимог з виключення таких сум із податкового кредиту та бюджетного відшкодування у випадку несплати податку на додану вартість такими контрагентами.

Більше того, висновок контролюючого органу про обов'язковість попередньої сплати суми податку з доданої вартості до бюджету суперечить пп. 7.7.5. ст. 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (в редакції, що діяла на дату відповідних операцій), згідно до якого: у випадку, коли сума бюджетних надходжень від податку на додану вартість відповідного періоду не покриває суму податків, що має бути відшкодована бюджетом, для такого бюджетного відшкодування використовуються доходи з інших джерел, які відповідно до законодавства зараховуються до Державного бюджету України.

Окрім того, слід зазначити, що ТОВ В«Индустрія-БВ» не мала безпосередніх правовідносин з жодним із суб'єктів господарювання, який би у відповідний період не вів фінансово-господарську діяльність, не укладав договори, не виписував податкові накладні, або його установчі документи, свідоцтво платника податків на додану вартість та первинні документи було визнано недійсними з дати реєстрації, або такий платник податку не перебував на обліку у ДПІ, належним чином не звітував, податків не сплачував, або за рішенням суду був визнаний банкрутом.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Вимоги позивача законні, обґрунтовані і підтверджуються зібраними в справі доказами.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 94, 158 - 163, п. 6 розділу VІІ В«Прикінцеві та перехідні положенняВ» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України В«Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства УкраїниВ» від 06.10.2005р. №2953-ІV), -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя №0000302302/0/12183 від 06.04.2006р., №0000312302/0/12182 від 06.04.2006р., №0000312302/1/20448 від 08.06.2006р., №0000302302/1/20449 від 08.06.2006р., №0000302302/2 від 23.08.2006р., №0000312302/2 від 23.08.2006р., 38029 №0000312302/3 від 02.11.2006р., 38030 №0000302302/3 від 02.11.2006р..

Присудити до стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ В«Индустрія-БВ» (АДРЕСА_1, 69037, ЄДРПОУ 32607647) документально підтверджені судові витрати.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя Гончаренко С.А.

В засіданні 21.07.2010р. оголошена вступна і резолютивна частини постанови. Постанова в повному обсязі складена і підписана 23.07.2010р.