Постанова

від 25.11.2010 по справі 3/31

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

25.11.10 Справа № 3/31

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Дубник О.П.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційні скарги Прокурора Заставнівського району від 27.09.2010р. № 81-10 та Головного управління Державного казначейства України у Чернівецькій області (далі ГУДК України у Чернівецькій області) від 24.09.2010р. № 14-27/6615

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.09.2010р. (повне рішення складено 17.09.2010р.)

у справі № 3/31

за позовом Прокурора Заставнівського району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Заставніському районі Чернівецької області, м. Заставна Чернівецької області

до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Зерно», м Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, ГУДК України у Чернівецькій області, м. Чернівці

про стягнення заборгованості на суму 2 187 140, 80 грн.

за участю представників:

прокурор - Рогожнікова Н.Б. -прокурор;

від позивача - ОСОБА_3 -завідувач юридичного сектору;

від відповідача - ОСОБА_4 -представник;

від третьої особи - не з'явився.

Присутнім представникам учасників судового процесу права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28, 29 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено. Заяв про відвід не поступало. Клопотань про технічну фіксацію не надходило.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованої кореспонденції -листів, якими надіслано ухвалу апеляційного господарського суду про прийняття апеляційних скарг до провадження та призначення справи до розгляду у судовому засіданні), які є в матеріалах справи.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 14.09.2010р., суддя Гончарук А.В., у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.1, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також зокрема тим, що у матеріалах справи відсутні докази (первинні документи) фактичного перерахування та отримання відповідачем бюджетних позичок за рахунок державного бюджету у 1996-1997 роках, що унеможливлює задоволення позову про стягнення заборгованості за такими позичками.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Прокурор Заставнівського району та ГУДК України у Чернівецькій області, подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.09.2010р. у справі № 3/31 та прийняти нове рішення, яким задоволити позов.

Розглянувши матеріали справи та апеляційні скарги, заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд встановив наступне.

Прокурор Заставнівського району Чернівецької області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Заставнівському районі звернувся до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Зерно»з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 2187140,80 грн., з яких 8393,80 грн. заборгованості по фінансових допомогах та 2178747 грн. заборгованості по бюджетних позичках.

Відповідно до Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та органами державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України, Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 р. №74/194 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.05.2002р. № 436/6724, для забезпечення повноти надходжень платежів до бюджетів та контролю за погашенням заборгованості за кредитами, залученими державою та згідно з бюджетною класифікацією України, орган державної податкової служби відповідно до порядку, встановленого чинним законодавством, є органом стягнення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками.

Згідно з ч.4 ст.17 Бюджетного кодексу України у разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор посилається на акти передачі-прийому заборгованості по бюджетній позичці за державним замовленням 1996-1997 роках, наданих заготівельному підприємству для авансування закупівлі зерна, які складені між органом Державного казначейства України (третьою особою) та Застівнівським державним хлібоприймальним підприємством, правонаступником якого є відповідач у справі, як заготівельним підприємством.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, оскільки вважає, що позивачем не надано будь-яких бухгалтерських або банківських документів в підтвердження перерахування відповідачу спірної суми бюджетної позички, а також стверджує про факт відсутності укладених між сторонами договорів.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Зерно»зареєстровано Заставнівською районною державною адміністрацією 31.08.2009 року (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, а.с.8).

1 вересня 2009 року товариство взято на облік в органах державної податкової служби.

Відповідно до Статуту відповідача (а.с.9), Товариство є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Зерно», яке у свою чергу, відповідно до Статуту Відкритого акціонерного товариства «Зерно»(а.с.10), було засноване відповідно до наказу Регіонального відділення ФДУ по Чернівецькій області, шляхом перетворення Заставнівського державного хлібоприймального підприємства у ВАТ «Зерно».

На підставі подання Держказначейства від 04.01.2010 року, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості по фінансових допомогах та бюджетних позичках на загальну суму 2187140,80 грн.

Судами досліджено наявні в матеріалах справи копії актів передачі-прийому заборгованості по фінансових допомогах та бюджетній позичці за державним замовленням 1996, 1997 років, які складені між третьою особою та заготівельним підприємством -Заставнівським державним ХПП, а в подальшому -ВАТ «Зерно».

