Постанова

від 27.05.2010 по справі 14/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.05.2010 р. справа №14/18

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:ОСОБА_1 суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі:ОСОБА_4 за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_5, довіреність №288 від 27.01.2010року від відповідача:ОСОБА_6, довіреність ВММ877109 від 03.02.2010року розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 30.03.2010року по справі№14/18 /суддя Левшина Г.В./ за позовомКомунального комерційного підприємства Донецької міської ради „ДонецькміськтепломережаВ» , м.Донецьк доФізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м.Донецьк предмет спорустягнення 15608 грн. 65 коп.

В С Т А Н О В И В:

Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради „ДонецькміськтепломережаВ» , м.Донецьк (далі по тексту -ККП „ДонецькміськтепломережаВ» ) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м.Донецьк (далі по тексту -ФОП ОСОБА_7В.) про стягнення заборгованості в сумі 15608,65 грн., у тому числі основного боргу за договором №3317 на відпуск теплової енергії від 01.08.2005року в сумі 13706,64 грн., інфляції в сумі 734,91 грн., 3%річних в сумі 200,45 грн. та пені в сумі 966,65 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.03.2010року у справі №14/18 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 13706 грн. 64 коп., пеню в сумі 364 грн. 31 коп., інфляцію в сумі 734 грн. 91 коп. та 3%річних в сумі 200 грн. 45 коп.; в решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач свої зобов'язання за договором №3317 на відпуск теплової енергії від 01.08.2005року виконав належним чином, здійснивши поставку теплової енергії за період жовтень 2008року -грудень 2009року на загальну суму 15278,94грн., що підтверджується доказами матеріалів справи. Відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманої теплової енергії виконав частково, у зв'язку з чим за період з 01.11.2008року по 01.01.2010року виник борг в сумі 13706,64 грн. Доказів перерахування позивачу боргу у сумі 13706,64 грн. відповідач суду не надав, тому позовні вимоги ККП „ДонецькміськтепломережаВ» про стягнення основного боргу у сумі 13706,64 грн. визнані судом обґрунтованими і задоволені у повному обсязі. Згідно вимог ст. 625 ЦК України позивач має право на нарахування суми інфляції та трьох процентів річних, розрахунок суми інфляції та трьох процентів річних є арифметично вірним, таким, що відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, тому відповідні вимоги теж задоволені судом. Відповідно до п. 4.4 договору позивачем за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідачу обґрунтовано нарахована пеня за період з 11.07.2009р. по 20.01.2010р., однак позивачем нарахування суми пені проведено без врахування вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України, тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов в частині стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 364,31 грн. за період з 11.07.2009р. по 20.01.2009р.

ФОП ОСОБА_7 звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 30.03.2010року у справі №14/18 скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заявник в апеляційній скарзі посилається на те, що господарським судом рішення було прийнято при порушенні норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідач вважає, що договір №3317 на відпуск теплової енергії від 01.08.2005року є неукладеним внаслідок того, що не містить всіх істотних умов, обов'язковість яких передбачена ст. 26 Закону України В«Про житлово-комунальні послугиВ» . Суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги докази, які надавались відповідачем, стосовно неналежної якості послуг ККП „ДонецькміськтепломережаВ» та не задовольнив клопотання відповідача про витребування у позивача сертифікату відповідності якості послуг, які ним надаються, обов'язковість якого передбачена ст. 10 Закону України В«Про житлово-комунальні послугиВ» .

ККП „ДонецькміськтепломережаВ» у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Донецької області від 30.03.2010року у справі №14/18 залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що договір між сторонами є укладеним, так як сторони дійшли згоди щодо його істотних умов, матеріалами справи підтверджено факт постачання теплової енергії відповідачу, відповідач не надав належних доказів теплопостачання на об'єктах відповідача у спірний період.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, оскільки внаслідок збоїв у комп'ютерній програмі В«Документообіг господарських судівВ» запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації неможливо було здійснити, про що складено акт від 26.05.2010року.

Дослідивши докази матеріалів справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 29.08.2001року, ОСОБА_7 придбала приміщення загальною площею 127,50 кв.м., що розташоване по вул.Університетська у м.Донецьку в будинку №56.

22.08.2001року згідно свідоцтва ВОО№158558 ОСОБА_7 зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Згідно ст.3 Закону України "Про теплопостачання", відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії (ст.24 Закону України "Про теплопостачання").

Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005р. N630 (далі по тексту „ПравилаВ» ).

