Постанова

від 11.03.2010 по справі 14/56

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

11.03.10 Справа № 14/56

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Дубник О.П.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Трускавецький В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) В«Племінний завод В«ЗакарпатськийВ»б/н від 20.11.2009р.

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.11.2009р.

у справі № 14/56

за позовом Державного підприємства (далі ДП) В«Державний резервний насіннєвий фонд УкраїниВ» , м. Київ

до відповідача ВАТ В«Племінний завод В«ЗакарпатськийВ» , с. Гать Берегівського району Закарпатської області

про стягнення заборгованості в розмірі 351 000,00 грн.

за участю представників:

від позивача -ОСОБА_2 - представник;

від відповідача -не з'явився.

Постанова оформлена і підписана 05.05.2010р.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.22 ГПК України, роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступало, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 27.11.2009р. у справі № 14/56, суддя В.І.Карпинець, позов задоволено повністю, стягнуто з ВАТ В«Племінний завод В«ЗакарпатськийВ» на користь ДП В«Державний резервний насіннєвий фонд УкраїниВ» заборгованість у загальній сумі 351 000 грн. (в тому числі сума 270 000 грн. - основного боргу та сума 81 000 грн. - штрафу), суму 3 510 грн. витрат по сплаченому державному миту та суму 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.ст. 526, 530, 546, 549, 551 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), а також зокрема тим, що оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по договору поставки товару № 0212-01 від 12.02.2009 р. в частині повної оплати отриманого товару у встановлені строки, сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 270 000 грн. Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем на час розгляду справи становить 270 000 грн. основного боргу та 81 000 грн. штрафу, які підлягають стягненню; доказів оплати або доказів на спростування цієї заборгованості відповідачем не подано.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ВАТ В«Племінний завод В«ЗакарпатськийВ» , відповідач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.11.2009р. у справі № 14/56 скасувати.

Скаржник посилається зокрема на те, що оскаржене рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм процесуального права, суд першої інстанції не забезпечив розгляд справи при повному та вичерпному з'ясуванні всіх обставин справи, що мають істотне значення для її вирішення.

Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення взяв до уваги тільки розрахунки позивача, які не відповідають дійсності, з огляду на те, що відповідачем за період розгляду цієї справи проведено значну кількість платежів щодо погашення наявної заборгованості перед позивачем.

Крім того, скаржник вказує на те, що суд першої інстанції, стягнувши з відповідача 270 000 грн. основного боргу та суму 81 000 грн. штрафу, безпідставно не застосував норми ст. 233 ГК України.

Позивач -ДП В«Державний резервний насіннєвий фонд УкраїниВ» подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.11.2009 р. у справі № 14/56 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.

Відповідач участі свого уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Враховуючи те, що ухвалою суду від 04.02.2010 р. участь представників сторін обов'язковою не визнавалась, додаткові докази у справі сторонами не подавалися, у матеріалах справи достатньо відомостей та документів для вирішення спору по суті, судова колегія дійшла висновку про можливість розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника скаржника, в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, суд встановив наступне.

ДП В«Державний резервний насіннєвий фонд УкраїниВ» звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ВАТ В«Племінний завод В«ЗакарпатськийВ» про стягнення з нього 270 000 грн. основного боргу, 81 000 грн. штрафу, вартість державного мита у розмірі 3 510 грн., вартість інформаційних послуг у розмірі 236 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.02.2009 року між ДП В«Державний резервний насіннєвий фонд УкраїниВ» (Постачальник) та ВАТ В«Племінний завод В«ЗакарпатськийВ» (Покупець) був укладений договір № 0212-01 поставки товару (далі Договір) (а.с. 9).

Постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність Покупця (відповідач) насіння сільськогосподарських рослин та гербіцид для захисту сільськогосподарських рослин "Гранстар ПРО 75 в.г", (надалі ОСОБА_3), а Покупець зобов'язується прийняти цей ОСОБА_3 та оплатити його вартість відповідно до умов вказаних у цьому договорі (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1.1. Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця протягом п'яти днів після виконання ним п. 3.2.1. та п. 8.1. даного Договору ОСОБА_3: насіння -Гречка "Вікторія" еліта (Ярі), у кількості 50 т. (п'ятдесят тонн) по ціні 6000 грн./т. з урахуванням ПДВ; гербіцид для захисту сільськогосподарських рослин "Гранстар ПРО 75 в.г." у кількості 80 кг. (вісімдесят кілограм) по ціні 1 900 грн./кг. з урахуванням ПДВ.

Згідно п. 3.1. Договору загальна вартість цього Договору становить 452 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ- 75 333 грн. 33 коп.

