Постанова

від 13.04.2011 по справі 11/110

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

13.04.11 Справа № 11/110

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді ОСОБА_1

суддів Давид Л.Л.

ОСОБА_2

при секретарі Лісовській Н.

розглянувши матеріали апеляційних скарг заступника прокурора Закарпатської області № 05/1-257 вих.11 від 25.03.2011 року (вх. № 219 від 31.03.2011 року) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області № 10-11-00945 від 23.03.2011 року (вх. № 213 від 31.03.2011 року)

на рішення господарського суду Закарпатської області від 14.03.2011 року

у справі № 11/110, суддя Якимчук Л.М.

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, м.Ужгород

до 1: Товариства з додатковою відповідальністю В«Перечинський лісохімічний комбінатВ» , м.Перечин

до 2: Виконавчого комітету Перечинської міської ради, м.Перечин

до 3: Перечинської міської ради, м.Перечин

про визнання права державної власності на об'єкти соціально-побутового призначення: гуртожиток, клуб, медпункт та санаторій-профілакторій "Сонячна поляна", який розташований за адресою: м.Перечин, вул.Партизанська, 47, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.04.2008 року на санаторій-профілакторій "Сонячна поляна", виданого Виконавчим комітетом Перечинської міської ради; про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Перечинської міської ради від 14.02.2008 року за № 168.

Представники сторін:

від прокуратури - ОСОБА_3, прокурор відділу представництва інтересів Держави в судах;

від позивача - не з»явився;

від відповідача 1 -ОСОБА_4, довіреність від 10.01.2011 року;

від відповідача 2 - не з»явився;

від 3-ї особи -не з»явився.

Судом роз»яснено присутнім представникам учасників судового процесу права та обов»язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 29 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України). Відводів складу суду відповідно до ст. 20 ГПК України не надходило.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 14.03.2011 року у справі № 11/110 відмовлено в позові Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області до Товариства з додатковою відповідальністю В«Перечинський лісохімічний комбінатВ» , Виконавчого комітету Перечинської міської ради, Перечинської міської ради, про визнання права державної власності на об'єкти соціально-побутового призначення: гуртожиток, клуб, медпункт та санаторій-профілакторій "Сонячна поляна", який розташований за адресою: м.Перечин, вул.Партизанська, 47, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.04.2008 року на санаторій-профілакторій "Сонячна поляна", виданого Виконавчим комітетом Перечинської міської ради; про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Перечинської міської ради від 14.02.2008 року за № 168.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого суду, заступник прокурора Закарпатської області та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області оскаржили його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Закарпатської області вважає, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано фактичні обставини справи та порушено при прийнятті оскарженого рішення норми матеріального та процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі вказується на те, що судом зроблено помилковий висновок про те, що встановлений постановою Верховної ради Української РСР «Про захист суверенних прав власності УРСР»від 29.11.1990 року мораторій на будь-які зміни форм власності і власника державного майна не поширюється на спірні випадки, оскільки угода від 02.10.1991 року не містить ознак викупу державного майна при оренді з викупом. Окрім того, наголошується в апеляційній скарзі, дана Угода укладена не його власником, а також на законодавчому рівні визнана недійсною з підстав її невідповідності діючому закону, і, як наслідок, організація орендарів Перечинського лісохімічного комбінату не набула цивільних прав та обов'язків по власності спірних об'єктів. Також заступник прокурора Закарпатської області зазначає про те, що судом першої інстанції дано неправильну оцінку обставинам приватизації, проведеної в 1993 році, майна цілісного майнового комплексу державного підприємства «Перечинський лісокомбінат». Окрім того, безпідставними є висновки суду першої інстанції про те, що гуртожитки до 26.05.2004 року не відносились до об'єктів державного житлового фонду, а тому могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації, оскільки до цього не існувало законодавчої заборони на вчинення таких дій. Підсумовуючи щодо даного питання, заступник прокурора Закарпатської області зазначає, що Держава на законодавчому рівні залишила за собою право власності на гуртожитки, і тільки у 2004 році прийнято норму щодо їх передачі в комунальну власність.

Просить апеляційний суд скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 14.03.2011 року у справі № 11/110 та постановити нове рішення, яким задоволити позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області.