01.08.2005року між ККП „ДонецькміськтепломережаВ» /далі -Підприємство/ та ФОП ОСОБА_7 /далі -Абонент/ підписано договір №3317 на відпуск теплової енергії, згідно з яким Підприємство зобов'язується поставляти теплову енергію до елеваторного вузла, вказаного володарем будівлі, а Абонент зобов'язується прийняти та здійснити оплату за використану теплову енергію (п. п. 1.1., 1.2. договору).

Вказаний договір підписано уповноваженими представниками сторін без заперечень та скріплено печатками підприємств.

ФОП ОСОБА_7 у апеляційній скарзі посилається на той факт, що вищезазначений договір є неукладеним, оскільки не містить всіх істотних умов, обов'язковість яких передбачена ст. 26 Закону України В«Про житлово-комунальні послугиВ» .

Судова колегія суду апеляційної інстанції вважає, що вказане посилання є таким, що суперечить фактичним обставинам справи виходячи з наступного.

Ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договір -це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно п.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся) /ст. 181 ГК України/.

Відсутність згоди між сторонами з умов, що належать до істотних (незалежно від причин) є правовою підставою для визнання договору неукладеним. Тобто якщо сторони не дійшли згоди з будь-якої умови, що визнається істотною, це означає, що договір як юридичний факт не відбувся, а, отже, не виникає жодних правовідносин між його сторонами і не породжується жодних юридичних наслідків по цьому договору.

Як вбачається з тексту договору, сторонами узгоджені всі істотні умови договору, що передбачені п.3 ст.180 Господарського кодексу України.

Зокрема, предмет визначено п. п. 1.1., 1.2. договору, ціну -п.п. 3.1, 3.2 договору, строк -п.7.1 договору.

Відповідно сторонами узгоджені всі істотні умови договору, які визначені ст.638 ЦК України та ст. 180 Господарського кодексу України.

Ст. 26 Закону України В«Про житлово-комунальні послугиВ» передбачає, що істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є: найменування сторін; предмет договору; вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; права та обов'язки сторін; порядок контролю та звіту сторін; порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; порядок здійснення ремонту; відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; порядок вирішення спорів; перелік форс-мажорних обставин; строк дії договору; умови зміни, пролонгації, припинення дії договору; дата і місце укладення договору.

Скаржник вважає, що неузгодженими у спірному договорі є такі істотні умови договору, як визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору/стосовно відповідальності позивача/; порядок вирішення спорів; перелік форс-мажорних обставин тощо.

Дане твердження відповідача є недоцільним.

Зокрема, як вбачається з п.1.1 договору, сторонами узгоджено, що Підприємство зобов'язується поставляти теплову енергію до елеваторного вузла, вказаного володарем будівлі, тобто точка розподілу є визначеною сторонами.

У пункті 2.5.3 договору сторонами закріплено, що у разі недопоставки, відсутності поставки теплової енергії Абонент зобов'язаний протягом доби усно або письмово повідомити про це Підприємству для складання двостороннього акту для проведення перерахунку. Таким чином, сторонами договору узгоджено порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.

Пункт 4.1 договору твердить, що невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України. Відповідно, відповідальність сторін є договором визначеною. При цьому, відсутність у договорі конкретного пункту стосовно відповідальності позивача за невиконання або неналежне виконання умов договору є результатом волевиявлення сторін, оскільки відповідач підписав договір без протоколу розбіжностей з цього приводу, з заявами про внесення змін у даний розділ договору до позивача не звертався.

Щодо переліку форс-мажорних обставин у договорі, то це не є обов'язковою істотною умовою , без узгодження якої договір не може вважатись укладеним.

Крім того, судова колегія приймає до уваги, що сторонами умови договору №3317 на відпуск теплової енергії від 01.08.2005року виконувались, а саме, позивачем здійснювалась поставка теплової енергії, а відповідач її споживав та частково сплатив її вартість, тобто, своїми діями сторони підтвердили факт укладання договору.

Виходячи з викладеного, договір №3317 на відпуск теплової енергії від 01.08.2005року є укладеним внаслідок досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору.

Відповідно до п. 1. ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно п. 7.1 договору даний договір є укладеним з 01.08.2005року та діє в частині по поставки теплової енергії до 31.07.2010року та якщо від однієї із сторін за місяць до закінчення строку дії договору не надійшло заяви про розірвання даного договору, він вважається продовженим на наступний строк, а в частині здійснення розрахунків за теплову енергію до їх повного виконання.

Тобто, у спірний період сторони знаходились у договірних відносинах.

Як виходить з п. 2.2. договору облік відпущеної теплової енергії здійснюється за приладами обліку, встановленими на тепловому вводі Абонентом.

