Постанова

від 01.12.2011 по справі 15/372

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.11 Справа № 15/372

ОСОБА_1 апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

ОСОБА_2

при секретарі судового засідання Петрик К.О.

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(далі-ЛМКП), м.Львів

на рішення господарського суду Львівської області

від 20.12.2007р. у справі № 15/372

за позовом ОСОБА_1 Вищого професійного училища ресторанного сервісу та туризму, м.Львів

до відповідача ОСОБА_1 міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(далі-ЛМКП), м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: контрольно-ревізійне управління у Львівській області, м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державна інспекцію з контролю за цінами у Львівській області, м.Львів

про проведення перерахунку за спожиту теплову енергію в розмірі 27917,03грн.

за участю представників:

від позивача та третіх осіб не з?явились

від відповідача ОСОБА_3

Права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України, роз'яснено.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.12.2008р. у справі № 15/372 (суддя Т.Костів) задоволено позов ОСОБА_1 Вищого професійного училища ресторанного сервісу та туризму, зобов?язано Львівське міське комунальне підприємство (далі-ЛМКП) «Львівтеплоенерго»провести перерахунок нарахувань за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2003року по вересень 2005року включно, застосувавши для об?єкта «Гуртожиток»по вул.Пулюя, 38, тариф, встановлений для населення, який діяв в період фактичного надання послуг; зобов?язано ЛМКП «Львівтеплоенерго»зарахувати позивачу 27917,03грн. в рахунок платежів за спожиту теплову енергію.

Рішення суду мотивоване тим, що за результатами перевірки КРУ у Львівській області встановлено факт надлишкової сплати позивачем 27917,03грн. вартості теплової енергії, яка виникла внаслідок неправильного застосування відповідачем до гуртожитку тарифу при обчисленні послуг з теплопостачання, передбаченого для бюджетної організації, а не як для населення, відтак, кваліфікувавши переплачену суму як безпідставно отримані кошти, з посиланням на ст.1212 ГПК України, задоволив позов.

Дане рішення оскаржується відповідачем у справі, оскільки, на його думку, таке прийнято з неповним з'ясуванням обставин справи, за невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права; просить рішення скасувати і прийняти нове, яким в позові відмовити. Зокрема, скаржник зазначає, що судом зроблено помилкове розмежування платних послуг навчального закладу у сфері освітньої діяльності та платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами у сфері житлово-комунальних послуг, оскільки ці види послуг є складовою освітніх послуг. З цих підстав скаржник вважає, що в спірному випадку відповідно до укладеного договору позивач входив у категорію споживачів, які користувалися тарифами для бюджетних установ і організацій та інших споживачів, які не користуються послугами підприємств житлового господарства.

Представник відповідача в судових засіданнях підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач доводи скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.79-81) та усними поясненнями представника в судових засіданнях. Зокрема, зазначив, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення -відсутні.

Розгляд справи було зупинено та неодноразово відкладався з підстав, зазначених в ухвалах ОСОБА_1 апеляційного господарського суду.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

01.10.2002 року між позивачем (споживач по договору) та відповідачем (енергопостачальна організація по договору) було укладено договір №5103/Р про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобов?язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором (а.с.11-22).

Відповідно до п. 6.1. договору, розрахунки за теплову енергію спожиту на потреби опалення та підігріву води проводяться відповідно до встановлених тарифів.

За результатами перевірки контрольно-ревізійного управління у Львівській області встановлено, що за опалювальні періоди 2003-2005років позивач сплатив відповідачу за теплову енергію на 27917,03грн. більше, ніж належить, оскільки при нарахуванні вартості теплової енергії спожитої на потреби опалення та підігріву води гуртожитку по вул.Пулюя, 38, відповідач застосовував тариф, передбачений для бюджетних установ і організацій, а не як для населення, що відображено в акті КРУ у Львівській області №03-21 від 26.10.2005 року (а.с.23-26).

Дані обставини і стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги позивача про стягнення зайво сплачених коштів місцевим судом зазначено, що відповідач безпідставно набув 27917,03грн., оскільки у період з жовтня 2003року по вересень 2005року неправомірно виставив йому рахунки за надані комунальні послуги з теплопостачання до гуртожитку по вищих тарифах, встановлених для бюджетних установ, а не по нижчих, встановлених для населення. Позивач для мешканців гуртожитку є виконавцем житлово-комунальних послуг, а мешканці гуртожитку, їх кінцевими споживачами, а тому послуги з теплопостачання до гуртожитку мають сплачуватися за тарифами, встановленими для населення.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, з огляду на наступне:

Предметом позовних вимог у даній справі позивачем визначено повернення суми коштів, сплачених позивачем відповідачу за послуги з теплопостачання, як таких, що безпідставно перераховані, а підставою позовних вимог визначено акт контрольно -ревізійного управління у Львівській області, складений за результатами проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності позивача. При цьому, правовою підставою позовних вимог позивачем визначено ст.1212 ЦК України.

Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2)витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, відповідно до наведеної норми, обов'язковою умовою набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, коли мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст.11 ЦК).

