Рішення

від 10.09.2015 по справі 910/17679/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2015Справа №910/17679/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І. при секретарі Островській Г.С.

розглянувши справу № 910/17679/15

за позовом 1) «Вінсі Конструксьон Гран Проже», акціонерного товариства спрощеного типу, створеного за законодавством Франції; 2) «Буйг Траво Пюблік», акціонерного товариства, створеного за законодавством Франції, які разом акредитовані в Україні на підставі Свідоцтва про акредитацію № 186 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство маркетингових комунікацій «Діала» про стягнення 44 885,83 грн.

Представники сторін:

від позивачів:не з'явився; відповідача:Кузнєцова І.В., директор, протокол № 1 від 10.03.2006р. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулись «Вінсі Констрюксьон Гран Проже», акціонерне товариство спрощеного типу, створеного за законодавством Франції (надалі - позивач-1) та «Буйг Траво Пюблік», акціонерне товариство, створене за законодавством Франції (надалі - позивач-2) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство маркетингових комунікацій «Діала» (надалі - відповідач) про стягнення 44 885,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач без достатньої правової підстави володіє грошовими коштами позивача в розмірі 28537,91 грн., перерахованих згідно дебетового повідомлення № 1406680 від 05.09.2014р., що є надмірно сплаченою сумою авансового платежу за Договором оренди № 08/11 від 05.08.2011р. Крім того, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані інфляційні втрати та 3% річних у загальній сумі 16347,92 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2015р. порушено провадження у справі № 910/17679/15 та призначено її розгляд на 20.08.2015р.

19.08.2015р. через канцелярію господарського суду від позивачів надійшли додаткові пояснення та витребувані судом докази.

Від відповідача 19.08.2015р. через канцелярію господарського суду надійшли заперечення проти позову, згідно яких відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність та недоведеність.

Представник позивачів в судовому засіданні 20.08.2015р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив в повному обсязі.

В судовому засіданні 20.08.2015р., відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 10.09.2015р.

В судове засідання 10.09.2015р. представники позивачів не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені судом про дату, час та місце судового засідання.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.09.2015р. проти позову заперечив в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, які зводяться до того, що грошові кошти в сумі 28537,91 грн. знаходяться у відповідача на підставі Договору оренди №2-08/14 від 01.08.2014 р., укладеного між сторонами у справі.

У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між фізичною особою-підприємцем Любенко Єкатериною та позивачами у справі було укладено Договір оренди від 05.08.2011р. № 08/11, відповідно до умов якого фізична особа-підприємець Любенко Єкатерина - орендодавець, передає позивачам - орендарям, за плату та на строк, визначений в цьому договорі, у користування нежитлове приміщення № 87 загальною площею 409,8 кв. м., розташоване на першому та другому поверхах будинку, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Златоустівська, буд. 10/12, для розміщення офісу орендаря в м. Києві (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору, орендна плата за користування приміщенням становить гривневий еквівалент суми 8605,80 доларів США без ПДВ за один календарний місяць оренди.

Оплата орендної плати здійснюється в національній валюті України, гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на перше число місяця, за який здійснюється оплата (п. 3.2 договору).

Згідно п. 3.8.1 договору, протягом 10 календарних днів після підписання сторонами акта прийому-передачі приміщення, орендар зобов'язується перерахувати на банківський рахунок орендодавця суму застави в розмірі однієї орендної плати за один місяць, як визначено у п. 3.1 договору, яка буде забезпеченням належного виконання орендарем зобов'язань щодо сплати орендної плати за цим договором.

Відповідно до п. 3.8.2 договору, у випадку належного виконання своїх зобов'язань орендарем щодо сплати орендної плати, орендодавець зобов'язаний повернути орендарю гарантійну суму в повному розмірі наприкінці строку оренди шляхом зарахування гарантійної суми в якості орендної плати за останній місяць оренди.

Договір діє з дня підписання його сторонами та закінчується 30.07.2013р. (п. 9.1 договору).

Положеннями пункту 9. 2 договору сторони погодили, що платний строк оренди починається з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення і закінчується 30.06.2013р.

На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування приміщення, визначене умовами договору, про що сторонами складений відповідний акт прийому-передачі від 05.09.2011р.

Також позивачі на виконання умов п. 3.8.1 договору та на підставі рахунку-фактури №СФ-0000004 від 03.10.2011р. перерахували на користь орендодавця гарантійну суму в розмірі орендної палати за один місяць в сумі 8605,80 доларів США, що за офіційним курсом НБУ 7,9727 грн. за 1 долар США, становить 68611,46 грн., що підтверджується дебетовим повідомленням № 3591 від 24.10.2011р. та банківською довідкою від 07.08.2015р. № 14 116/IN/1223.