Згідно до п. 2.3. договору при відсутності приладів обліку або при їх несправності оплата здійснюється, відповідно до встановлених тарифів. Теплова енергія для опалення та гарячого водопостачання приміщень Абонента, повинна відповідати умовам діючих нормативно-правових актів.

Як вбачається з розрахунку суми основного боргу, що доданий до позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за період жовтень 2008року -грудень2009року, тобто, фактично за два опалювальних періоди.

Факт надання послуг з теплопостачання у період жовтень 2008року -квітень 2009року підтверджується актом на включення опалення від 16.10.2008року, в якому зазначено, що позивачем здійснено включення опалення у будинку №56 по вул.Університетська у м.Донецьку та відповідним актом на відключення опалення від 16.04.2009року у цьому ж будинку.

Факт надання послуг з теплопостачання у період жовтень 2009року -грудень 2009року підтверджується актом на включення опалення від 16.10.2008року, що свідчить про включення позивачем опалення у будинку №56 по вул.Університетська у м.Донецьку.

Виходячи зі змісту відомостей з витягу журналу обліку поставки тепла до житлового будинку №56 по вул.Університетській у м.Донецьку, позивачем постачалась теплова енергія до вказаного будинку.

Таким чином, належними доказами у справі підтверджено факт надання позивачем послуг з теплопостачання відповідачу у період жовтень 2008року -грудень 2009року.

Доводи скаржника стосовно неякісності наданих позивачем послуг не доведені належним чином відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зокрема, відповідно до п. 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг, затверджених Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.05р., споживач має право на: зменшення плати у разі надання послуг не в повному обсязі, відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання; перевірку кількісних і якісних показників надання послуг (якість і тиск води, температура гарячої води, температура повітря у приміщеннях тощо) у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 6 вказаних Правил № 630, відповідність послуг з централізованої опалення якісним характеристикам визначається згідно нормативній температурі повітря у приміщеннях квартири за умови їх утеплення споживачами та вжиття власником (баансоутримувачем) будинку та/або виконавцем заходів до утеплення місць загального користування будинку.

Крім того, порядок оформлення претензій споживачів до виконавців встановлений положеннями ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно якої у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Акт-претензія складаються споживачем та представником виконавця та скріплюється їхніми підписами. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмову споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії.

Відповідно, цією нормою встановлений особливий порядок перевірки та контролю споживача за одержанням своєчасних та відповідної якості житлово-комунальних послуг та оформлення претензій та вимог до виконавців та виробників таких послуг.

Пунктом 2.5.3 договору встановлено, що у разі недопоставки, відсутності поставки теплової енергії Абонент зобов'язаний протягом доби усно або письмово повідомити про це Підприємству для складання двостороннього акту для проведення перерахунку. Відсутність такого повідомлення, відсутність акту свідчать про те, що Абонент отримав теплову енергію згідно умов договору та ця обставина інших доказів не потребує.

З огляду на викладене, належною підставою та документальним підтверджуючим доказом факту ненадання послуг з теплопостачання або надання їх неналежної якості є акт-претензія, який складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами.

Однак, за період з листопада 2008року по грудень 2009року відсутні будь-які належні докази наявності звернень відповідача до позивача з претензіями щодо неналежної якості опалення.

Акти -претензії від 31.12.2008р., від 11.04.2009р., від 23.01.2010р., які складені відповідачем, не є підставою для перерахунку за спожиту теплову енергію, оскільки відповідачем не дотримано порядку, що відповідає закону та умовами договору, оскільки доказів направлення на адресу позивача викликів з вимогою щодо проведення огляду приміщення, здійснення замірів температури та складання відповідного акту матеріали справи не містять, акти складені лише відповідачем та іншими особами без участі представника позивача.

Судова колегія також не приймає в якості належних доказів листи №31/12/08від 31.12.2008р., №06/01/03від 06.01.2009р., №13/04/09від 13.04.2009р., №07/07/09від 07.07.2009р., №16/10/09від 16.10.2009р., №28/01/10від 28.01.2010р., в яких відповідач звертається до позивача з вимогами щодо перерахунку вартості теплової енергії внаслідок відсутності поставки теплової енергії, оскільки у матеріалах справи відсутні докази у підтвердження направлення вказаних листів, а саме: відсутні поштові квитанції, щоб свідчили про направлення листів на адресу позивача або відмітки про вручення їх нарочно тощо.

Отже, виходячи з викладеного, надані відповідачем докази в підтвердження неналежного виконання умов договору позивачем не є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно доводи апеляційної скарги в частині недоведеності матеріалами справи факту надання послуг є хибними.