Прокурор відділу представництва інтересів Держави в судах прокуратури Львівської області ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги заступника прокурора Закарпатської області.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області в апеляційній скарзі вважає оскаржене рішення винесене за неповного з»ясування обставин, що мають значення для справи, та за неправильного застосування та порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, вказує на те, що під час приватизації майна державного підприємства В«Перечинський лісохімкомбінатВ» об'єкти соціально-побутового призначення були передані відповідачу-1 у безстрокове безоплатне користування під умовою їх подальшого цільового використання та належного утримання, так як угода від 02.10.1991 року не містить істотної умови договору купівлі-продажу -оплатності. Також позивач вказує на те, що судом першої інстанції не дано належної оцінки поданим ним доказам у справі. Просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 14.03.2011 року у справі № 11/110 та постановити нове рішення, яким задоволити поданий ним позов.

Відповідачі у справі вищезазначені апеляційні скарги письмово не заперечили.

Представник Товариства з додатковою відповідальністю В«Перечинський лісохімічний комбінатВ» в судовому засіданні заперечив вимоги та доводи апеляційної скарги.

Від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, Виконавчого комітету Перечинської міської ради та Перечинської міської ради представники в судове засідання не з»явились. Однак, апеляційний суд, враховуючи повідомлення їх належним чином про час та місце слухання справи, необов»язковість явки їх представників згідно ухвали суду від 01.04.2011 року, необмеженість представництва згідно ст.ст. 22, 28 ГПК України певним колом осіб, вважає, що судом забезпечено право сторін на участь в судовому засіданні, і тому, виходячи з достатності матеріалів справи для здійснення апеляційного провадження, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції та ст.ст. 69, 102 ГПК України та строку розгляду апеляційної скарги, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення. При цьому апеляційний суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

Відповідно до укладеної між Виробничо-торговим лісозаготівельним об'єднанням В«ЗакарпатлісВ» та Організацією орендарів Перечинського лісохімічного комбінату, правонаступником якого стало ВАТ "Перечинський лісохімічний комбінат", угоди від 02.10.1991 року, Лісозаготівельне об'єднання «Закарпатліс»продало Організації орендарів Перечинського лісохімічного комбінату основні фонди виробничого призначення в сумі 2485341 карбованців згідно з додатком № 1. Відповідно до п. 2 цієї Угоди, продавець передав покупцю безкоштовно в колективну власність орендовані ним основні засоби культурно-побутового і соціального призначення та житловий фонд, балансова вартість яких станом на 01 серпня 1991 року становила 759820 карбованців, а залишкова, згідно з додатком № 3 до вказаної Угоди, та з врахуванням фізичного зносу, - 401213 карбованців.

Відповідно до вказаного додатку до Угоди, покупець отримав у колективну власність спірні об'єкти нерухомості, а саме: гуртожиток, клуб, медпункт та санаторій-профілакторій В«Сонячна полянаВ» .

16 жовтня 1991 року сторонами угоди був складений Державний акт про викуп майна організацією орендарів Перечинського лісохімічного комбінату, що підтверджує фактичне виконання згаданої угоди сторонами.

З комплексного аналізу норм ч. 4 ст. 10 Закону СРСР В«Про підприємства в СРСРВ» , ст. 10 Закону СРСР В«Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про орендуВ» , ч. 1 ст. 10 Закону СРСР В«Про власність в СРСРВ» у редакції, що діяли на час укладення та виконання сторонами вищевказаної Угоди, вбачається, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що вказане законодавство не містило законодавчих заборон на безоплату передачу організаціям орендарів невиробничих фондів, в тому числі об'єктів соціально-побутового призначення, при викупі орендованого майна. Можливість включення до угоди умови про безоплатну передачу такого майна в колективну власність організації орендарів відповідало праву держави в особі її органів володіти, користуватись та розпоряджатись належним їй майном, що в даному випадку було здійснено Виробничо-торговим лісозаготівельним об'єднанням В«ЗакарпатлісВ» .

За наведеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що спірне нерухоме майно було правомірно набуте відповідачем-1 саме у колективну власність за угодою купівлі-продажу від 02 жовтня 1991 року до прийняття актів законодавства, на які посилається позивач як на нормативно-правові підстави своїх вимог.

При цьому, суд першої інстанції підставно відхилив посилання прокурора та позивача щодо недійсності Угоди від 02.10.1991 року, так як на неї не поширюється дію мораторію, встановленого постановою Верховної Ради Української РСР В«Про захист суверенних прав власності УРСРВ» від 29 листопада 1990 року.

