Постанова

від 30.06.2010 по справі 22/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

30.06.10 Справа № 22/20

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

ОСОБА_1,

при секретарі Ковалишин Ю.,

з участю представників:

від скаржника (позивача) - зВ»явився,

від відповідачів - не зВ»явилися,

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Стройпрогрес», м.Орджонікідзе Дніпропетровської області

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.04.2010 року, суддя Малєєва О.В.., у справі № 22/20

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Стройпрогрес», м.Орджонікідзе Дніпропетровської області

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю «ЗахідінвестКомпані», м.Івано-Франківськ

до відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Фаворит», м.Івано-Франківськ

про визнання недійсними договору доручення №01/07 від 15.05.2007 року, договору підряду №18-01/08Б від 15.01.2008 року, договору підряду №03-06/08Б від 03.06.2008 року,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 22.04.2010 року в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Стройпрогрес»до товариства з обмеженою відповідальністю «ЗахідінвестКомпані»та товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Фаворит» про визнання недійсними договору доручення №01/07 від 15.05.2007 року, договору підряду №18-01/08Б від 15.01.2008 року, договору підряду №03-06/08Б від 03.06.2008 року відмовлено з підстав того, що позивачем не подано, а судом не встановлено наявність в спірному випадку підстав, встановлених ст.203 ЦК України для визнання вказаного договору недійсним.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати в звВ»язку з неповним з»ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що підставою для визнання оскаржуваних договорів недійсними є укладення договору доручення від імені відповідача-2 директором з перевищенням наданих йому повноважень, що згідно ст.203 та ст.215 ЦК України є підставою для визнання договорів недійсними.

Скаржник покликається на те, що згідно п.8.10 статуту ТзОВ «Торгова мережа «Фаворит» директор має право делегувати свої повноваження іншим особам на підставі нотаріально посвідченого доручення. Оскільки укладений від імені відповідача-2 директором договір доручення №01/07 від 15.05.2007 року не був нотаріально посвідченим, даний договір та укладені на підставі нього договори підряду №18-01/08Б від 15.01.2008 року та №03-06/08Б від 03.06.2008 року підлягають визнанню недійсними.

Скаржник також не погоджується з висновком місцевого суду про те, що на виконання договору доручення між позивачем та відповідачем-1 укладено договір підряду на виконання загально-будівельних робіт, оскільки згідно договору доручення відповідач-2 доручав відповідачу-1 укласти договір на реконструкцію. Крім цього, договори підряду не мають посилання на додаткову угоду від 20.08.2007 року, а договором доручення відповідач-2 право заключати договори з позивачем на виконання загально-будівельних робіт відповідачу-1 не надавав.

В судове засідання представники відповідачів не з»явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести за наявними в справі документами про права і обовВ»язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представника скаржника, який підтримав свою позицію, пояснення дав аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що між ТзОВ "Торгова мережа "Фаворит" в особі директора ОСОБА_2, що діяла на підставі статуту (довіритель) та ТзОВ "ЗахідІнвестКомпані" (повірений) укладено договір доручення №01/07 від 15.05.2007р., за умовами якого довіритель доручає, а повірений бере на себе зобов'язання від імені та за рахунок довірителя організувати виконання робіт по реконструкції об'єктів під магазин В«ФаворитВ» . Перелік об'єктів визначено п.1 даного договору. Згідно додаткової угоди від 20.08.2007р. до договору доручення №01/07 від 15.05.2007р. до переліку об'єктів було, зокрема, включено будівлі в Дніпропетровській області, в м.Марганець, вул.Лермонтова,2а та в м.Орджонікідзе, вул.Шатохіна, 13а.

На підставі договору доручення ТзОВ "ЗахідІнвестКомпані" в інтересах ТзОВ "Торгова мережа "Фаворит" укладено з ТзОВ В«СтройпрогресВ» договір підряду №18-01/08Б від 15.01.2008р. на виконання будівельних робіт по реконструкції (ремонту, будівництву) нежитлових приміщень під торговий центр -магазин В«ФаворитВ» в м.Марганець, вул.Лермонтова,2а, а також договір підряду №03-06/08Б від 03.06.2008р. на виконання будівельних робіт по реконструкції (ремонту, будівництву) нежитлових приміщень під торговий центр -магазин В«ФаворитВ» в м.Орджонікідзе, вул.Шатохіна, 13а.

Підставою для визнання оскаржуваних договорів недійсними позивач вважає відсутність повноважень відповідачів на їх укладення, оскільки директор ТзОВ "Торгова мережа "Фаворит" вправі передавати свої повноваження лише на підставі нотаріально посвідченого доручення. Оскільки договір доручення нотаріально не посвідчений, а тому укладені на його підставі договори підряду також підлягають визнанню недійсними.

Відповідно до п.1 ст.92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Відповідно до п.8.4., п.8.6., п.8.8. статуту ТзОВ "Торгова мережа "Фаворит" виконавчим органом товариства є директор, який вирішує усі питання господарської діяльності товариства, за винятком тих, що віднесені до виключної компетенції зборів; директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Згідно п.8.1. статуту ТзОВ "Торгова мережа "Фаворит" обмеження повноважень директора товариства щодо укладення господарських договорів не встановлено.

Як вбачається з матеріалів справи, договір доручення №01/07 від 15.05.2007р. від імені ТзОВ "Торгова мережа "Фаворит" укладено повноважною особою - директором, який у відповідності до вищевказаних положень статуту мав право на вчинення дій від імені товариства без довіреності.

Покликання скаржника на положення статуту щодо права директора делегувати свої повноваження іншим особам лише на підставі нотаріального доручення (п.8.10 статуту) судом до уваги не приймаються, оскільки вказані положення статуту можуть стосуватись здійснення представництва і не впливають на дійсність договорів, укладених директором товариства відповідно до наданих йому повноважень.

Зокрема, відповідно до ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом, а згідно ст..238 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Відповідно до ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Разом з тим, в спірному випадку між сторонами укладено договір доручення №01/07 від 15.05.2007р.

Відповідно до ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії; правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Таким чином, договір доручення слід відрізняти від здійснення представництва, яке врегульовано главою 17 ЦК України, оскільки за приписами п.2 ст.237 ЦК України не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а тому положення ст.241 ЦК України в даному випадку застосуванню не підлягають.

За приписами ст.204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочинів, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав передбачених законом.

В частині першій ст.215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивачем не доведено, а судом не встановлено наявність в спірному випадку вищезазначених підстав для визнання спірних договорів недійсними.

Судом встановлено, що договори укладені повноважними представниками сторін, є реальними, спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені ними, не суперечать вимогам ЦК України чи іншим актам цивільного законодавства України, а також не суперечать моральним засадам суспільства.

Покликання скаржника на те, що згідно договору доручення відповідач-2 доручав відповідачу-1 укласти договір на реконструкцію, а не здійснення загально-будівельних робіт та йому невідомо про укладення між сторонами додаткової угоди від 20.08.2007 року, є безпідставним та судом до уваги не приймається, оскільки не може бути підставою для визнання укладених договорів недійсними.

З наведеного позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Стройпрогрес»до товариства з обмеженою відповідальністю «ЗахідінвестКомпані»та товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова мережа «Фаворит»про визнання недійсними договору доручення №01/07 від 15.05.2007 року, договору підряду №18-01/08Б від 15.01.2008 року, договору підряду №03-06/08Б від 03.06.2008 року є безпідставними, а тому в їх задоволенні підставно відмовлено місцевим судом.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.04.2010 року в справі за номером 22/20 - залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Стройпрогрес»-без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Головуючий -суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

ОСОБА_1