Рішення

від 17.09.2015 по справі 915/1079/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 року Справа № 915/1079/15

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Гриньової-Новицької Т.В.,

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1, дов. №341 від 06.08.2015;

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_2, дов. №1 від 24.06.2015;

від третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом: ОСОБА_3, НОМЕР_1,

від третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»,

04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-а,

поштова адреса: 54050, м. Миколаїв, вул. Металургів, 36,

до відповідача за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроника»,

54030, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 10,

про стягнення 2588170 грн. 06 коп.,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроника»,

54030, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 10,

до відповідача за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»,

04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-а,

поштова адреса: 54050, м. Миколаїв, вул. Металургів, 36,

третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом : ОСОБА_4,

56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Петровського, 107,

третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом : Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

01032, Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 33-Б,

про визнання зобов'язання із повернення кредитних коштів припиненим,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» (далі - ОСОБА_5) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроника» (далі - Товариство) заборгованості за кредитним договором №118577-46 від 23.10.2014 у сумі 2588170 грн. 06 коп., яких: 1835000 грн. - основний борг; 166651 грн. 24 коп. - проценти за користування кредитом; 208134 грн. 25 коп. - пеня за несплату кредиту; 11611 грн. 63 коп. - пеня за несплату процентів; 5805 грн. 82 коп. - 30% річних за несвоєчасне погашення процентів; 104067 грн. 12 коп. - 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту; 256900 грн. - прострочена заборгованість за кредитом з урахуванням індексу інфляції.

Ухвалою від 26.06.2015 суд прийняв позовну заяву до розгляду, порушив провадження у справі та призначив її до розгляду у судовому засіданні 14.07.2015.

До початку розгляду справи по суті Товариство подало зустрічну позовну заяву про визнання зобов'язання з повернення кредитних коштів припиненим.

Ухвалою від 14.07.2015 суд прийняв зустрічну позовну заяву до розгляду, об'єднав її в одне провадження зі справою №915/1079/15 та залучив до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_3 й на стороні відповідача за зустрічним позовом - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою від 23.07.2015 суд продовжив строк вирішення спору на 15 днів.

У судовому засіданні 15.09.2015 оголошено перерву до 17.09.2015.

Про дату, час і місце розгляду справи сторони і треті особи повідомлені у встановленому Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК) порядку.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про задоволення первісного позову та про відмову у задоволенні позову зустрічного.

Висновок суду ґрунтується на такому:

23.10.2014 між Банком та Товариством було укладено кредитний договір №118577-46 про відкриття відновлювальної кредитної лінії під заставу майнових прав за договором банківського вкладу (далі - Кредитний договір), предметом якого є відкриття Банком відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом 1500000 грн. і кінцевим строком повернення - 22.11.2014. Договором про внесення змін №2 від 14.01.2015 сторони змінили деякі положення Кредитного договору і встановили ліміт кредитної лінії - 1835000 грн.; кінцевий термін повернення - 14.04.2015; процентну ставку за користування грошима - 29,0%.

Умовами Кредитного договору (п.п. 8.1, 8.2, 8.5) передбачено, що у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або винагород Банку, Товариство сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення; у випадку порушення Товариством строків (термінів) повернення кредиту та/або процентів, Товариство зобов'язано сплатити суму заборгованості за кредитом, нарахованими процентами та іншими платежами з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30% річних від простроченої суми, за весь час прострочення; Товариство зобов'язано сплатити нараховані штрафні санкції за весь час прострочення ним виконання своїх зобов'язань, починаючи з дня, наступного за днем, коли зобов'язання мало бути виконане і до дня його фактичного виконання.

З метою забезпечення належного виконання Товариством зобов'язань за Кредитним договором (основного зобов'язання), 23.10.2014 між Банком та громадянином України ОСОБА_4 (третя особа-1 за зустрічним позовом) було укладено Договір застави №118578-46 (далі - Договір застави), відповідно до умов якого гр. ОСОБА_3 передав банку майнові права за Договором банківського вкладу; вартість предмета застави становить 137000 дол.США.

Як передбачено ст. 546 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 1 Закону України «Про заставу» встановлено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Статтею 23 Закону України «Про заставу» встановлено, що при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.