Відповідно до п.п. 3.2.1., 3.2.2. Договору розрахунок проводиться Покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника поетапно: суму в розмірі 45 200 грн. на умовах 100 % передоплати; суму заборгованості у розмірі 406 800 грн. Покупець сплачує наступним чином: 4 000 грн. до 25.04.2009; 4 000 грн. до 25.05.2009; 4 000 до 25.06.2009; 4 000 грн. до 25.07.2009; 390 800 грн. до 01.09.2009.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відповідності до умов Договору на підставі рахунку-фактури № СФ-01380 від 12.02.2009 р. (а.с. 46) провів передоплату за ОСОБА_3 - насіння гречки "Вікторія" еліта на суму 30 000 грн. (10 % вартості ОСОБА_3), що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача від 07.03.2009 р. (а.с. 39).

Як правильно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору № 0212-01 поставки товару від 12.02.2009 р. представник відповідача ОСОБА_4 по довіреності № 460820 від 05.03.2009 р. (а.с. 11) отримав від позивача ОСОБА_3 - насіння гречки "Вікторія" еліта у кількості 50 тонн на загальну суму 300 000 грн., що підтверджується належним чином засвідченою копією видаткової накладної № РН-0039 від 05.03.2009р. (а.с.10).

Відповідно до п. 2.2.1. Договору Покупець зобов'язаний оплатити вартість ОСОБА_3 відповідно до умов розділу 3 цього Договору та прийняти ОСОБА_3.

Відповідач в порушення умов Договору (п. 3.2.2.) у встановлені строки в повному обсязі не розрахувався за отриманий на підставі видаткової накладної № РН-0039 від 05.03.2009 р. ОСОБА_3, внаслідок чого у нього утворився борг перед позивачем у сумі 270 000 грн. (з урахуванням проведеної відповідачем передоплати у розмірі 30 000 грн.).

Як встановлено місцевим господарським судом, оскільки відповідачем на підставі рахунку-фактури № СФ-01380/1 від 23.03.2009 р. (а.с. 45) не здійснено передоплати у розмірі 10 % від суми 152 000 грн. за ОСОБА_3 - гербіцид для захисту сільськогосподарських рослин "Гранстар ПРО 75 в.г." у кількості 80 кг, який підлягав поставці відповідачу відповідно до умов Договору, цей ОСОБА_3 позивачем відповідачу не був поставлений.

У разі невиконання Покупцем затвердженого графіку погашення заборгованості (в тому числі і за кожним строком окремо) Постачальник має право стягнути весь залишок заборгованості у порядку згідно чинного законодавства України (п. 3.3. Договору).

Враховуючи все вищенаведене, залишок заборгованості відповідача перед позивачем на час розгляду справи становить 270 000 грн. Доказів оплати або доказів на спростування цієї заборгованості відповідачем не подано.

Згідно із ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин осіб (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Таким чином, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст.11 ЦК України, зокрема вони виникають з договорів (що і є у даному випадку), тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами цього договору.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.174 ГК України Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, сума основного боргу, не спростована документальними доказами відповідачем, у відповідності до Договору № 0212-01 поставки товару від 12.02.2009 р. становить 270 000 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин місцевий господарський суд правомірно задоволив позов про стягнення суми боргу в розмірі 270 000 грн. як обґрунтовано заявлений.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 4.2. Договору за несвоєчасне проведення розрахунків передбачених у розділі 3 цього Договору Покупець сплачує Продавцеві штраф у розмірі 30 % від всього залишку заборгованості.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу на підставі п. 4.2. Договору позивачем нараховано штраф у розмірі 81 000 грн. (30 % від 270 000 грн.) (а.с. 4).

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції правильно встановлено, що з відповідача належить стягнути 81 000 грн. штрафу.

Відтак, такими, що підлягають до задоволення, оскільки ґрунтуються на положеннях п. 4.2. Договору та ст. 230 ГК України, є позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 81 000 грн.

Доводи скаржника про часткове погашення наявної заборгованості перед позивачем протягом розгляду справи в суді першої інстанції є документально необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Також, слід зазначити, що на виконання ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2010 р. скаржником не було подано жодних доказів проведення платежів щодо погашення наявної заборгованості перед позивачем.

Посилання скаржника на безпідставне не застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин ст. 233 ГПК України, тобто зменшення розміру штрафних санкцій, не взяті судовою колегією до уваги з огляду на наступне.

Частина 3 статті 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Так, пунктом 1 ст. 233 ГК України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 3 статті 83 ГПК України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи вищенаведене та дослідивши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підставності стягнення з відповідача штрафу в розмірі 81 000 грн.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи положення норм ст.ст.4 3 , 32, 33, 34, 43 ГПК України, скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність рішення суду першої інстанції.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ :

1. Залишити рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.11.2009р. у справі № 14/56 без змін, а апеляційну скаргу ВАТ В«Племінний завод В«ЗакарпатськийВ» - без задоволення.

2. Судові витрати покласти на скаржника.

Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Процик Т.С.

Суддя Дубник О.П.

Суддя Скрипчук О.С.