Рішення

від 16.09.2015 по справі 910/20630/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2015Справа №910/20630/15

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Закарпатінтерпорт», Закарпатська обл., м.Чоп, ЄДРПОУ 22104970

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «БС Солюшн», м.Київ, ЄДРПОУ 36302317

про стягнення 185 868,94 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Лагойда В.М. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Закарпатінтерпорт» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «БС Солюшн», м.Київ про стягнення заборгованості в сумі 185 868,94 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №195F від 18.06.2012р. про організацію транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних і транзитних вантажів в частині здійснення оплати послуг в обсязі та строки, передбачені договором, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у судове засідання 16.09.2015р., як і в попереднє засідання суду не з'явився, відзиву на позов не надав, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, правової позиції по суті спору не висловив.

Проте, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «БС Солюшн» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 01103, м.Київ, вул.Кіквіздзе, буд.12. Одночасно, в матеріалах справи, зокрема, у договорі №195F від 18.06.2012р., наявна ще одна адреса відповідача: 01133, бул.Лесі Українки, 26, офіс 801.

На вказані адреси судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 26.08.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями №0103035744227 та №0103035744235 підтверджується факт отримання адресатом судової кореспонденції.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресами Товариства з обмеженою відповідальністю «БС Солюшн», які наявні в матеріалах справи, в тому числі, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на наявні в матеріалах справи докази отримання вказаним учасником ухвал суду, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зауважує, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою від 26.08.2015р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З приводу неявки відповідача в судове засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом також враховано, що ухвалою від 26.08.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а клопотань про відкладення розгляду справи відповідачем не заявлялось.

До того ж, за висновками суду, з 17.08.2015р. (дата отримання ухвали про порушення провадження) у відповідача було більш ніж достатньо часу для висловлення своєї правової позиції по суті спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач не з'явився в судове засідання 16.09.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені заявником докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ч.1 ст.926 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 18.06.2012р. між Приватним акціонерним товариством «Закарпатінтерпорт» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БС Солюшн» (клієнт) було укладено договір №195F про організацію транспортно-експедиційного обслуговування експертно-імпортних і транзитних вантажів, відповідно до п.1.1 якого клієнт доручає, а експедитор приймає на себе зобов'язання за рахунок й в інтересах клієнта здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта.

Договір набирає чинності з дати підписання й діє до 31.12.2012р. Якщо жодна зі сторін за тридцять днів не висловить у письмовій формі наміру про розірвання договору, від вважається продовженим на кожен наступний рік (п.п.7.1, 7.2 договору №195F від 18.06.2012р.).

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи ухвалою від 13.08.2015р. сторін було зобов'язано надати пояснення щодо терміну дії договору №195F від 18.06.2012р.

У судовому засіданні 16.09.2015р. представником позивача зазначено, що від відповідача повідомлень про припинення дії договору не надходило, а отже, останній було пролонговано у порядку п.7.2 спірного правочину.

Відповідачем витребуваних судом пояснень не надано, факт пролонгації укладеного з позивачем правочину не спростовано.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №195F від 18.06.2012р. про організацію транспортно-експедиційного обслуговування експертно-імпортних і транзитних вантажів як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з надання експедиторських послуг.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 2.1 договору №195F від 18.06.2012р. передбачено, що експедитор зобов'язаний на підставі заявки клієнта розробити й реалізувати оптимальну схему транспортування зовнішньоторговельних вантажів клієнта на території України, країн СНД й інших держав.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, у період з березня по квітень 2015р. Приватним акціонерним товариством «Закарпатінтерпорт» було надано, а Товариством з обмеженою відповідальністю «БС Солюшн» прийнято експедиторські послуги на загальну суму 197 470,62 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами №03 від 31.03.2015р. та №04 від 30.04.2015р., які підписані представниками обох сторін та скріплені печатками суб'єктів господарювання.

Одночасно, на підтвердження належного виконання своїх обов'язків з організації транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних і транзитних вантажів відповідача заявником також представлено до матеріалів справи залізничні накладні на перевезення, складені за період з березня по квітень 2015р.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, судом ухвалами від 13.08.2015р. та 26.08.2015р. було зобов'язано відповідача надати заперечення (у разі наявності) щодо отримання від позивача послуг в межах договору №195F від 18.06.2012р. у період з березня по квітень 2015р.

Проте, як зазначалось судом, Товариством з обмеженою відповідальністю «БС Солюшн» вимоги суду виконано не було, заперечень з приводу належного виконання Приватним акціонерним товариством «Закарпатінтерпорт» своїх обов'язків за договором №195F від 18.06.2012р. у наведений вище період не представлено.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, з огляду на представлені позивачем в обґрунтування позовних вимог докази, приймаючи до уваги відсутність у замовника заперечень з приводу належного виконання експедитором своїх обов'язків за договором №195F від 18.06.2012р., господарський суд дійшов висновку, що Приватним акціонерним товариством «Закарпатінтерпорт» було надано транспортно-експедиторські послуги в межах вказаного правочину у березні-квітні 2015р. на суму 197 470,62 грн.

Як вже зазначалось, ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За умовами п.3.2 договору №195F від 18.06.2012р. експедитор на підставі отриманої від замовника заявки виставляє йому рахунок-фактуру на передоплату в розмірі 100% вартості транспортно-експедиційного обслуговування перевезення заявленого обсягу вантажу. Оплата здійснюється шляхом безготівкового переводу на банківський рахунок експедитора протягом п'яти днів від дня виставлення рахунків.

На оплату послуг за договором №195F від 18.06.2012р. у березні-квітні позивачем виставлялись відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 197 470,62 грн., зокрема, №5195002 від 20.03.2015р. на суму 62276,83 грн., №5195003 від 31.03.2015р. на суму 66 944,81 грн., №5195004 від 24.04.2015р. на суму 68 148,98 грн.

У поясненнях №139 від 20.08.2015р. позивачем зазначено, що всі рахунки направлялись на адресу простою кореспонденцією в день їх виставлення та дублювались шляхом направлення засобами електронної пошти.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи судом ухвалами 13.08.2015р. та 26.08.2015р. було зобов'язано відповідача надати заперечення (у разі наявності) щодо отримання від Приватного акціонерного товариства «Закарпатінтерпорт» вказаних вище рахунків-фактур.

Однак, як зазначалось, відповідачем правової позиції по суті спору висловлено так і не було, витребуваних судом пояснень не надано, факту отримання рахунків-фактур №5195002 від 20.03.2015р., №5195003 від 31.03.2015р. та №5195004 від 24.04.2015р. не спростовано.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене вище, з огляду на наявні в матеріалах справи документи, враховуючи умови договору №195F від 18.06.2012р. щодо порядку та строків внесення плати за послуги експедитора, господарський суд дійшов висновку, що строк оплати експедиторських послуг, наданих у березні-квітні 2015р. на загальну суму 197 470,62 грн., настав.

Однак, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю «БС Солюшн» не було в повному обсязі виконано свої обов'язки за договором №195F від 18.06.2012р. в частині внесення плати за надані у березні-квітні 2015р. експедиторські послуги, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 185 868,94 грн.

Ухвалами від 13.08.2015р. та 26.08.2015р. відповідача було зобов'язано надати докази повного або часткового виконання своїх обов'язків за договором №195F від 18.06.2012р. Проте, Товариством з обмеженою відповідальністю «БС Солюшн» вимог суду виконано так і не було, факт наявності заборгованості в сумі 185 868,94 грн. перед Приватним акціонерним товариством «Закарпатінтерпорт» не спростовано.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Закарпатінтерпорт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БС Солюшн» про стягнення заборгованості в сумі 185 868,94 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Закарпатінтерпорт», Закарпатська обл., м.Чоп до Товариства з обмеженою відповідальністю «БС Солюшн», м.Київ про стягнення заборгованості в сумі 185 868,94 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БС Солюшн» (01103, м.Київ, вул.Кіквідзе, буд.12, ЄДРПОУ 36302317) на користь Приватного акціонерного товариства «Закарпатінтерпорт» (89502, Закарпатська область, м.Чоп, вул.Берег, буд.95, ЄДРПОУ 22104970) заборгованість в сумі 185 868,94 грн. та судовий збір в розмірі 1827 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 16.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 21.09.2015р.

Суддя М.О.Любченко