Виходячи з положень вказаної норми закону, сторони Договору застави детально прописали порядок реалізації заставленого майнового права у розділі 5 цього договору. Так, згідно з п. 5.1 договору ОСОБА_5 набуває право звернути стягнення на предмет застави у будь-який час незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання у разі повного або часткового неповернення кредиту (або його частини) та/або при повній або частковій несплаті процентів, винагороди, неустойки, невідшкодування витрат та збитків Банка у встановлені Кредитним договором строки (п. 5.1.1 Договору застави).

Відповідно до п. 5.3 Договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється за Договором про відступлення права вимоги , що міститься у п. 5.4 цього Договору, а саме: сторони встановлюють, що положення цього пункту, разом з іншими положеннями Договору, являють собою укладений сторонами договір з відкладальною умовою про відступлення гр. ОСОБА_3 на користь Банка права вимоги за договором банківського вкладу, з метою звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку. Такою відкладальною умовою є факт настання будь-якого з випадків, зазначених у п. 5.1 Договору. Факт відступлення права вимоги предмета застави Банку не підлягає підтвердженню додатковим договором (угодою) сторін. З моменту переходу прав гр. ОСОБА_3 за договором банківського вкладу до Банку, Банк вправі здійснювати розпорядження вкладним (депозитним) рахунком на правах вкладника за договором банківського вкладу без будь-якої додаткової згоди (погодження) з боку гр. ОСОБА_3

За договором про відступлення права вимоги гр. ОСОБА_3 відступає, а ОСОБА_5 приймає право вимоги від ПАТ «Банк «Київська Русь» (боржник за договором банківського вкладу) виплати грошових коштів в сумі, яка складається з суми вкладу в розмірі 137000 доларів США та процентів, нарахованих на вклад згідно з договором банківського вкладу. З моменту виникнення права звернення стягнення на предмет застави (відповідно до п. 5.1 Договору застави), ОСОБА_5 набуває, а гр. ОСОБА_3 втрачає право вимоги до ПАТ «Банк «Київська Русь» щодо виплати коштів в сумі, передбаченій п. 5.4.2, та зобов'язання ПАТ «Банк «Київська Русь» з повернення гр. ОСОБА_3 коштів в сумі, передбаченій п. 5.4.2, припиняється відповідно до ст. 606 ЦК (поєднання боржника і кредитора в одній особі).

Після уступки (відступлення) права вимоги ОСОБА_5 виконує основне зобов'язання в порядку, визначеному Кредитним договором. Визначений цим Договором спосіб задоволення вимог Банка не перешкоджає Банку застосувати інші встановлені чинним законодавством України способи звернення стягнення на предмет застави (п.п. 5.4, 5.5 Договору застави).

Договором про внесення змін №2 від 14.01.2015 сторони змінили умови Договору застави в частині розміру основного зобов'язання за Кредитним договором, процентної ставки та строку повернення кредиту.

На виконання умов Кредитного договору ОСОБА_5 надав Товариству кредитні кошти, що підтверджується матеріалами справи (виписки з рахунків 2062, 2067).

ОСОБА_5 свої договірні зобов'язання Товариство виконувало неналежним чином, станом на 23.06.2015 за ним уторилася заборгованість з повернення кредиту - 1835000 грн. та зі сплати процентів - 166651 грн. 24 коп. Несплатою вказаних сум Товариство порушило право Банку, умови Кредитного договору та вимоги ЦК, зокрема ст. 525, згідно з якою зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

У зв'язку із простроченням Товариства, Банк застосував умови п.п. 8.1, 8.2 Кредитного договору і нарахував на прострочені суми пеню, 30% річних та втрати від інфляції в загальній сумі 586518 грн. 82 коп. Детальні розрахунки вказаних сум містяться в матеріалах справи, відповідачем не заперечені і не спростовані.

Відповідно до ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Згідно зі ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 ЦК передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 №190 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення №61 від 19.03.2015 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації. Рішенням №116 від 15.06.2015 Фонд продовжив строк здійснення тимчасової адміністрації до 19.07.2015, а рішенням №138 від 17.07.2015 - розпочав процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь».

Пунктом 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 ст. 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції від 04.07.2014, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом;

5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Наведені обмеження не дозволили Банку реалізувати право звернення на предмет застави в порядку, встановленому розділом 5 Договору застави, тобто із застосуванням ст. 606 ЦК.