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги обґрунтовані актом від 24.07.1996р. на суму НОМЕР_1 крб., актом від 25.11.1996р. на суму 8139,97 грн., актом від 31.12.1996р. на суму 21141,41 грн., актом від 31.12.1996р. на суму 55201,91 грн., актом (без дати) на суму 32813816348 крб., актом від 14.07.1997р. на суму 10125 грн., актом від 15.07.1997р. на суму 145000 грн., актом від 15.07.1997р. на суму 163300 грн., актом від 25.07.1997р. на суму 425280 грн., актом від 25.10.1998р. на суму 7716 грн., актом від 05.11.1998р. на суму 677,80 грн., актом від 26.03.2003р. на суму 849300 грн. (а.с.а.с.12-36).

Починаючи з 1995 року, закупівля зерна і сортового насіння у сільгоспвиробників для держконтракту і держзамовлення проводились за рахунок наданих державою бюджетних позичок.

Зазначені правовідносини врегульовані постановою Кабінету Міністрів України «Про стан підготовки до збиральних робіт і формування державного контракту на закупівлю зерна у 1995 році»від 31.05.1995р. № 370, постановою Кабінету Міністрів України «Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік»від 12.03.1996р. № 323 та постановою Кабінету Міністрів України «Про задоволення державних потреб у зерні в 1997 році»від 04.02.1997р. №124.

З метою виконання зазначених постанов були затверджені відповідні Порядки, а саме: спільним наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства сільського господарства і продовольства України від 12.07.1995р. № 119/109/193 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.09.1995р. за №334/870), затверджено Порядок надання і повернення державної позички для фінансування державного контракту 1995 року на поставку до державних ресурсів зерна, сортового і гібридного насіння зернових культур; спільним наказом Міністерства фінансів України та Міністерства сільського господарства і продовольства України від 11.04.1996р. № 72/113 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.06.1996р. за № 265/1290) затверджено Порядок надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року; спільним наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України, Міністерства фінансів України та Державної акціонерної компанії «Хліб України»від 04.03.1997р. №70/54/18 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.06.1997р. за № 212/2016), затверджено Порядок надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року.

Відповідно до вищевказаних Порядків, безвідсоткова бюджетна позичка надавалась фінансовим відділенням державного казначейства за трьохсторонніми угодами, укладеними цими органами з заготівельним (переробним) підприємством та сільгосптоваровиробником.

Державним замовником на поставку продовольчого зерна до державних ресурсів був Мінсільгосппрод і ДАК «Хліб України», заготівельні та переробні підприємства і організації якого мали укладати з товаровиробниками (виконавцями державного замовлення) державний контракт на закупівлю зерна. При цьому, надання бюджетної позички рай (міськ) фінвідділами чи органами державного казначейства здійснювалось або шляхом авансування оплати витрат сільгоспотоваровиробників на закупівлю пально-мастильних матеріалів, насіння, міндобрив, засобів захисту рослин, запчастин, сільгосптехніки, витрат на капремонт техніки та погашення установам банків заборгованості по кредитах тощо на підставі поданих товаровиробниками документів (рахунків-фактур, товаротранспортних накладних та ін.), або шляхом надання позички у вигляді матеріально-технічних ресурсів, у тому числі зерно- і кормозбиральних комбайнів. Фіноргани забезпечували облік укладених контрактів та надання авансів в розрізі товаровиробників та заготівельних організацій, а останні забезпечували окремий облік зерна, прийнятого від товаровиробників, і проводили остаточні розрахунки з ними за поставлене зерно після відшкодування товаровиробниками суми авансу.

Контроль за виконанням держконтракту (держзамовлення) покладався на Мінсільгосппрод, ДАК «Хліб України»і заготівельні організації, а за наданням та поверненням бюджетних позичок -на Мінфін, фінансові органи, органи держказначейства.

Відповідальність перед фінорганами за підсумками проведених ними документальних перевірок несли товаровиробники (за недопоставку зерна на суму отриманого авансу) та заготівельні організації (за неповернення бюджетних позичок).

Разом з тим, як встановлено судом на підставі матеріалів справи, будь-яких бухгалтерських та/або банківських документів на підтвердження перерахування відповідачу і отримання ним спірної суми бюджетної позички ні податковим органом, ні органом держказначейства не подано. При цьому, враховується, що фінансовими органами та органами державного казначейства не було виконано вимог Порядків щодо обов'язкового укладання договорів про надання бюджетної позички, що унеможливлює встановити особу відповідальну за її повернення і межі відповідальності.

