Постанова

від 17.11.2011 по справі 5015/1244/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.11 Справа № 5015/1244/11

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Дубник О.П

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Юрчук О.В.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Практик»(далі ОСОБА_2 ВКФ «Практик») від 08.06.2011р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 31.05.2011р. (повний текст рішення складено 02.06.2011р.)

у справі № 5015/1244/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) «Львівобленерго», м. Львів

до відповідача ОСОБА_2 ВКФ «Практик», м. Львів

про стягнення 19759,32 грн.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_3 - представник;

від відповідача - ОСОБА_4 - представник, ОСОБА_5 - представник.

Повна постанова складена 02.12.2011р.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах апеляційного господарського суду.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.05.2011р., суддя Н. Мороз, позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «Практик»на користь Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго»19759,32 грн. боргу, 197,59 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване нормами Закону України «Про електроенергетику», ст.ст.216, 218 Господарського кодексу України (далі ГК України), Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17 жовтня 2005 року N 910 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2005 р. за N 1399/11679), а також зокрема тим, що позивачем під час перевірки 15.10.2010р. було підтверджено факт відсутності електролічильника та, водночас, встановлено відсутність пломби, встановленої на автоматичному вимикачі, про що було складено акт №301. Самовільне споживання було припинено шляхом відключення електроустановок відповідача на автоматичному вимикачі з подальшим опломбуванням. Протоколом №301 засідання комісії ЛМЕМ по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією від 22.10.2010 р., підписаним відповідачем без зауважень, відповідачу донараховано недорахованої електричної енергії на суму 19759,32 грн.

ОСОБА_2 ВКФ «Практик», відповідач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 31.05.2011р. у справі № 5015/1244/11 та прийняти нове судове рішення, яким в позові ВАТ «Львівобленерго»відмовити, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ВАТ «Львівобленерго», позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив доводи скаржника, просить рішення Господарського суду Львівської області від 31.05.2011р. у справі № 5015/1244/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення, оскільки вважає, що скаржник не навів жодного порушення законодавства при прийнятті місцевим судом рішення по справі, що свідчить про безпідставність апеляційної скарги.

Представники сторін у судовому засіданні підтримали свої вимоги, доводи та заперечення, викладені відповідно в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, а також у поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, суд встановив наступне.

ВАТ «Львівобленерго»звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 ВКФ «Практик» про стягнення 19759,32 грн.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 05.11.2007р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії №62450, згідно із п. 1. якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електроенергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Відповідно до додатку №9 до договору точкою обліку визначено кафе-бар по вул. Чорновола, 45а. Згідно із п. 4.2.3. договору, споживач сплачує постачальнику вартість недорахованої електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до ОСОБА_4 обчислення обсягу електричної енергії недорахованої унаслідок порушення споживачем -юридичною особою правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 05.12.2001 р. №1197, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням у разі таких дій споживача, як, зокрема, пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку, споживання електроенергії поза засобами обліку.

Посилання скаржника на ту обставину, що приміщення по вул. Чорновола, 45а передано в оренду, а відтак відповідальність за виконання умов договору повинні нести орендарі, правильно визначне судом першої інстанції як безпідставне і таке, що суперечить законодавству та матеріалам справи, з огляду на наступне.

Зокрема, з поданих відповідачем суду копії договору оренди майна від 01.03.2008 р., укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на 11 місяців, та укладеного на його підставі договору №1 суборенди майна від 01.03.2008 р., укладеного між ОСОБА_7 та ПП «Фенікія»на 35 місяців, не вбачається, що орендодавцем приміщень виступає відповідач. При цьому, договір від 05.11.2007 р. №62450 не розривався, зміни у нього не вносились, договорів із вказаними суб'єктами як із субспоживачами електричної енергії у порядку, встановленому ПКЕЕ, не укладалось. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З переліку об'єктів і точок комерційного обліку вбачається, що лічильник електроенергії був встановленій у виносній шафі обліку.

7 жовтня 2010 року відповідачем було виявлено викрадення лічильника невстановленими особами, що підтверджується постановою від 22.10.2010 р. про відмову в порушенні кримінальної справи, листом Шевченківського райвідділу ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області від 22.01.2010 р. №16/3/2203.

З цієї підстави відповідач посилається на п. п. 4.2.4., 4.3.1. договору, згідно із якими споживач не несе відповідальності перед постачальником відповідно до вимог п. 4.3.1. договору, якщо доведе, що порушення виникли з вини постачальника або внаслідок дії обставин непереборної сили, до яких віднесено, зокрема, непередбачені ситуації, викликані діями сторони, що не є стороною договору, у т.ч. протиправні дії третіх осіб, що перешкоджають виконанню договірних зобов'язань у цілому або частково. Крім того, відповідач посилається на те, що встановлені пломби на лічильнику ним порушені не були.

Однак, ці посилання є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Як вбачається з матеріалів справи, факт позаоблікового споживання електричної енергії був встановлений позивачем не у зв'язку із викраденням лічильника чи порушенням його пломб, а у зв'язку із порушенням іншої пломби, встановленої на автоматичному вимикачі.