Вищий господарський суд України у своїх Постановах неодноразово вказував на те, що поєднання боржника і кредитора в одній особі може бути наслідком правонаступництва: для фізичних осіб - внаслідок спадкування, коли наприклад, боржник є спадкоємцем свого кредитора, а для юридичних осіб - внаслідок ліквідації з правонаступництвом (злиття, приєднання тощо). Стаття 606 ЦК встановлює такий спосіб припинення цивільно-правового зобов'язання, що не залежить від волі сторін.

Поєднання боржника і кредитора в одній особі має місце в разі, якщо до сторони, котра є боржником, переходить відповідно до будь-якої зазначеної підстави зобов'язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника і навпаки. Тобто, зникає (або виходить із двосторонніх зобов'язальних правовідносин) в силу об'єктивних обставин або певного правочину один із суб'єктів правовідношення. При цьому до особи, що залишилась, переходять всі правомочності щодо взаємних зобов'язань, у зв'язку з чим припиняється і власне правовідношення.

Із встановлених у справі обставин не вбачається, що відбулось поєднання боржника і кредитора в одній особі, оскільки обидві сторони правовідносин продовжують об'єктивно існувати.

При цьому спірні відносини сторін не підпадають під кваліфікацію «Припинення зобов'язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі», адже в даному випадку існування між сторонами подібних правовідносин носить інший правовий характер, та за згодою сторін, належним чином оформленою, могло б мати місце припинення спірного зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а не з підстав поєднання боржника і кредитора в одній особі.

Однак для такого зарахування пріоритетними є норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Зустрічні позовні вимоги про визнання зобов'язання за Кредитним договором припиненим Товариство обґрунтовує, посилаючись на ст.ст. 600, 604 ЦК.

Статтею 600 ЦК визначено, що зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюється сторонами.

Відступне - це передача боржником кредитору замість виконання первісного зобов'язання певного майна, або передача певних прав; відступне передбачає наявність істотних умов, терміну і порядку передачі, що оформлюються договором сторін.

Зі змісту ст. 600 ЦК можна зробити висновок, що зобов'язання припиняється не просто за згодою сторін, а в результаті реального передання боржником кредиторові відступного.

ОСОБА_5 не надав згоди на отримання від Товариства відступного, відповідний договір з Товариством не укладав, й власне відступне Товариство Банку не передало, немає підстав вважати зобов'язання за Кредитним договором припиненим.

Статтею 604 ЦК, на яку також посилається Товариство у зустрічній позовній заяві, визначено ще одну підставу припинення зобов'язань - домовленість сторін. Проте доказів на підтвердження того, що між Банком і Товариством було досягнуто домовленості про припинення зобов'язання за Кредитним договором, Товариство суду не надало.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що зустрічний позов задоволенню не підлягає, тобто зобов'язання за Кредитним договором не припинилося, воно існує в повному обсязі, а відтак, первісний позов є правомірним і підставним, тому його слід задовольнити.

Відповідно до ст. 49 ГПК судові витрати покладаються на відповідача за первісним позовом.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 60, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроника» (54030, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 10, ідентифікаційний код 38396243) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-а, ідентифікаційний код 24214088) грошові кошти у сумі: 1835000 (один мільйон вісімсот тридцять п'ять тисяч) грн. - основний борг; 166651 (сто шістдесят шість тисяч шістсот п'ятдесят одна) грн. 24 коп. - проценти за користування кредитом; 208134 (двісті вісім тисяч сто тридцять чотири) грн. 25 коп. - пеня за несплату кредиту; 11611 (одинадцять тисяч шістсот одинадцять) грн. 63 коп. - пеня за несплату процентів; 5805 (п'ять тисяч вісімсот п'ять) грн. 82 коп. - 30% річних за несвоєчасне погашення процентів; 104067 (сто чотири тисячі шістдесят сім) грн. 12 коп. - 30% річних за несвоєчасне погашення кредиту; 256900 (двісті п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот) грн. - прострочена заборгованість за кредитом з урахуванням індексу інфляції.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроника» (54030, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 10, ідентифікаційний код 38396243) в доход державного бюджету України (отримувач: УК у м. Миколаїв, код отримувача 37992781, банк отримувача: ГУДКСУ у Миколаївській області, МФО 826013, р/р 31218206783002, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір у сумі 38822 (тридцять вісім тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 55 коп.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроника» відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК.

Повне рішення складено та підписано 22 вересня 2015 року.

Суддя Т.В.Гриньова-Новицька