Постанова

від 24.01.2011 по справі 10/328-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2011 року Справа № 10/328-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідача),

суддів : Науменка І.М., Голяшкіна О.В.

при секретарі: Деббіш Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 25 від 20.09.10р., представник;

представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Максіма-2006»на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.10 р. у справі № 10/328-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аляска ЛД», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Максіма-2006», м. Дніпропетровськ

про стягнення 98 453 грн. 03 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2010 р. (суддя Кощеєв І.М.) частково задоволено позов щодо стягнення з відповідача 87 113,91 грн. боргу, 587,49 грн. втрат від інфляції та 1871, 25 грн. 3% річних у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати поставленого за договором поставки №М-60258 від 01.06.2009 р. товару. Відмовлено у позові щодо стягнення пені у розмірі 8 880,38 грн., оскільки її застосування договором не передбачено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, подано апеляційну скаргу про його скасування та прийняття нового про відмову у позові в повному обсязі. Зокрема посилається на те, що згідно умов договору постачальником надається товарний кредит у розмірі 240 000,00 грн., що є підставою звільнення покупця від оплати протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару, як це передбачено договором.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення вважає обґрунтованим та законним, просить залишити його без змін.

Відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався. Враховуючи, що наявні в матеріалах справи документи дозволяють визначитись щодо законності оскаржуваного рішення, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності відповідача, належним чином повідомленого про час та місце її розгляду.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 01.06.2009р. між сторонами було укладено договір поставки №-60258 на підставі якого згідно видаткових накладних позивачем було поставлено відповідачу у період з04.08.2009 р. по 08.10.2009 р. товар на загальну суму 322 253,63 грн.

Відповідно до п. 1.2. договору право власності на товар переходить до постачальника в момент підписання повноважними представниками сторін товарної накладної, яка підтверджує передання товару. Зобов’язання постачальника щодо поставки товару за змістом пункту 3.15 вважається виконаним, якщо той поставив товари до торгової точки з усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та укладеним договором і якщо внаслідок прийняття було встановлено, що товари повністю відповідають вимогам, передбаченим законодавством, умовами замовлення та цим договором.

Згідно п. 7.2. договору та п. 6 додатку №4 до даного договору покупець проводить оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини четвертої зазначеної статті якщо покупець відмовився оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню саме у цей строк (термін).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки товар був прийнятий відповідачем та своєчасно і у повному обсязі не оплачений, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача суми залишку боргу (за вирахуванням частково оплаченого на суму 65 000,00 грн. та повернутого на суму 170 139,72 грн.) в розмірі 87 113, 91 грн. та нарахованих на підставі ст.. 625 ЦК України 587,49 грн. втрат від інфляції та 1871, 25 грн. 3% річних.

Враховуючи, що договором, з урахуванням складеного сторонами протоколу розбіжностей застосування пені за несвоєчасну оплату товару не передбачено, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у цій частині вимог.

Судова колегія не погоджується з доводами відповідача щодо необґрунтованого стягнення вартості товару у зв’язку з наданням товарного кредиту, оскільки за змістом ст. 694 ЦК України продаж товару у кредит відбувається з відстрочкою або розстрочкою платежу, тоді як позивачем враховано відповідний період відстрочення платежу, встановлений договором, при визначенні періоду прострочення в оплаті товару.

З огляду на зазначене доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Максіма-2006» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.10 р. у справі № 10/328-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_2 Суддя ОСОБА_3 Суддя ОСОБА_4