Постанова

від 03.06.2010 по справі 14/173

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

03.06.10 Справа № 14/173

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний Рівне»без № та дати

на рішення господарського суду Рівненської області

від 09.02.2010 року у справі № 14/173

за позовом відкритого акціонерного товариства «Завод ім.Фрунзе», м.Харків

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Караван будівельний Рівне», м.Рівне

про стягнення 107 577,24грн.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2

від відповідача не з»явився

Права і обов'язки сторін, передбачені ст. 22 ГПК України, право заявляти відводи, роз'яснено.

Відповідач явку представника в судові засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення копії ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 05.03.2010р. адресату (а.с.113).

Оскільки явка представників сторін не визнавалась судом обов»язковою, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника скаржника, за наявними у справі матеріалами.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 09.02.2010р. у справі №14/173 (суддя Марач В.В.) частково задоволено позов відкритого акціонерного товариства (далі-ВАТ) «Завод ім.Фрунзе», присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТзОВ) «Караван будівельний Рівне»на користь позивача 7 341,78грн. боргу, 1075,77грн. витрат по сплаті державного мита, 315грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову - відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий по накладних товар підтверджена матеріалами справи і підлягає стягненню з врахуванням положень ст. ст.509, 526, 712 ЦК України; в частині відмови в позові рішення суду мотивовано тим, що відповідачем частково оплачено вартість отриманого товару та частково повернуто товар позивачу.

Дане рішення оскаржується відповідачем у справі -ТзОВ «Караван Будівельний Рівне», оскільки, на його думку, таке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що, в свою чергу, призвело до прийняття необґрунтованого рішення; просить рішення скасувати і прийняти нове, яким в позові відмовити. Як на підставу для скасування рішення скаржник посилається на те, що позивачем не доведено факту продажу товару відповідачем третім особам, відтак, вважає, що відповідно до умов договору, строк оплати поставленого позивачем товару не настав.

Позивач доводи апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.123-124) та усними поясненнями представника в судовому засіданні.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

29.11.2007року між ВАТ «Завод ім.Фрунзе»(постачальник по договору, позивач у справі) та ТзОВ «Караван Будівельний Рівне»(покупець по договору, відповідач у справі) було укладено договір №48Р (101/12-2007РР), уточнений додатковою угодою №1-Б та протоколом розбіжностей, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався доставляти і передавати на умовах та у встановлені договором строки непродовольчу продукцію у власність покупця, а покупець -прийняти товар у власність та оплачувати його на умовах договору (а.с.9-18).

Асортимент та загальна вартість товару, що може бути поставлений згідно цього договору, визначається у специфікації (додаток до договору -а.с.19-20). Зазначення певного виду товару в специфікації саме по собі не передбачає обов'язку покупця замовляти чи купувати цей товар (п. 1.2. договору).

Здача-прийняття товару здійснюється в пункті поставки, під час якої постачальник надає покупцеві підписану постачальником накладну на товар, повноваження представника покупця мають бути підтверджені відповідною довіреністю (п.п.6.1-6.2. договору).

Розділом 7 договору передбачено, що розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі. Покупець зобов»язався оплатити поставлений постачальником товар протягом 7 календарних днів від моменту продажу такого товару третім особам.

Строк дії договору -з моменту підписання і до 30.06.2008р., може бути автоматично продовжений на один рік, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення його строку будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір змінити його чи припинити його дію. (п.10.1.-п.10.2. договору, уточнений угодою про умови).

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання даного договору позивач здійснив поставку відповідачу товару, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями, виданими відповідачем на свого представника (а.с.25-47, 62-71), вартість якого відповідачем оплачена частково.

Позивачем неодноразово на адресу відповідача направлялись листи з вимогою надати можливість провести інвентаризацію нереалізованого товару та підписати акт звірки взаємних розрахунків (а.с.21-24), які залишені відповідачем без відповіді.

Направлена на адресу відповідача претензія №021-302 від 14.04.2009р. з проханням оплатити заборгованість в сумі 107 577,24грн., залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою звернення з позовною заявою про стягнення даної суми боргу в судовому порядку.

