Постанова

від 16.09.2015 по справі 910/20857/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2015 р. Справа№ 910/20857/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Остапенка О.М.

Гарник Л.Л.

за участю секретаря Патлань І.О.

та представників:

від заявника - Пінчук Ю.А. (довіреність від 25.06.2015 № 25/86);

від боржника - не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ"

на ухвалу господарського суду м. Києва від 17.08.2015

у справі № 910/20857/15 (Суддя Пасько М.В.)

за заявою Публічного акціонерного товариства "АКБ "КИЇВ" (далі - ПАТ «АКБ «Київ»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГАЗ-ДНІПРО"

про порушення справи про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.08.2015 у справі № 910/20857/15 заяву ПАТ «АКБ «Київ» про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГАЗ-ДНІПРО" повернуто без розгляду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ПАТ «АКБ «Київ» звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 17.08.2015 у даній справі.

В обґрунтування апеляційної скарги, ПАТ «АКБ «Київ» посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 у даній справі прийнято до провадження вказану апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 16.09.2015.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судове засідання 16.09.2015 представник боржника не з'явився, причин неявки суду не повідомив. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до ст. 64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судова колегія обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника боржника, за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

У судовому засіданні 16.01.2015 судовою колегією досліджено роздруковане з сайту Державного реєстру судових рішень рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2011 у справі № 35/436 та залучено до матеріалів даної справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діяла з 19.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно статей 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Повертаючи матеріали заяви ПАТ «АКБ «Київ» без розгляду, за оскаржуваною ухвали, місцевий господарський суд керувався ч. 1 ст. 15 Закону та обґрунтував судове рішення тим, що заявником не надано доказів неможливості списання коштів з рахунку боржника, зокрема, відсутній документ, що підтверджує факт закриття виконавчого провадження.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції апеляційний господарський суд не може погодитися, враховуючи наступне.

У ст. 10 Закону закріплено, що право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.

Відповідно до ч. 3 названої статті справа про банкрутство порушається господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Згідно з приписами ст. 11 Закону заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі. До заяви про порушення справи про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 15 Закону господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду, якщо заявник-кредитор не подав доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеному частиною третьою статті 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.

Тобто, строк невиконання боржником грошового зобов'язання для визначення неплатоспроможності боржника починається з моменту відкриття виконавчого провадження.

Стаття 1071 Цивільного кодексу України визначає підстави списання грошових коштів з рахунка.

За приписами ч. 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч. 2 вказаної статті).

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності.

Виключний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, передбачено у ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, за Законом факт безспірності вимог кредитора виникає з моменту, коли грошові вимоги кредитора підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема виконавчими.

При цьому, відповідно до приписів Закону такі вимоги повинні бути не виконані боржником протягом трьох місяців.

Відповідно і встановлений Законом тримісячний строк починає свій відлік після пред'явлення виконавчих документів до виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до абзацу 1, 8 ст. 1 Закону, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури;

неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Отже, така неспроможність це юридичний факт невиконання грошового зобов`язання протягом певного періоду, що вказує на можливу неспроможність боржника. Тому, відповідно до абз. 8 названої статті для визнання боржника неплатоспроможним не вимагається надавати докази невиконання боржником вимоги державного виконавця про добровільне (самостійне) виконання рішення, що передбачено ч.2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" чи докази закриття відповідного виконавчого провадження за певних обставин.

Як вбачається зі змісту заяви ПАТ «АКБ «Київ» та доданих до неї документів, заявником ставиться питання про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГАЗ-ДНІПРО" з підстав виникнення у останнього заборгованості у розмірі 449 184,80 грн. (без врахування пені), що підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2011 у справі № 35/436 (наявність якого, судовою колегією перевірена на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень), про примусове виконання якого господарським судом міста Києва видано наказ від 10.01.2013, на підставі якого відкрито виконавче провадження згідно постанови відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві від 15.01.2013, після чого минуло більше трьох місяців, проте заборгованість погашена не була.

Зважаючи на вищенаведені обставини та враховуючи вимоги Закону, колегія суддів вважає, що у даному випадку посилання суду першої інстанції, як на підставу повернення заяви без розгляду, на відсутність доказів неспроможності боржника виконати зобов'язання протягом трьох місяців за наявності постанов ВДВС про відкриття виконавчих проваджень є такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону.

Відповідно до ч. 7 ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

За таких обставин, аналізуючи положення чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала господарського суду міста Києва від 17.08.2015 у справі № 910/20857/15 - скасовуванню, а справа - направленню на розгляд господарського суду м. Києва.

На підставі викладеного вище та, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ПАТ «АКБ «Київ» на ухвалу господарського суду м. Києва від 17.08.2015 у справі № 910/20857/15 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду м. Києва від 17.08.2015 у справі № 910/20857/15 скасувати.

3. Матеріали справи № 910/20857/15 передати на розгляд господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписаний 21.09.2015.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді О.М. Остапенко

Л.Л. Гарник