Рішення

від 17.09.2015 по справі 924/1197/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" вересня 2015 р.Справа № 924/1197/15

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ХарківметалВ» , м. Харків

до Житлово - будівельного кооперативу „Набережний квартал Схід 11В» , м. Хмельницький

про стягнення 300 503, 88 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 за дорученням

ОСОБА_2 за дорученням

від відповідача - ОСОБА_3 за довіреністю

встановив:

Позивач, після уточнення суми позову 6 серпня 2015 року просить суд стягнути з відповідача заборгованість, яка утворилася через неналежне виконання договору № 33 від 6 березня 2015 року в розмірі 301 201, 37 грн. з яких: 215 249, 36 грн. основний борг, 36 223, 85 грн. пеня, 43 049, 87 грн. штраф, 1 811, 18 грн. 3% річних, 4 867, 11 грн. інфляційних.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву від 17 вересня 2015 року про уточнення суми позову, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 300 503, 88 грн.. з яких: 205 249, 36 грн. основна заборгованість, 2 691, 07 грн. інфляційні, 47 147, 76 грн. пеня, 2 365, 82 грн. 3% річних, 43 049, 87 грн. 20% штраф.

Обґрунтовуючи заяву позивач стверджує, що зменшення основної суми боргу обумовлене частковою сплатою 10 000 грн. після звернення з позовом. Зменшення інфляційних обумовлено врахуванням дефляції; збільшення пені та річних обумовлено збільшенням днів прострочення з 30 червня до 1 вересня 2015 року.

При цьому, судом відмічається (що також підтверджено представником позивача), що вказана у заяві сума штрафу 53 049, 87 грн. є помилковою, оскільки в судовому засіданні 6 серпня 2015 року судом прийнято заяву позивача про зменшення розміру штрафу до 43 049, 87 грн. (заява підписана позивачем міститься у справі). Таким чином, остаточною сумою штрафу є 43 049, 87 грн.

За ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що зменшення та збільшення розміру позовних вимог не суперечать чинному законодавству, обставинами справи та не порушують права третіх осіб, подана 17 вересня 2015 року заява судом приймається.

Обгрунтовуючи позов, позивач вказує на порушення відповідачем умов договору щодо строків оплати. Пеню та штраф нараховано на підставі наявних у договорі відповідних пунктів щодо їх застосування. Стягнення інфляційних та річних здійснено з посиланням на ст. 625 ЦК України.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні з урахуванням уточнення.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, відповідно до яких відповідач позовні вимоги визнає частково, а саме: визнає позов в частині основного боргу у розмірі 205 249, 36 грн. Відповідач погоджується з методикою здійснення розрахунку штрафу, річних і пені. Інфляційні нарахування відповідач визнає у розмірі 967, 63 грн. Разом з тим, відповідач не погоджується з одночасним стягнення пені і штрафу, оскільки це є подвійною відповідальністю за одне і те ж порушення.

З матеріалів справи встановлено.

6 березня 2015 року між сторонами укладено договір № 33, за яким постачальник (позивач) поставляє покупцю певний товар в обсягах та в кількості згідно з заявкою покупця, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату, на умовах цього договору. Предметом поставки є металопродукція.

Покупець оплачує постачальнику товар за цінами, вказаними в рахунку на оплату та накладній на отримання товару (п. 4.1.). Розрахунок здійснюється протягом 30 календарних днів з дати видачі видаткової накладної (п. 4.5.).

У разі прострочення оплати отриманого товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми платежу за кожен прострочений день неоплаченої в термін партії товару, а також одноразовий штраф 20% від вартості несплаченого вчасно товару (п. 6.2.).

Договір набуває чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 8.1.).

Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

Факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем підтверджується:

- видатковими накладними: № 1СМ0005485 від 19 березня 2015 року на суму 309 612, 21 грн., № 1СМ0006246 від 27 березня 2015 року на суму 1 127, 45 грн., № 1 СМ0007286 від 9 квітня 2015 року на суму 147 603, 54 грн., № 1 СМ0007287 від 9 квітня 2015 року на суму 1 636, 80 грн., № 1СМ0007709 від 15 квітня 2015 року на суму 2 630, 40 грн., № 1 СМ0009435 від 30 квітня 2015 року на суму 101 498, 88 грн., № 1СМ0008351 від 22 квітня 2015 року на суму 65 011, 32 грн., № 1 СМ0010671 від 15 травня 2015 року на суму 3 429, 23 грн., № 1 СМ0010670 від 15 травня 2015 року на суму 79 133, 04 грн.

Усі накладні підписані обома сторонами. Зі сторони відповідача накладні підписані представником ОСОБА_4, на ім'я якого відповідачем видано довіреності на отримання ТМЦ: №37 від 17 березня 2015 року, № 53 від 27 березня 2015 року, № 78 від 9 квітня 2015 року, № 75 від 20 квітня 2015 року, № 91 від 7 травня 2015 року. Довіреності підписані ОСОБА_4 та керівниками підприємства відповідача.

Крім того, в справу додано рахунки позивача відносно оплати поставленої продукції відповідачем : № 3094 від 19 березня 2015 року, № 3540 від 27 березня 2015 року, № 4045 від 7 квітня 2015 року, № 4358 від 15 квітня 2015 року, № 5126 від 30 квітня 2015 року, № 4625 від 20 квітня 2015 року, № 5640 від 14 травня 2015 року; товарно - транспортні накладні: № 1СМ0010440 від 9 квітня 2015 року, № 1 СМ0010551 від 30 квітня 2015 року; Платіжні доручення про часткову оплату відповідачем боргу: № 18 від 19 серпня 2015 року на суму 10 000 грн., № 201 від 14 липня 2015 року на суму 20 000 грн., № 195 від 13 липня 2015 року на суму 10 000 грн., № 157 від 3 липня 2015 року на суму 20 000 грн.

