Постанова

від 07.06.2011 по справі 11/418/08-ап

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Запоріжжя

07.06.11 № 11/418/08-АП

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий -суддя Гончаренко С.А.,

при секретарі судового засідання -Вака В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовом: Державна податкова інспекція у Приморському районі Запорізької області (вул. Кірова, буд. 63, м. Приморськ, Запорізька область, 72100)

до відповідача-1: Приватне підприємство «Ногайська олія»(вул. Калініна, буд.93, м.Приморськ, Запорізька область, 72100)

до відповідача-2: Приватне підприємство «Метдрайв ХХІ»(вул. Карпенко-Карого, буд. 60, м.Запоріжжя, 69000)

у присутності представників:

позивача: ОСОБА_1 -дов. № 246/0/10 від 22.02.2011р.;

відповідача-1: ОСОБА_2 -дов. № 01/30-04 від 30.04.2010р.;

відповідача-2: не з'явився

про: визнання недійсними господарських зобов'язань, -

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду надійшов адміністративний позов ДПІ у Приморському районі Запорізької області про визнання недійсними усних господарських зобов'язань, укладених між ПП «Ногайська олія»та ПП «Метдрайв ХХІ»у період з 09.10.2006р. по 21.12.2006р., а також про стягнення у доход держави з ПП «Ногайська олія»грошові кошти в сумі 883 300,00 грн., отримані за вказаними господарськими зобов'язаннями.

06.06.2008р. відкрито провадження у адміністративній справі і призначено судове засідання.

Ухвалою від 21.07.2008р. провадження у справі зупинялось до набрання законної сили вироком суду по кримінальній справі №21790604, порушеної ЗМУ УМВС України в Запорізькій області відносно гр. ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України, який з ціллю незаконних дій створив ряд суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ПП «Метдрайв ХХІ», або закінчення кримінальної справи з інших підстав.

Позивач наполягає на задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування заявлених вимог посилаються на наступне:

В 2006 році між відповідачами мали місце господарські правовідносини. Так, на виконання усної домовленості відповідач-1 перерахував відповідачу-2 за поставлений товар грошові кошти в сумі 883 300,00 грн.

Проведеною перевіркою встановлено, що ПП «Метдрайв ХХІ»з грудня 2006 року не звітувало, в деклараціях по ПДВ за відповідний період декларувало нульові показники, перерахування відповідних сум податків до бюджету не здійснювало.

Позивач стверджує, що даний правочин, укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, тобто які порушують основні принципи існуючого суспільного ладу та спрямований на приховування відповідачем-2 від оподаткування прибутків та доходів. Доказами спрямованості умислу відповідача-2 зазначає відсутність підприємства за юридичною адресою, внаслідок чого його визнано банкрутом та ліквідовано.

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби подають до судів і господарських судів позови до підприємств, установ, організацій, та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Відповідно до п. 7 листа Вищого арбітражного суду України від 24.01.1997р. №01-8/23 (в редакції листа ВАСУ №01-8/570 від 25.10.2000р.): «Кошти, одержані без достатніх підстав, які згідно п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»підлягають стягненню в дохід держави, це, у даному разі, усі кошти, що одержані від торгівлі».

На підставі викладеного просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач-1 проти задоволення позову заперечує. Стверджує, що правочин, укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства є нікчемним і визнання його недійсним в судовому не вимагається. Таким чином, позовні вимоги про визнання нікчемних правочинами недійсними судовому розгляду не підлягають, а тому відповідач-1 просить провадження в у справі закрити.

Відповідач-2 відзив та витребувані документи не надав, повноважного представника в судове засідання не направив. Про місце і час судового засідання був повідомлений належним чином повісткою суду.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши додатково надані докази, встановив наступні обставини:

ДПІ у Приморському районі Запорізької області проведена виїзна планова перевірка приватного підприємства «Ногайська олія»(код ЄДРПОУ 34385139) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.09.2006р. по 30.06.2007р. За результатами перевірки складено Акт №20/2302/34385139 від 05.02.2007р.