На момент звернення ВАТ «Завод ім.Фрунзе»з позовом до суду першої інстанції, сума основного боргу відповідача становила 107 577,24грн.

В процесу розгляду справи позивачем зменшено позовні вимоги до 23478,20грн., у зв»язку з частковою оплатою вартості товару на суму 84 099,04грн. (а.с.86-91).

Судова колегія, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги-відсутні, однак, оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню в частині відмови в позові, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. ЗобовВ»язання підлягають виконанню належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Спір у даній справі виник з виконання договору поставки (купівлі-продажу), тому на спірні правовідносини між сторонами поширюються норми глав 48, 54 Цивільного кодексу України та глав 20, 22 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору поставки, поставив відповідачу товар, який відповідач оплатив частково, а нереалізований товар повернув позивачу.

Факт поставки товару позивачем підтверджується видатковими накладними, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками товариств, а також довіреностями, виданими відповідачем, на отримання товару від ВАТ «Завод ім.Фрунзе».

Колегія суддів вважає, що господарський суд дав правильну оцінку первинним документам і фактичним обставинам справи, що свідчать про факт отримання ТзОВ В«Караван Будівельний РівнеВ» товарно-матеріальних цінностей, та відповідно, виникнення зобов»язання по оплаті вартості отриманої продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарозпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, п.7.7. договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату за отриманий товар протягом 7 днів з моменту продажу товару третім особам. Згідно п.7.9. договору, за результатами кожного місяця покупець повинен був готувати та надсилати акти звірки розрахунків позивачу . Однак, оскільки відповідачем такі акти не складались та на адресу позивача не направлялись, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо доведеності матеріалами справи неналежного виконання відповідачем умов договору.

14.04.2009р. позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою розрахуватись за поставлений товар. Також у липні 2009 р. позивач направив відповідачу рекомендованим листом акт звірки взаєморозрахунків за договором, який відповідач не повернув позивачу.

Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків, підписаного обома сторонами, станом на 30.11.2009р. борг відповідача перед позивачем становив 107 577,24грн. (а.с.90).

В процесу розгляду справи позивачем зменшено позовні вимоги до 23 478,20грн., у зв»язку з частковою оплатою вартості товару на суму 84 099,04грн. (а.с.86-91).

Окрім того, по накладних №20-11741, №20-11961 від 20.01.2010р. відповідачем повернуто позивачу товарів на суму 16 136,42грн. (а.с.102-104), відтак, провадження у справі в частині стягнення 16 136,42грн. підлягало припиненню у відповідності до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відтак, на момент прийняття рішення сума боргу відповідача складала 7 341,78грн.

Отже, факт порушення зобов»язання в частині проведення розрахунків підтверджується матеріалами справи та документально не спростований скаржником (відповідачем), доказів погашення заборгованості в сумі 7341,78грн. перед позивачем за отриманий товар відповідачем не подано, документів, якими б підтверджувався факт наявності на складі товару позивача чи доказів повернення такого товару позивачу, відповідачем до матеріалів справи не долучено. Натомість, позивачем вжито всіх заходів досудового врегулювання спору, які не дали результатів, а тому останній звернувся до суду за захистом порушеного права.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем не подано суду апеляційної інстанції документально підтверджених наведених в апеляційній скарзі доводів. Крім цього, скаржником не вчинено жодних дій на виконання вимог ухвали суду від 13.05.2010р. у даній справі.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, з'ясувавши зміст та природу взаємних зобов'язань сторін за договором поставки, ступінь їх виконання та правові наслідки порушення зобов'язань, судова колегія прийшла до висновку про обгрунтованість оскаржуваного рішення в частині задоволення позову про стягнення 7341,78грн., як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Враховуючи вище наведене та керуючись п.1-1 ст.80, ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Караван Будівельний Рівне» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 09.02.2010р. у справі №14/173 скасувати в частині відмови в позові і припинити провадження у справі в цій частині.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Краєвська М.В.