Так, у зв'язку із несплатою відповідачем вартості використаної в липні 2009 р. електроенергії, він 30.07.2009 р. був відключений від електропостачання шляхом переведення автоматичного вимикача в положення «вимкнено»з подальшим його опломбуванням, що підтверджується рахунком за активну енергію №303907/94010-1 за липень 2009 р., актом збереження пломб від 30.07.2009 р.. Суму боргу відповідач оплатив 09.12.2009 р., що визнано позивачем, але за поновленням електропостачання звернувся лише листом від 13.10.2010 р. у зв'язку із викраденням приладу обліку. Під час перевірки 15.10.2010 р. було підтверджено факт відсутності електролічильника та, водночас, встановлено відсутність пломби, встановленої на автоматичному вимикачі, про що було складено акт №301. Самовільне споживання було припинено шляхом відключення електроустановок відповідача на автоматичному вимикачі з подальшим опломбуванням. Протоколом №301 засідання комісії ЛМЕМ по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією від 22.10.2010 р., підписаним відповідачем без зауважень, відповідачу донараховано недорахованої електричної енергії на суму 19759,32 грн.

З матеріалів справи вбачається, що протокол оскаржувався відповідачем, однак, ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.12.2010 р. у справі №4/124 провадження у справі було припинено.

Донарахування позивачем недорахованої електричної енергії на суму 19759,32 грн. як оперативно-господарська санкція відповідачем не оскаржувалась, тобто позивачем не подано суду доказів звернення до суду з позовом про скасування оперативно-господарської санкції, застосованої позивачем до відповідача внаслідок порушення ПКЕЕ у розмірі 19759,32 грн.).

Пунктом 1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. N 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17 жовтня 2005 р. N 910), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 р. за N 417/1442 (далі Правила), передбачено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Згідно з підпунктом 1 пункту 10.2 Правил споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів).

За змістом частини 2 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Аналогічна норма міститься в абзаці 2 пункту 5.1 Правил.

Так, у пункті 1.2 Правил дано визначення споживача електричної енергії як особи, що використовує її для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.

Водночас зі змісту інших положень Правил, зокрема з того ж підпункту 1 пункту 10.2, вбачається, що даний термін необхідно застосовувати в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують електричну енергію без укладення договору на електропостачання, що і є у цьому випадку. Тобто, позивач у цьому випадку є також споживачем електричної енергії.

Згідно з ч.5 ст.278 ГК України відповідальність за порушення правил користування енергією встановлюється законом.

Згідно з ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.2 ст.217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до вимог ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Власне у цьому випадку Законом України «Про електроенергетику»та прийнятими на підставі нього підзаконними нормативно-правовими актами встановлено відповідальність за порушення правил користування енергією.

Згідно з ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.26 Закону України «Про електроенергетику»споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 27 цього Закону правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Згідно з частиною 2 вказаної статті правопорушеннями в електроенергетиці, зокрема, є: крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.

Згідно з підпунктами 15 та 16 пункту 8.1 Правил постачальник електричної енергії має право контролювати додержання споживачами та субспоживачами вимог цих Правил відповідно до умов укладених договорів, а також складати акти про невідповідність дій (бездіяльності) споживача умовам договору про постачання електричної енергії та порушення вимог законодавства України в електроенергетиці.

Згідно п. 3.31. ПКЕЕ розрахунковий засіб обліку електричної енергії має бути опломбований на кріпленні кожуха лічильника пломбою з тавром Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, а на затискній кришці - пломбою електропередавальної організації. Пломби з тавром електропередавальної організації мають бути встановлені також на пристроях, що закривають первинні і вторинні кола живлення засобу обліку, приводи і кнопки управління комутаційних апаратів та кришки автоматів, встановлених у цих колах, двері комірок трансформаторів напруги, кришки на зборках і колодках затискачів, випробувальних блоках, лінії зв'язку автоматизованих систем обліку та всі інші пристрої і місця, що унеможливлюють доступ до струмоведучих частин схеми обліку. Перелік місць пломбування може бути розширений за обґрунтованою пропозицією однієї із сторін. У зазначених місцях можуть бути встановлені пломби інших заінтересованих сторін. Згідно п. 3.3. ПКЕЕ, який підлягає застосуванню з врахуванням п. 2.1. договору, відповідальність за збереження і цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування покладається на власника (користувача) електроустановки або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені. Відповідно до п. 4.2.3. договору, у разі виявлення зазначених в цій нормі порушень, споживач сплачує постачальнику вартість недорахованої електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до ОСОБА_4 визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 04.05.2006 р. №562.

Відповідно до п. 6.40. ПКЕЕ, у разі виявлення представниками електропередавальної організації або представниками постачальника електричної енергії пошкоджень чи зриву пломб, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів обліку, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів (систем) обліку з метою зміни їх показів перерахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до ОСОБА_4 визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 №562 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.07.2006р. за №782/12656).

Зі змісту пункту 1.1 ОСОБА_4 (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що цей нормативно-правовий акт встановлює порядок визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил.

Методика поширюється на споживачів електричної енергії та застосовується постачальниками електричної енергії при визначенні обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією (пункт 1.2 ОСОБА_4).

Враховуючи вищенаведені вимоги Правил і ОСОБА_4, позивач цілком мотивовано застосував положення вказаних нормативно-правових актів для визначення обсягу та обрахування вартості електричної енергії, яку відповідач споживав.

Таку правову позицію підтримує і Верховий Суд України у постанові від 16 травня 2011 року у справі № 15/147/10.

Таким чином, місцевий господарський суд з врахуванням всіх обставин справи дійшов правомірного висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на норми ст.ст.43, 32, 33, 34 ГПК України скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність і безпідставність рішення суду першої інстанції про задоволення позову.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 31.05.2011р. у справі № 5015/1244/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Ця постанова може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до законодавства.

Головуючий суддя Процик Т.С.

Суддя Дубник О.П.

Суддя Скрипчук О.С.