Між фізичною особою-підприємцем Любенко Єкатериною (орендодавець), ТОВ «Агенство маркетингових комунікацій «Діала» (новий орендодавець) та Компанією «Вінсі Констрюксьон Гран Проже» і Компанією «Буйг Траво Пюблік» (орендар) було укладено Додаткову угоду № 1 від 21.12.2011р. до договору (надалі - додаткова угода № 1 до договору), відповідно до умов якої сторони погодили, що за цією угодою орендодавець передає, а новий орендодавець приймає на себе всю сукупність прав та обов'язків орендодавця за договором оренди і стає стороною (орендодавцем) за таким договором оренди, а орендар погоджується з такою зміною сторони договору оренди та визнає ТОВ «Агенство маркетингових комунікацій «Діала» орендодавцем за договором оренди.

Положеннями п. 1.2 додаткової угоди № 1 до договору визначено, що сторони погоджуються з тим, що від дати підписання цієї угоди до нового орендодавця переходять всі права та обов'язки орендодавця за договором оренди і до дати підписання цієї угоди так і ті, що виникнуть після підписання цієї угоди.

Відповідно до п. 1.3 та 1.4 додаткової угоди № 1 до договору, новий орендодавець підтверджує, що йому відомо про всі вимоги, що можуть бути висунуті до нього з боку орендаря під час виконання умов договору оренди. Орендар підтверджує, що йому відомо про всі вимоги, що можуть бути висунуті до нього з боку нового орендодавця під час дії договору.

Згідно п. 2.1 додаткової угоди № 1 до договору, сторони домовились замінити п. 3.1 договору оренди наступним чином: «Орендна плата за користування приміщенням становить гривневий еквівалент суми 9165,80 доларів США з ПДВ 0% за один календарний місяць оренди».

Таким чином, сторони збільшили розмір орендної плати на 560 доларів США.

Як встановлено судом і підтверджено сторонами, відповідач не виставляв позивачам рахунок для доплати гарантійного платежу на суму збільшеного розміру орендної плати, а саме 560 доларів США, в гривневому еквіваленті до офіційного курсу НБУ долара США до гривні, та позивачі відповідно не сплатили гарантійний платіж на вказану суму при укладанні вищезазначеної додаткової угоди.

Додатковою угодою № 2 від 25.04.2013р. до Договору оренди № 08/11 від 05.08.2011р. сторони продовжили термін дії договору оренди до 31.01.2014р. шляхом внесення змін до п.9.1 договору. Також, сторони дійшли згоди викласти п. 9.2 договору в наступній редакції: «Платний строк оренди починається з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення і закінчується 31.12.2013р.».

Додатковою угодою № 3 від 20.12.2013р. до договору оренди № 08/11 від 05.08.2011р. сторони продовжили термін дії договору оренди до 31.07.2014р. та відповідно внесли зміни до п. 9.2. договору, виклавши його в наступній редакції: «Платний строк оренди починається з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення і закінчується 31.07.2014р.».

Таким чином, останнім місяцем оренди за договором є липень 2014 року.

За умовами п. 3.8.2 договору, орендодавець зобов'язаний повернути орендарю гарантійну суму в повному розмірі наприкінці строку оренди шляхом зарахування гарантійної суми в якості орендної плати за останній місяць оренди.

Позивачі стверджують, що доплата гарантійного платежу за умовами п. 3.8.1 та п. 3.8.2 договору в сумі 560 доларів США, що складає різницю між розміром орендної плати, визначеної при укладанні договору оренди, та збільшеним розміром орендної плати, відповідно до додаткової угоди № 1 від 21.12.2011р. до договору, за офіційним курсом НБУ на 01.07.2014р. 11,785 грн. за 1 долар США складає 6599,60 грн.

Проте, відповідач в порушення положень п. 3.8.2 договору, не здійснивши зарахування в рахунок сплати орендної плати за липень 2014 року гарантійного платежу в сумі 68611,46 грн., сплаченого позивачами 24.10.2011р., виставив рахунок № СФ-0000012 від 01.07.2014р. на суму 108370,42 грн., що становить суму повної орендної плати за один місяць в розмірі 9165,80 доларів США, з призначенням платежу "орендна плата за липень 2014".

Позивачі зазначений рахунок оплатили 09.07.2014р. та перерахували на користь відповідача грошові кошти в сумі 108370,42 грн., що підтверджується дебетовим повідомленням № 1405729 від 09.07.2014р. та банківською довідкою від 07.08.2015р. № 14 116/IN/1224.