Крім того, судом вставлено, що вказаними відповідальними органами, у встановленому порядку не велись особові рахунки стосовно осіб, яким видавалась бюджетна позичка, не вживались заходи, встановлені Законом України «Про врегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства, та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) переробних підприємств агропромислового комплексу»щодо реструктуризації бюджетної заборгованості, не здійснювалась звірка розрахунків за бюджетною позичкою, не контролювались, встановлені законодавством строки її повернення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суду не подано доказів (первинних документів) фактичного перерахування та отримання відповідачем бюджетних позичок за рахунок державного бюджету у 1996-1997 роках, що унеможливлює задоволення позову про стягнення заборгованості за такими позичками.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Вищого господарського суду України у справах №18/19 (10/128ад) від 03.09.2009 року та №2/145-28/57 від 07.11.2006 року.

Також, слід відзначити, що акти прийому передачі заборгованості по бюджетній позичці, наданій заготівельним підприємствам від 1996 та 1997року не встановлюють факт виникнення грошових зобов'язань так як відповідно до Порядку надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного та сортового насіння за державним замовленням 1996 року від 11.04.1996 № 72/113 Додаток № 5 згідно з п. 4.10. укладався у 10-денний термін після завершення видачі авансів відділення Державного казначейства України в районах разом із заготівельними підприємствами складають акти передачі-прийому заборгованості по бюджетній позичці, наданій для авансування закупівлі зерна (остаточних рахунків) за державним замовленням 1996 року згідно з додатком № 5.

Згідно з п. 4.8. Порядку за рахунок бюджетної позички товаровиробникам відповідно до укладених договорів не пізніше 5 липня поточного року надається аванс у розмірі не менше як 60 відсотків вартості продукції, обчисленої за цінами згідно з додатком № 1, у тому числі 25 відсотків протягом двох тижнів після укладання договору.

Про те, що аванси надаються саме сільгоспвиробникам зазначено також в п. 4.1, 4.5 цього порядку.

Таким чином, Акти (Додаток № 5) укладалися з метою ведення обліку бюджетної позички наданої товаровиробникам, які вказуються на зворотній стороні актів.

Відповідно до Порядку надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного та сортового насіння за державним замовленням 1997 року від 04.03.1997р. № 70/54/18.

Додаток № 4 відповідно до п.3.6. укладався у десятиденний термін після завершення видачі авансів відділення Державного казначейства України в районах разом із заготівельними підприємствами складають акти передачі-приймання заборгованості по бюджетній позичці, наданій для авансування закупівлі продовольчого зерна і сортового насіння (остаточних розрахунків) за державним замовленням 1997 року згідно з додатком N4.

Крім цього, в цьому ж пункті зазначено, що заготівельні підприємства ведуть особові рахунки про надання бюджетної позички для авансування закупівлі продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року для кожного товаровиробника.

Відповідно до п.3.5. Порядку за рахунок бюджетної позички сільськогосподарським товаровиробникам відповідно до укладених договорів надається грошовий аванс не пізніше ніж 5 липня поточного року.

Про те, що аванси надаються саме сільгоспвиробникам зазначено також в п. 3.1 даного порядку.

Таким чином, Акти (Додаток № 4) укладалися з метою ведення обліку бюджетної позички наданої товаровиробникам, які вказуються на зворотній стороні актів.

Враховуючи вищевикладене додані до позовної заяви акти не можуть бути підставою для виникнення у відповідача будь яких зобов'язань, у тому числі грошових або майнових перед позивачем.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Досліджені в процесі розгляду справи докази, в розрізі встановлених вищезазначених обставини справи та вимог законодавства України, дають можливість зробити висновок про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим судом перщої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову.

Враховуючи положення норм ст.ст.4 3 , 32, 33 ГПК України, скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність і безпідставність рішення суду першої інстанції.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ :

Залишити рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.09.2010р. у справі № 3/31 без змін, а апеляційні скарги Прокурора Заставнівського району та ГУДК України у Чернівецькій області - без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Процик Т.С.

Суддя Дубник О.П.

Суддя Скрипчук О.С.