В ході перевірки встановлено, що між відповідачами в період з 09.10.2006р. по 21.12.2006р. укладене усне господарське зобов'язання відповідно до якого ПП «Ногайська олія»за поставлений товар перерахував ПП «Метдрайв ХХІ»883 300,00 грн.

Існування оскаржуваних господарських зобов'язань підтверджується податковими накладними № 86 від 10.10.2006р. на загальну суму 330 600,00 грн. (в т.ч. 55 100,00 грн. ПДВ) та № 105 від 03.11.2006р. на загальну суму 552 700,00 грн. (в т.ч. 92 116,67 грн. ПДВ).

Виконання оскаржуваних господарських зобов'язань підтверджується видатковими накладними № РН-0000086 від 10.10.2006р. на суму 330 600,00 грн. та № РН-0000105 від 03.11.2006р на суму 552 700,00 грн.

Перерахування грошових коштів підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру № 35 від 09.10.2006р. на суму 63 000,00 грн., № 37 від 16.10.2006р. на суму 149 000,00 грн., № 39 від 24.10.2006р. на суму 50 000,00 грн., № 40 від 06.11.2006р. на суму 68 600,00 грн., № 41 від 07.11.2006р. на суму 7 854,00 грн., № 45 від 15.11.2006р. на суму 120 000,00 грн., № 46 від 16.11.2006р. на суму 98 000,00 грн., № 50 від 20.11.2006р. на суму 99 000,00 грн., № 51 від 24.11.2006р. на суму 203 000,00 грн., № 54 від 28.11.2006р на суму 14 446,00 грн., № 69 від 21.12.2006р. на суму 10 400,00 грн. та видатковими касовими ордерами № 7 від 09.10.2006р. на суму 63 000,00 грн., № 8 від 16.10.2006р. на суму 149 000,00 грн., № 9 від 24.10.2006р. на суму 50 000,00 грн., № 14 від 06.11.2006р. на суму 68 600,00 грн., № 18 від 07.11.2006р. на суму 7 854,00 грн., № 19 від 15.11.2006р. на суму 120 000,00 грн., № 20 від 16.11.2006р. на суму 98 000,00 грн., № 21 від 20.11.2006р. на суму 99 000,00 грн., № 22 від 24.11.2006р. на суму 203 000,00 грн., № 23 від 28.11.2006р на суму 14 446,00 грн., № 27 від 21.12.2006р. на суму 10 400,00 грн.

Зазначені вище первинні документи підтверджують факт отримання приватним підприємством «Ногайська олія»товару (насіння соняшнику в кількості 794,445 тн) на суму 883 300,00 грн.

В обґрунтування позову ДПІ посилається на те, що вказаний правочин укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства у вигляді приховування від оподаткування прибутку та доходів, з боку другого відповідача - приватного підприємства «Метдрайв ХХІ».

Згідно з п. 7.3. Постанови Пленуму ВГСУ від 25.07.2002р. №1056 передбачено, що вирішуючи спори за позовами органів державної податкової служби про визнання угод недійсними, господарські суди повинні враховувати, що дія статті 49 Цивільного кодексу України, так само як дія ст. 207 ГК України, поширюється на угоди, укладені з метою, за відомо суперечною інтересам держави та суспільства, тобто які порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До таких, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів... Доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутку та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих документів.

Постановою господарського суду Запорізької області від 07.08.2007р. по справі № 16/177/07 за позовом ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про банкрутство боржника ПП «Метдрайв ХХІ»останнього було визнано банкрутом по ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»у зв'язку з неспроможністю ним виконати зобов'язання перед бюджетом щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), відсутністю боржника за його юридичною адресою.