За наслідками припинення терміну дії договору оренди, орендар повернув, а орендодавець прийняв з оренди приміщення, про що сторонами складений відповідний акт прийому-передачі приміщення від 31.07.2014р.

Крім того, відповідач також виставив позивачам для оплати гарантійного платежу за липень 2014 року рахунок-фактуру № СФ-0000023 від 26.08.2014р. на суму 35137,51 грн., що еквівалентно 2981,42 доларів США, який також був оплачений позивачами 05.09.2014р., що підтверджується дебетовим повідомленням № 1406680 від 05.09.2014р. та банківською довідкою від 07.08.2015р. № 14 116/IN/1224.

На письмову вимогу від 10.03.2015р. відповідач повернув позивачам грошові кошти в сумі 108370,42 грн., що складає суму, сплаченої позивачами орендної плати за липень 2014 року, що підтверджується платіжним дорученням № 28 від 13.03.2015р. та банківською довідкою від 07.08.2015р. № 14 116/IN/1224.

Однак, враховуючи положення п. 3.8.2 договору, відповідно до яких гарантійна сума зараховується в якості орендної плати за останній місяць оренди, а також той факт, що орендна плата за місяць оренди згідно договору складає 9165,80 доларів США, і позивачі вже сплатили 24.10.2011р. у гривневому еквіваленті гарантійний платіж в сумі 8605,80 доларів США, відтак доплата гарантійної суми, яка зараховується в рахунок сплати орендної плати за останній місяць оренди складає 560 доларів, що за офіційним курсом НБУ 1 долара США до гривні станом на дату виставлення рахунку для сплати гарантійного платежу - 26.08.2014р. (11,785 грн.) становить суму 6599,60 грн.

У зв'язку з чим, позивачі надіслали на адресу відповідача претензію №NKA-MIS-NSC-0235 ВІД 18.03.2015р., якою вимагали повернути безпідставно набуті відповідачем грошові кошти в сумі 28537,91 грн., що становлять різницю між сплаченою позивачами 05.09.2014р. сумою гарантійного платежу - в розмірі 35137,51 грн., згідно рахунку-фактури № СФ-0000023 від 26.08.2014р., та сумою, що належала до сплати в якості доплати гарантійного платежу в сумі 560 доларів США в гривневому еквіваленті - в розмірі 6599,60 грн.

У відповідь на зазначену претензію відповідач листом № 4 від 23.04.2015р. повідомив, що відповідно до умов Додаткової угоди № 2 від 25.04.2013 до договору термін оренди був визначений до 31.01.2014р., закінчення платного строку - 31.12.2013р., а відтак орендар мав право скористатись правом користування приміщенням за рахунок гарантійного платежу в січні 2014 року, однак цим правом не скористався та здійснював сплату орендних платежів, крім того, орендар також не звертався з вимогою повернути суму сплаченого гарантійного платежу в сумі 68611,46 грн. А оскільки додатковою угодою № 3 від 20.12.2013р. до договору строк дії договору був передбачений до 31.07.2014р. та платний строк теж до 31.07.2014р., відтак, на думку орендодавця, він мав право виставити орендарю рахунок на сплату орендної плати за останній місяць оренди - за липень 2014 року, а орендар був зобов'язаний його оплатити.

Таким чином, борг орендаря перед орендодавцем за останній місяць оренди за договором складає 39758,96 грн. (108370,42 грн. (орендна плата за липень 2014 року) - 68611,46 грн. (сума гарантійного платежу) = 39758,96 грн.) Проте, орендар сплатив орендодавцю лише 35137,51 грн.

Отже, не сплаченою залишилась сума в розмірі 4621,45 грн., а тому орендодавець вимоги претензії позивачів не виконав та грошові кошти в сумі 28537,91 грн. не повернув.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 25537,91 грн. безпідставно набутих коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе зі рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Отже, оскільки умовами п. 3.8.2 договору оренди встановлено, що у випадку належного виконання своїх зобов'язань орендарем щодо сплати орендної плати, орендодавець зобов'язаний повернути орендарю гарантійну суму в повному розмірі наприкінці строку оренди шляхом зарахування гарантійної суми в якості орендної плати за останній місяць оренди, та враховуючи те, що орендна плата за останній місяць оренди - липень 2014 року складала суму 9165,80 доларів США, а також факт сплати позивачами гарантійного платежу в сумі 8605,80 доларів США, відтак за останній місяць оренди позивачі мали здійснити доплату гарантійного плажу в гривневому еквіваленті в розмірі 560 доларів США, що за офіційним курсом НБУ 1 долара США до гривні на дату виставлення рахунку-фактури № СФ-0000023 від 26.08.2014р. - 11,785 грн., становить 6599,60 грн.