Відповідно п.1 ч.1 ст.11 ЦК України, договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав і обов'язків. В силу ст. ст. 202, 509 ЦК України, між сторонами на підставі договору виникли договірні відносини.

Відтак, апеляційна інстанція відзначає, що предметом доказування в даній справі, враховуючи зміст позовних вимог, є встановлення наявності або відсутності факту порушення відповідачем саме договірних зобов'язань.

Судом встановлено, що правовідносини сторін з оплати виконаних послуг виникли з правочину, зокрема, сторони, уклавши договір на умовах свободи договору (ст.627 ЦК України), встановили, що розрахунки за теплову енергію спожиту на потреби опалення та підігріву води проводяться відповідно до встановлених тарифів.

Відповідно до положень ст.10 Закону України "Про ціни і ціноутворення", п.2 ч. 1 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про місцеве самоврядування" питання встановлення нових та зміни тарифів на житлово-комунальні послуги, в тому числі на послуги з теплопостачання, відноситься до виключної компетенції відповідних рад.

На підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради №138 від 15.02.2005р. В«Про впорядкування тарифів на теплову енергію та послуги з теплопостачанняВ» , при нарахуванні вартості теплової енергії спожитої на потреби опалення та підігріву води гуртожитків, відповідач застосовував тариф, передбачений для бюджетних установ і організацій.

Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги": споживачем житлово-комунальних послуг є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; виконавцем - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору .

Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Отже, нормами спеціального закону передбачено, що відносини у сфері житлово-комунальних послуг повинні здійснюватись виключно на підставі укладеного між сторонами договору.

Судом встановлено, що між позивачем та мешканцями гуртожитку не укладались договори з надання житлово-комунальних послуг.

Крім того, відповідно до п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 р. №38 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами", навчальні заклади у сфері житлово-комунальних послуг надають лише таку послугу, як проживання в гуртожитках навчальних закладів.

З огляду на викладене, Львівське Вище професійне училище ресторанного сервісу та туризму не може вважатись виконавцем житлово-комунальних послуг для мешканців гуртожитку, а вони, в свою чергу, їх споживачами.

Єдиними договірними відносинами з надання житлово-комунальної послуги з теплопостачання у приміщення гуртожитку, є вищевказаний договір, укладений між позивачем та відповідачем.

Підставою набуття та збереження відповідачем сплачених позивачем спірних коштів є надання відповідачем позивачу житлово-комунальної послуги з теплопостачання на підставі договору. Позивач не заперечував обставин надання відповідачем позивачу житлово-комунальної послуги з постачання теплової енергії до гуртожитку.

Згідно умов договору виконавцем житлово-комунальної послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді у приміщення гуртожитку в місті Львові по вул.Пулюя, 38, є КП "Львівтеплоенерго", а споживачем цієї послуги є саме Львівське вище професійне училище ресторанного сервісу та туризму - бюджетна установа.

З огляду на викладене, відповідачем обґрунтовано застосовано до позивача, при виставленні рахунків по сплаті послуг з теплопостачання, тариф, встановлений для бюджетних установ та підставно отримано сплачені по цих рахунках кошти.

З врахуванням наведеного апеляційний суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 вищого професійного училища ресторанного сервісу та туризму про стягнення з ОСОБА_1 міського комунального підприємства В«ЛьвівтеплоенергоВ» 27910,03грн., скасувавши рішення місцевого суду, оскільки місцевим судом помилково застосовано до спірних правовідносин ст.1212 ЦК України та зобов?язано відповідача зарахувати позивачу вказані кошти в рахунок платежів за спожиту теплову енергію, як безпідставно набутих.

Оскільки судом першої інстанції неповно зВ»ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосована норма матеріального права до спірних правовідносин, воно підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача -задоволенню.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, а тому з позивача на користь відповідача належить стягнути понесені скаржником витрати в розмірі 139,59грн. державного мита за апеляційне провадження.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, ОСОБА_1 апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 міського комунального підприємства В«ЛьвівтеплоенергоВ» задоволити.

Рішення господарського суду Львівської області від 20.12.2007року у справі №15/372 -скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 вищого професійного училища ресторанного сервісу та туризму про зобов?язання ЛМКП «Львівтеплоенерго»здійснити перерахунок нарахувань за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2003року по вересень 2005року включно, застосувавши для об?єкта «Гуртожиток»по вул.Пулюя, 38, тариф, встановлений для населення, який діяв в період фактичного надання послуг, а також про зобов?язаня ЛМКП «Львівтеплоенерго»зарахувати позивачу 27917,03грн. в рахунок платежів за спожиту теплову енергію, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 вищого професійного училища ресторанного сервісу та туризму (79060, м.Львів, вул.Пулюя, 36) на користь ОСОБА_1 міського комунального підприємства В«ЛьвівтеплоенергоВ» (79040 м.Львів, вул.Д.Апостола,1; ЄДРПОУ 05506460) 139,59грн. державного мита.

Наказ видати суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Краєвська М.В.