Тому судова колегія вважає, що належними доказами у справі підтверджено факт надання позивачем послуг з теплопостачання відповідачу у період жовтень 2008року -квітень 2009року на суму 15278,94грн.

Підставою для заявлення позовних вимог є невиконання відповідачем умов договору №3317 на відпуск теплової енергії від 01.08.2005року в частині оплати отриманих послуг.

Відповідно до п. 3.1. договору Абонент здійснює оплату за теплопостачання приміщень , які належать йому на підставі права власності, знаходяться у нього в оперативному управлінні, або орендовані ним приміщення.

Згідно до п. 3.2. договору поставка теплової енергії здійснюється абоненту на умовах 100% передплати або оплати не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до встановлених тарифів.

Як виходить з п.3.5 договору, тариф на момент підписання договору становить:

- за 1 кв.м. опалювальної площі - 3,07 грн. на місяць без ПДВ (в опалювальний період);

- за 1 куб. м. гарячої води - 6,375 грн. на місяць без ПДВ;

- за 1 Гкал відпущеної теплової енергії - 99,9 грн. на місяць без ПДВ,

В залежності від цін на енергоносії, встановлених Кабінетом Міністрів України, іншими органами влади або постачальниками енергоносіїв, тариф може змінюватися в більшу або меншу сторону без узгодження з відповідачем.

За приписами абз.2 п.1 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, відповідно до закону.

Рішеннями Донецької міської ради №4/2 від 11.09.2006року, №23/19від 19.09.2008року, №28/4 від 20.02.2009року затверджено змінено тарифи на послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виставлені відповідачу рахунки на сплату отриманих послуг №№3317 від 25.11.2008року, від 15.12.2008року, від 19.02.2009року, від 12.02.2009року, від 20.03.2010року, від 20.04.2010року, від 25.10.2010року, 21.11.2010року, 11.12.2010року.

Позивачем при нарахуванні вартості послуг застосовані тарифи, які встановлені вказаними рішеннями Донецької міської ради у межах своїх повноважень з дотриманням вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про місцеве самоврядування" без додаткового узгодження з відповідачем.

ФОП ОСОБА_7 частково оплатила вартість отриманої теплової енергії в сумі 1572грн.30коп., заборгованість складає 13706грн.64коп.

Згідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки за договором №3317 від 01.08.2005року відповідач взяв на себе зобов'язання щодо здійснення повної та своєчасної опати отриманих послуг з теплопостачання, які надані позивачем, на момент звернення до суду строк оплати отриманих послуг настав, але матеріалами справи не підтверджується факт виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд першої інстанції, на думку судової колегії, прийшов до вірного висновку щодо задоволення позовних вимог в сумі 13706грн.64коп.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3%річних в сумі 200,45 грн. за період з 11.12.2008р. по 20.01.2010р. та інфляції в сумі 734,91 грн. за період з грудня 2008р. по грудень 2009р.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки встановлено, що позовні вимоги щодо основного боргу підлягають задоволенню, розрахунок суми інфляційних нарахувань та 3% річних здійснено позивачем вірно з дотриманням , методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. В«Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справВ» судом першої інстанції перевірено, відповідно вимоги щодо стягнення з відповідача 3%річних в сумі 200,45 грн. за період з 11.12.2008р. по 20.01.2010р. та інфляції в сумі 734,91 грн. за період з грудня 2008р. по грудень 2009р. та є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем на підставі п.4.4 договору №376 від 10.11.2008р. за період з 11.07.2009р. по 20.01.2010р. нараховано пеню в сумі 966,65 грн.

Як вбачається з п. 4.4 договору, у разі несвоєчасної оплати вартості теплової енергії Абонентом /відповідачем/ сплачується пеня у розмірі 0,75% за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

За вимогами п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як виходить з розрахунку пені, що доданий до позовної заяви, позивачем розрахунок суми пені здійснено з порушенням вимог ч.6 ст.232 ГК України.

Відповідно, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги щодо стягнення пені за період з 11.07.2009р. по 20.01.2010р. в сумі 966,65 грн. є такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 364,31 грн. за період з 11.07.2009року по 20.01.2009року.

Таким чином, апеляційна інстанція вважає, що господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення від 30.03.2010року у справі №14/18 з'ясував всі обставини справи в їх сукупності, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Рішення господарського суду Донецької області від 30.03.2010року у справі №14/18 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м.Донецьк залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 30.03.2010року у справі №14/18 залишити без змін.

Головуючий Т.Д. Геза

Судді: О.А. Скакун

ОСОБА_3

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3 у справу

4 ДАГС