Також, як встановлено матеріалами справи, вказана угода не визнавалась недійсною в судовому порядку, а тому в суду відсутні правові підстави не брати її до уваги як угоду в розумінні ст. 41 Цивільного кодексу Української РСР, в обгрунтування правових підстав для набуття відповідачем-1 права власності на спірне майно.

Також судом було встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу державного майна від 15 грудня 1993 року, укладеного між Закарпатським регіональним відділенням Фонду державного майна України (продавець), правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, та Організацією орендарів Перечинського лісохімкомбінату (покупець), продавець продав, а покупець купив державне майно цілісного майнового комплексу лісохімкомбінату вартістю НОМЕР_1 карбованців.

З Акту визначення розмірів часток держави і трудового колективу та оцінки вартості цілісного майнового комплексу організації орендарів Перечинського лісохімічного комбінату від 07 вересня 1993 року вбачається, що у його основу покладені результати інвентаризації, а також матеріали викупу відповідно до договору від 02 жовтня 1991 року частини орендованого державного майна колективом організації орендарів Перечинського лісохімічного комбінату.

Також даний Акт не містить жодних даних про те, що на момент приватизації державної частки майна організацією орендарів, були наявними об'єкти, які обліковувалися на балансі комбінату, але не підлягали приватизації та, відповідно, мали залишитися у державній власності.

Також безпідставними є посилання апелянтів щодо неможливості придбання у колективну власність гуртожитку, як об'єкту житлового фонду.

Зокрема, з аналізу положень ч. 2 ст. 3 та ч. 1 ст. 5 Закону України В«Про приватизацію майна державних підприємствВ» , п. 45 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 522 від 02 вересня 1992 року, ч. 2 ст. 1, ч. 2 ст. 2 Закону України В«Про приватизацію державного житлового фондуВ» , п. 2 Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 891 від 6 листопада 1995 року, вбачається, що до 26.05.2004 року гуртожитки не відносилися до об'єктів державного житлового фонду, які підлягали приватизації громадянами України чи передачі у комунальну власність відповідних Рад, отже законодавчої заборони на їх приватизацію не існувало.

Враховуючи викладене, не обґрунтованим є застосування позивачем до спірних відносин редакції ст. 24 Закону України В«Про приватизацію майна державних підприємствВ» , прийнятої Законом України №89/97-ВР від 19.02.1997, а також положень ст.ст. 1, 15 цього ж Закону. Не поширюються на згадані відносини також і норми ст. 12 Закону України В«Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)В» .

Таким чином, як підставно встановлено судом першої інстанції, власником спірного майна, а саме: гуртожитку, клубу, медпункту, а також санаторію-профілакторію В«Сонячна полянаВ» , який знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Перечин, вул. Партизанська, 47, є Товариство з додатковою відповідальністю В«Перечинський лісохімічний комбінатВ» .

Як вбачається з позовної заяви від 29.12.2010 року, Фондом також оспорюється рішення Виконавчого комітету Перечинської міської ради від 14.02.2008 року № 168 В«Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна, що розташований на території міста ПеречинВ» , яким надано дозвіл на виготовлення окремого свідоцтва про право власності ВАТ В«Перечинський лісохімічний комбінатВ» на спірні об'єкти, та доручено Перечинському комунальному підприємству В«Бюро технічної інвентаризаціїВ» виготовити нове свідоцтво на право власності. Також позивач оспорює видане на підставі вказаного вище рішення Виконкому, свідоцтво від 10.04.2008 року про право власності ВАТ В«Перечинський лісохімічний комбінатВ» на нерухоме майно: санаторій-профілакторій В«Сонячна полянаВ» , який знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Перечин, вул. Партизанська, 47.

Однак, вказані Акти, як підставно зазначено судом першої інстанції, враховуючи вищевстановлені обставини, прийняті відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 26, 30, 52 Закону України „Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» , п. 6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року № 7/5, а тому відсутні підстави для задоволення позову про визнання їх недійсними.

За наведеного, рішення господарського суду Закарпатської області від 14.03.2011 року у справі № 11/110 є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати по розгляду справи в Львівському апеляційному господарському суду слід віднести на рахунок Держави.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Заступника прокурора Закарпатської області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 14.03.2011 року у справі № 11/110 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий - суддя Мурська Х.В.

Судді Давид Л.Л.

ОСОБА_2

Повний текст постанови складено

20.04.2011 року