Постанова

від 17.09.2015 по справі 910/28695/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2015 р. Справа№ 910/28695/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

від третьої особи - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" на рішення Господарського суду м. Києва від 20.02.2015 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Приватного підприємства "Ейр Вент"

до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМТЕК"

про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПП «Ейр Вент» звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" (ПАТ "ВіЙеБі Банк») про зобов`язання вчинити дії щодо виконання поданого платіжного доручення.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.02.2015 позовні вимоги були задоволені повністю. Зобов`язано відповідача перерахувати на поточний рахунок третьої особи кошти в розмірі 214000 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 20.02.2014 та постановити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2015 апелянту відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду в складі колегії суддів: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В.

Через відділ документального забезпечення до суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Представники сторін в судове засідання 17.09.2015 не з`явилися, про день та час розгляду скарги повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

16.03.2009 між позивачем як клієнтом та відповідачем в особі його відділення № 1 як банком був укладений договір про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування № 26005060000035.

Відповідно до умов пунктів 1.1 2.1.2 договору відповідач зобов'язався відкрити позивачеві поточний рахунок № 26005060000035 та здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, у тому числі своєчасно здійснювати розрахункові операції.

Пунктом 2.1.3 договору сторони визначили, що відповідач зобов'язаний виконувати доручення позивача, що міститься у розрахунковому документі, в день його надходження, якщо документ надійшов протягом операційного часу; не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов після закінчення операційного часу.

30.10.2014 ТОВ "ВІМТЕК" на рахунок позивача № 26005060000035 в установі відповідача було помилково перераховано грошові кошти у сумі 214000 грн.

10.11.2014 третьою особою позивачеві надано листа від 10.11.2014 № 00034, копія якого наявна у матеріалах справи, з проханням про повернення помилково перерахованих коштів на рахунок ТОВ "ВІМТЕК".

10.11.2014 позивачем було подане, а відповідачем зареєстроване платіжне доручення № 1, копія якого наявна у матеріалах справи, щодо перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ "ВІМТЕК" номер 2600301491462, відкритий у ПАТ "Кредобанк", МФО 325365, грошових коштів у розмірі 214000 грн.

Позивач, звертаючись із позовом до суду, мотивує свої вимоги невиконання відповідачем умов укладеного сторонами у справі договору від 16.03.2009 про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування № 26005060000035, а саме безпідставну відмову відповідача перерахувати за дорученням позивача грошові кошти у розмірі 214000 грн., наявні на розрахунковому рахунку позивача, на розрахунковий рахунок ТОВ "ВІМТЕК".

Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог, мотивує це тим, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 № 733 "Про віднесення ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 № 123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк" призначено уповноважену особу Фонду на період тимчасової адміністрації. Посилаючись на ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відповідач вказує, що під час тимчасової адміністрації задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку не здійснюється.

Крім того, відповідач зазначає, що на момент виставлення позивачем платіжного доручення відповідач отримував фінансування від Національного банку України, який і контролював використання коштів відповідача та переказ коштів згідно із платіжним дорученням позивача від 10.11.2014 № 1 щодо перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ "ВІМТЕК", відкритий в ПАТ "Кредобанк", не був погоджений Куратором Національного банку України

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пп. 20.6. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженого Постановою НБУ від 12.11.2003р. за №492, закриття поточного рахунку здійснюється на підставі заяви клієнта, при умові відсутності коштів на рахунку.

Як вбачається із наявних матеріалів справи 10.11.2014 позивачем було подане, а відповідачем зареєстроване платіжне доручення № 1, щодо перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ "ВІМТЕК" номер 2600301491462, відкритий у ПАТ "Кредобанк", МФО 325365, грошових коштів у розмірі 214000 грн.

13.11.2014 відповідачем позивачеві надано відповідь про неможливість перерахування грошових коштів за платіжним дорученням від 11.11.2014 № 1.

Відповідно до п. 7.1.2. ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Місцевим судом вірно було встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 20.11.2014 № 733 "Про віднесення ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 № 123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк", згідно з яким з 21.11.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на період тимчасової адміністрації.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.02.2015 № 35 продовжено термін здійснення тимчасової адміністрації у відповідача до 20.03.2015 включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації відповідача

У відповідності із ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Положеннями статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Спеціальним законом, який має пріоритет перед іншими законодавчими актами під час тимчасової адміністрації та ліквідації банків та в питаннях регулювання правовідносин у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452 від 23.02.2012.

Статтею 1 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Таким чином, для правовідносин, що виникають під час тимчасової адміністрації або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, пріоритетними є норми Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Частиною 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Відповідно до п. 4.27 Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012 «Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку», уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за винятком погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують здійснення процедури ліквідації.

Отже, в процесі ліквідаційної процедури встановлюється черговість погашення вимог кредиторів, внаслідок чого задоволення вимог окремих кредиторів позачергово є неможливим, в тому числі і шляхом договірного списання коштів.

Позивачем було подано до відповідача платіжне доручення № 1 про перерахування коштів до початку введення тимчасової адміністрації у відповідача, у виконанні якого було відмовлено посилаючись на не походження даної дії Куратором Національного банку України.

Проте, на час звернення із позовом до суду та постановленням місцевим судом оскаржуваного рішення відповідача постановою Правління Національного банку України від 20.11.2014 № 733 "Про віднесення ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до категорії неплатоспроможних" відповідача віднесено до категорії неплатоспроможних банків та виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 № 123 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВіЕйБі Банк" призначено уповноважену особу Фонду на період тимчасової адміністрації.

Оскільки позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити переказ грошових коштів за договором банківського рахунку у період запровадження у банку тимчасової адміністрації, то виконання зазначеної операції банком обмежувалося пунктом 1 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги та не приймаючи до уваги подані відповідачем документи щодо введення у ПАТ «Ві Ей БІ Банку» тимчасової адміністрації, мотивує це тим, що даний позов не є позовом про примусове стягнення коштів банку та положення ст. 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» стосуються порядку виконання судового рішення, що набрало законної сили.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції хибним та не підтвердженим чинним нормами законодавства України, оскільки між сторонами склалися зобов`язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунку, які мають майново-грошовий характер, а відтак позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, а відповідно до частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Вказана позиція викладена в постановах Верховного суду України № 3-24гс15 від 25.03.2015, 3-25гс15 від 01.04.2015, 3-153гс15 від 13.05.2015.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняті за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов`язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи зазначене, Господарський суд міста Києва не правомірно дійшов висновку проте, що позовні вимоги ПП "Ейр Вент" про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок коштів в розмірі 214000 грн. на розрахунковий рахунок третьої особи підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в даному випадку позивач не позбавлений можливості на реалізацію свого права «отримання» коштів, у заявленій сумі, від відповідача в порядку визначеної черговості як кредитор банку, подавши відповідну заяву до установи.

Відповідно до п.3 ч.1. ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має права скасувати рішення повністю або частково і прийняте нове рішення.

Враховуючи положення ст. 104 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2015 по справі № 910/28695/14 - скасуванню.

Згідно із ч. 3 ст. 49 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" - задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2015 по справі № 910/28695/14 - скасувати. Постановити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Ейр Вент" до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМТЕК" про зобов`язання перерахувати кошти - відмовити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Ер Вент", (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Українська, буд. 16, код 35561333) в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 609 грн.

Видати судовий наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/28695/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов