Рішення

від 17.09.2015 по справі 910/17011/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2015Справа №910/17011/15

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» доПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська охоронно-страхова компанія» Товариства з обмеженою відповідальністю «Десна-Агріко» провідшкодування шкоди в сумі 90 747,82 грн. СуддяБорисенко І.І. Представники: від позивача - Некряч А.В., представник за довіреністю; від відповідача-1 - від відповідача-2 - Власюк В.В., представник за довіреністю; не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 90 747,82 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач-1, як страховик винної в ДТП особи (відповідача-2), всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП в розмірі 49 000,00 грн., а відповідач-2, як винна в ДТП особа зобов'язання відшкодувати 41 747,82 грн. - різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в порядку ст. 1194 ЦК України.

Відповідач-1 проти позову заперечив, з тих підстав, що на час розгляду справи строк, відповідно до приписів ст. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо прийняття рішення про здійснення виплати страхового відшкодування чи про відмову у здійсненні такої виплати, не настав.

Відповідач-2 відзиву чи письмових пояснень до суду не надав, про дату, час та місце був повідомлений належним чином.

Так, ухвали суду були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача-2, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 03194, м. Київ, бульвар Кольцова, буд. 14-З.

Відповідно до ст. 64 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача-2 про розгляд справи.

Враховуючи, встановлений ч. 1 ст. 69 ГПК України строк вирішення спору та зважаючи на те, що ухвалою суду відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України господарський суд вже продовжував строк розгляду справи, не знайшовши підстав для відкладення розгляду справи, суд відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-1, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.03.2015р. по вул. М. Раскової у м. Києві була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобілем "Богдан", д.р.н. АА0821ІС, яким керував Кудрик В.В. та автомобіля «Хюндай» д.р.н. АІ6881ЕМ.

Причиною ДТП стало те, що водій Кудрик В.В., керуючи автомобілем "Богдан", д.р.н. АА0821ІС, недотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Хюндай» д.р.н. АІ6881ЕМ. Дані обставини підтверджуються розгорнутою довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №59529702 від 17.03.2015р. та постановою Дніпровського районного суду м. Києва (справа № 756/6124/15-п (3/755/1903/15), копії яких містяться у матеріалах справи.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Хюндай» д.р.н. АІ6881ЕМ (Застрахований автомобіль), який був застрахований позивачем на підставі Договору добровільного страхування від 14.11.2014р. №370012/4002/0000017.

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування від 14.11.2014р. №370012/4002/0000017, страхового акту №00164704 від 08.05.2015р., позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 91 667,19 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №015977 від 12.05.2015р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля "Богдан", д.р.н. АА0821ІС, яким керував Кудрик В.В., під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні правопорушення за ст. 124 КУпАП України встановлено постановою Дніпровського районного суду м. Києва (справа № 756/6124/15-п (3/755/1903/15).

На час скоєння вищевказаної ДТП (13.03.2015р.) цивільно-правова відповідальність будь-яких осіб, які на законних підставах експлуатують автомобіль "Богдан", д.р.н. АА0821ІС була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) №АІ/4769955 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000 грн., франшиза - 1 000 грн., строк дії полісу з 22.11.2014р. до 21.05.2015р.

Отже, відповідач є особою на яку полісом №АІ/4769955 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля "Богдан", д.р.н. АА0821ІС, на час спірної ДТП.

Вартість матеріального збитку відповідно до рахунку-фактура №КР-0000105 від 15.04.2015р. складає 92 617,19 грн.

При цьому судом враховано, що Верховним Судом України у Листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Судом враховано, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Також, на підтвердження розміру витрат необхідних для відновлювального ремонту автомобіля «Хюндай» д.р.н. АІ6881ЕМ позивачем надано суду Звіт про визначення вартості матеріального збитку №70С/03/15 від 30.03.2015р., відповідно до якого вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників (Сврз) автомобіля «Хюндай» д.р.н. АІ6881ЕМ у результаті його пошкодження при ДТП складає 90 747,82 грн., при коефіцієнті фізичного зносу 0,00 грн.

Судом взято до уваги, що відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395) значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль «Хюндай» д.р.н. АІ6881ЕМ, рік випуску автомобіля - 2013р., а отже на момент ДТП (13.03.2015р.) строк його експлуатації не перевищував 7 років, а отже підстав для вирахування зносу в даному випадку не має.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу №АІ/4769955 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування", статей 993, 1191 ЦК України, відповідач-1 повинен був відшкодувати позивачу у встановлений законом строк шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50 000 грн.) за мінусом франшизи в розмірі 1 000 грн. за полісом №АІ/4769955, тобто відповідач-1 повинен відшкодувати позивачу 49 000,00 грн.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що на час розгляду справи строк, відповідно до приписів ст. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо прийняття рішення про здійснення виплати страхового відшкодування чи про відмову у здійсненні такої виплати не настав, суд не приймаються до уваги, оскільки.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 21.05.2015р. вих. 3621 звернувся до відповідача з регресною вимогою.

Як вказує відповідач, у відповідь на вказану заяву останній направив лист №5309 від 22.06.2015р. з проханням надати необхідні документи.

Як було зазначено раніше відповідно до приписів статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону N1961-IV, передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування (регламентна виплата) безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, набув права вимоги від останнього до страхової компанії, яка застрахувала відповідальність перед третіми особами винного у заподіянні шкоди водія.

Відповідно до ст. 36.2 Закону України №1961 страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Наведена норма матеріального права регулює порядок страхового відшкодування у правовідносинах між потерпілим (або особою, яка має право на отримання відшкодування) і страховиком, які відбуваються до заміни кредитора.

Вказана норма ст. 36.2 Закону №1961-IV ставить в залежність прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком та порядок його виплати зокрема від наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та вказує, на те, що не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Разом з тим, до нового кредитора - Позивача - обов'язок подачі заяви з доданням документів, зазначених у статті 35 цього Закону не перейшов і не міг перейти, оскільки для останнього відповідач у справі не є страховиком у розумінні наведеної норми, а є особою, відповідальною за завдані збитки в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

Вказаний висновок також зазначений у постанові Верховного Суду України від 04.11.2014р. щодо неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права - п. 35.1 ст. 35 Закону №1961-IV, а відповідно до ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

З огляду на викладене позивач у справі, що розглядається, отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року№ 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Відповідно до зазначених вище норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Таким чином, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, набув права вимоги від останнього до страхової компанії, яка застрахувала відповідальність перед третіми особами винного у заподіянні шкоди водія.

Суд дійшов висновку, що скільки позивачем було виплачено страхове відшкодування, у зв'язку з чим у позивача наявне право зворотної вимоги до відповідача-1 щодо відшкодування останнім 49 000, 00 грн. в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України.

Відтак, позов заявлений до відповідача-1 підлягає задоволенню в заявленому розмірі 49 000,00 грн.

Щодо вимог до відповідача-2 суд вказує наступне.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 3 частини 1 статті 980 ЦК України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Судом встановлено, що володільцем автобусу «Богдан», д.н.з. АА0821ІС на момент скоєння ДТП був Відповідач-2.

Крім того, частиною 1 статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків

На момент ДТП Кудрик В.В. перебував у трудових відносинах з відповідачем, що було встановлено судом у постанові Дніпровського районного суду м. Києва, а згідно розширеної довідки ДАІ №59529702 транспортний засіб «Богдан», д.н.з. АА0821ІС, яким керував Кудрик В.В. належить ТОВ «Десна-Агріко».

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). При цьому, якщо шкода завдана працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків, то згідно з частиною 1 статті 1172 ЦК України, така шкода відшкодовується роботодавцем винної особи.

За таких обставин, позовна вимога до відповідача-2 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в сумі 41 747,82 грн. (матеріальний збиток в сумі 90 747,82 грн. - 49 000,00 грн. ліміт відповідальності за полісом №АІ/4769955).

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідачів пропорційно задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056 м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 145, ідентифікаційний код 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 70-А, ідентифікаційний код 20033533) 49 000 (сорок дев'ять тисяч) грн. страхового відшкодування, а також 986 (дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 50 коп. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Десна-Агріко» (03194, м. Київ, бульвар Кольцова, буд. 14-3, ідентифікаційний код 33111084) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 70-А, ідентифікаційний код 20033533) 41 747 (сорок одну тисячу сімсот сорок сім) грн. 82 коп. боргу, а також 840 (вісімсот сорок) грн. 50 коп. судового збору.

Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 22.09.2015

Суддя І.І. Борисенко