В постанові зазначено, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців 14.05.2007р. до реєстру внесена інформація щодо відсутності боржника ПП «Метдрайв ХХІ»за його юридичною адресою.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.11.2007р. по справі № 16/177/07 банкрута -ПП «Метдрайв ХХІ»ліквідовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки на час розгляду справи відповідача-2 ліквідовано суд вважає за необхідне на підставі п. 5 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справі стосовно приватного підприємства «Метдрайв ХХІ»закрити.

Крім того, вироком від 02.06.2010р. у кримінальній справі № 1-17/10 встановлено, що ПП «Метдрайв ХХІ»поряд з іншими юридичними особами було створено для незаконної діяльності, зокрема здійснення безтоварних господарських операцій.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Виходячи з викладеного, господарський суд погоджується з доводами позивача про те, що приватне підприємство «Метдрайв ХХІ»мало ознаки фіктивності, а оскаржуваний правочин укладений з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, тобто є таким, що порушує основні принципи суспільного ладу.

В розумінні ст. 228 Цивільного кодексу України оскаржуваний правочин є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок, проте, у відповідності до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визнання такого правочину недійсним в судовому порядку не вимагається.

За таких обставин, в частині позовних вимог про визнання господарських зобов'язань недійсними, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім визнання господарських зобов'язань недійсними позивач просить стягнути з ПП «Ногайська олія»грошові кошти в сумі 883 300,00 грн., одержаних за оскаржуваними зобов'язаннями.

В цій частині позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Основним принципом судочинства є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України.

Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом.

Таким чином, рішення суду, захищаючи інтереси одного суб'єкта, не може порушувати законних прав та інтересів інших господарюючих суб'єктів.

Частиною 4 статті 13 Конституції України встановлено обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Як встановлено, умисел на укладення угоди з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства мав другий відповідач. Умислу з боку першого відповідача не підтверджується матеріалами справи, що не спростовується і позивачем. Перший відповідач є добросовісним набувачем товару, отриманого за спірним договором.

В даному випадку визнання договору недійсним позбавляє першого відповідача права власності на придбаний товар, що є порушенням ст.41 Конституції України, яка гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, та встановлює, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Перший відповідач, як добросовісний набувач, позбавляється права власності (володіти, користуватися і розпоряджатися) отриманими товарами і, відповідно, йому будуть завдані матеріальні збитки у вигляді подвійного (без наявності умислу) стягнення вартості товарно-матеріальних цінностей.

Згідно п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978р. №3 В«Про судову практику в справах про визнання угод недійснимиВ» у тих випадках, коли сторона діяла умисно в угоді, що укладалася з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, суд на виняток із зазначених загальних правил все виконане такою стороною і належне з неї другій стороні у відшкодування одержаного звертає в доход держави.

Отже, у якості винятку з правил щодо наслідків визнання угоди недійсною на підставі ст.208 Господарського кодексу України, передбачено стягнення всього виконаного саме з сторони, яка мала умисел на укладення угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, в даному випадку з другого відповідача.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.96р. В«Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддяВ» , оскільки Конституція України, як це зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Враховуючи викладене, у даних правовідносинах і при таких обставинах, що склалися по даній справі, застосування ст.208 Господарського кодексу України в частині стягнення з першого відповідача вартості товарно-матеріальних цінностей суперечить Конституції України, оскільки застосування наслідків, які встановлені ст.208 Господарського кодексу України не тільки не поновлює прав позивача, а порушує гарантовані Конституцією права першого відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 94, п. 1 і п. 5 ст. 157, ст.ст. 158 - 163, п. 6 розділу VІІ В«Прикінцеві та перехідні положенняВ» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України В«Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства УкраїниВ» від 06.10.05р. №2953-ІУ), -

П О С Т А Н О В И В :

У відношенні Приватного підприємства «Метдрайв ХХІ»провадження у справі закрити.

В частині визнання недійсними господарських зобов'язань провадження у справі закрити.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який

ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя С.А.Гончаренко

В судовому засіданні 07.06.11 оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 14.06.11.