21 травня 2015 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 259 від 20 травня 2015 року з вимогою оплатити борг за договором № 33 від 6 березня 2015 року. Докази відправки претензії подано до справи: опис кореспонденції з штампом пошти та фіскальний чек від 21. 05. 2015 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші , надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали договір поставки, визначивши умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них.

За ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.

З позовних матеріалів вбачається, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар згідно видаткових накладних: № 1СМ0005485 від 19 березня 2015 року на суму 309 612, 21 грн., № 1СМ0006246 від 27 березня 2015 року на суму 1 127, 45 грн., № 1 СМ0007286 від 9 квітня 2015 року на суму 147 603, 54 грн., № 1 СМ0007287 від 9 квітня 2015 року на суму 1 636, 80 грн., № 1СМ0007709 від 15 квітня 2015 року на суму 2 630, 40 грн., № 1 СМ0009435 від 30 квітня 2015 року на суму 101 498, 88 грн., № 1СМ0008351 від 22 квітня 2015 року на суму 65 011, 32 грн., № 1 СМ0010671 від 15 травня 2015 року на суму 3 429, 23 грн., № 1 СМ0010670 від 15 травня 2015 року на суму 79 133, 04 грн. Прийняття цього товару відповідачем підтверджується підписом представника останнього на накладних.

Обов'язок оплати (остаточний розрахунок) товару, відповідно до договору, виникає у відповідача протягом 30 днів з дати видачі видаткової накладної. Враховуючи дати накладних обов'язок оплати виник: 19 квітня 2015 року за товар поставлений за накладною від 19 березня 2015 року; 27 квітня 2015 року за накладною від 27 березня 2015 року; 10 травня 2015 року по накладних від 9 квітня 2015 року; 16 травня 2015 року по накладній від 15 квітня 2015 року; 31 травня 2015 року по накладній від 30 квітня 2015 року; 23 травня 2015 року по накладній від 22 квітня 2015 року; 15 червня 2015 року по накладних від 15 травня 2015 року. Проте, як вбачається з матеріалів справи оплата проведена частково та з простроченнями. Докази оплати в повному обсязі, в зазначені у договорі строки у справі відсутні.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що строк оплати пропущено, у відповідача виникла заборгованість, розмір якої підтверджується розрахунком основного боргу та актом звірки розрахунків від 1 вересня 2015 року та становить 205 249, 36 грн. За таких обставин, позов, в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги в частині стягнення річних а також інфляційних відповідають чинному законодавству, та підлягають задоволенню. При цьому, судом відзначається, що сума річних підтверджується розрахунком та підлягає задоволенню у заявленому розмірі. Інфляційні ж підлягають до стягненню у розмірі 967, 63 грн., що обґрунтовується розрахунком відповідача, який включає період дефляції, який не врахований позивачем.

Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи вказані законодавчі положення, неустойка (штраф та пеня) є договірним способом забезпечення зобов'язання, а тому наявність у договорі п. 6.2., що передбачає застосування пені та штрафу є підставою для задоволення позову, в частині стягнення останніх. Розмір цих нарахувань підтверджується поданим розрахунком. При цьому, відмічається, що сума штрафу 43 049, 87 грн. є 20% від суми боргу 215 249, 36 грн., яка існувала до подання заяви про уточнення позову 15 вересня 2015 року та є обґрунтованою, оскільки 10 000 грн. сплачено після подання позову (платіжне доручення від 19 серпня 2015 року на суму 10 000 грн.), що свідчить про існування боргу 215 249, 36 грн.

Задовольняючи позов в частині стягнення штрафу і пені, судом враховується аналогічна позиція Вищого господарського суду України, викладена в п. 4 оглядового листа ВГС України від 29 квітня 2013 року № 01 - 06/767/2013, де вказано, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанову Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі № 06/5026/1052/2011).

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 № 42/252, від 09.04.2012 № 20/246-08.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково, з покладенням судових витрат на сторони, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з житлово - будівельного кооперативу „Набережний квартал Схід 11В» (м. Хмельницький, вул. Володимирська, 109, п / р ПАТ „Національний кредитВ» , МФО 320702, ЄДРПОУ 39404041) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ХарківметалВ» (м. Харків, вул. Чугуївська, 78, п / р 26002000072356, в ПАТ „УкрсоцбанкВ» , МФО 300023, ЄДРПОУ 35247968) 205 249, 36 грн. (двісті п'ять тисяч двісті сорок дев'ять грн. 36 коп.) основного боргу, 967, 63 грн. (дев'ятсот шістдесят сім грн. 63 коп.) інфляційних, 47 147, 76 грн. (сорок сім тисяч сто сорок сім грн.76 коп.) пені, 2 365, 82 грн. (дві тисячі триста шістдесят п'ять грн. 82 коп.) 3% річних, 43 049, 87 грн. (сорок три тисячі сорок дев'ять грн. 87 коп.) штрафу, 6 909, 40 грн. (шість тисяч дев'ятсот дев'ять грн. 40 коп.) судового збору.

Повний текст складено 21 вересня 2015 року.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи, 2 - позивачу 3 - відповідачу