З огляду на зазначене та враховуючи здійснення позивачами оплати рахунка-фактури № СФ-0000023 від 26.08.2014р. на загальну суму 35137,51 грн., а також враховуючи те, що належна до сплати сума гарантійного платежу становила 560 доларів США, що еквівалентно 6599,60 грн., і термін дії договору оренди припинився 31.07.2014р., відтак грошові кошти в сумі 28537,91 грн. збережені відповідачем без достатніх на те правових підстав.

Відповідач, у відповідності до приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України, був зобов'язаний повернути позивачам кошти одразу після зарахування їх на розрахунковий рахунок відповідача, як такі, що зберігаються Відповідачем без належної правової підстави.

Наявності будь-якої іншої належної правової підстави для збереження на даний час грошових коштів позивача у розмірі 28537,91 грн. відповідачем не наведено.

Згідно зі ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

При цьому судом відхиляються заперечення відповідача, що підставою неповернення коштів в заявленій до стягнення сумі є те, що позивачі, не скористались своїм правом на користування приміщенням у січні 2014 року за рахунок гарантійного платежу як це передбачено умовами Додаткової угоди № 2 від 25.04.2013р. до договору, а відтак за умовами Додаткової угоди № 3 від 20.12.2013р. до договору відповідач мав право вимагати сплати орендної плати за останній місяць оренди - за липень 2014 року.

Суд зазначає, що положеннями п. 3.8.2 договору визначено механізм зарахування гарантійного платежу, згідно якого орендодавець зобов'язаний повернути орендарю гарантійну суму в повному розмірі наприкінці строку оренди шляхом зарахування гарантійної суми в якості орендної плати за останній місяць оренди. При цьому посилання відповідача на положення умов додаткових угод № 2 від 25.04.2013р. та № 3 від 20.12.2013р. до договору щодо терміну платного строку оренди (п. 9.2 договору з відповідними змінами), як на підставу для не застосування п. 3.8.2 договору є безпідставним, оскільки додатковими угодами термін дії продовжувався та, як наслідок, змінювався останній місяць оренди, на здійснення оплати якого поширювались умови п. 3.8.2 договору.

Крім того, відповідач не позбавлений був права вимагати від позивачів здійснення доплати гарантійного платежу під час дії договору з урахуванням зміни суми орендної плати в бік її збільшення на 560 доларів США.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача як на належну правову підставу для утримання грошових коштів в заявленій до стягнення сумі на Договір оренди № 2-08/14 від 01.08.2014р., укладений щодо того ж самого приміщення та між тими ж самими сторонами, за яким ці кошти враховані, як гарантійний платіж, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеного відповідачем не надано. Крім того, суд зауважує, що відповідач вправі був повернути зазначені кошти позивачам за договором оренди № 08/11 від 05.08.2011р., а позивачі в свою чергу, за необхідності, перерахувати їх з відповідним призначенням платежу на підставі вже іншого договору.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем належними та допустимими доказами не було спростовано факти, наведені позивачем.

Інших підстав, які б підтверджували правомірність утримання зазначених грошових коштів, відповідачем не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо повернення грошових коштів в сумі 28537,91 грн. ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, відтак підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та 3% річних у загальній сумі 16347,92 грн., нарахованих за час прострочення із повернення відповідачем грошових коштів в сумі 28537,91 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Однак, обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, наведеною у п. 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013р. за № 14.

Таким чином, враховуючи те, що у відповідача виник обов'язок із повернення безпідставно отриманих коштів, тобто не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, відтак нарахування інфляційних втрат та 3% річних за час такого прострочення не здійснюється.

Беручи до уваги вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство маркетингових комунікацій «Діала (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 22; ідентифікаційний код 30373157) на користь Компанії «Вінсі Констрюксьон Гран Проже», французького акціонерного товариства спрощеного типу, зареєстрованого в Реєстрі торгівлі та підприємств в м. Нантер за номером 343088134, та Компанії «Буйг Траво Пюблік», французького акціонерного товариства, зареєстрованого в Реєстрі торгівлі та підприємств в м. Версаль за номером 407985308, які разом акредитовані в Україні на підставі Свідоцтва про акредитацію № 186, (адреса реєстрації: 07101, Київська обл., м. Славутич, а/с 130) 28537 грн. 91 коп. безпідставно набутих коштів, 1161 грн. 59 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 15.09.2015р.

Суддя А.І. Привалов